ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
____________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"23" січня 2012 р. Справа № 5023/061/12
вх. № 061/12
Суддя господарського суду Аюпова Р.М.
при секретарі судовогозасідання Павленко А.В.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 дов від 29.12.2011 р.;
3-ї особи <Текст >відповідача - не з'явився; 3-ї особи <Текст >
розглянувши справу за позовом Національного наукового центру "Інститут метрології", м. Харків 3-я особа <Текст >
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геолан", м. Харків 3-я особа <Текст >
про стягнення коштів
ВСТАНОВИВ:
Позивач - Національний науковий центр "Інститут метрології", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геолан" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 61733,23 грн., з яких: 54377,22 грн. - основний борг, 2925,99 грн. - пеня, 3806,41 грн. - штраф, 623,61грн. - 3% річних. Також позивач просить судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 січня 2012 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 23 січня 2012 року о 10:30 год.
13 січня 2012 року позивач надав заяву про уточнення позовних вимог (вх. № 594), в якій посилаючись на допущення в позовній заяві арифметичної помилки, просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 61861,75 грн., з яких: 54377,22 грн. - основний борг, 3054,51 грн. - пеня, 3806,41 грн. - штраф, 623,61грн. - 3% річних, а також просить стягнути з відповідача судові витрати.
Розглянувши зазначену заяву та враховуючи, що згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, суд приймає її до розгляду як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству.
Представник позивача у судовому засіданні позов, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, підтримував та просив суд його задовольнити, надав через канцелярію суду додаткові письмові пояснення, які судом досліджені та долучені до матеріалів справи.
У призначене судове засідання представник відповідача не зявився, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, витребувані судом документи не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітки про направлення ухвали про порушення провадження у справі від 05 січня 2012 року, яка направлялась на адресу відповідача згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, при цьому враховані приписи пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами). Згідно наявного в матеріалах справи поштового повідомлення, представник відповідача отримав вказану ухвалу 10.12.0212 року.
Підтвердженням повідомлення представників сторін про дату час та місце розгляду справи є також факт розміщення ухвали суду про порушення провадження у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відомості якого відповідно до ст.ст. 2, 5 Закону України “Про доступ до судових рішень” є відкритими та офіційними.
Присутній в судовому засіданні 23 січня 2012 року позивач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача, пояснив, що ним надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обовязок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи доказів та можливість розгляду справи без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до приписів ст.. 75 ГПК України.
Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
11 серпня 2008 року, між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (далі орендодавець) та ТОВ "Геолан" (далі- відповідач, орендар) укладено договір оренди №3652-Н (далі- договір), відповідно до умов якого, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові будівлі: ангар №1 площею 460,0кв.м., ангар №2 площею 341,6кв.м., загальною площею 801,6кв.м., розміщені за адресою: м.Харків, вул.Омська, 87, що перебувають на балансі Національного наукового центра "Інститут метрології" (далі -позивач, балансоутримувач).
Факт передачі орендованих приміщень підтверджується актом прийому-передачі орендованого майна, підписаним позивачем (балансоутримувачем), відповідачем (орендарем) та орендодавцем 11 серпня 2008 року.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786, або за результатами конкурсу на право оренди державного Майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - червень 2008р. 15980,87грн. Орендна плата за перший місяць оренди (з урахуванням додаткової угоди № 1) - березень 2009р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за липень-грудень 2008 року, січень-березень 2009 року.
Відповідно до п.3.3 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Згідно п.3.6 договору орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу щомісячно, до 12 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до вимог діючої Меіодики, у співвідношенні: безпосередньо до державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами у розмірі 70 %, на рахунок, визначений Балансоутримувачем - у розмірі; 30 %.
Пунктом 10.1 договору передбачено, що його укладено строком на 2 роки 11 місяців , що діє з 11.08.2008року до 10.07.2011 року.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутністю заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, якій був раніше встановлений договором.
Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази припинення дії договору у встановленому діючим законодавством порядку та доказів передачі орендованого майна, зокрема акту прийому - передачі орендованого майна, суд вважає, що станом на момент розгляду справи, договір є діючим.
Пунктом 5.3 договору було передбачено, що відповідач зобовязаний своєчасно й в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Орендодавцем належним чином виконано свої зобовязання по договору, про що свідчать наявні в матеріалах справи акти виконаних робіт , проте, Орендар (відповідач) порушив умови Договору щодо своєчасного внесення позивачу 30% орендної плати на рахунок балансоутримувача за оренду приміщення, внаслідок чого, у відповідача, за період з травня 2011 року по вересень 2011 року, перед позивачем виникла заборгованість з орендної плати в сумі 54377,22 грн.
У звязку із наявністю заборгованості, позивач направив на адресу відповідача претензію №008/04-5801 від 21 грудня 2011 року з вимогою сплатити виниклу заборгованість, проте відповідач залишив її без задоволення, що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.
На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.
У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.
Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі).
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.
Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 цього кодексу та частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного і комунального майна"
Проте, Орендар систематично порушував умови Договору щодо своєчасного внесення орендної плати на рахунок балансоутримувача, внаслідок чого, за період з травня по вересень 2011 року, виникла заборгованість відповідача з орендної плати перед позивачем (балансоутримувачем) у сумі 54377,22 грн.
Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобовязання з оплати 30% орендної плати на рахунок балансоутримувача за договором оренди № 3652-Н від 11.08.2008 року .
Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 54377,22 грн. заборгованості з орендної плати, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до п. 3.7 Договору сторонами була встановлена відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка підлягає стягненню до державного бюджету та Балансоутримувачу у визначеному п. 3.6 договору співвідношенні.
У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.
За прострочення внесення орендної плати позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка за період з травня 2011 року по вересень 2011 року склала 3054,51 грн, розрахунок якої перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства.
Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобовязання по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, пеня у сумі 3054,51 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 3806,41 грн. В обґрунтування цієї вимоги позивач посилається на п. 3.8 договору оренди, у відповідності до умов якого, сторони договору домовились, про те, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, відповідач також сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.
Отже, договором оренди № 3652-Н від 11.08.2008 року, укладеному між РВ ФДМУ по Харківській області та ТОВ «Геолан» не встановлений обовязок орендаря (відповідача) сплачувати зазначений п. 3.8 договору штраф балансоутримувачу (позивачу).
Таким чином, право на звернення до суду з вимогою про стягнення 7 % штрафу, у відповідності до положень ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, має власник орендованого майна держава в особі Фонду державного майна України по Харківській області.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимога позивача в частині стягнення з відповідача 7% штрафу у розмірі 3806,41 грн. є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договорами.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем за прострочення відповідачем зобов'язання по договору оренди нараховано 3% річних в розмірі 623,61 грн., розрахунок яких перевірено судом, та підлягає стягненню з відповідача.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75 статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, статтями 11,15,16 509, 525, 526, 530, 546,548, 551, 629, 610, 611, 612, 651,762,764,782 Цивільного кодексу України, статтями 179, 188, 193, 198, 232, 283, 284, 285, 286, 291, 343, Господарського кодексу України, ст. ст. 18, 26 Закону України "Про оренду державного і комунального майна", ст.. 1,2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", суд -
<Текст >
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Геолан" (61001, м.Харків, вул.Плеханівська,42-А,кв. 111 п/р 26002700562101 у відділенні № 1 Харківської філії ВАТ "Комерційний банк "Експобанк"МФО 351964 , код ЄДРПОУ 22610503) на користь Національного наукового центра "Інститут метрології" (61002, м. Харків, вул. Мироносицька, 42 , р/р 26002143260011 в Публічному АТ “АКБ “Базис”м. Харкова, МФО 351760, код ЄДРПОУ 02568325) заборгованість з основного боргу в сумі 54377,22 грн.; пені в сумі 3054,51 грн.; 3% річних в сумі 623,61грн., а також судовий збір у розмірі 1411,50 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Суддя (підпис< Текст >Аюпова Р.М.
Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України
та повний текст рішення складено та підписано 23 січня 2012 року
справа № 5023/061/12
Судове рішення № 21204907, Господарський суд Харківської області було прийнято 23.01.2012. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 5023/061/12. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: