Постанова № 21207525, 23.01.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2012 р. Справа № 5004/1891/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

суддів Огороднік К.М. суддів Тимошенко О.М. при секретарі судового засідання Кульчин Л.В.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Публічне акціонерне товариство "Ковельмолоко" на рішення господарського суду Волинської області від 07.12.11 р.

у справі № 5004/1891/11 (суддя Філатова Світлана Тимофіївна )

позивач Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Центральної філії ПАТ "УСК "Гарант-Авто"

відповідач Публічне акціонерне товариство "Ковельмолоко"

про стягнення 16809,69 грн.

за участю представників сторін: <Текст >

позивача - ОСОБА_1 (довіреність №172-1-4/26від 19.12.2011р.);

відповідача - не з'явився.

Судом розяснено представникам сторін права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 07.12.2011 року у справі №5004/1891/11 позов Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Центральної філії ПАТ "УСК "Гарант-Авто" до Публічного акціонерного товариства "Ковельмолоко" задоволено. Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства "Ковельмолоко" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" 16809,69 грн. збитків, 168,10грн. витрат по сплаті державного мита та 236грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач - ПАТ "Ковельмолоко" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Обгрунтовучи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Волинської області норм матеріального права, а також на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, скаржник звертає увагу апеляційної інстанц на те, що дорожньо-транспортна пригода сталася 11.07.2008 року, відповідно строк позовної давності з огляду на приписи ст.257 ЦК України сплив 11.07.2011 року, що в свою чергу є підставою для відмови в позові. Зазначене, на думку скаржника, місцевим господарським судом враховано не було.

Позивач - ПАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Центральної філії ПАТ "УСК "Гарант-Авто" у відзиві на апеляційну скаргу та його представник безпосередньо в судовому засіданні вважає рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що в свою чергу підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення (а.с.171).

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 04.03.2008 року між ОСОБА_2 (страхувальник) та Відкритим акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" (правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант-Авто") було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності, оформлений полісом №19G-0161250 (далі - договір страхування, а.с.12). Обєктом договору є автомобіль "CHEVROLET TACUMA", державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Страхування проводилось згідно з правилами добровільного страхування транспортних засобів (КАСКО) №119. Вказаний транспортний засіб позивач прийняв на страхування на випадок виникнення страхових подій (ризиків), в тому числі - пошкодження.

Відповідний страховий випадок, як встановлено судами обох інстанцій, настав 11.07.2008 року в м.Києві на перехресті вул.Сабурова - вул.Бальзака, а саме: ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки "BEIJING BJ 1043" державний номерний знак НОМЕР_2 при зміні напрямку руху - повороті ліворуч, здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, не дотримався бокового інтервалу до автомобіля "CHEVROLET TACUMA", державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою №10/46396 від 14.07.2008 року (а.с.10), внаслідок чого скоїв з ним зіткнення.

Відповідно до постанови Деснянського районного суду м. Києва від 14.07.2008р. у справі № 3-35218/08, дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_3 п.п. 2.3(б), 10.1, 10.5 Правил дорожнього руху України (здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, не дотримався бокового інтервалу до автомобіля). При цьому, відповідно до ст. 124 КУпАП ОСОБА_3, був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу (а.с.11).

В результаті ДТП автомобіль "CHEVROLET TACUMA", д.н. НОМЕР_1 було пошкоджено, що підтверджується довідкою, виданою органами УДАІ ГУМВС України в місті Києві №10/46396 від 14.07.2008 року (а.с.10), протоколом огляду транспортного засобу від 17.07.2008 року, підписаного страхувальником та ОСОБА_3 (а.с.28), та висновками спеціаліста автотоварознавчого дослідження №256 від 21.07.2008 року (а.с.21-27).

Внаслідок вищевказаного ДТП, майну - автомобілю "CHEVROLET TACUMA", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить страхувальнику за договором страхування, була завдана матеріальна шкода на суму 20168,58 грн., що підтверджується висновком спеціаліста автотоварознавчого дослідження №256 від 21.07.2008 року.

На підставі договору добровільного страхування автотранспорту, оформленого полісом №190-0161250 від 04.03.2008р., ВАТ "УСК "Дженералі Гарант" визнала дорожньо-транспортну пригоду, що сталась 11.07.2008р. страховим випадком і 16.09.2008р. склала страховий акт №32480 та розрахунок виплати страхового відшкодування в сумі 16 459,69грн. (а.с.13).

Як вбачається з матеріалів справи, ВАТ "УСК "Дженералі Гарант", виконуючи свої договірні зобов'язання перед страхувальником, виплатила страхове відшкодування за письмовою заявою страхувальника в сумі 16 809,69 грн. (16459,69 грн. - страхове відшкодування, 350,00 грн. - оплата товарознавчої експертизи), що в свою чергу підтверджується наявними в матеріалх справи платіжними дорученнями №10186 від 24.09.2008р. та №10242 від 25.09.2008р. (а.с. 16-17).

22.08.2011 року позивач звернувся до відповідача з претензією №32480/21, в якій пропонував відповідачу в порядку регресу відшкодувати ЦФ ПАТ "Гарант-Авто" суму виплаченого страхового відшкодування (16809,69 грн.) шляхом перерахунку її на рахунок позивача, яка в свою чергу залишена останнім без відповіді та задоволення (а.с.47-50).

Відповідно до п.п. 8.3, 9.1, 9.7 Правил добровільного страхування наземних транспортних засобів (крім залізничного) №119, затверджених рішенням правління ВАТ "УСК "Дженералі Гарант" протокол №8 від 16.01.2007р., при настанні страхового випадку відшкодуванню підлягають тільки реальні (прямі) збитки, виключаючи упущену вигоду, витрати на оренду чи наймання іншого транспортного засобу, моральні збитки і т.ін. Розмір завданих збитків визначається страховиком на підставі: документа, де визначено перелік знищених, пошкоджених або викрадених складових частин обєкта страхування (самого обєкта в цілому); документа, складеного компетентними органами про час, обставини і причини знищення, пошкодження або крадіжки складових частин обєкта страхування (самого обєкта в цілому); документів, що підтверджують витрати, необхідні для компенсації збитків. Страховик виплачує страхове відшкодування протягом 15 робочих днів після складання страхового акта (а.с.138-147).

Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката) (ст.990 ЦК України).

Згідно ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. При цьому, право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті буде мати регресний характер. Таку вимогу страховик може пред'явити до особи, відповідальної за завдані збитки.

В кожному випадку відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної безпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, підтверджене державною реєстрацією, - в даному випадку) володіє транспортним засобом.

Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Проаналізувавши вищевикладені норми законодавства, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що позивач, сплативши страхове відшкодування страхувальнику в сумі 16 809,69 грн. (відповідно до платіжних доручень №10186 від 24.09.2008р. та №10242 від 25.09.2008р.) набув право регресної вимоги до володільця транспортного засобу - Публічного акціонерного товариства "Ковельмолоко", і як наслідок правомірно задоволив позовні вимоги на підставі ст.ст. 979, 990, 993, 1166, 1187, 1191 ЦК України.

При цьому, посилання скаржника на незастосуваня судом першої інстанції строків позовної давності за його заявою колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.

Регрес (зворотна вимога) - це право кредитора (регредієнта) вимагати відшкодування шкоди, що виникла в результаті виплати ним сум для виконання обов'язку або з вини боржника (регресата), і обов'язок останнього виконати цю вимогу.

При цьому слід зазначити, що вимоги за основним зобов'язанням і регресним зобов'язанням можуть бути різними, хоча нерідко і збігаються. Регресні вимоги завжди є зворотним стягненням виплаченого, тоді як основне зобов'язання за змістом, у переважній більшості випадків, пов'язане з виплатою боргу, стягненням санкцій, шкоди тощо.

Підставою виплати страхового відшкодування є страховий випадок, тобто дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відбулось пошкодження майна, із володінням та користуванням якого пов'язані майнові інтереси страхувальника, що є об'єктом страхування за укладеним з ним договором.

Право ПАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" вимагати відшкодування шкоди, що виникла в результаті виплати ним сум для виконання обов'язку або з вини боржника (регресата), походить зі змісту ст.ст. 993, 1191 ч.1 ЦК України.

Крім того, перехід права вимоги від страхувальника до страховика передбачений і статтею 27 Закону України "Про страхування", відповідно до якої до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З огляду на викладене, сума страхового відшкодування підлягає стягненню з відповідача на користь позивача саме в порядку регресу.

При цьому, реалізація страховиком права регресної вимоги можлива лише тільки після виплати страховиком страхового відшкодування та одержання його страхувальником (правонаступником страхувальника або особою, визначеною умовами договору страхування).

Відповідно до ст.25 Закону України "Про страхування", здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Враховуючи викладене, свідчити про отримання страховиком права регресної вимоги можуть документи, які підтверджують фактичну виплату страхового відшкодування, розмір відшкодування та одержання його страхувальником (правонаступником страхувальника або особою, визначеною умовами договору страхування).

Таким чином, у позивача в силу даних норм закону виникло право регресної вимоги до відповідача в розмірі виплаченого страхового відшкодування.

Беручи до уваги положення ст.256 ЦК України, якою встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу та положення ч.1 ст.1 ГПК України, згідно якої підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, страховик з метою реалізації свого права вимоги може звернутися до суду, лише за умови виплати страхового відшкодування, саме після виплати якого, до нього і переходить право вимоги (регресу) до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

При вирішенні питання застосування строку позовної давності на звернення страховика до суду з вимогою про захист свого права вимоги (регресу), необхідно брати до уваги ст.257 ЦК України, згідно якої загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки та з урахуванням ч.1 ст.261 ЦК України, згідно якої перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила та ч.6 ст.261 ЦК України, яка встановлює, що за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Твердження відповідача стосовно того, що право вимоги позивача виникає з моменту настання страхового випадку, тобто з часу ДТП, необґрунтоване, оскільки до моменту виплати позивачем потерпілому страхового відшкодування, право позивача не порушене, а тому у останнього відсутнє право вимоги до відповідача.

Саме з моменту сплати страхового відшкодування страхувальнику відповідно до договору, страховик набуває право вимоги відшкодування понесених ним затрат.

Отже, для позивача право регресної вимоги виплаченого страхового відшкодування виникає з моменту виплати потерпілому (страхувальнику) страхового відшкодування.

Оскільки, строк позовної давності починає свій перебіг з 25.09.2008 року (дата виконання основного зобовязання сплата страхового відшкодування страхувальнику, що підтверджується платіжними дорученнями №10186 від 24.09.2008р. та №10242 від 25.09.2008р.), а з позовом до суду позивач звернувся 23.09.2011р., про що свідчить відбиток поштового штемпеля на конверті, колегія суддів вважає, що трирічний строк позовної давності позивачем не пропущений.

Таким чином, посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33,34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Волинської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Ковельмолоко" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Волинської області від 07.12.2011 року - залишити без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

<Текст >

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Тимошенко О.М.

01-12/1125/12 1125/12