Рішення № 21204589, 18.01.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" січня 2012 р.Справа № 26/17-4907-2011 Господарський суд Одеської області у складі : суддіНикифорчука М.І.

при секретареві

судового засідання Черновій О.В.

за участю представників сторін :

від позивача : не зявився

( представник позивача ОСОБА_1 діюча за довіреністю

була присутня у судовому засіданні 21 грудня 2011 р.)

від відповідача: Басков А.В. директор;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю „Орачі”;

до відповідача : Споживчого Товариства «Іванівський Хлібокомбінат»;

про стягнення 231078 грн. 30 коп., -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Орачі» ( далі ТОВ ) звернувся із позовом до Споживчого Товариства «Іванівський Хлібокомбінат»( далі Хлібокомбінат) про стягнення заборгованості в сумі 231078 грн. 30 коп. посилаючись на наступне.

05 листопада 2006 року між Товариством з Обмеженою відповідальністю «Орачі» (позикодавець) та Іванівським Хлібокомбінатом Райспоживспілки (код 01732745) в подальшому ( позичальник ), був укладений договір про надання безпроцентної цільової позики на поворотній основі, відповідно до умов якого (позикодавець) зобов'язався надати (позичальнику) фінансову допомогу у межах 77000 грн., для поповнення оборотних коштів на поточний рахунок позичальника (п. 2, п.4 договору).

Засновником підприємства (позичальника) Іванівською районною спілкою споживчих товариств, надано згоду на отримання позики, про що свідчить лист прохання про надання фінансової підтримки на ім'я позикодавця.

Пунктам 5 договору сторони встановили, що фінансова допомога надається в строки: 60000,0 (Шістдесят тисяч) гривень до 15 листопада 2006р., 17000,0 (сімнадцять тисяч) гривень до 31 грудня 2006р.

Як зазначає позивач у позові, у відповідності до п. 5 договору, 10 листопада 2006 року Товариством з Обмеженою відповідальністю «Орачі»перераховано на розрахунковий рахунок (позичальника) 60000 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 295 від 06 листопада 2006р. , та 17000,0 гривень 27 грудня 2006р., платіжне доручення № 327 від 27 грудня 2006р.

В п.6 договору сторони встановили, що строк використання позики (позичальником) до 01 березня 2007 року , та у відповідності п.7 договору після спливу строку, Позичальник зобов'язується протягом 3-х днів повернути позику Позикодавцеві.

У строк до 04 березня 2007 року грошові кошти не були повернуті, чим порушено умови договору (п.п. 6,7,8), та норми чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За ч.ч. 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Статтею 1050 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу; якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Такі ж самі положення містяться й у ст. ст. 525, 526, Цивільного кодексу України, за якими зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Станом на 18.11.2011р. заборгованість Споживчого Товариства «Іванівський Хлібокомбінат»перед Товариством з обмеженою відповідальністю становить 77000 грн..

Згідно з ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються наступні господарські санкції: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно господарські санкції (ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України).

Згідно з п. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлена неустойка (пеня, штраф), то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Умовами договору, зокрема п.п. 10,13, передбачено, що при порушенні строків повернення фінансової допомоги, позичальник сплачує штраф у розмірі 100% процентів від суми коштів, які не були перераховані , а також пеню у розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочки, 3% відсотка річних та суму основного боргу з урахуванням індексу інфляції.

В наслідок порушення зобов'язань (позичальником) по поверненню позики в сумі 77000,0 гривень, позивачем нараховано штраф у розмірі 100% процентів від суми коштів , які не були перераховані у відповідності умовам договору що становить 77000,0 гривень.

Згідно з розрахунком позивача розмір пені становить 6396,27 грн..

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог вказаної статті ЦК України позивачем нараховано відповідачеві 3% річних у розмірі - 10961,42 грн. та інфляційні втрати в розмірі - 59720,60 грн.

На підставі викладеного позивач просить позов задовольнити. У судове засідання не зявився.

Представник відповідача вимоги позивача фактично визнає, відзив на позов не надав. Підстав для продовження строку розгляду справи у суду немає і тому суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами згідно правил ст. 75 ГПК України.

Вислухавши представника відповідача, проаналізувавши надані докази, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України ( ГПК України), доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема : письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як випливає з матеріалів справи, між сторонами у справі 05 листопада 2006 р. був укладений вищевказаний договір по якому відповідач за вказаними вище платіжними дорученнями перерахував 77000 грн. фінансової допомоги.

Пунктом 6 вказаного договору передбачений строк використання позики до 01 березня 2007 р.

Пунктом 7 цього договору визначено повернення позики після спливу вказаного строку, тобто після 01 березня 2007 р.

У встановлений Договором строк до 01 березня 2007 р. відповідач позику позивачеві не повернув чим порушив умови договору та приписи ст. ст. 525 та 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобовязання повинні виконуватись належним чином та у встановлені законом чи договором строки. Одностороння відмова від виконання зобовязань забороняється.

З приведеного випливає, що відповідачем порушені умови договору, тобто договірні зобовязання. Отже відповідач повинен повернути позивачеві суму вказаної позики.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок стягнення пені суд приймає його до уваги частково у сумі 6261,26 грн..

Згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 13 Договору передбачено, що пеня нараховується відповідачеві у випадку неповернення позики, при цьому строки припинення нарахування пені у договорі не зазначені.

Отже, оскільки строки припинення нарахування пені в договору не зазначені, то нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто як визначено пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Розрахунок сум 3% річних та інфляційних витрат суд приймає до уваги повністю оскільки вважає цей розрахунок правильним.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 100% процентів від суми коштів, які не були перераховані в строк, у звязку з неповерненням відповідачем суми позики в строк, визначений п.6 Договору ( до 01 березня 2007 року) на думку суду є обґрунтованими оскільки цей штраф передбачений п.13 договору та крім того гроші були перераховані відповідачеві в повному обсягу та не повернуті у встановлений договором строк.

Підсумовуючи вищеприведене господарський суд вважає, що вимоги позивача у відношенні основного боргу, штрафу, 3 % річних та інфляційних є обґрунтованими, доведеними наявними у справі вищевказаними доказами, вимоги позивача щодо нарахування пені суд задовольняє частково і тому позов підлягає задоволенню частково.

Згідно вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Орачі» - задовольнити частково.

Стягнути із Споживчого Товариства «Іванівський Хлібокомбінат»(67200, смт. Іванівка, Одеська область, вул. Леніна 2, код ЄДРПОУ 01732745, р/р 26000168145000 АТ«Укрсиббанк», МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Орачі»(55103, Миколаївська область, смт. Криве Озеро, вул. Петровського 68, код ЄДРПОУ 33424036, рахунок № 26009165375, МФО 380805, у МОД АТ «Райффайзен Банк Аваль»м.Київ ) -

·заборгованість у розмірі 77000 (сімдесят сім тисяч) грн.,

·штраф у розмірі 77000 грн. (сімдесят сім тисяч) грн.,

·пені в сумі 6261 (шість тисяч двісті шістдесят одна ) грн. 26 коп.,

·інфляційні втрати в сумі 59720 (п'ятдесят дев'ять тисяч сімсот двадцять) грн. 60 коп.,

·3% річних в сумі 10961 (десять тисяч девятсот шістдесят одна ) грн. 42 коп.

В решті позову відмовити.

Суддя Никифорчук М.І.

Повне рішення складено 20.01.2012 р.