Рішення № 21203398, 16.01.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи <Текст >

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.12 Справа № 8/5009/7819/11

Суддя Попова І.А.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Стілброк”(69032, м. Запоріжжя, пр. Металургів, 1)

до відповідача Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

про стягнення 11412 грн. основного боргу за договором № 20/2006 від 14.12.2006 р., 2051 грн. 03 коп. 20% річних, 479 грн. 30 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 37203 грн. 12 коп. пені, 11412 грн. штрафу

Суддя І.А. Попова

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_3, дов. від 08.12.2011 р.

від відповідача: не з'явився

Заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 11412 грн. основного боргу за договором № 20/2006 від 14.12.2006 р., 2051 грн. 03 коп. 20% річних, 479 грн. 30 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 37203 грн. 12 коп. пені, 11412 грн. штрафу.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено судовому засіданні 16.01.2012р.

Позивач підтримує вимоги з підстав, викладених у позові, в обґрунтування вимог вказує, що на виконання умов агентського договору № 20/2006, укладеного з відповідачем 14.12.2006 р., останньому передано 01.12.2010 р. продукцію лапу «Флексіі-Койл»СТБ 00.00.173 у кількості 3 штук на загальну суму 11412 грн., що підтверджується відповідним актом передачі продукції № 3 від 01.12.2010 р. Відповідач, відповідно до п. 3.5 договору, у строк, що не перевищує 28 робочих днів з дати передачі йому продукції був зобов'язаний продати продукцію й здійснити розрахунок з позивачем. У випадку, якщо відповідач у зазначений строк не продав продукцію (або її частину), він, якщо інше не передбачено додатковою письмовою угодою сторін, зобов'язаний протягом 2 робочих днів з дати закінчення строку, зазначеного в п. 3.5 договору, повернути продукцію позивачеві. Відповідач в строк до 11.01.2011 р. був зобов'язаний або продати та здійснити розрахунок з позивачем, або у строк до 13.01.2011 р. повернути непродану продукцію позивачеві. В порушення умов договору відповідач у вказаний строк і не розрахувався з позивачем за передану продукцію і не повернув її позивачеві, внаслідок чого за відповідачем склалася сума заборгованості в розмірі 11412 грн., яку позивач просить стягнути. Згідно п.п.5.3 та 5.4 відповідачу нараховано пеню в розмірі 37203 грн. 12 коп. за недотримання строків повернення продукції та 11402 грн. штрафу. Відповідно до ст. 625 ЦК України до стягнення також заявлено 479 грн. 30 коп. втрат від інфляції грошових коштів, нарахованих за період з січня 2011 р. по жовтень 2011 р., та 2051 грн. річних процентів, нарахованих за період з 12.01.2011 р. по 05.12.2011 р.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, не скористався правом надати відзив на позов, в судове засідання представник не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Відповідач 19.12.2011 р. отримав ухвалу від 09.12.2011 р. про порушення провадження по даній справі, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштової кореспонденції, та мав достатньо часу на підготовку до розгляду справи та обґрунтування своїх заперечень за їх наявності. В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»). Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Оскільки всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обовязком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду позовної заяви по суті в судовому засіданні 16.01.2012 року за відсутності представника відповідача.

Згідно до ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд встановив, що сторонами по справі 14.12.2006 р. укладено агентський договір № 20/2006 за умовами якого СПД ФО Кандибка (агент, відповідач по справі) зобовязався надавати позивачу послуги по укладенню від його імені, за рахунок та під контролем договори з третіми особами, предметом яких є продаж власної продукції підприємства - робочих органів сільськогосподарської техніки, а також виконувати інші дії на умовах, передбачених договором. Згідно п. 1.2 договору найменування, ціна, кількості та асортимент продукції зазначається в актах передачі продукції, які підписуються уповноваженими представниками сторін, скріплюються печатками та є невід'ємними частинами договору. Пунктом 3.5 договору передбачено, що агент в строк, не перевищує 28 робочих днів з дати передачі йому продукції, зобов'язаний продати продукцію та здійснити розрахунок з підприємством в порядку, передбаченому ст. 4 договору. Відповідно до п. 4.1 договору агент зобов'язаний продати покупцям продукцію, передану йому по відповідному акту передачі, по ціні, не нижче вказаної в акті передачі, і в строк, вказаний в п. 3.5 договору, перерахувати на розрахунковий рахунок підприємства грошові кошти, отримані агентом від покупців за продаж продукції. В пункт 6.1 договору № 20/2006, яким передбачено строк дії договору, внесено зміни додатковою угодою від 29.12.2007 р. та узгоджено, що договір вступає в силу з дати його підписання сторонами та є укладеним на невизначений строк.

Як свідчать вивчені матеріали, за актом передачі продукції № 3 від 01.12.2010 р. позивач передав відповідачу продукцію - лапу «Флексії-Койл»в кількості 317 шт. по ціні 36 грн. загальною вартістю 11412 грн. Вказаний акт підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками.

Пунктом 3.7 договору встановлено, що в разі якщо агент в строк, вказаний в п. 3.5 договору, не продав продукцію (або її частину), агент, якщо інше не передбачено додатковою письмовою угодою сторін, зобов'язаний протягом 2 робочих днів з дати закінчення вказаного строку повернути непродану продукцію. Як вказує позивач, відповідач в передбачений п. 3.5 договору строк не здійснив з ним розрахунок, продукцію не повернув.

Згідно представленого позивачем розрахунку за відповідачем склалася заборгованість в сумі 11412 грн. Як передбачено приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. Оскільки відповідач не надав суду доказів перерахування грошових коштів позивачу, наявність заборгованості визнав, про що підписав акт звірки розрахунків від 05.12.2011 р., суд вважає, що вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 11412 грн. обґрунтовані, підтверджені доданими розрахунками та матеріалами та підлягають задоволенню.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Пунктом 5.1 агентського договору № 20/2006 передбачено, що в разі невиконання строків платежів, вказаних в п. 3.5, 4.1, 4.2, 4.5 договору агент зобов'язаний сплатити підприємству суму боргу з урахуванням встанвленого індексу інфляції за весь період прострочення оплати, а також сплатити підприємству 20 процентів річних від простроченої суми та в повному обсязі відшкодувати збитки, понесені останнім в звязку з прострочкою здійснення агентом платежів по договору. Таким чином, оскільки судом встановлено, що відповідач прострочив виконання зобов'язань по здійсненню платежів, в строки, передбачені п. 3.5 договору, вимоги про стягнення втрат від інфляції грошових коштів в розмірі 479 грн. 30 коп., нарахованих за період з січня 2011 р. по жовтень 2011 р., та 2051 грн. 03 коп. річних процентів, нарахованих за період з 12.01.2011 р. по 05.12.2011 р., суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вимоги про стягнення пені в розмірі 37203 грн. 12 коп., нарахованої за період з 14.01.2011 р. по 05.12.2011 р., та 11412 грн. штрафу, позивач обґрунтовує п.п. 5.3 та 5.4 договору № 20/2006 від 14.12.2006 р., згідно до яких в разі недодержання строків повернення продукції , вказаних в п. 3.7 договору, агент зобов'язаний сплатити позивачу пеню в розмірі 1% від вартості неповернутої в строк продукції за кожний день прострочки, та в разі втрати, недостачі або пошкодження продукції, переданої підприємством агенту, останній зобов'язаний сплатити штраф в розмірі 100% від вартості втраченої або пошкодженої продукції.

За приписами частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною третьою статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Підставами нарахування пені та штрафу, про стягнення яких заявлено, позивач зазначає невиконання відповідачем зобов'язання щодо повернення продукції, яка передана йому для продажу та не продана. Тобто, відповідальність, передбачена п. 5.3. та п. 5.4 договору, застосовується саме за порушення строків повернення продукції. Предметом даного судового розгляду є нездійснення відповідачем платежів в строки, передбачені п. 3.5 договору, про що зазначав позивач. При цьому, позивачем не надано доказів того, що продукція відповідачем не продана, внаслідок чого в нього виникло зобов'язання по поверненню продукції у визначені строки. Оскільки судом стягнуто основний борг за продану продукцію (сума, яка отримана відповідачем від продажу продукції, але не перерахована позивачу), вимоги про стягнення неустойки за порушення строків повернення непроданої продукції, є безпідставними. Крім того, суд знаходить безпідставним також нарахування штрафу відповідно до п. 5.4 договору, яким передбачено відповідальність за втрату, недостачу та пошкодження продукції. Суд вважає вимоги про стягнення неустойки такими, що не підлягають задоволенню та в цій частині позову відмовляється.

Позовні вимоги задовольняються частково.

Судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам. Підлягає поверненню із Державного бюджету України позивачу судовий збір в розмірі 94 грн. 50 коп. внаслідок сплати судового збору в розмірі більшому, ніж встановлено Законом України «Про судовий збір», про що судом винесено відповідну ухвалу.

На підставі викладеного, ст.ст. 526, 546, 549, 625 ЦК України, ст.ст. 193 ГК України керуючись ст. ст. 49, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентиф. номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Стілброк”(69032, м. Запоріжжя, пр. Металургів, 1, ЄДРПОУ 13612147) 11412 (одинадцять тисяч чотириста дванадцять) грн. основного боргу, 479 (чотириста сімдесят девять) грн. 30 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 2051 (дві тисячі пятдесят одна) 03 коп. річних процентів, 314 грн. 62 коп. судового збору. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя І.А. Попова

Рішення підписано 23 січня 2012 року.

23.01.2012