Рішення № 21206820, 18.01.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" січня 2012 р.Справа № 11/17-4784-2011 За позовом: Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт";

До відповідача: Дочірнього підприємства "МВ";

про стягнення 37301,42грн.

Суддя Власова С.Г.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю);

Від відповідача: ОСОБА_2. (за довіреністю);

СУТЬ СПОРУ: 17.11.2011 р. за вх. № 7204/2011 Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства "МВ" про стягнення основної заборгованості в сумі 35418,40 грн., пені в сумі 1167,68 грн., інфляційних в сумі 489,33 грн., а також 3% річних у розмірі 226,01 грн., а всього 37301,42 грн.

07.12.2011 р. за вх. № 422144/2011 від Позивача надійшла заява про припинення провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості в сумі 35418,40 грн.

Ухвалою від 18.01.2012 р. провадження в частині стягнення основної заборгованості в сумі 35418,40 грн. було припинено.

Позивач наполягає на стягненні пені в сумі 1167,68 грн., інфляційних в сумі 489,33 грн., а також 3% річних у розмірі 226,01 грн.

Відповідач проти позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 1167,68 грн., інфляційних в сумі 489,33 грн. та 3% річних у розмірі 226,01 грн. заперечує, про що зазначив у відзиві на позов наданому в судовому засіданні від 18.01.2012 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне:

28.12.2005 р. між сторонами був укладений договір про спільну діяльність № 908-0, відповідно до умов якого сторони зобов'язуються на основі об'єднання вкладів спільно діяти у сфері надання послуг по стафіруванню контейнерів на території порту. Додатковою угодою № 2 від 09.09.2007 р. до вказаного договору, сторони погодили, що управління спільною діяльністю передається від Порту до Відповідача.

Таким чином, Відповідач, на час подання позову, є особою уповноваженою на ведення спільних справ учасників договору про спільну діяльність.

Позивач вказує, що 28.01.2009 р. між Портом та Відповідачем, як особою уповноваженою на ведення спільної діяльності, був укладений договір зберігання №20-0, відповідно до умов якого порт приймає на зберігання дизельне паливо, а відповідач зобов'язується сплачувати послуги порту по його зберіганню.

Позивач стверджує, що ним належним чином відповідно до умов договору були надані Відповідачу послуги, що на його думку підтверджується актами виконаних робіт підписаними між сторонами, які, згідно до п. 3.2 Договору Відповідач повинен був сплатити протягом 5 банківських днів з моменту виставлення портом рахунку. Відповідач в порушення умов договору за надані послуги розрахувався лише частково, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 35418,40 грн.

За неналежне виконання Відповідачем умов Договору № 20-0, Позивач на підставі п.4.2. останнього та ч.2. ст. 625 ЦК України нарахував Відповідачу пеню в сумі 1167,68 грн., інфляційні в сумі 489,33 грн., а також 3% річних у розмірі 226,01 грн.

Ухвалою від 18.01.2012 р. провадження в частині стягнення основної заборгованості в сумі 35418,40 грн. було припинено, у зв'язку із сплатою Відповідачем суми основної заборгованості.

Відповідач посилаючись на те, що несплата рахунків стала наслідком діяльності представника Позивача проти позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 1167,68 грн., інфляційних в сумі 489,33 грн. та 3% річних у розмірі 226,01 грн. заперечує.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

28.12.2005 року між Позивачем - Державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт" та Відповідачем - Дочірнім підприємством "МВ" був укладений договір про спільну діяльність № 908-0, відповідно до умов якого сторони зобов'язуються на основі об'єднання вкладів спільно діяти у сфері надання послуг по стафіруванню контейнерів на території порту.

З огляду на те, що Додатковою угодою № 2 від 09.09.2007 р. до вказаного договору, сторони погодили, що управління спільною діяльністю передається від Порту до Дочірнього підприємства "МВ", Відповідач, на час подання позову, є особою уповноваженою на ведення спільних справ учасників договору про спільну діяльність.

Відповідно до умов Договору зберігання №20-0 укладеному сторонами 28.01.2009 р. порт прийняв на зберігання дизельне паливо власника (Відповідач) на заправці №2 Порта,, а відповідач зобов'язався сплатити надані портом послуги.

Згідно до п. 3.2 Договору № 20-0 оплата повинна здійснюватись Відповідачем за рахунками порту протягом 5 банківських днів з моменту їх виставлення.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193).

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

З наявних матеріалів справи вбачається, що Позивачем належним чином відповідно до умов договору були надані Відповідачу послуги, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт підписаними сторонами. Відповідач у передбачений договором строк повністю за надані послуги не розрахувався, внаслідок чого станом на 17.11.2011 р. (дата надходження позовної заяви до суду) наявна заборгованість Відповідача складала 35418,40 грн.

В ході розгляду справи Відповідач повністю погасив заборгованість за отриманий товар, що вбачається з виписки з особового рахунку Позивача (а.с.68).

Окрім того п.4.2. Договору № 20-0 встановлено, що за порушення стоків оплати, відповідач сплачує порту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за весь час заборгованості.

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі п.п.4.2. Договору № 20-0 та ч.2. ст. 625 ЦК України Позивачем обгрунтовано було нараховано Відповідачу пеню в сумі 1167,68 грн., інфляційні втрати з урахуванням встановленого індексу інфляції в сумі 489,33 грн. та 3% річних у розмірі 226,01 грн. та надано їх розрахунок (а.с.9), який на думку суду є вірним та обґрунтованим.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення Відповідача викладені останнім у відзиві на позовну заяву необґрунтовані, не підтверджені належними та відповідними доказами тому судом до уваги не приймаються.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами і наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, віднести за рахунок Відповідача, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Дочірнього підприємства "МВ" (68000, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, буд. 1, кв. 2-Н, код 33081579, п/р 2600431177401 у ФАБ "Південний", МФО 328663) на користь Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" (68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Праці, 6, код 01125672, п/р 26009114761 в ПАТ "Марфін банк" м. Іллічівськ, МФО 328168, АБ "Південний") - пеню в сумі 1167,68 грн., інфляційні втрати з урахуванням встановленого індексу інфляції в сумі 489,33 грн., 3% річних у розмірі 226,01 грн. та 1411,50 грн. судового збору.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписано в порядку ст. 85 ГПК України 23.01.2012 р.

Суддя Власова С.Г.