Рішення № 21206496, 26.01.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.12 Справа № 8/220пд/2011.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АрматурноЕлектроНасосний Торговий Дім", м. Луганськ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Термінал 5", м. Луганськ, -

про визнання договору недійсним.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 представник, - довіреність № б/н від 02.11.11 року;

від відповідача представник не зявився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним договору № D-0102/10, укладеного між сторонами 01.02.10 року, - з посиланням на те, що йому нещодавно стало відомо про відсутність у відповідача необхідних умов, тобто матеріально-технічної бази для здійснення відповідної господарської діяльності, у т.ч. управлінського та технічного персоналу, що є економічно необхідним для виробництва товарів. виконання робіт або надання послуг. На думку позивача, з зазначених фактів вбачається, що фінансово-господарська діяльність відповідача носить фіктивний характер, а укладений з ним правочин є таким, що вчинений без мети настання реальних правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

На підставі ст.77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 10.01.12 року до 26.01.12 року у звязку з неявкою відповідача та невиконанням ним вимог суду, викладених у його ухвалі від 21.12.11 року по цій справі.

До початку судового засідання 26.01.12 року позивачем подано клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні він пояснив, що у період з 10.01.12 року по 26.01.12 року на його вимогу відповідач надав документальні докази, на підставі яких позивач дійшов висновку про необґрунтованість своїх позовних вимог.

В той же час заяву про відмову від позову він до суду не подав.

Відповідач до судового засідання не зявився, але подав до суду відзив на позов (вих. № б/н від 06.01.12 року), у якому заперечив проти нього, посилаючись на його необґрунтованість, та заявив клопотання про розгляд справи по суті за його відсутності.

Позивач не заперечив проти задоволення цього клопотання.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, суд, керуючись ст.ст.4-3,22,32-34,43 та 75 ГПК України, вважає за можливе вирішити спір по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

01.02.10 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) у простій письмовій формі укладено договір №D-0102/10, відповідно до якого продавець зобовязується передати, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах цього договору (п.1.1), асортимент, кількість та ціна на який додатково узгоджуються сторонами на кожну партію (п.1.2).

Зі змісту договору вбачається, що сторони узгодили усі інші істотні його умови, у т.ч. щодо: кількості, ціни та якості товару; умов його поставки та приймання; порядку розрахунків; терміну дії договору; відповідальності сторін; порядку вирішення спорів; умов та підстав для внесення змін до договору; інших його умов (том 1, а.с.6).

На підтвердження факту виконання договору сторонами на загальну суму 322352,65 грн. позивач надав до справи:

накладні на відпуск товару (різноманітних виробів з металу) в асортименті на користь відповідача на вказану суму (том 1, а.с.7-48);

рахунки на сплату вартості зазначених товарів (том 1, а.с.118-150; том 2, а.с.1-6);

документальні докази оплати їх вартості покупцем (відповідачем) (том 1, а.с.82-117);

податкові накладні (том 2, а.с.7-48).

Наявними у справі доказами документально підтверджено, що відповідач у встановленому законом порядку 09.11.09 року зареєстрований в якості субєкта підприємницької діяльності (том 2, а.с.53-54; 73-74).

Згідно п.2 розділу 2 статуту ТОВ "Транс-Термінал 5" воно має право здійснювати господарську діяльність, повязану з виробами з металу (том 2, а.с.58-71).

Підставою для звернення з цим позовом, на думку позивача, стало те, що йому нещодавно стало відомо про відсутність у відповідача необхідних умов, тобто матеріально-технічної бази для здійснення відповідної господарської діяльності, у т.ч. управлінського та технічного персоналу, що є економічно необхідним для виробництва товарів. виконання робіт або надання послуг. На думку позивача, з зазначених фактів вбачається, що фінансово-господарська діяльність відповідача носить фіктивний характер, а укладений з ним правочин є таким, що вчинений без мети настання реальних правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Будь-які документальні докази на підтвердження обставин, зазначених у попередньому абзаці цього рішення, позивачем до справи не надані.

Відповідач позов не визнав.

ІІ.Заслухавши позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

Як сказано у частинах 1-5 ст. 203 Цивільного кодексу, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦКУ, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. В силу приписів ст. 215 ЦКУ підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За загальним правилом договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Суд вважає, що позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, не довів наявність жодної з вищезазначених підстав недійсності правочину, а значить не довів законність та обгрунтованість своїх вимог про визнання недійсним спірного договору №D-0102/10, укладеного між сторонами 01.02.10 року.

Відповідно до 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Позивач таких доказів на підтвердження своїх позовних вимог до справи не надав, хоча відповідно до приписів ст. 33 названого Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

З огляду на викладене суд при вирішенні спору керується статтею 34 ГПК України, відповідно до якої господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.44 та 49 ГПК України, суд сплату судового збору покладає на позивача.

Судом встановлено, що позивач, звертаючись з цим позовом до суду, припустився надмірної сплати судового збору.

Так, відповідно до п/п 2 ч.2 ст. 4 Закону України від 08.07.11 року №3674-УІ "Про судовий збір" у разі звернення до господарського суду з позовом немайнового характеру, до категорії яких належить спір по цій справі, на користь Державного бюджету України підлягає сплаті судовий збір у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня поточного року, - тобто у 2011 році ця сума становить 941,00 грн.

Позивач на підставі квитанції №4189.572.29 від 20.12.11 року сплатив судовий збір у сумі 1010,00 грн., - тобто сума зайвої сплати становить 69,00 грн. (1010,00 грн. 941,00 грн.) та на підставі п.1 ч.1 ст. 7 вищеназваного Закону підлягає поверненню з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-3,ч.3 ст.22,32-36,43,44,47,47-1,49,75, 82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.У задоволенні позову відмовити.

2.Судові витрати покласти на позивача.

3.Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АрматурноЕлектроНасосний Торговий Дім", ідентифікаційний код 35773721, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, кв. Димитрова, 20/8, - зайво сплачений судовий збір у сумі 69 (шістдесят девять) грн. 00 коп.

Підставою для виплати вказаної суми коштів є примірник цього рішення, скріплений підписом судді та гербовою печаткою господарського суду Луганської області.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 26.01.12 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 27 січня 2012 року.

Суддя А.П.Середа