Рішення № 21204647, 16.01.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2012 р.Справа № 15/17-4640-2011 Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

При секретарі Л.Е. Кришиневській

За участю представників:

від позивача Полянський С.В.,

від відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства „Альбатрос” до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 96 000,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Альбатрос” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 103 038,00 грн., у т.ч. заборгованості по орендній платі в сумі 7038,00 грн. та штрафу в сумі 96000,00 грн., посилаючись на наступне.

01 січня 2011 р. між Публічним акціонерним товариством „Альбатрос” (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендар) був укладений договір № 596 оренди нерухомого майна, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове оплатне користування з метою здійснення господарської діяльності нежилі приміщення площею 115 кв.м, розташовані на першому поверсі виробної будівлі, та площею 26,4 кв.м., розташовані в підвалі складської будівлі по АДРЕСА_2.

При цьому позивач посилається на п. 3.2. договору оренди, за яким орендар не раніш, чим за місяць, та не пізніш, чим за три дні до закінчення строку дії договору або моменту його дострокового розірвання повинен здійснити поточний (косметичний) ремонт орендованого приміщення.

Так, позивач вказує, що 01.09.2011 р. сторонами за вказаним договором була підписана угода про розірвання договору оренди № 596 від 01.01.2011 р. нерухомого майна з 30 вересня 2011 року.

Однак, за ствердженнями позивача, орендар (відповідач) вказаний ремонт не здійснив, чим порушив зобовязання за договором.

В свою чергу згідно відповідно до п. 7.2. вказаного договору оренди у випадку порушення орендарем яких-небудь обов'язків за договором, орендар сплачує орендодавцю штраф у розмірі ста мінімальних заробітних плат за кожний випадок порушення.

Так, нараховані позивачем штрафні санкції у зв'язку з порушенням обовязків щодо здійснення поточного (косметичного) ремонту складають: 96 000 грн. (960 грн. (мінімальна заробітна плата з 01.04.2011 р. по 30.09.2011 р.) х 100).

Також позивач вказує, що 07 жовтня 2011 року на адресу ФОП ОСОБА_2 було надіслано повідомлення щодо зявлення до ПАТ „Альбатрос” та підписання акту, який посвідчує порушення договору оренди. Повідомлення № 05/10 від 07.10.2011 р. було надіслано рекомендованою поштою з описом, про що свідчать відповідні квитанції.

При цьому, у вказаний в повідомленні строк, тобто 14.10.2011 р., орендар не зявився, тому був складений акт, що засвідчує факт порушення умов договору, за участю незаінтересованої третьої особи.

Крім того, позивач зазначив, що ПАТ „Альбатрос” був складений акт огляду орендованого приміщення з описом його технічного стану.

До того ж, як вказує позивач, відповідно до угоди від 01.09.2011 р. про розірвання договору оренди № 596 від 01.01.2011 р. обов'язки сторін за вказаним договором припиняються з моменту підписання акту приймання-передачі приміщення. Такий акт сторонами підписаний не був. Отже, з огляду на вказане, позивач вважає, що всі умови договору зберігають свою дію.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.11.2011 р. порушено провадження по справі № 15/17-4640-2011 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

В ході розгляду справи у судовому засіданні 27.12.2011 р. представником позивача було подано до суду заяву про уточнення позовних вимог (а.с. 83), згідно якої позивач просив стягнути з відповідача штраф у розмірі 96000,00 грн., нарахованого згідно п. 7.2 договору укладеного між сторонами договору оренди № 596 від 01.10.2011 р. у звязку з порушенням відповідачем прийнятих на себе обовязків за вказаним договором.

Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (а.с. 61-63) та доповненнях до відзиву на позовну заяву (а.с. 96-97). Так, відповідач вказує, що відповідно до п. 7.2 договору № 596 від 01.01.11 факт порушення зобов'язань по договору повинен бути засвідчений актом, який складається за участю представника орендаря, у випадку якщо останній відмовляється від підпису акта - за участю представника заінтересованої особи. При цьому відповідач зазначив, що 31.09.2011 р. ФОП ОСОБА_2 було підписано акт прийому - передачі орендованого приміщення, який був наданий працівником ПАТ „Альбатрос” ОСОБА_4, даний акт передано через ОСОБА_4 директору ПАТ „Альбатрос” для підписання з його сторони, але до цього часу відповідачем не отримано копії акту, а директор позивача Бабков О.В. відмовляється його надавати. З огляду на вищевикладене, відповідач вважає складений представниками ПАТ „Альбатрос” акт недійсним з тих підстав, що орендаря не було повідомлено про огляд приміщення, не отримано його відмови, а відповідно не було підстав для складання акту за його відсутністю. Також відповідачем було відмічено, що з боку відповідача умови договору по проведенню поточного ремонту по приміщенню були виконані, виходячи з технічних можливостей.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

01 січня 2011 р. між Публічним акціонерним товариством „Альбатрос”(орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендар) був укладений договір № 596 оренди нерухомого майна, згідно п. 1.1 якого позивач як орендодавець зобовязується передати, а відповідач як орендар зобовязується прийняти в тимчасове платне користування з метою здійснення підприємницької діяльності нежитлові приміщення, площею 115 кв.м, які розташовані на першому поверсі виробничої будівлі та 26,4 кв.м, які розташовані у підвалі складської будівлі по АДРЕСА_2. Приміщення, які надаються а оренду належать орендодавцю на праві власності згідно наказу Фонду державного майна України № 970 від 23.07.1997 р.

Відповідно до п. 1.2 договору приміщення передаються в оренду з метою розміщення в них станції технічного обслуговування.

Приміщення повинно бути передано орендодавцем та прийнято орендатором на протязі трьох днів з дня підписання цього договору шляхом підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання передачі, в якому описується технічний стан та інші характеристики приміщення (п. 2.2 договору).

У відповідності з п. 2.5 договору повернення приміщення орендодавцю здійснюється в день сплину строку дії договору шляхом двостороннього підписання представниками сторін акту прийому передачі. У разі дострокового припинення договору повернення приміщення орендодавцю здійснюється в день дострокового припинення.

Якщо орендодавець допустив погіршення стану приміщення або його загибель, він відшкодовує орендодавцю понесенні у звязку з цим збитки, якщо не доведе, що погіршення стану або гибель сталися не за його виною (п. 2.8 договору).

Відповідно до ч. 2 п. 3.1 договору орендодавець зобовязується не перешкоджати орендатору користуватися приміщенням за умов дотримання орендатором своїх обовязків.

Згідно п. 3.2. договору орендатор зобовязується використовувати орендоване приміщення виключно в цілях, зазначених в п. 1.2 договору; за вимогою орендодавця виконувати ремонт фасаду, цоколів та частин будівлі на рівні того поверху будівлі, в якому знаходиться приміщення, якщо пошкодження вказаних частин будівлі відбулося з вини орендатора; своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату за користування приміщенням; здійснювати на вимогу орендодавця або у випадках необхідності капітальний або поточний ремонт приміщення за свій рахунок та своїми силами.

Орендна плата складає 7354,80 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 1225,80 грн., що в грошовому еквіваленті в іноземній валюті складає 735 євро (п. 4.1. договору).

П. 4.2 договору передбачено, що орендна плата підлягає щомісячній індексації на індекс збільшення офіційного курсу євро до гривні. При цьому оплата орендної плати здійснюється в національній валюті України по офіціальному курсу євро на день здійснення платежу.

Додатковими угодами від 30.04.2011 р., від 31.03.2011 р., від 31.05.2011 р. та від 30.06.2011 р. сторонами були внесені зміни до вказаного договору оренди № 596 щодо розміру орендної плати.

Також умовами договору визначено, що у випадку порушення орендатором якихось зобовязань по договору, за виключенням тих зобовязань, відповідальність за які встановлена п.п. 7.3., 7.4 договору, орендатор виплачує орендодавцю штраф у розмірі 100 мінімальних заробітних плат за кожен випадок допущенного порушення (п. 7.2 договору).

Відповідно до п. 5.1 договір вступає в силу з дня підписання його сторонами і діє на протязі одного року, а саме до 31 грудня 2011 року.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Частина 1 ст. 288 Господарського кодексу України вказує, що орендар має право передати окремі об'єкти оренди в суборенду, якщо інше не передбачено законом або договором оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 01 січня 2011 р. орендодавець (позивач) передав відповідачу як орендатору відповідно до умов договору № 596 від 01.01.2011 р. нежитлові приміщення площею 115 кв.м, розташовані на першому поверсі виробної будівлі, та площею 26,4 кв.м, розташовані в підвалі складської будівлі по вул. Успенська, 22 в м. Одесі, про що був складений акт приймання-передачі.

Ч. 2, 3 ст. 285 ГК України визначено, що орендар може бути зобов'язаний використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду. Орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Ч. 1 ст. 776 Цивільного кодексу України визначено, що поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності з ч. 24 п 3.2. договору оренди орендар не раніш, чим за місяць, та не пізніш, чим за три дні до закінчення строку дії договору або моменту його дострокового розірвання повинен здійснити поточний (косметичний) ремонт орендованого приміщення.

Як зясовано судом, 01.09.2011 р. між сторонами за вказаним договором була підписана угода про розірвання договору оренди № 596 від 01.01.2011 р. нерухомого майна з 30 вересня 2011 року. В свою чергу зазначене свідчить про припинення між сторонами орендних правовідносин.

Між тим, як вказує позивач, відповідачем не було виконані покладені на нього п. 3. 2 договору обовязки щодо здійснення поточного (косметичного) ремонту орендованого приміщення.

Так, 07 жовтня 2011 року на адресу ФОП ОСОБА_2 було надіслано повідомлення щодо зявлення до ПАТ „Альбатрос” та підписання акту, який посвідчує порушення договору оренди. Повідомлення № 05/10 від 07.10.2011 р. надсилалось позивачем рекомендованою поштою з описом, про що свідчать копії фіскального чеку № 7453 від 07.10.2011 р. та опис вкладення у цінний лист від 07.10.2012 р. Однак у вказаний в повідомленні строк, тобто 14.10.2011 р., орендар не зявився, тому позивачем за участю незаінтересованої третьої особи 14.10.2011 р. був складений акт, що засвідчує факт порушення умов договору (а.с. 48).

Також 14.10.2011 р. ПАТ „Альбатрос” був складений акт огляду орендованого приміщення з описом його технічного стану (а.с. 47), яким встановлено незадовільний технічний стан приміщень за адресою: АДРЕСА_2, які орендувались ФОП ОСОБА_2 за договором № 596 від 01.01.2011 р.

При цьому судом не приймаються до уваги доводи відповідача про те, що ФОП ОСОБА_2 не був присутній при складанні акту про встановлення порушень та від нього не надходило відмови від підписання такого акту, що є необхідною умовою для його складання без участі орендаря, а за участю заінтересованої особи, у звязку з чим вказаний акт є недійсним. Так, відповідач з боку позивача викликався для складання акту, проте відповідач не зявився, тим самим не скористався своїм правом на надання відповідних зауважень.

31.09.2011 р. ФОП ОСОБА_2 було підписано акт прийому-передачі орендованого приміщення, який був наданий працівником ПАТ „Альбатрос” ОСОБА_4 для підписання його позивачем. Як зясовано судом та підтверджується наявною в матеріалах справи копією вказаного акту, позивачем цей акт не підписано. Між тим вказаний акт не підтверджує факт виконання відповідачем ремонтних робіт згідно ч. 24 п. 3.2 договору, у звязку з чим суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на вказаний акт.

Так, частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Крім того, в обґрунтування своїх заперечень на позов, відповідач послався на те, що в момент підписання договору оренди № 596 від 01.01.11 р. та підписання акту прийому-передачі приміщення ФОП ОСОБА_2 та директором ПАТ „Альбатрос” Бабковим О.В., не було виявлено пошкоджень приміщень та самої будівлі, ніяких додаткових відміток в акт зроблено не було, та зафіксовано що об'єкт в нормальному стані, капітального ремонту не потребує, підтверджується актом прийому передачі нежитлового приміщення по договору № 596 від 01.01.2011 р. Також відповідач вказує, що ним було розпочато здійснення поточного ремонту у приміщеннях, у тому числі: проведена система опалення, якої не було на момент прийняття приміщення, проведена каналізація та встановлено туалет та умивальник, підключено бойлер, збудовані додаткові стіни для офісу, поклеєні шпалери, проведена електропроводка, встановлені підвісні лампи освітлення, встановлено підвісну стелю, встановлені міжкімнатні двері, зроблена стяжка підлоги та покрито лінолеумом, проведено інтернет в приміщеннях. До того ж, за ствердженнями відповідача, в результаті експлуатації приміщень з'ясувалося, що частина стенів приміщень вологі через зовнішні затікання дощової води, сніги, тому частина вже виконаних робіт, які були зроблені для залучення клієнтів, втратило свій зовнішній вигляд, а в деяких приміщень внутрішні роботи взагалі не можливо було виконати технологічно; через вологу штукатурку, фарба вилущувалася.

Однак, вказані посилання відповідача судом оцінюються критично, оскільки умовами договору № 596, з якими відповідач погодився при його підписанні, передбачено, що орендар не раніш, чим за місяць, та не пізніш, чим за три дні до закінчення строку дії договору або моменту його дострокового розірвання повинен здійснити поточний (косметичний) ремонт орендованого приміщення. Так, виконання відповідачем будь-яких ремонтних робіт в процесі самої оренди приміщення, здійснення яких також не підтверджено належними доказами, не звільняє відповідача від виконання вказаних умов договору щодо здійснення поточного ремонту не раніш, чим за місяць, та не пізніш, чим за три дні до розірвання договору. Належних доказів виконання зазначених умов договору відповідач не надав, тим самим не спростував доводи позивача про порушення цих умов договору. Тим більш невиконання вказаних обовязків відповідачем судом було виявлено при огляді самих орендованих приміщень.

Наданий відповідачем до суду в підтвердження доводів про виконання ремонтних робі в орендованих приміщення Технічний звіт виконання поточного ремонту існуючих приміщень, який був складений ТОВ „Транспоінт”, судом не прийнято як доказ по справі, оскільки замовлення на проведення технічного звіту про виконання поточного ремонту існуючих приміщень в будинку АДРЕСА_3 від 28.12.2011 р. було зроблено ТОВ „Транспоінт”, яке не є стороною по справі, більш того згідно вказаного звіту поточний ремонт здійснювався не в орендованих приміщеннях, які розташовані по АДРЕСА_2, а в приміщеннях у будинку АДРЕСА_3.

Так, невиконання зобовязання або виконання зобовязання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 Господарського кодексу України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Як визначено п. 7.2 договору оренди, у випадку порушення орендатором якихось зобовязань по договору, за виключенням тих зобовязань, відповідальність за які встановлена п.п. 7.3., 7.4 договору, орендатор виплачує орендодавцю штраф у розмірі 100 мінімальних заробітних плат за кожен випадок допущенного порушення.

Враховуючи те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобовязання за договором оренди від 01.01.2011 р. щодо здійснення ремонту, на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу штраф в розмірі 96000,00 грн. (960 грн. х 100), з огляду на встановлену ст. 22 Закону України „Про Державний бюджет України на 2011 рік” мінімальну заробітну плата з 1 квітня 2011 року в розмірі 960 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Альбатрос” обґрунтовані, тому підлягають задоволенню.

У звязку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті державного мита та витрати на ІТЗ судового процесу, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача, пропорційно задоволеним вимогам, виходячи із заявленої до стягнення суми заборгованості.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Публічного акціонерного товариства „Альбатрос” до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 96000,00 грн. задовольнити.

2.СТЯГНУТИ з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (65000, АДРЕСА_1; ідент. код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства „Альбатрос” (65014, м. Одеса, вул. Успенська, 22; код ЄДРПОУ 00308258; р/р 26005054445205 в ЮГРУ ПАТ КБ „Приватбанка”, МФО 328704) штраф в розмірі 96000/девяносто шість тисяч /грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 960/девятсот шістдесят/грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Петров В.С.

Повний текст рішення складено та підписано 23.01.2011 р.