Єдиний державний реєстр судових рішень номер провадження справи <Текст >
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.01.12 Справа № 13/5009/5650/11-28/5009/5650/11
Суддя Яцун О.В.
За позовом: Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк», м.Київ
До відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Запоріжжя
Суддя О.В. Яцун
Представники:
від позивача: ОСОБА_2, довіреність №б/н від 14.05.2009р.
від відповідача: ОСОБА_3, довіреність №4388 від 19.10.2011р.
Позивачем заявлені вимоги про стягнення з ФОП ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 100.902грн.53коп. боргу по капіталу, 11.812грн.72коп. боргу по процентам, 100.000грн.00коп. пені та 9.106грн.38коп. комісії.
Згідно з протоколом перерозподілу справи між суддями господарського суду Запорізької області від17.11.2011р., справа № 13/5009/5650/11 у звязку з хворобою судді Серкіза В.Г. передана на розгляд судді Яцун О.В.
Ухвалою суду від 17.11.2011р. справу № 13/5009/5650/11 прийнято до провадження. Справі присвоєно № 13/5009/5650/11-28/5009/5650/11. Судове засідання призначено на 07.12.2011р.
У звязку з перебуванням судді Яцун О.В. на лікарняному розгляд справи було відкладено на 20.12.2011р.
За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.
Представник позивача в судовому засіданні 20.12.2011р. заявив клопотання про уточнення позовних вимог, а саме просить суд враховуючи приписи ст. ст. 11, 14, 15, 16, 525, 526, 554, 589, 610, 611, 612, 625, 1048, 1049, 1054 ЦК України стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором 1, гривневий еквівалент якої за курсом НБУ на дату розрахунку заборгованості становить 221.821грн.63коп, яка складається: 100.902грн.53коп. боргу по капіталу, 11.812грн.72коп. боргу по процентам, 100.000грн.00коп. пені та 9.106грн.38коп. комісії. Також були заявлені клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно та грошові кошти, що належать фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 та з метою виявлення рухомого та нерухомого майна, рахунків у банках, які належать відповідачу, позивач просить зробити запити в БТІ, ДАІ, Управління земельних ресурсів та Державну податкову адміністрацію за місцем реєстрації відповідача
Представник відповідача проти прострочення виконання зобовязань за договором та наявності суми боргу не заперечує, в той же час не погоджується з розміром заявлених до стягнення сум, в обґрунтування заперечень посилається на те, що позивачем не вірно розраховано суму основного боргу, оскільки п.2.2 Рамкової угоди в редакції від 08.04.2008р. визначено еквівалент кредиту за офіційним курсом НБУ гривні до валюти ліміту суми кредитування та валюти кредиту, діючого на дату видачі кредиту. Оскільки доларовий еквівалент на момент видачі кредиту складав 5,05грн., то залишок боргу слід розраховувати із застосуванням курсу доларового еквіваленту саме за ціною 5,05грн. Також заперечує проти розрахунку суми пені, оскільки зобовязання по сплаті пені є похідним від зобовязань по поверненню кредиту та сплати відсотків, тому вона має бути розрахована від сум простроченої заборгованості та відсотків так само за курсом 5,05, та загальна сума пені повинна складати 85.963грн.02коп. Крім того, просить суд з урахуванням приписів ст. 551 ЦК України та ст. 83 ГПК України зменшити розмір пені.
З метою встановлення фактичних обставин справи в судовому засіданні оголошувалась перерва до 17.01.2012р.
Ухвалою від 17.01.2012р. за клопотанням представника позивача було продовжено строк вирішення спору, судове засідання відкладено на 25.01.2012р.
В судовому засіданні 25.01.2012р. у відповідності до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд встановив:
Як свідчать надані до суду документи, 21.02.2006р. між ЗАТ «ПроКредит Банк»(Кредитор), який є правонаступником позивача та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Клієнт) укладено рамкову угоду №79, за умовами якої Кредитор надає Клієнту кредит на умовах його забезпечення, строковості, повернення та плати за користування.
Пунктом 2.2 рамкової угоди сторони узгодили, що кредитні кошти можуть надаватися Кредитором Клієнту у гривні, доларах США або Євро на підставі договорів про надання траншу, які є невідємною частиною цієї Угоди. При цьому загальна сума заборгованості по даній Угоді на дату надання траншу порахована з використанням курсів НБУ для відповідних валют не повинна перевищувати 50.000 доларів США.
На підставі та в межах Рамкової угоди позивач та відповідач уклали договір про надання траншу №16.2871 від 28.02.2006р., відповідно до якого відповідачу було надано кредит на таких умовах: сума кредиту: 176.750грн. строком 60 місяців, відсотки за користування кредиту складають 15% річних.
Договором №2 про внесення змін до Договору траншу від 01.04.2010р., були внесені зміни до Кредитного договору 1, відповідно до яких з моменту укладання цього договору на період з 01.04.2010р. по 21.02.2011р. за користування кредитом встановлюється диференційована процентна ставка 5%. Процентна ставка вступає в силу/припиняється автоматично з моменту настання/закінчення відповідного періоду користування кредитом без необхідності внесення змін до Договору траншу.
Якщо у період з 01.04.2010 року по 21.02.2011 року (включно) Позичальник допустить порушення виконання його зобов'язань за Договором траншу строком понад 30 банківських днів, то розмір процентів за користування кредитом встановлюється у розмірі 15 % річних з моменту відправлення Кредитором відповідного повідомлення Позичальнику про зміну розміру процентів.
У зв'язку з укладенням цього Договору та внесеними змінами Позичальник зобов'язаний сплатити Кредитору одноразову комісію за управління кредитом з розрахунку: 9084,03 грн. х (К2/К1), де К1 - курс НБУ гривні до валюти кредиту на дату укладання цього Кредиту (7,9250 дол. США), К2 - одноразова комісія за укладання кредиту на дату сплати комісії у розмірі (7,9445 дол. США.).
Вказана комісія нараховується та сплачується Позичальником 20 січня 2011 року. Позичальник вправі без обмежень достроково сплатити цю комісію.
Факт видачі відповідачу кредиту підтверджується меморіальним ордером №1304_52 від 28.02.2006р.
У відповідності до ст.526 ЦК України зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлені законом або договором терміни.
Згідно зі ст.193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Пунктом 3.1 договору про надання траншу №16.2871/79 від 28.02.2006р. сторони узгодили, що погашення кредиту та сплата відсотків за його користування здійснюється в порядку та строки згідно Графіка повернення кредиту і сплати відсотків, наведеному у Додатку №1 до цього договору, який є невідємною частиною.
Протягом дії договору сторонами укладались договори про внесення змін до договору траншу, відповідно до яких змінювалась процента ставка за користування кредитом.
Однак, Клієнт (відповідач) договірних зобов'язань належним чином не виконав, сплату суми кредиту та відсотки за користування кредитом у встановлений договором строк, в повному обсязі не здійснив, чим порушив умови договору.
В звязку з чим позивач вважає, що сума заборгованості за договором складає 221.821грн.63коп., яка складається з: 100.902грн.53коп. борг по капіталу, 11.812грн.72коп. борг по процентам, 100.000грн. пеня за прострочення кредиту, 9.106грн.38коп. комісія.
Згідно до п. 4.5 Рамкової угоди, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даною угодою, договорами про відкриття кредитної лінії, в тому числі мультивалютної кредитної лінії та договорами про надання траншу.
В звязку з неналежним виконання відповідачем зобовязань щодо внесення платежів, на його адресу 12.07.2011р. було направлено вимогу про повне дострокове погашення кредиту.
Зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді, борг без оплати.
На день розгляду справи по суті доказів сплати боржником або поручителем суми заборгованості суду не надано.
Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання. Зобов'язання відповідача оплатити заборгованість за кредитним договором не припинено.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості у сумі 100.902грн.53коп. слід визнати документально підтвердженими, нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Приписами ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з п.1.2 договору №2 про внесення змін до договору траншу №16.2871/79 сторони встановили, що у разі якщо у період з 01.04.2010р. по 21.02.2011р. (включно) позичальник допустить порушення виконання його зобовязань за договором траншу строком понад 30 календарних днів, то розмір процентів за користування кредитом встановлюється у розмірі 15% річних з моменту відправлення кредитором відповідного повідомлення позичальнику про зміну розміру процентів.
Відповідно до розрахунку позивача сума заборгованості процентів за користування кредиту складає 11.812грн.72коп.
Факт несплати процентів матеріалами справи доведений.
Таким чином, вимоги про стягнення заборгованості по процентам документально підтверджені, нормативно обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 100.000грн.00коп. за несвоєчасне погашення кредиту.
Згідно з ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка. Штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.
На підставі ст. 611 ЦК України одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.
Пунктами 3.6 договору про надання траншу встановлено, що у разі прострочення позичальником зобовязань з погашення кредиту та/або сплати відсотків за його користування та/або інших платежів згідно умов цього договору, позичальник зобовязаний сплатити на користь кредитора пеню. За домовленістю сторін пеня встановлюється в розмірі 0,5%, але не менше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення від суми прострочення зобовязань за кожен день прострочення. Якщо сума пені, розрахована згідно умов цього пункту договору, буде меншою 15 гривень, сума пені автоматично вважається такою, що становить 15 гривень за кожний день прострочення виконання зобовязань.
Пунктом 10.4 договором №1 про внесення змін та доповнень до Рамкової угоди №79 від 08.04.2008р. нарахування та сплати пені проводиться за весь час існування заборгованості, без застосування встановлених законодавством обмежувальних строків та припиняється у день повного погашення заборгованості. Понесені збитки відшкодовуються винною стороною в повному розмірі понад неустойки.
Відповідно до розрахунку позивача до стягнення пред'явлена сума пені за несвоєчасне погашення кредиту за період прострочення з 20.12.2008р. по 25.08.2011р. у розмірі 135.693грн.91коп.
В той же час, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 100.000грн. за зазначений у позові період прострочення.
Факт прострочення матеріалами справи доведений.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно з ч. 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Як свідчать надані до суду документи, у відповідача перед позивачем виникли саме грошові зобовязання, які регулюються нормами Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобовязання”.
В той же час, позивач при розрахунку суми пені не застосовує подвійну облікову ставку НБУ, що в свою чергу є порушенням норм чинного законодавства.
Судом був здійснений власний розрахунок сум пені (який додається) з урахування подвійної облікової ставки НБУ, відповідно до якого, сума пені за прострочення виконання зобовязань за вказаний позивачем період прострочення складає 12.653грн.00коп.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 12.653грн.00коп., в решті заявлених вимог слід відмовити.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного суду України від 24.10.2011р. по справі №25/187.
Посилання відповідача на пункт 2.2 Рамкової угоди судом до уваги не приймаються, оскільки зазначений пункт договору регулює саме порядок встановлення лімітів умов кредитування, а не порядок погашення грошових зобов'язань. Відповідно до умов Кредитного договору та Рамкової угоди Позичальник тривалий час здійснював погашення зобов'язань у доларовому еквіваленті за курсом НБУ на дату здійснення платежу.
Як було зясовано в ході розгляду справи будь-яких звернень та скарг щодо тлумачення умов порядку виконання і розміру грошових зобов'язань з боку Позичальника на адресу Кредитора не надходило.
До того ж, порядок погашення грошових зобов'язань визначено розділом 7 Рамкової угоди № 79 від 08 квітня 2008 року.
Відповідно до п. 7.1. Рамкової угоди погашення грошових зобов'язань здійснюється у строк, порядку, черговості та розмірі, встановлені Угодою та Кредитними договорами, шляхом зарахування коштів на визначений Кредитором рахунок.
Пункт 7.3 Рамкової угоди передбачає, що погашення кредиту та процентів здійснюється у валюті кредиту, а комісій, неустойки та інших платежів у національній валюті, якщо інше не визначено Угодою чи Кредитним договором.
Якщо розмір комісій, неустойки та інших платежів обчислюється у відсотках від визначеної суми у іноземній валюті, або виражені у іноземній валюті, то погашення здійснюються у національній валюті за офіційним курсом НБУ гривні до даної іноземної валюти на дату їх нарахування.
Згідно з умовами п. 7.5. Рамкової угоди для погашення усіх грошових зобов'язань Позичальника за Договорами Позичальник уповноважує та безвідклично доручає Кредитору здійснювати договірне списання на користь Кредитора коштів у розмірі, еквівалентному існуючим на момент списання грошовим зобов'язанням Позичальника з рахунків Позичальника у Кредитора (у т. ч. карткових і депозитних), реквізити яких вказані чи будуть вказані у Кредитних договорах або договорах, на підставі яких Позичальнику відкрито чи буде відкрито у майбутньому рахунки у Кредитора.
Крім того, суд звертає увагу, що договором про надання траншу № 16.2871/79 від 28 лютого 2006 року в редакції Договору № 1 про внесення змін до Договору про надання траншу № 16.2871/79 (пункт 4) передбачено, що повернення кредиту та сплата процентів здійснюється періодичними платежами, сума і строк сплати яких визначені Графіком в черговості, встановленій Рамковою угодою.
Підписуючи Рамкову угоду та Кредитний договір Позичальник в розділі «Гарантії та підтвердження»гарантував своє ознайомлення з умовами договорів та запевняв про повне та однакове з Кредитором розуміння.
Таким чином, зазначені посилання відповідача є безпідставними.
Також не підлягає задоволенню клопотання відповідача щодо зменшення предявленого до стягнення розміру пені, оскільки судом був здійснений власний розрахунок пені, відповідно до якого сума пені, що підлягає стягненню і так є значно меншою, ніж заявлена позивачем.
Суд відхиляє клопотання позивача щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно та грошові суми, що належать відповідачу, виходячи з наступного:
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності звязку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірність утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у звязку із вжиттям таких заходів прав та охоронюванних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
В заяві про забезпечення позову слід вказати відомості, необхідні для виконання ухвали про забезпечення позову. Так, у заяві про накладання арешту на кошти слід зазначити номери рахунків і найменування установ банків, де розміщено кошти.
Суд звертає увагу позивача, що при накладанні арешту на грошові суми відповідача слід обмежувати піддані арешту кошти розміром суми позову та можливих судових витрат.
В той же час, позивачем заявлено клопотання про накладання арешту грошові суми без конкретизації розрахункових номерів на яких вони (кошти) знаходяться та банківських установ, в яких вони відкритті.
При накладанні арешту на майно, заявник повинен чітко охарактеризувати ознаки, за якими той чи інший предмет відрізняються від подібних.
До того ж, суд звертає увагу, що оскільки предметом позову у справі є стягнення суми заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання боржником зобовязань щодо внесення кредитних платежів та стягнення пені за порушення виконання грошового зобовязання, заявником не обґрунтовано, яким чином не вжиття заходу забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачу до вирішення справи по суті може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі не задоволення позову.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення. При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.33 ГПК України, обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу для забезпечення позову. У разі відсутності доказів в підтвердження викладених обставин та обґрунтування, що невжиття таких заходів утруднить чи зробить неможливим виконання рішення, господарський суд відхиляє таку заяву як необґрунтовану та не підтверджену належними докази.
Вжиття відповідних заходів до забезпечення позову можливе за умови їх обґрунтованості, адекватності з урахуванням предмету спору, та імовірності того, що у разі невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Заходи по забезпеченню позову, які просить вжити позивач не обґрунтовані жодним документом, і ґрунтується лише на припущеннях позивача.
Таким чином, суд дійшов висновку, що клопотання не підлягає задоволенню.
Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.08.2011р. №01-061175/2011 статтями 3 і 4 Закону України «Про судовий збір»визначено обєкти справляння судового збору та його розміри. У здійсненні господарського судочинства цей збір справляється за подання, зокрема, заяви про забезпечення позову.
В той же час, позивач при зверненні до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно та грошові кошти, що належать відповідачу доказів сплати судового збору в установленому Законом розмірі суду не надав.
Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне стягнути з ПАТ «ПроКредитБанк»судовий збір у розмірі 1411грн.50коп. за подачу заяви про забезпечення позову, про що видати наказ.
Також задоволенню не підлягає клопотання позивача про направлення відповідних запитів на адреси БТІ, ДАІ, Управління земельних ресурсів та ДПА за місцем реєстрації відповідача, як таке, що не відповідає ст.38 ГПК України, оскільки позивачем не надано жодних доказів того, що він самостійно звертався до зазначених установ з метою отримання необхідної інформації, а також доказів відмови в задоволенні його клопотань цими установами.
До того ж позивачем не надано жодних пояснень та мотивувань щодо необхідності витребування даної інформації в межах цієї справи.
Судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, ст.526, 611 ЦК України, ст. ст. 175, 193 ГК України суд,
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; АДРЕСА_2, ідентиф.номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»(03115, м.Київ, пр.Перемоги, 107-А, код ЄДРПОУ 21677333, рахунок 290900016.980 у АТ Прокредит Банк, МФО 320984) 100.902(сто тисяч девятсот дві)грн.53коп. основного боргу, 11.812(одинадцять тисяч вісімсот дванадцять)грн. 72коп. заборгованості по процентам, 9.106(девять тисяч сто шість)грн. 38коп. комісії, 12.653(дванадцять тисяч шістсот пятдесят три)грн.00коп. пені, 1.344(одна тисяча триста сорок чотири)грн.75коп. державного мита та 143(сто сорок три)грн.06коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
В решті заявлених вимог відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»(03115, м.Київ, пр.Перемоги, 107-А, код ЄДРПОУ 21677333, рахунок 290900016.980 у АТ Прокредит Банк, МФО 320984) на користь Державного бюджету Орджонікідзевського району, банк одержувача: ГУ ДКУ у Запорізькій області, р/р 31210206700007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145) 1.411(одна тисяча чотириста одинадцять)грн. 50коп. судового збору за подання заяви про забезпечення позову.
Видати наказ.
Суддя О.В. Яцун
Рішення підписано: 25 січня 2012р.
Рішення господарського суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання.
Рішення господарського суду може бути оскаржено сторонами в порядку та у строки встановлені нормами Господарського процесуального кодексу України.
25.01.2012
(дивись додаток по справі 13/5009/5650/11-28/5009/5650/11)
Судове рішення № 21203495, Господарський суд Запорізької області було прийнято 25.01.2012. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 13/5009/5650/11-28/5009/5650/11. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: