Постанова № 21207543, 25.01.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

25 січня 2012 року Справа № 22/5025/1957/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Саврій В.А.

судді Маціщук А.В. , судді Філіпова Т.Л. секретар судового засідання Бугай Н.С.,

розглянувши апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду Хмельницької області від 06.12.11 р. у справі № 22/5025/1957/11

за позовом ОСОБА_1, м. Деражня, Хмельницька область

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Коричинецьке", с. Коричинці, Деражнянський район, Хмельницька область

про стягнення в сумі 25 560 грн. 00 коп., з яких 4542,00 грн. - три процента річних, 21018,00 грн. - інфляційні втрати

за участю учасників судового процесу:

від позивача - ОСОБА_1;

від відповідача - не зявився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 06.12.2011р. у справі №22/5025/1957/11 (суддя Заверуха С.В.) позов ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Коричинецьке"про стягнення в сумі 25 560 грн. 00 коп., з яких 4542,00 грн. - три процента річних, 21018,00 грн. - інфляційні втрати задоволено частково (арк.справи 31-32).

Стягнуто з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Коричинецьке" (Хмельницька область, Деражнянський район, с. Коричинці, код 03788187) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) 4542,00 грн. (чотири тисячі п'ятсот сорок дві гривні 00 коп.) три процента річних, 13456,21 грн. (тринадцять тисяч чотириста п'ятдесят шість гривень 21 коп.) інфляційних втрат, 179,98 грн. (сто сімдесят дев'ять гривень, 98 коп.) державного мита, 166,19 грн. (сто шістдесят шість гривень 19 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами.

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Коричинецьке", подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовити, вважаючи вимоги позивача безпідставними і такими, що не відповідають обставинам справи (арк.справи 40-41). Скаржник обгрунтовує вимоги апеляційної скарги наступним.

Відповідно до ст.625 ЦК України, сплата суми боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов»язань. Згідно ст.614 ЦК України, особа, яка порушила зобов»язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач не виплатив позивачу кошти, так як, в товариства відсутнє майно та грошові кошти для такої виплати, не дивлячись на те, що відповідач вжив всіх належних від нього заходів щодо належного виконання зобов»язання. Тому, апелянт вважає, що в даному випадку відсутня вина відповідача щодо грошового зобов»язання перед позивачем, і відповідач не може нести відповідальність передбачену ч.2 ст.625 ЦК України.

Також скаржник вважає посилання позивача та суду першої інстанції на ст.625 ЦК України як на прострочення виконання відповідачем грошового зобов»язання безпідставним, оскільки спір щодо самого зобов»язання вже вирішено рішенням господарського суду Хмельницької області від 07.10.2010р. у справі №11/16/634, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.03.2011р.

Скаржник також зазначає, що при вирішенні оскаржуваного рішення, судом неповно зясовано обставини справи та прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у справі №22/5025/1957/11 від 28.12.2011р. апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Коричинецьке»прийнято до провадження, справу призначено до слухання (арк.справи 37).

25.01.2012р. в судовому засіданні відповідач подав через канцелярію Рівненського апеляційного господарського суду відзив (вх.№844/12) на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти доводів скаржника, стверджує, що останній ухиляється від виконання зобов»язання. Вважає апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою, натомість, рішення господарського суду Хмельницької області вважає законним і таким, що прийняте з додержанням норм матеріального і процесуального права (арк. справи 45-48).

В судовому засіданні 25.01.2012р. позивач заперечив проти доводів скаржника, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.

Представник відповідача не зявився в судове засідання, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав, причини неявки суду не повідомив. Про час та місце розгляду скарги був повідомлений у встановленому порядку (арк.справи 43).

Оскільки, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у справі №22/5025/1957/11 від 28.12.2011р. явка представників сторін не визнавалась обовязковою, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути скаргу по суті.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 07.10.2010р. по справі №11/16/634, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.03.2011р., позов ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Коричинецьке" про стягнення 253841,00 грн., з яких 151 425,00 грн. вартості частки майна товариства, 88550,00 грн. інфляційних нарахувань та 13866,00 грн. 3% річних, задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.05.2011р. касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Коричинецьке" залишено без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.03.2011р. у справі №11/16/634 залишено без змін.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 01.06.2011р. суд видав наказ на примусове виконання рішення господарського суду від 07.10.2010р. та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 22.03.2011р.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 25.11.2011 р. виправлено описку допущену в мотивувальній частині рішення господарського Хмельницької області від 07.10.2010 р. замінено в тексті рішення дату з 31.09.2010 р. по 31.08.2009 р., щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно постанови ДВС про повернення виконавчого документа стягувачеві від 14.11.2011 року виконавчий документ - наказ №11/16/634 від 01.06.2011 року, повернений стягувачеві у зв'язку з відсутністю майна на яке можна звернути стягнення, відсутність коштів на рахунках боржника та відсутності коштів в касі підприємства.

Боржником (СТОВ "Коричинецьке") грошові кошти, стягнуті рішенням суду в сумі 253841,00 грн., з яких 151 425,00 грн. вартості частки майна товариства, 88550,00 грн. інфляційних нарахувань та 13866,00 грн. 3% річних, позивачу не перераховані.

Позивач на підставі ст. 625 ЦК України нарахував до сплати відповідачем за період з 01.09.2010р. по 30.08.2011р. інфляційні втрати та три процента річних від простроченої суми 151 425,00 грн. та звернувся з претензією до відповідача про сплату три процента річних в сумі 4542,00 грн. та інфляційних втрат в розмірі 21 018,00 грн., загалом 25 560,00 грн. (арк.справи 9-10)

Вказана претензія від 14.10.2011р. отримана відповідачем 21.10.2011р., про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштової кореспонденції, однак залишена без відповіді та задоволення (арк.справи 14).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Згідно з ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, рішенням господарського суду Хмельницької області від 07.10.2010р. у справі №11/16/634, залишеного без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.03.2011р. та постановою Вищого господарського суду України від 19.05.2011р., встановлено, що позивачу, як учаснику СТОВ "Коричинецьке", було виплачено лише 20 000,00 грн., у зв'язку із чим заборгованість відповідача становить 151 425,00 грн., яку позивач просив стягнути в примусовому порядку. При цьому суд встановив правомірним нарахування позивачем на суму несплаченого в строк зобов'язання - 88550,00 грн. інфляційних втрат та 13 866,00 грн. 3% річних за весь період прострочи виконання зобов'язання, тобто з 03.12.2007 р. по 31.08.2010 р.

За приписами статтей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється на підставах, встановлених законом, зокрема, виконанням, здійсненим належним чином.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому за таких обставин та враховуючи, що постановлення судового рішення не припиняє виконання грошового зобов'язання, суд приходить до висновку щодо права позивача вимагати застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу (аналогічна позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 14.09.2010 у справі №36/358 та від 16.02.2011 у справі №17/177-10, а також постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі № 13/210/10).

Судом першої інстанції було встановлено, що сума основного боргу в розмірі 151425 грн. не виплачена відповідачем, про що свідчать пояснення позивача, та постанова ДВС від 14.11.2011 р. про повернення виконавчого документа стягувачеві. Крім того, дане твердження не спростовувалося самим відповідачем.

З наявного в матеріалах справи розрахунку вбачається, що позивач нарахував до сплати відповідачем інфляційні втрати в сумі 21018,00 грн. та три процента річних в розмірі 4542,00 грн. з врахуванням основного боргу в розмірі 151425,00 грн. за період з 01.09.2010р. по 30.08.2011р. При цьому позивач посилається на те, що рішенням суду від 07.10.2010р. було стягнуто інфляційні втрати та три процента річних по 31.08.2010р.

В апеляційному провадженні перераховано розрахунок трьох процентів річних, наведений позивачем в позовній заяві, та встановлено, що три процента річних з суми боргу 151 425,00 грн. за період з 01.09.2010р. по 31.08.2011р. складають 4542,75 грн., тому позовні вимоги позивача в частині стягнення 4542,00 грн. правомірно задоволено судом першої інстанції.

Також, проведено перерахунок інфляційних втрат за період з 01.09.2010р. по 31.08.2011р. з врахуванням заборгованості в розмірі 151425,00 грн. Місцевим господарським судом вірно виявлено помилку - позивачем невірно визначено середній індекс інфляції в зазначений період. За розрахунком суду першої інстанції у визначений позивачем період середній індекс інфляції складатиме 108,89 %, у зв'язку з чим інфляційні втрати за період з 01.09.2010р. по 30.08.2011р. становлять 13456,21 грн. При цьому судом звертається увага на те, що в липні та серпні 2011р. індекс інфляції складав 98,7% та 99,6 % відповідно, тобто існувала деінфляція. Колегія суддів погоджується з даним висновком.

Отже, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 21 018,00 грн., правомірно задоволено господарським судом Хмельницької області частково в сумі 13456,21 грн., в решті частині в сумі 7561,79 грн. відмовлено, оскільки останні заявлено безпідставно з огляду на визначений позивачем період.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального ко-дексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Коричинецьке" на рішення господарського суду Вінницької області від 06.12.2011р. у справі №22/5025/1957/11 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Філіпова Т.Л.

01-12/1244/12 1244/12