Рішення № 21203807, 12.01.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/43612.01.12 За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес»

до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія

«Гарант-Авто»

про стягнення 9306,16 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

від позивача Сіняк Д.В.

від відповідача Богдан Н.О.

Обставини справи:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Брокбізнес»звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»про стягнення 9306,16 грн. (страхове відшкодування в порядку регресу - 9264,29 грн., пеня 35,02 грн., 3% річних 6,85 грн.).

Ухвалою від 27.10.11р. за вказаною вище позовною заявою Господарським судом міста Києва було порушено провадження у справі №17/436.

Розпорядженням Керівника апарату господарського суду міста Києва від 09.11.2011р. справу №17/436 в звязку з перебуванням судді Удалової О.Г. на лікарняному, було передано для здійснення повторного автоматичного розподілу, та за автоматичним розподілом передано до провадження судді Домнічевій І.О.

Представник позивача 14.11.2011р. подав в судовому засіданні документи на вимоги ухвали суду від 27.10.2011р. про порушення провадження у справі та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, де зазначена інша адреса Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»(01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 19/3).

Ухвалою Господарського м. Києва від 14.11.2011р. судом було відкладено розгляд справи на 08.12.2011р.

Представник відповідача подав в судовому засіданні 08.12.2011р. відзив на позов. Крім того, представником відповідача в судовому засіданні подано клопотання про витребування у Моторно-транспортного страхового бюро України дані щодо перебування транспортного засобу Опель, д.р.н НОМЕР_1 в ДТП з моменту реєстрації, а також картки обліку ДТП щодо всіх ДТП за участю даного транспортного засобу. Представник позивача проти даного клопотання не заперечував.

Ухвалою від 08.12.2011р. суд відклав розгляд справи на 10.01.2012р. та зобовязав Моторне (транспортне) страхове бюро України (02002, м. Київ, а/с 272) надати дані щодо перебування транспортного засобу Опель, д.р.н НОМЕР_1 в ДТП з моменту реєстрації, а також картки обліку ДТП щодо всіх ДТП за участю даного транспортного засобу.

Від МТСБУ 03.01.2012р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на судовий запит, відповідно до якої МТСБУ зазначило, що не володіє інформацією про страхові випадки, учасником яких був транспортний засіб Опель, д.р.н НОМЕР_1, а стосовно карток обліку ДТП запропонувало звернутись до МВС.

В судовому засіданні 10.01.12р. судом було оголошено перерву на 12.01.12р.

Представником відповідача в судовому засіданні 12.01.12р. заявлено клопотання в порядку ст. 38 ГПК України про витребування у УДАІ ГУ МВС України в м. Києві вичерпної інформації щодо участі транспортного засобу Опель, д.р.н НОМЕР_1, в ДТП з моменту реєстрації та облікові відомості за ними.

Відповідно до ст. 38 ГПК України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

Разом з тим, відповідачем в клопотанні від 12.01.12р. не обґрунтовано, які обставини перешкоджали відповідачу самостійно звернутися до УДАІ ГУ МВС України в м. Києві за отриманням заявлених до витребування доказів та відомостей, та не обґрунтовано підстав, з яких випливає, що витребувані доказів та відомості взагалі наявні у УДАІ ГУ МВС України в м. Києві, зокрема відповідачем не надано суду жодного доказу щодо існування ДТП з транспортним засобом Опель, д.р.н НОМЕР_1 за час - з моменту реєстрації та до страхового випадку, що розглядається в межах даної справи (натомість з наданої суду відповіді МТСБУ вбачається прилежне), а тому відповідачем не доведено існування витребуваних доказів та відомостей у УДАІ ГУ МВС України в м. Києві.

Враховуючи вищенаведене, судом відхиляється клопотання відповідача про витребування у УДАІ ГУ МВС України в м. Києві вичерпної інформації щодо участі транспортного засобу Опель, д.р.н НОМЕР_1, в ДТП з моменту реєстрації та облікових відомостей за ними.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Представники Позивача у судових засіданнях підтримували викладені у позові обставини, та просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представники Відповідача у судових засіданнях проти позову заперечували з підстав, наведених у відзиві та просили в позові відмовити повністю.

В судовому засіданні 12.01.12р. судом було оголошено вступну і резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши надані оригінали документів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд

ВСТАНОВИВ:

17 квітня 2010 року між приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Брокбізнес»(Позивач) та ОСОБА_2 (далі по тексту - Страхувальник) було укладено договір № 006-1002456/НТ добровільного страхування наземного транспорту (Договір).

Строк дії Договору згідно з 17.04.2010 р. по 16.04.2011 року, застрахованим транспортним засобом виступає автомобіль Opel Vectra д.р.н. НОМЕР_1.

Відповідно до п. 5.6 Договору, одним із передбачених Договором страхових ризиків є дорожньо-транспортна пригода (ДТП).

02 березня 2011 року о 16 год. 00 хв. на вулиці Андріївська, в місті Києві, сталась ДТП за участю Застрахованого транспортного засобу під керуванням Страхувальника, який має право керувати ним на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, та транспортного засобу Mitsubishi, д.р.н. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 25 березня 2011 року по справі № 3-1795/11, ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

З метою встановлення вартості матеріального збитку, завданого Страхувальнику внаслідок ДТП, Позивачем було замовлено проведення автотоварознавчого дослідження і відповідно до Звіту № 4381 від 21.03.2011 року вартість матеріального збитку склала 46808,39 грн.

По зазначеному страховому випадку, 11 травня 2011 року позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування Страхувальнику у розмірі 43 726 гривень 74 копійки, що підтверджується платіжним дорученням № 4421 від 11.05.2011 року, Наказом № 29269/1/1 від 12.04.2011 року та Страховим актом № 29269/1 від 12.04.2011 року.

Таким чином, ОСОБА_1. зобов'язаний відшкодувати шкоду Позивачу відповідно до ст. 993, п. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України «Про страхування»у розмірі 43726,74 грн.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована відповідачем, що підтверджується Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/1459202, згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик (відповідач) відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Згідно Полісу, ліміт відповідальності ОСОБА_1 за шкоду, заподіяну майну, складає 51 000 гривень, франшиза у розмірі 510 грн.

Згідно ст. 9 Закону України «Про страхування», франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком.

За таких обставин у Позивача виникло право вимоги до відповідача у сумі ліміту його відповідальності встановленого у полісі № ВС/1459202, а саме: 43 726, 74 грн. - 510,00 грн. = 43 216,74 грн.

29.06.2011р. позивач звернувся до відповідача з Заявою на виплату страхового відшкодування в порядку регресу (отримано відповідачем 04.07.2011р., що вбачається зі зворотного поштового повідомлення); до заяви доданий вичерпний, передбачений нормами чинного законодавства пакет документів.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(далі - Закон), обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно із п. 22.1. ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, якщо вона завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

19.07.2011 року на адресу представника позивача ТОВ «Юридична компанія «ОЛК»надійшов лист, згідно якого відповідач повідомив про визнання і виплату страхового відшкодування, з врахуванням зносу транспортного засобу та франшизи, з розрахунку: 43 726,74 (сума збитку) - 9 264,29 (знос) - 510,00 (франшиза) = 33 952,45 грн. 20.07.2011 року зазначена сума страхового відшкодування - 33 952,45 грн. була перерахована на рахунок позивача.

Разом з тим, відповідно до п. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, і відповідно до ст. 29 цього ж закону, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до пункту 1.2 «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика) Методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ.

Відповідно до пункту 7.38 Методики коефіцієнт фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує:

5 років для легкових КТЗ виробництва країн СНД;

7 років для інших легкових КТЗ;

3 роки для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД;

4 роки для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів;

5 років для мототехніки.

Відповідно до пункту 7.39 Методики, зазначені в пункті 7.38 Методики вимоги не застосовуються, якщо: КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4 Методики.

У наступному листі від 08.09.2011р., який надійшов на адресу представника позивача ТОВ «Юридична компанія «ОЛК», Відповідач пояснив, що лише частково визнав розмір заявленого страхового відшкодування, з посиланням на п. 7.39 Методики, оскільки в ході проведеної фахівцями відповідача перевірки було встановлено, що складові частини кузова Застрахованого автомобіля Opel Vectra д.р.н. НОМЕР_1 раніше вже були пошкоджені у ДТП від 22.12.2007р. та у ДТП від 26.04.2008р., а за Методикою має застосовуватись коефіцієнт зносу 0,2864.

Разом з тим Відповідачем не надано суду будь-яких доказів, з яких відповідач встановив та які підтверджують перебування Застрахованого автомобіля Opel Vectra д.р.н. НОМЕР_1 у ДТП від 22.12.2007р. та у ДТП від 26.04.2008р., та пошкодження складових його кузова до часу страхового випадку, що розглядається в межах даного спору.

Складений за результатами автотоварознавчого дослідження Звіт № 4381 від 21.03.2011 року про розмір матеріального збитку, яким встановлено нульовий коефіцієнт зносу, Відповідачем не оскаржувався та є дійсним станом на час винесення даного рішення; також Відповідачем не заявлялось клопотання у відповідності до ст. 41 ГПК України про призначення експертизи з питання чи пошкоджувався і відновлювався Застрахований автомобіль Opel Vectra д.р.н. НОМЕР_1 раніше страхового випадку, що розглядається в межах даного спору.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідачем всупереч ст.ст. 32,33 ГПК України не доведено суду перебування Застрахованого автомобіля Opel Vectra д.р.н. НОМЕР_1 у ДТП від 22.12.2007р. та у ДТП від 26.04.2008р. та пошкодження складових його кузова до часу страхового випадку, що розглядається в межах даного спору.

Судом встановлено, що Відповідач не здійснив виплату всієї суми страхового відшкодування у строки, передбачені ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», та не виплаченою залишилась сума 9 264,29 грн., а тому вимоги Позивача про стягнення не виплаченої решти суми страхового відшкодування в розмірі 9 264,29 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 549 ЦК України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2 ст. 551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Суд погоджується зі зробленим позивачем та доданим до позову розрахунком пені у розмірі 35,02 грн., який розрахований у відповідності до частини 2 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за період 20.08.2011р. 29.08.2011р.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Суд погоджується та вважає обґрунтованим наданий Позивачем та доданий до позовної заяви розрахунок 3% річних, відповідно до якого Позивач нарахував Відповідачу 6,85 грн. 3% річних за період 20.08.2011р. 29.08.2011р.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем вказаних сум пені та 3% річних, а тому враховуючи все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 35,02 грн. пені та 6,85 грн. 3% річних за період 20.08.2011р. 29.08.2011р.

Враховуючи все вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені Позивачем позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»(м. Київ, провулок Новопечерський, 19/3; ідентифікаційний код 16467237) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес»(м. Київ, вул. Білоруська, 3; ідентифікаційний код 20344871) 9264 (девять тисяч двісті шістдесят чотири) грн. 29 коп. страхового відшкодування в порядку регресу, 35 (тридцять пять) грн. 02 коп. пені, 6 (шість) грн. 85 коп. 3% річних, 102 (сто дві) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.О.Домнічева

Повне рішення складено 16.01.12р.