Рішення № 21205075, 12.12.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2011 року Справа № 08/5026/2094/2011

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Кучеренко О.І., при секретарі судового засідання Голосінській Н.М., за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю,

від відповідача: ОСОБА_2 представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду справу за позовною заявою

позивача товариства з обмеженою відповідальністю ”Хюпо Альпе-Адріа-

Лізинг”

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю ”Коронагро”

про стягнення 12950542,47 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг" звернулось до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "КоронАгро" про стягнення 12950542,47 грн., у тому числі: 11288509,94 грн. заборгованості з лізингових платежів, 1338 248,11 грн. пені, 1743,97 грн. штрафу, 140687,22 грн. 3% річних, 181353,23 грн. інфляційних втрат, згідно договору фінансового лізингу №039-04/2008 від 21.04.2008 та відшкодування у звязку з цим державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у відзиві від 09.12.2011 на позовну заяву вказав, що він позов визнає частково, проти стягнення суми пені заперечує, з посиланням на зміст додаткових угод №4 та №5 від 26.05.2010 до договору фінансового лізингу №039-04/2008 від 21.04.2008, якими його сторони визначили, що у разі сплати лізингоодержувачем усіх лізингових платежів за договором у повному обсязі, нарахована протягом строку дії договору пеня буде вважатися такою, що не підлягає сплаті, зазначив, що позивач не має підстав для нарахування пені за вказаним договором фінансового лізингу, оскільки строк сплати лізингових платежів у повному обсязі ще не настав. Окрім того, відповідач просить суд застосувати строк позовної давності до позовних вимог про стягнення пені, нарахованої з 22.07.2009 по 26.05.2010 та з 10.08.2009 та 05.05.2010 на загальну суму 811 767,66 грн.

У судовому засіданні представник відповідача позов визнав частково з посиланням на доводи, викладені у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

21.04.2008 між товариством з обмеженою відповідальністю "Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг" (лізингодавець позивач у справі), у особі виконуючого обовязки генерального директора Нікіфоровича О.Є., який дії на підставі статуту та наказу №28 від 17.04.2008, та товариством з обмеженою відповідальністю ”Коронагро” (лізингоодержувач відповідач у справі), у особі генерального директора Ланадарь І.О., який дії на підставі статуту, було укладено договір фінансового лізингу №039-04/2008 (надалі лізинговий договір) (т. 1, а. с. 31-38), відповідно якого лізингодавець приймає на себе зобовязання придбати предмет лізингу у власність від продавця та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах фінансового лізингу, визначених цим договором.

21.04.2008 між відповідачем, як продавцем, та позивачем, як покупцем, було укладено договір №39-04/08 купівлі-продажу (т. 1, а. с. 54-56) з додатками, предметом якого визначено доставка, монтаж та підготовка до експлуатації продавцем за адресою Черкаська обл., м. Золотоноша, вул. Червонопрапорна, 20 товару, перехід права власності на товар ємнісне обладнання для заводу з виробництва альтернативних видів палива, від продавця до покупця за кошт останнього, а також вказано, що вищенаведені дії вчиняються з метою подальшої передачі товару у фінансовий лізинг товариству з обмеженою відповідальністю ”Коронагро”.

У додатку №1/1 “Специфікація” (т. 1, а. с. 39) та додатку №2/1 “Умови фінансування” (т. 1, а. с. 40) до лізингового договору його сторони визначили перелік майна ємнісне обладнання для заводу з виробництва альтернативних видів палива (предмет лізингу), що передається у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах фінансового лізингу, визначених договором. Попередня вартість предмета лізингу сторонами лізингового договору встановлена у сумі 31 350 000 грн.

Пунктом 3.1 лізингового договору його сторони погодили, що всі платежі, що здійснюються на підставі цього договору, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю на умовах, вказаних у цьому договорі, графіку платежів та умовах фінансування, якщо інше не встановлено письмовою домовленістю сторін.

Згідно п. 3.4 договору лізингоодержувач сплачує лізингові платежі зазначені у графіку платежів щомісяця на підставі рахунку лізингодавця, направленого на вказану у договорі електронну адресу лізингоодержувача або за допомогою факсимільного звязку. Лізингодавець направляє лізингоодержувачу рахунки, зазначені у цьому пункті договору за 3 дні до дати платежу.

У подальшому лізингоодержувач сплачує лізингові платежі згідно виставленим йому рахункам в українській гривні, які можуть корегуватися відповідно до умов договору. Цим же пунктом сторони визначили формулу розрахунку лізингового платежу.

У пункті 3.14 лізингового договору визначено, що якщо лізингоодержувач своєчасно не сплачує лізингові платежі та інші платежі, передбачені цим договором, він зобовязаний сплатити лізингодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення грошового зобовязання, від суми заборгованості за кожен день затримки платежу.

У розділі 14 лізингового договору його сторони встановили порядок страхування предмету лізингу, а пунктом 14.16 договору погодили те, що при порушенні лізингоодержувачем умов цього розділу договору предмет лізингу вважається незастрахованим і лізингодавець має право негайно застрахувати його від свого імені. У цьому випадку лізингоодержувач зобовязаний компенсувати лізингодавцю витрати, повязані із страхуванням предметі лізингу, протягом 1 тижня від дня одержання відповідного рахунку від лізингодавця і сплатити лізингодавця штрафі у розмірі 30 % від суми витрат останнього на страхування предмету лізингу.

Згідно актів прийому-передачі №039/1а від 21.05.2008 та №039/1б від 30.10.2008 (т. 1 , а. с. 41-42) лізингодавцем лізингоодержувачу було передано майно ємнісне обладнання для заводу з виробництва альтернативних видів палива на загальну суму 31 350000,00 грн.

У додатку №4/1а “Графік лізингових платежів” від 21.05.2008 (т. 1, а. с. 43-45) та додатку №4/1б “Графік лізингових платежів” від 30.10.2008 (т. 1, а. с. 46) до лізингового договору його сторони визначили строки та порядок сплати лізингоодержувачем лізингових платежів.

Додатковою угодою №1 від 20.08.2008 (т. 1, а. с. 47) до лізингового договору його сторони змінили п. п. 3.5 та 3.6 лізингового договору, вказавши, що з моменту сплати лізингодавцем авансового платежу продавцю до дати передачі лізингоодержувач щомісячно сплачує лізингодавця комісію за попереднє фінансування, що розраховується за вказаною формулою, та внесли зміни до формули розрахунку лізингових платежів.

Додатковою угодою №2 від 31.10.2008 (т. 1, а. с. 48) та додатковою угодою №3 від 21.01.2009 (т. 1, а. с. 49) до лізингового договору його сторони внесли зміни до формули розрахунку лізингових платежів, при цьому зазначивши що вказаною формулою при розрахунку лізингового платежу враховується обмінний курс долара США до гривні.

04.02.2010 між закритим акціонерним товариством “Європейський страховий альянс”, як страховиком, та товариством з обмеженою відповідальністю "Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг", як страхувальником, було укладено договір страхування майна юридичних осіб №1023481 (т. 1, а. с. 68-71), предметом якого, згідно положень розділу 1 “Предмет страхування, обєкт страхування, страхові ризики та місце страхування” є добровільне страхування майнових інтересів страхувальника, повязаних із володінням, користуванням та розпорядженням обладнанням, переданим у лізинг згідно договору фінансового лізингу №039-04/2008 від 21.04.2008.

05.02.2010 позивач на виконання договору страхування сплатив страховику 5 813,24 грн. страхового платежу, що підтверджено платіжним дорученням №255 (т. 1 а. с. 73).

Додатковою угодою № 4 від 26.05.2010 (т. 1, а. с. 50-51) та додатковою угодою №5 від 26.05.2010 (т. 1, а. с. 52-53) до лізингового договору його сторони внесли зміни до додатку №4/1а від 21.05.2008, №4/1б від 30.10.2008 “Графік лізингових платежів” до договору встановивши, зокрема, строк погашення за останній лізинговий період до 21.05.2013. Також п. 4 цієї додаткової угоди сторони узгодили, що за умови своєчасної оплати лізингоодержувачем усіх лізингових платежів за договором у повному обсязі, нарахована протягом строку дії договору пеня буде вважатися сторонами такою, що не підлягає сплаті, на підставі укладеної між сторонами після закінчення строку договору окремої угоди. У п. 5 цієї угоди вказано, що вона має перевагу над умовами договору.

Позивач свої зобовязання за договором фінансового лізингу виконав повністю, однак відповідач належним чином свої зобовязання за договором в частині сплати лізингових платежів та оплати витрат на страхування предметі лізингу не виконав, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилася заборгованість у сумі 11 288 509,94 грн., на яку останній нараховував 140 687,22 грн. 3 % річних, 181 353,23 грн. інфляційних втрат, 1 743,97 грн. штрафу, 1 338 248,11 грн. пені.

Відповідачу позивачем неодноразово надсилалися претензії з вимогою погасити суму наявної заборгованості, копії яких разом із копіями поштових повідомлень про їх вручення містяться у матеріалах справи (т. 1 а. с. 57-67), проте заборгованість погашено не було, виходячи з чого, за стягненням наведених вище сум заборгованості та санкцій із відповідача позивач звернувся із цим позовом до суду.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, з огляду на наступне.

Загальні правові та економічні засади фінансового лізингу визначаються Законом України “Про фінансовий лізинг”.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЗУ “Про фінансовий лізинг” (далі Закон) відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Стаття 1 вказаного Закону визначає фінансовий лізинг, як вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобовязання по лізинговому договору виконав придбав у продавця та передав відповідачу у користування предмет лізингу згідно “Специфікації”, яка є додатком №1/1 до цього договору, що підтверджується наведеними вище актами прийому-передачі майна.

Згідно ч. 2 ст. 11 Закону лізингоодержувач, зокрема, зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Цей же обовязок у відповідача закріплений п. п. 3.1, 3.4 та 8.1.3 лізингового договору.

Статтею 16 Закону встановлено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

У додатках №4/1а та №4/1б “Графік лізингових платежів” до лізингового договору, та у відповідних пунктах додаткових угод №4 та №5 від 26.05.2010 до лізингового договору, сторони погодили строк сплати лізингових платежів.

Порядок розрахунків по лізингових платежах визначено п. 3.6 лізингового договору, який полягає у тому, що лізингоодержувач сплачує лізингові платежі, розраховані по визначеній у договорі формулі, згідно виставленим лізингодавцем рахункам в українській гривні.

Копії відповідних рахунків містяться у матеріалах справи (т. 1, а. с. 74-130).

Відповідач своїх зобовязань по лізинговому договору в частині сплати лізингових платежів не виконав внаслідок чого у нього перед позивачем утворилася заборгованість по лізинговим платежам з 25 по 39 лізингові періоди у сумі 11288509,94 грн.

Представник відповідача вказану суму заборгованості по сплаті лізингових визнав, відповідно позовна вимога про її стягнення є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, виходячи з чого, на суму простроченої заборгованості позивач нарахував 181353,23 грн. інфляційних втрат та 140687,22 грн. 3% річних. Судом перевірено правильність наведених розрахунків позивача, позовна вимога про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобовязання у вказаних сумах є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Відповідач проти нарахованих 3% річних та інфляційних втрат не заперечував.

Також п. 14.16 лізингового договору передбачено відповідальність лізингоодержувача за недотримання свого обовязку щодо страхування предмету лізингу, яка полягає у сплаті лізингодавцю штрафу у розмірі 30 % від суми витрат останнього на страхування предмету лізингу.

Факт проведення позивачем страхування предмету лізингу та розмір його витрат підтверджено копіями договору страхування майна юридичних осіб №1023481 від 04.02.2010 та платіжного доручення №255 від 05.02.2010.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимога позивача про стягнення із відповідача на свою користь 1743,97 грн. штрафу є правомірною та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідальність за неналежне виконання зобовязань по сплаті лізингових платежів передбачено також п. 3.14 лізингового договору зміст якого наведено вище по тексту рішення.

Позивачем згідно цього пункту договору нараховано до стягнення 1338 248,11 грн. пені за період з 22.07.2009 по 19.08.2011.

Відповідач, посилаючись на положення пунктів 4 та 5 додаткових угод №4 та №5 до лізингового договору, просить у задоволенні позовної вимоги про стягнення пені відмовити, однак суд критично оцінює такі заперечення відповідача, оскільки зі змісту наведених пунктів додаткових угод слідує, що фактичною підставою для відмови від стягнення пені є своєчасна оплата лізингоодержувачем усіх лізингових платежів за договором у повному обсязі, а правовою підставою - окрема угода, укладена між сторонами після закінчення строку лізингового договору.

Доказів належної сплати відповідачем лізингових платежів, останнім суду не надано, натомість наявний спір про стягнення із лізингоодержувача на користь лізингодавця заборгованості по лізингових платежах, сума якої відповідачем визнається.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з тим, відповідач просить застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення 452 645,10 грн. за період з 22.07.2009 по 26.05.2010 згідно додатку №4/1а “Графік лізингових платежів” до лізингового договору та 359 122,56 грн. пені за період з 10.08.2009 по 05.05.2010 згідно додатку №4/1б “Графік лізингових платежів” до лізингового договору.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до положень п. п. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Виходячи з викладених норм законодавства та фактичних обставин справи, суд вважає за необхідне застосувати строк позовної давності до позовних вимог про стягнення 811 767,66 грн. пені, та задовольнити вимоги про стягнення пені частково у розмірі - 526480,45 грн. У задоволенні позовної вимоги про стягнення 811 767,66 грн. пені, позивачу належить відмовити через сплив позовної давності.

Таким чином із відповідача на користь позивача належить стягнути 11288509,94 грн. заборгованості з лізингових платежів, 526480,45 грн. пені, 1743, 97 грн. штрафу, 140687,22 грн. 3% річних та 181353,23 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача підлягають стягненню пропорційно до задоволених вимог судові витрати: державне мито в сумі 23 901,60 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 221,20 грн.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю "КОРОНАГРО" ( м. Золотоноша, вул. Червонопрапорна, буд. 24, код 33582131) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг" (м. Київ, вул. Польова, буд. 24, код 35378830) - 11288509,94 грн. заборгованості з лізингових платежів, 526480,45 грн. пені, 1743, 97 грн. штрафу, 140687,22 грн. 3% річних, 181353,23 грн. інфляційних втрат, 23901,60 грн. витрат по сплаті державного мита та 221,20 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду.

Суддя О.І. Кучеренко

Повне рішення складено та підписано 16.12.2011