Рішення № 21203821, 17.01.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5/25017.01.12 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Делойт і Туш"

доЗакритого акціонерного товариства "Стандарт-Капітал"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Товариство з обмеженою відповідальністю "СТФ-ГРУП"

простягнення 397 925,61 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: ОСОБА_1. за довіреністю б/н від 14.11.2011 р.;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Делойт і Туш" (далі позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства "Стандарт-Капітал" (далі відповідач) про стягнення 397 925,61 грн., а саме: 334 811,40 грн. основного боргу, 7 217,10 грн. 3 % річних, 30 503,66 грн. пені, 25 393,45 грн. інфляційних втрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами Договору про надання консультаційних послуг № FAS UA 10/25 від 20.09.2010 р. позивач надав відповідачу послуги з підготовки звітів про проведення ринкового дослідження світового ринку титану в злитках та ринку платних медичних послуг в Україні на загальну суму 334 811, 40 грн. При цьому, між позивачем, відповідачем та третьою особою у справі було укладено трьохсторонній договір № FAS UA 10/25-1, відповідно до якого в порядку ст. 528 ЦК України відповідач поклав виконання зобовязання з оплати наданих послуг на третю особу. Однак, оскільки ні третя особа, ні відповідач не розрахувались з позивачем, він звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.11.2011 р. порушено провадження у справі № 5/250, на підставі ст. 27 ГПК України залучено до участі в праві в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "СТФ-ГРУП" (далі третя особа); розгляд справи призначено на 06.12.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.12.2011 р. розгляд справи, у звязку з неявкою відповідача та третьої особи було відкладено на 22.12.2011 р.

16.12.2011 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку її розгляду на 15 днів.

У звязку з неявкою представників учасників судового процесу у судове засідання 22.12.2012 р. та з огляд на заявлене позивачем клопотання, ухвалою господарського суду міста Києва від 22.12.2012 р. продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 17.01.2012 р.

У судовому засіданні 17.01.2012 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явились, про причини неявки не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством звязку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача та третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 17.01.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

20.09.2010 р. між позивачем ( виконавець) та відповідачем (замовник) було укладено Договір про надання консультаційних послуг № FAS UA 10/25, відповідно до п. 2.1. якого виконавець зобовязався надати замовникові, а замовник зобовязався оплатити виконавцеві послуги з консультаційного супроводження при підготовці бізнес-планів:

1) будівництва в м. Київ приватної клініки університетського типу.

2) будівництва в Запорізькій області заводу з виробництва титану в злитках.

Згідно з п. 2.2. Договору за результатами послуг по кожному з етапів виконавець підготує окремий звіт про результати надання послуг.

Пунктом 4.1. Договору сторони визначили, що вартість послуг виконавця включає в себе суму винагороди за послуги виконавця, суму відшкодування фактично понесених видатків ("витрати, що відшкодовуються) та накладних витрат. Витрати, що відшкодовуються мають бути попередньо узгоджені з Замовником.

За змістом п. 4.1.2. Договору накладні витрати складають 5 % від суми винагороди. Під накладним витратами для цілей цього Договору розуміються витрати (на місцях), витрати виконавця на оплату послуг звязку та пошти, секретарські послуги перекладачів, а також інші незначні витрати, повязані з виконанням зобовязань за договором.

Відповідно до п. 4.3. Договору розрахунки між сторонами здійснюються на підставі рахунків, які виставляються замовникові. Оплата рахунків здійснюється протягом 5 банківських днів після їхнього одержання замовником.

Згідно з п. 4.5. Договору після закінчення надання послуг виконавець направляє замовникові у двох примірниках Акт прийомки послуг. Замовник повертає виконавцеві один примірник підписаного Акту прийомки або направляє виконавцеві мотивовану відмову від його підписання протягом 5 банківських днів після отримання акту прийомки. У випадку, якщо виконавець після закінчення зазначених 5 днів не отримає від замовника підписаний акт прийомки або мотивованої відмови від його підписання, сторони визнають, що акт прийомки вважається підписаним, а послуги наданими виконавцем і прийнятими замовником в обсязі та на умовах, зазначених у такому акті прийомки. При відмові однієї зі сторін від підписання Акту в ньому робиться відповідна відмітка і акт підписується іншою стороною.

Відповідно до п. 9.1. Договору він набуває чинності з дати підписання сторонами та діє до моменту закінчення виконання сторонами своїх зобовязань або до тих пір, поки не буде розірваний відповідно до Розділу 9.

Також, 20.09.2010 р. сторонами було підписано Додаткову угоду № 1 до Договору, якою погодили строки надання виконавцем звітів про проведення ринкового дослідження, а саме: згідно з п. 1. проект звіту про проведення ринкового дослідження світового ринку титану в зливках (Звіт 1) буде представлений протягом 25 робочих днів після початку послуг; проект звіту про проведення ринкового дослідження ринку платних медичних послуг в Україні (Звіт 2) буде представлений протягом 40 робочих днів після початку послуг.

Зазначеною Додатковою угодою сторони в тому числі погодили суми та строки оплати послуг виконавця, а саме: за підготовку звіту 1 еквівалент 25 500 доларів США, сплата яких здійснюється в порядку: 12 500 дол. США до початку виконання виконавцем зобовязань за договором (авансовий платіж), еквівалент 7 500 дол. США після надання проекту звіту, еквівалент 5 000 дол. США після прийняття замовником результатів надання послуг; за підготовку звіту 2 еквівалент 55 000 дол. США, сплата яких здійснюється в порядку: 27 500 дол. США до початку виконання виконавцем зобовязань за договором (авансовий платіж), 16 500 дол. США після надання проекту звіту, 11 000 дол. США після прийняття замовником результатів надання послуг.

Відповідно до п. 4.1.1. Договору усі суми сплачуються у гривнях згідно офіційного курсу Національного банку України на день виставлення рахунку.

23.09.2010 р. позивач виставив відповідачу рахунок № 2510000191 на суму 399 127, 68 грн.

Оскільки відповідач не здійснив передбаченого Договором авансового платежу, позивач звернувся до нього з Претензією № 1 від 25.03.2011 р., якою просив сплатити суму основного боргу, накладних витрат, пеню та ПДВ.

28.04.2011 р. позивач (кредитор), відповідач (боржник) та третя особа (платник) уклали трьохсторонній Договір № FAS UA 10/25-1, відповідно до п. 1.1. якого боржник поклав виконання свого обовязку по оплаті за Договором № FAS UA 10/25 від 20.09.2010 р. на платника.

При цьому, п. 1.2. Договору № FAS UA 10/25-1 від 28.04.2011 р. сторони погодили, що він не змінює правовідносин між кредитором та боржником, що виникли на підставі Договору № FAS UA 10/25 від 20.09.2010 р.

12.05.2011 р. позивач, відповідач та третя особа підписали Акт приймання-передачі послуг за Угодою № FAS UA 10/25-1 від 28.04.2011, відповідно до якого боржник підтвердив, що відповідні послуги за угодою № FAS UA 10/25-1 від 28.04.2011 р.(Додаткова угода № 1 від 20.09.2010 р.) виконано кредитором якісно, вчасно та повністю відповідають інструкціям та вимогам боржника.

Цим же актом, який сторони визначили як невід'ємну частину Угоди № FAS UA 10/25-1 від 28.04.2011 р. (Додаткова угода № 1 від 20.09.2010 р.) сторони підтвердили, що оплату за послуги, які передбачено Угодою № FAS UA 10/25-1 від 28.04.2011 р. (Додаткова угода № 1 від 20.09.2010 р.) має бути здійснено згідно рахунку № 2510000282 від 12.05.2011 р. на суму 334 811, 40 грн.

12.05.2011 р. позивач виставив третій особі рахунок № 2510000282 на суму 334 811, 40 грн.

Оскільки вказаний рахунок також не був оплачений ні відповідачем, ні третьою особою, позивач вирішив звернутись за захистом своїх прав та законних інтересів до суду.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором про надання послуг.

Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, пунктом 4.3. Договору сторони встановили, що оплата рахунків здійснюється протягом 5 банківських днів після їхнього одержання замовником.

Позивачем належними та допустимими доказами не доведено надсилання відповідачу рахунків на оплату наданих послуг в день їх виставлення, проте як саме з цією обставиною сторони пов'язали початок перебігу строку виконання зобовязання з їх оплати.

Водночас, згідно з поштовою квитанцією № 9566 від 04.04.2011 р. позивач надіслав відповідачу Претензією № 1 від 25.03.2011 р., якою просив сплатити суму основного боргу, накладних витрат, пеню та ПДВ, до якої було додано рахунок № 2510000191 від 23.09.2010 р. на суму 399 127, 68 грн.

Відповідач не скористався своїм правом спростувати доводи позивача щодо надсилання вказаної претензії та не надав заперечень проти її отримання.

Згідно з вимогами п. 4.1.2 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та звязку України від 12.12.2007 р. № 1149 "Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів", нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового звязку (без урахування вихідних днів обєктів поштового звязку) у межах області та між обласним центрами України становить Д+3, де Д день подання поштового відправлення до пересилання в обєкті поштового звязку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач отримав вказану вище претензію та рахунок 08.04.2011 р., у звязку з чим відповідно до п. 4.3. Договору мав оплатити його до 15.04.2011 р. включно.

В порушення зазначеного відповідачем не було виконано зобовязання з оплати виставленого позивачем рахунку № 2510000191 від 23.09.2010 р. на суму 399 127, 68 грн.

Відповідно до ст. 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. У разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.

Таким чином, укладення Договору № FAS UA 10/25-1, яким обовязок боржника щодо оплати послуг позивача за Договором № FAS UA 10/25 від 20.09.2010 р. було покладено на третю особу, та невиконання останньою такого обовязку, не звільняє відповідача від зобовязання здійснити розрахунок з позивачем.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним послуги, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві їх вартості, позовні вимоги в цій частині є законними та обґрунтованими.

При цьому, судом враховано, що відмінність в сумі основного боргу станом на 23.09.2010 р. та 12.05.2011 р. пояснюється змінами курсу гривні по відношенню до долару США, оскільки сторони визначили ціну договору в еквіваленті іноземної валюти та змінами в податковому законодавстві за період спірних правовідносин між сторонами.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання (ст. 230 ГК України).

Сторони передбачили пунктом 4.6. Договору, що у випадку прострочення оплати виконавець має право нарахувати пеню, виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення протягом всього терміну прострочення зобовязання.

Позивач нарахував відповідачу на суму рахунку № 2510000191 від 23.09.2010 р. - 399 127, 68 грн., оплату якого було прострочено відповідачем, пеню за період з 04.10.2010 р. по 02.04.2011 р. (180 днів) у розмірі 30 503, 66 грн.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Позивач нарахував відповідачу на суму рахунку № 2510000191 від 23.09.2010 р. - 399 127, 68 грн., оплату якого було прострочено відповідачем, до сплати 7 217, 10 грн. 3 % річних за період з 04.10.2010 р. по 12.05.2011 р. та 25 393, 45 грн. інфляційних втрат за період жовтень 2010 року квітень 2001 року включно.

Господарський суд, перевіривши розрахунки позивача, вважає, що вони є невірними, оскільки ним необґрунтовано визначено початок прострочення відповідача з 04.10.2010 р, так як зазначалось вище, доказів надсилання відповідачу рахунку № 2510000191 від 23.09.2010 р. у вересні 2010 року суду не надано.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом здійснено перерахунок пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат за період з 16.04.2011 р. по 25.05.2011 р. на суму 399 127, 68 грн. (дата виставлення нового рахунку № 2510000282 на суму 334 811, 40 грн.) та встановлено, що пеня має складати 4 406, 80 грн., 3 % річних 852, 93 грн., інфляційні втрати 8 423, 17 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обовязок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого субєктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно зясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу, як і не оспорено розрахунок пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

Відповідно до п. 3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/422 від 10.12.1996 р. "Про судове рішення", зі змінами та доповненнями, рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором обовязки щодо оплати замовлених ним за договором послуг, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням здійсненого судом перерахунку пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, повязані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 8285 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Стандарт-Капітал" (04215, м. Київ, Подільський район, вулиця Світлицького, будинок 24-А, код ЄДРПОУ 35133424) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Делойт і Туш" (01033, м. Київ, Голосіївський район, вулиця Жилянська, будинок 48, 50 А, код ЄДРПОУ 20043783) 334 811 (триста тридцять чотири тисячі вісімсот одинадцять) грн. 40 коп. основного боргу, 852 (вісімсот пятдесят дві) грн. 93 коп. 3 % річних, 4406 (чотири тисячі чотириста шість) грн. 80 коп. пені, 8 423 (вісім тисяч чотириста двадцять три) грн. 17 коп. інфляційних втрат, 6 969 (шість тисяч девятсот шістдесят дев'ять) грн. 88 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.С. Ломака

Повне рішення складено 23.01.2012 р.