Рішення № 21203386, 17.01.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи <Текст >

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.12 Справа № 4/5009/7189/11

Суддя Зінченко Н.Г.

за позовом Публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит ”, (04050, м. Київ, вул. Артема, буд. 60) в особі філії “Запорізьке регіональне управління” Публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит”, (69000, м. Запоріжжя, вул.40 Років Радянської України, буд. 39)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Астенбуд”, (69037, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 20-А, кв. 202)

про стягнення 593 000,00 грн. заборгованості по кредиту за кредитним договором № 475-01-08 від 16.09.2008 р., 372,65 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом та 90797,27 грн. пені по несплаченим процентам та кредиту

суддя Зінченко Н.Г.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1, довіреність б/н від 26.09.2011 р. (бланк серія ВРМ № 898966);

від відповідача не зявився;

СУТЬ СПОРУ:

03.11.2011 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит ”, м. Київ в особі філії “Запорізьке регіональне управління” Публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит ”, м. Запоріжжя (далі за текстом ПАТ “Банк “Фінанси та Кредит” в особі філії ЗРУ ПАТ “Банк “Фінанси та Кредит”) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Астенбуд”, м. Запоріжжя (ТОВ “Астенбуд”) про стягнення 1 258 035,64 грн. заборгованості за кредитним договором № 475-01-08 від 16.09.2008 р., що складається з заборгованості за кредитом в сумі 995 000,00 грн., заборгованості за процентами в сумі 172 238,37 грн., пені за прострочену заборгованість за кредитом в сумі 76 056,16 грн. та пені за прострочену заборгованість по процентам в сумі 14 741,11 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.11.2011 р. порушено провадження у справі № 4/5009/7189/11, справа призначена до розгляду на 07.12.2011 р., у сторін витребувані документи і докази необхідні для розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.12.2011 р. за клопотанням позивача судом на підставі ч. 3 ст. 69 ГПК України продовжений на пятнадцять днів, до 18.01.2012 р., у звязку із неявкою в судове засідання представника відповідача розгляд справи, на підставі ст. 77 ГПК України відкладався до 16.01.2012 р.

З метою витребування у позивача додаткових документів і матеріалів, що мають суттєве значення для повного, всебічного та обєктивного вирішення спору у справі № 4/5009/7189/11 по суті, в судовому засіданні, на підставі ст. 77 ГПК України, оголошувалася перерва до 17.01.2012 р.

В судовому засіданні 17.01.2012 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.

За письмовим клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Відповідач в судове засідання 17.01.2012 р. повторно не зявився, про визнання позову не заявив, витребувані ухвалами суду по справі від 03.11.2011 р. і від 07.12.2011 р. документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд жодного разу не попереджав.

Згідно п. 26.4.7-1 Розяснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких розяснень президії Вищого арбітражного суду України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 206166 та Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серія АА № 063750 ТОВ “Астенбуд” (код ЄДРПОУ 35105360) внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців із зазначенням місцезнаходження: 69037, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 20-А, кв. 202.

За вищевказаною адресою відповідачу направлялися ухвала господарського суду Запорізької області від 03.11.2011 р. про порушення провадження у справі № 4/5009/7189/11 та ухвала господарського суду Запорізької області від 07.12.2011 р. про відкладення розгляду справи № 4/5009/7189/11, які повернулися на адресу суду з відміткою відділення поштового звязку: “За закінченням терміну зберігання”.

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З таких обставин, суд вважає, що ним вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 4/5009/7189/11.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що 17.01.2012 р. є передостаннім днем встановленого ст. 69 ГПК України процесуального строку вирішення спору у справі № 4/5009/7189/11, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

В судовому засіданні 17.01.2012 р. позивач звернувся до суду з заявою про зменшення позовних вимог, якою просить суд стягнути з ТОВ “Астенбуд” 835 634,68 грн. заборгованості за кредитним договором № 475-01-08 від 16.09.2008 р., що складається з заборгованості за кредитом в сумі 593 000,00 грн., заборгованості за процентами в сумі 372,65 грн. та пені за прострочену заборгованість за кредитом і прострочену заборгованість по процентам в сумі 242 262,03 грн. Заява про зменшення позовних вимог мотивована тим, що після подання позову до суду відповідачем проведено часткове погашення заборгованості, що підтверджується Довідкою Банку про стан заборгованості за кредитним договором № 475-01-08 від 16.09.2008 р. станом на 17.01.2012 р.

У відповідності до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Розглянувши заяву позивача про зменшення позовних вимог, дослідивши матеріали справи № 4/5009/7189/11, суд вважає, що заява про зменшення позовних вимог подана відповідно до приписів ст. 22 ГПК України, відповідає вимогам чинного законодавства, не суперечить правам та охоронюваним інтересам сторін, а тому судом приймається до розгляду в частині вимог про стягнення з ТОВ “Астенбуд” заборгованості за кредитом в сумі 593 000,00 грн. та заборгованості за процентами в сумі 372,65 грн. Щодо вимоги про стягнення пені за прострочену заборгованість за кредитом і прострочену заборгованість по процентам в сумі 242 262,03 грн., то в цій частині заява позивача про зменшення позовних вимог судом до розгляду не приймається, оскільки позивачем не надано суду відповідного нормативно та документально обґрунтованого розрахунку пені, заявленої до стягнення, а тому суд не може зробити висновок чи зроблено такий розрахунок у відповідності до умов кредитного договору № 475-01-08 від 16.09.2008 р. з дотриманням приписів чинного законодавства. Тому вимога про стягнення пені судом розглядається у первісно заявленому вигляді.

Таким чином, в судовому засіданні 17.01.2012 р. судом розглянуті та вирішені позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 593 000,00 грн., заборгованості за процентами в сумі 372,65 грн., пені за прострочену заборгованість за кредитом в сумі 76 056,16 грн. та пені за прострочену заборгованість по процентам в сумі 14 741,11 грн., а всього 684 169,92 грн. заборгованості за кредитним договором № 475-01-08 від 16.09.2008 р.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст., ст. 345, 346, 348 ГК України, ст., ст. 509, 526, 530, 533, 572, 589, 590, 591, 610 612, 1054 ЦК України і полягають в тому, що 16.09.2008 р. позивачем і відповідачем був укладений кредитний договір № 475-01-08. 27.10.2008 р. сторонами у справі була укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору № 475-01-08 від 16.09.2008 р., якою сторони виклали в новій редакції п. 1.1 і п. 3.1 кредитного договору. Згідно умов п. 1.1 кредитного договору, в редакції додаткової угоди № 1 від 27.10.2008 р., позивач відкрив відповідачу відновлювану кредитну лінію на загальну суму 1 000 000,00 грн., а відповідач зобовязався повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти згідно Графіку зниження ліміту (додаток № 1 до кредитного договору) з кінцевим строком погашення до 16.09.2010 р., та сплатити за користування кредитними коштами проценти в розмірі 23 % річних (а за користування кредитними коштами з моменту, зазначеного в підпункті “б”, “в” п. 3.1 договору, сплатити проценти в підвищеному розмірі). На виконання умов п. 1.1 договору позивачем відповідачу був відкритий позичковий рахунок № 20635003369675. Пунктом 3.1 кредитного договору, в редакції додаткової угоди № 1 від 27.10.2008 р., встановлено, що відповідач сплачує позивачу проценти за користування кредитними коштами у валюті кредиту за процентними ставками: 20 % річних за період з дня видачі до 27.10.2008 р.; 23 % річних за період з 27.10.2008 р. до строку повернення кредиту, вказаного в п. 2.4 кредитного договору; у разі порушення відповідачем строків погашення, згідно графіку (додаток № 1 до кредитного договору), 34,5 % річних від суми невиконаного своєчасно зобовязання за кредитом згідно графіка, за період часу з моменту непогашення суми кредиту (частини кредиту) до дня фактичного погашення цієї позичкової (основної) заборгованості; 34,5 % річних за період з 16.09.200 р. до дня фактичного погашення позичкової (основної) заборгованості. На виконання п. 2.1 кредитного договору позивачем були надані відповідачу кредитні кошти в загальній сумі 1 000 000,00 грн. В порушення вимог п., п. 1.1, 2.4 кредитного договору відповідач неналежним чином виконує взяті на себе зобовязання щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами. Так, станом на 17.01.2012 р. за відповідачем рахується заборгованість за кредитом в сумі 593 000,00 грн. і заборгованість за процентами в сумі 372,65 грн. Позивачем на адресу відповідача неодноразово направлялися листи-вимоги про погашення заборгованості, які відповідачем були залишені без відповіді та задоволення. Пунктом 7.1 кредитного договору передбачено, що за прострочку повернення кредитних коштів та/або сплати процентів відповідач сплачує позивачу пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення. За невиконання відповідачем взятих на себе зобовязань щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами позивачем відповідачу за період з 13.03.2011 р. по 08.09.2011 р. нарахована пеня за прострочену заборгованість за кредитом в сумі 76 056,16 грн. та пеня за прострочену заборгованість по процентам в сумі 14 741,11 грн. З урахуванням викладеного, позивач просить суд позов задовольнити повністю.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

16.09.2008 р. ВАТ “Банк “Фінанси і Кредит” в особі Першого заступника керуючого філією “ЗРУ” ВАТ “Банк “Фінанси і Кредит” та ТОВ “Астенбуд” (відповідачем у справі) був укладений Кредитний договір № 475-01-08, з відповідними додатками до нього, а також змінами і доповненнями, внесеними Додатковою угодою № 1 від 27.10.2008 р. (далі за текстом Кредитний договір).

Згідно з п., п. 1.2, 1.3 Статуту Публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси і Кредит”, затвердженого Загальними зборами акціонерів (протокол № 4 від 02.09.2009 р.), погодженого Національним банком України 28.09.2009 р. і зареєстрованого 30.09.2009 р. за № 10741050009025974, рішенням загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства “Банк “Фінанси і Кредит” (протокол від 02.09.2009 р. № 4) з метою приведення у відповідність до вимог Закону України “Про акціонерні товариства” статут Банку викладено у новій редакції а змінено найменування Банку на Публічне акціонерне товариство “Банк “Фінанси і Кредит”. Публічне акціонерне товариство “Банк “Фінанси і Кредит” (позивач у справі) є правонаступником щодо всіх прав і зобовязань Відкритого акціонерного товариства “Банк “Фінанси і Кредит.

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору, в редакції Додаткової угоди № 1 від 27.10.2008 р., позивач (Банк) відкрив відповідачу (Позичальнику) відновлювану кредитну лінію на загальну суму 1 000 000,00 грн., а відповідач зобовязався повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти згідно Графіку зниження ліміту (додаток № 1 до Кредитного договору) з кінцевим строком погашення до 16.09.2010 р., та сплатити за користування кредитними коштами проценти в розмірі 23 % річних (а за користування кредитними коштами з моменту, зазначеного в підпункті “б”, “в” п. 3.1 договору, сплатити проценти в підвищеному розмірі).

Для обліку коштів, що видаються в рахунок кредитної лінії, Банк відкрив відповідачу позичковий рахунок № 20635003369675.

Згідно з п. 2.1 Кредитного договору видача кредитних коштів в рамках кредитної лінії здійснюється траншами в строк з 16.09.2008 р. по 15.09.2010 р. за письмовими заявками відповідача за погодженням з Банком шляхом перерахування їх з позичкового на поточний рахунок відповідача, якщо інше не вказано в письмовій заявці.

Відповідно до п. 2.4 Кредитного договору відповідач зобовязався повернути кредитні кошти Банку до 16.09.2010 р. шляхом перерахування грошових коштів на позичковий рахунок згідно з Графіком зниження ліміту (додаток № 1 до Кредитного договору).

Додатком № 1 до Кредитного договору сторони передбачили, що погашення кредиту, без урахування процентів, проводиться відповідачем в сумі і в строки, згідно Графіку зниження ліміту кредитної лінії, наступним чином:

Строк дії лімітуСума ліміту

до 30.06.2010 р.300 000,00 грн.

до 31.07.2010 р.300 000,00 грн.

до 16.09.2010 р. 400 000,00 грн.

Всього1 000 000,00 грн.

Платежі згідно Графіку зниження ліміту по відновлювальній кредитній лінії підлягають сплаті в повному обсязі. Платежі згідно Графіку зниження ліміту по відновлювальній кредитній лінії вважаються здійсненими відповідачем у встановлений строк, якщо сума платежу в повному розмірі поступила на позичковий рахунок в Банку не пізніше дати, зазначеної в Графіку зниження ліміту по відновлювальній кредитній лінії. (п., п. 2. 3 Додатку № 1 до Кредитного договору).

Відповідно до п. 3.1 Кредитного договору, в редакції Додаткової угоди № 1 від 27.10.2008 р., відповідач сплачує позивачу проценти за користування кредитними коштами у валюті кредиту за процентними ставками:

-20 % річних за період з дня видачі до 27.10.2008 р.;

-23 % річних за період з 27.10.2008 р. до строку повернення кредиту, вказаного в п. 2.4 Кредитного договору;

-у разі порушення відповідачем строків погашення, згідно Графіку (додаток № 1 до Кредитного договору), 34,5 % річних від суми невиконаного своєчасно зобовязання за кредитом згідно графіка, за період часу з моменту непогашення суми кредиту (частини кредиту) до дня фактичного погашення цієї позичкової (основної) заборгованості;

-34,5 % річних за період з 16.09.2010 р. до дня фактичного погашення позичкової (основної) заборгованості.

Пунктами 3.2 3.5 Кредитного договору сторони узгодили, що проценти сплачуються шляхом перерахування їх на рахунок Банку № 20680003369675. Розрахунок процентів здійснюється за період користування кредитними коштами з моменту списання кредитних коштів з позичкового рахунку відповідача до моменту повернення коштів на позичковий рахунок відповідача. Розрахунок процентів за день видачі проводиться як за повний день, а за день повернення не проводиться. Розрахунок процентів проводиться виходячи з 365 днів у році (366 днів у високосному році) в місяці за календарем. Нарахування і сплата процентів за користування кредитними коштами здійснюється щомісячно. Відповідач сплачує проценти в строк до 26 числа кожного місяця, не пізніше останнього робочого дня кожного місяця. У вказаний строк сплачуються проценти, нараховані за користування кредитними коштами з 26 числа попереднього місяця до 25 числа поточного місяця включно. Відповідач сплачує проценти за останній звітний період (тобто звітний період, у якому наступає строк повернення кредиту) не пізніше строку повернення кредиту, вказаного в п. 2.4 Кредитного договору. Датою сплати процентів є день зарахування коштів на рахунок, вказаний в п. 3.2 Кредитного договору.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем зобовязання щодо надання відповідачу кредиту виконані належним чином та в повному обсязі відповідно до умов Кредитного договору. На виконання умов Кредитного договору на підставі відповідних письмових заяв Позичальника Банком у період з 16.09.2008 р. по 15.09.2010 р. надані відповідачу кредитні кошти в загальній сумі 1 000 000,00 грн.

В порушення умов Кредитного договору, зокрема п., п. 1.1, 2.4 Кредитного договору, відповідачем було погашено лише 407 000,00 грн. основної суми заборгованості за кредитом (позичкової заборгованості), решту основної суми заборгованості по кредиту, в обумовлені Кредитним договором строки та обсягах, відповідач позивачу не повернув.

Крім того, за період з 16.09.2008 р. по 08.09.2011 р. відповідачу були нараховані проценти за користування кредитними коштами в сумі 804 408,81 грн., з яких відповідачем було погашено 804 036,16 грн.

Пунктом 6.1 Кредитного договору передбачено, що Банк має право вимагати повернення виданих кредитних коштів та сплати процентів за весь період користування кредитом до настання строку, вказаного в п. 2.4 Кредитного договору, а відповідач зобовязаний повернути отримані кредитні кошти і сплатити всі проценти протягом 1-го робочого дня з моменту отримання вимоги Банку у випадку, якщо відповідача в період дії Кредитного договору порушував будь-які умови Договору, в тому числі не сплатив проценти за користування кредитними коштами, мав місце факт прострочення сплати процентів за користування кредитними коштами, та інше.

Враховуючи, що відповідач неодноразово допускав порушення умов Кредитного договору в частині сплати процентів за користування кредитними коштами та сплати основної суми кредиту , Банк звернувся до відповідача з вимогою дострокового повернення кредитних коштів, та сплати нарахованих процентів (повідомлення про усунення порушень умов кредитного договору № 2919 від 01.07.2010 р., листи-вимоги № 3513 від 03.08.2010 р., № 3989 від 07.09.2010 р., № 4880 від 12.11.2010 р.).

Вказані вище повідомлення про усунення порушень умов кредитного договору та листи-вимоги відповідачем були залишені без відповіді та задоволення та повернулися на адресу Банку з відмітками відділення поштового звязку: “За закінченням терміну зберігання” або “За вказаною адресою підприємство не значиться”.

Таким чином, на час вирішення спору в судовому засіданні заборгованість відповідача по основній сумі кредиту становить 593 000,00 грн., а заборгованість по процентам за користування кредитними коштами 372,65 грн., що підтверджується Довідкою філії “ЗРУ” ПАТ “Банк “Фінанси і Кредит” станом на 17.01.2012 р.

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобовязання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 345 ГК України передбачено, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, укладеного в письмовій формі між кредитором та позичальником, в якому обовязково повинно бути передбачено мета, сума і строк кредиту, умови та порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобовязань позичальника, відсоткова ставка, порядок плати за кредит, обовязки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Приписами ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом 8.5 Кредитного договору встановлено, що Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобовязань.

Отже, зобов'язання відповідача по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитними коштами не припинено.

Статтею 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач доказів належного і повного виконання зобовязань по поверненню основної суми заборгованості по кредиту та сплаті процентів за користування кредитними коштами суду не довів.

Враховуючи викладене, матеріалами справи доведено, що за відповідачем рахується заборгованість за основною сумою по кредиту в розмірі 593 000,00 грн. і по процентам за користування кредитними коштами в розмірі 372,65 грн., факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем за основною сумою кредиту в розмірі 593 000,00 грн. та по процентам за користування кредитними коштами в розмірі 372,65 грн. підтверджується фактичними обставинами справи.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача 593 000,00 грн. основної суми заборгованості за кредитом і 372,56 грн. заборгованості по процентам за користування кредитними коштами предявлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Пунктом 6.3 Кредитного договору встановлено, що дострокове повернення кредиту і сплата процентів не звільняють відповідача від передбаченої розділом 7 Кредитного договору відповідальності за порушення умов Договору.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення пені за прострочену заборгованість за кредитом в сумі 76 056,16 грн. та пені за прострочену заборгованість по процентам в сумі 14 741,11 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання малу бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (з наступними змінами та доповненнями) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує пунктом 7.1 Кредитного договору, якими сторони визначили, що за прострочку повернення кредитних коштів та/або сплати процентів відповідач сплачує позивачу пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення. Вказана пеня сплачується уразі порушення відповідачем строків платежів, передбачених п., п. 2.4, 2.5, 3.4, 4.5, 6.1, 8.3 Кредитного договору, а також будь-яких інших строків платежів, передбачених Договором. Сплата пені не звільняє відповідача від обовязку сплати проценти за весь час фактичного користування кредитними коштами.

З урахуванням викладеного, суд вважає таким, що не суперечить вимогам діючого законодавства пункт 7.1 Кредитного договору, оскільки цей розмір не перевищує гранично встановлений Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.

Відповідно до розрахунку позивача сума пені за непогашення кредитних коштів за період з 13.03.2011 р. по 08.09.2011 р. становить 76 056,16 грн., а пеня за прострочену заборгованість по процентам за користування кредитом за той же період становить 14 741,11 грн., а всього стягненню з відповідача підлягає 90 797,27 грн. пені.

Даний розрахунок судом перевірений та встановлено, що розрахунок пені за непогашення кредитних коштів та пені за прострочену заборгованість по процентам за користування кредитом позивачем виконаний вірно.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача пені за прострочену заборгованість за кредитом та за прострочену заборгованість по процентам в загальній сумі 90 797,27 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню в заявленій в сумі.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, письмових пояснень не надав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачаться з матеріалів справи № 4/5009/7189/11 сплата судових витрат позивачем здійснення з дотриманням приписів Декрету Кабінету міністрів України “Про державне мито”.

Відповідно до підпунктів “а” “б” пункту 2 ст. 3 Декрету Кабінету міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 р. із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, державне мито встановлюється в розмірі 1 % ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102,00 грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25 500,00 грн.)

Публічним акціонерним товариством ПАТ “Банк “Фінанси та Кредит” в особі філії ЗРУ ПАТ “Банк “Фінанси та Кредит” (позивачем) первісно заявлено вимогу майнового характеру в сумі 1 258 035,64, яка повинна була бути оплачена державним митом в сумі 12 580,36 грн.

В той же час, платіжним дорученням № 17 від 03.10.2011 р. сплачено державне мито у розмірі 25 500,00 грн.

Таким чином, переплата державного мита становить 12 919,64 грн.

Враховуючи положення ст. 47 ГПК України, суд вважає наявними підстави для повернення позивачу з Державного бюджету України згідно зі ст. 8 Декрету Кабінету міністрів України від 21.01.1993 р. № 7-93 “Про Державне мито”, п. 17 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної Державної податкової інспекції України № 15 від 22.04.1993 р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.05.1993 р. за № 50, державного мита в сумі 12 919,64 грн., зайво сплаченого платіжним дорученням № 17 від 03.10.2011 р.

Керуючись ст., ст. 525, 526, 530, 549, 599, 611, 1049, 1054 ЦК України, ст., ст. 174, 175, 193, 230-232, 345 ГК України, Декретом Кабінету міністрів України від 21.01.1993 р. № 7-93 “Про Державне мито”, Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженою наказом Головної Державної податкової інспекції України № 15 від 22.04.1993 р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.05.1993 р. за № 50, ст., ст. 22, 33, 44, 47, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит ”, м. Київ в особі філії “Запорізьке регіональне управління” Публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит ”, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю “Астенбуд”, м. Запоріжжя про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 593 000,00 грн., заборгованості за процентами в сумі 372,65 грн., пені за прострочену заборгованість за кредитом і за прострочену заборгованість по процентам в сумі 90 797,27 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Астенбуд”, (69037, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 20-А, кв. 202, код ЄДРПОУ 35105360, р/р № 26003023369601 у філії “Запорізьке РУ” АТ “Банк “Фінаси і Кредит”, МФО 313731) на користь Публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит ”, (04050, м. Київ, вул. Артема, буд. 60) в особі філії “Запорізьке регіональне управління” Публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит”, (69000, м. Запоріжжя, вул.40 Років Радянської України, буд. 39, код ЄДРПОУ 25821086, р/р № 37390010900980 у філії “Запорізьке РУ” АТ “Банк “Фінаси і Кредит”, МФО 313731) 593 (пятсот девяносто три тисячі) грн. 00 коп. заборгованість за кредитом, 372 (триста сімдесят дві) грн. 65 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 90 797 (девяносто тисяч сімсот девяносто сім) грн. 27 коп. пені по несплаченим процентам та кредиту, 6 841 (шість тисяч вісімсот сорок одну) грн. 70 коп. державного мита і 128 (сто двадцять вісім) грн. 35 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3. Видати Публічному акціонерному товариству “Банк “Фінанси та Кредит ”, (04050, м. Київ, вул. Артема, буд. 60) в особі філії “Запорізьке регіональне управління” Публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит”, (69000, м. Запоріжжя, вул.40 Років Радянської України, буд. 39, код ЄДРПОУ 25821086, р/р № 37390010900980 у філії “Запорізьке РУ” АТ “Банк “Фінаси і Кредит”, МФО 313731) довідку на повернення з Державного бюджету України 12 919,64 грн. державного мита, зайво сплаченого платіжним дорученням № 17 від 03.10.2011 р.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України “23” січня 2012 р.

<Дата оформлення та підписання рішення >