Постанова № 21209705, 25.01.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"25" січня 2012 р. Справа № 5004/1102/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Мирошниченка С.В.,

суддів:Барицької Т.Л.,

Хрипуна О.О.,

розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт" ЛТД

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.10.2011

та на рішеннягосподарського суду Волинської області від 30.08.2011

у справі№ 5004/1102/11 господарського суду Волинської області

за позовомПублічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт" ЛТД

простягнення 1 074 270,45 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача Гусаківський С.А.;

- відповідача повідомлений, але не з'явився; ВСТАНОВИВ: Рішенням господарського суду Волинської області від 30.08.2011 (суддя Філатова С.Т.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.10.2011 (судді: Огороднік К.М., Тимошенко О.М., Коломис В.В.), задоволений позов Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" (надалі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт" ЛТД (надалі відповідач); за рішенням, з відповідача на користь позивача вирішено стягнути 982 600,00 грн. заборгованості по кредиту, 3 016,48 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків та судові витрати; в частині стягнення 88 653,97 грн. заборгованості за відсотками провадження у справі припинено.

Відповідач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями в частині стягнення пені розміром 3 016,48 грн., звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.10.2011 та рішення господарського суду Волинської області від 30.08.2011 у справі № 5004/1102/11 скасувати в частині стягнення пені в сумі 3 016,48 грн. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову в цій частині.

Учасники судового процесу належним чином повідомлялися про час та місце розгляду даної справи згідно з вимогами Інструкції з діловодства у Вищому господарському суді України, затвердженої наказом в.о. керівника апарату Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 56.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості по кредиту, наданому згідно з кредитним договором № 02.3/09/08-КЛТ від 11.09.2008 з додатками, а саме: заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом за період з 21.06.2010 по 31.05.2011 та пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом за період з 26.11.2010 по 31.05.2011.

Як вбачається з касаційної скарги, рішення та постанова судів попередніх інстанцій оскаржуються лише в частині стягнення пені за несвоєчасну сплату відсотків за період з 26.11.2010 по 31.05.2011 за кредитним договором 02.3/09/08-КЛТ від 11.09.2008 в сумі 3 016,48 грн.; в іншій частині вказані судові акти судів попередніх інстанцій не оскаржуються, а відтак, не перевіряються господарським судом касаційної інстанції.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 11.09.2008 позивачем (банк) та відповідачем (позичальник) укладено кредитний договір №02.3/09/08-КЛТ, відповідно до умов якого банком надано позичальнику кредит на умовах забезпеченості, цільового використання, строковості, повернення та платності наданих грошових коштів, а саме транші в національній валюті України або в іноземних валютах з повною/частковою конвертацією у національну валюту та долар США в межах загальної суми, еквівалентної 1000000,00 грн. зі строком повернення не пізніше 10.09.2011 на умовах, визначених кредитним договором. Кредитні кошти надавались для поповнення обігових коштів, для закупівлі казеїну і сухого молока, оплати за товари і послуги, що пов'язані із здійсненням статутної діяльності (п.п. 1.1, 3.4.5).

Відповідно до п. 3.4.3. кредитного договору позичальник зобов’язаний сплачувати банку нараховані проценти за кожним кредитом, наданим згідно з додатковими угодами, 25 числа кожного місяця, у день повного дострокового погашення заборгованості за кредитом та у день повного погашення заборгованості за кредитом, вказаний у відповідній додатковій угоді. У разі несвоєчасної сплати процентів, з наступного дня за датою, яка визначена цим пунктом, розраховується пеня, що передбачена п. 3.4.9., на суму простроченого платежу.

Згідно з п. 3.4.9. договору у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитами та/або процентами, та/або комісією, позичальник зобов’язаний сплатити банку пеню за кожний день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період наявної простроченої заборгованості за кредитами та/або процентами, та/або комісією.

Суди попередніх інстанцій, встановивши несвоєчасне погашення заборгованості відповідача перед позивачем за відсотками за користування кредитом за період з 21.06.2010 по 31.05.2011 (сплата заборгованості в цій частині була здійснена відповідачем після звернення банку з позовом до суду, що підтверджується платіжним дорученням №4281 від 20.07.2011), припинивши провадження в частині стягнення вказаної заборгованості за користування кредитом за період з 21.06.2010 по 31.05.2011 на підставі п. 1.1 ст. 80 ГПК України у зв’язку з відсутністю складу спору, прийшли до висновку щодо правомірності позовних вимог в частині стягнення пені за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками за користування кредитом за період з 26.11.2010 по 31.05.2011.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з вказаними висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення.

Також, у відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки, судами попередніх інстанцій встановлено, що позичальник порушив кредитні зобов’язання, зокрема, не сплатив у встановлені договором строки проценти за користування кредитом за період з 21.06.2010 по 31.05.2011, то колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності стягнення з відповідача на користь позивача передбаченої п 3.4.9. кредитного договору пені за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками за користування кредитом за період з 26.11.2010 по 31.05.2011.

Стосовно доводів касаційної скарги, спрямованих на переоцінку доказів, пов’язаних з вирішенням спору, то виходячи з приписів ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права також не знайшли свого підтвердження.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий та апеляційний господарські суди в порядку ст. ст. 47, 43 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин судами попередніх інстанцій з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, мотивовано відмовлено у задоволенні позову.

Отже, доводи касаційної скарги не спростовують правомірних висновків судів попередніх інстанцій, що покладені в основу прийнятих у даній справі судових рішень, а тому не є підставою для їх скасування.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт" ЛТД залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.10.2011 та рішення господарського суду Волинської області від 30.08.2011 у справі № 5004/1102/11 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                  С.В. Мирошниченко

Судді:                                                  Т.Л. Барицька

                                                                       О.О. Хрипун