Рішення № 21202869, 12.01.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.01.12 р. Справа № 33/187пд

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів: головуючого судді Сич Ю.В., судді Мальцева М.Ю., судді Соболєвої С.М.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Державного підприємства „Донецька залізниця”, м.Донецьк (код ЄДРПОУ 01074957)

до відповідача Управління капітального будівництва Донецької міської ради (код ЄДРПОУ 04011880)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Донецької міської ради

про визнання пунктів 3.2., 4.1., 4.2., 4.6. договору №18 від 17.09.2010р. (Д/НКВ 101866/НЮ від 24.09.2010р.) недійсними та зобовязання відповідача повернути позивачу кошти (1%+20%ПДВ) в сумі 58482грн.94коп. та кошти в сумі 9080616грн.00коп.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю №Н-02/2047 від 01.08.2011р.,

від відповідача: ОСОБА_2. за довіреністю №юр/17-88 від 12.01.2012р.,

від третьої особи: ОСОБА_3 за довіреністю №01/13-6093 від 30.11.2011р.

Позивач, Державне підприємство „Донецька залізниця”, м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Управління капітального будівництва Донецької міської ради про визнання пунктів 3.2., 4.1., 4.2., 4.6. договору №18 від 17.09.2010р. (Д/НКВ 101866/НЮ від 24.09.2010р.) недійсними та зобовязання відповідача повернути позивачу кошти (1%+20%ПДВ) в сумі 58482грн.94коп. та кошти в сумі 9080616грн.00коп.

Ухвалою суду від 27.10.2011 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 33/187пд, сторони зобовязані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою від 16.11.2011р. господарським судом на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі №33/187пд в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Донецьку міську раду (83050, м.Донецьк, вул.Артема, буд.98).

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 13.12.2011р. справу передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Сич Ю.В., суддя Мальцев М.Ю., суддя Соболєва С.М.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на той факт, що п.п.3.2., 4.1., 4.2., 4.6. договору про підготовку території до реконструкції вокзального комплексу станції Донецьк №18 від 17.09.2010р. суперечать приписам чинного законодавства, зокрема, ст. 2 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” та ст. 15 Житлового кодексу України, відповідно до чого мають бути визнані недійсними на підставі ст.203, п.1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України; та відмову відповідача повернути грошові кошти у розмірі 58482грн.94коп. та кошти в сумі 9080616грн.00коп., що разом складає 9139098грн.94коп., оскільки позивач проводив фінансування видатків місцевого бюджету за власний кошт на підставі спірних пунктів договору.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору про підготовку території до реконструкції вокзального комплексу станції Донецьк №18 від 17.09.2010р., актів виконаних робіт від 31.12.2010р., від 08.06.2011р., актів звіряння взаємних розрахунків, листа №Н31-02/2850 від 09.09.2011р., листа №17.3996 від 11.10.2011р., акту №05.1-16/11 від 15.08.2011р., банківських виписок.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 142-143 Конституції України, п.7 ст. 8 Закону України „Про організацію та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 по футболу в Україні”, ст.ст. 2, 67 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, ст. 203, п.п. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 54-57, 83 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача 15.11.2011р. надав відзив на позовну заяву, за яким заперечує проти позовних вимог та зазначає, що позивач помилково трактує ст. 171 Житлового кодексу України без урахувань інших положень діючого законодавства України та майнових прав громадян, з огляду на що відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Третя особа 11.01.2012р. надала письмові пояснення, за якими вважає, позов необґрунтованим та зазначає, що Донецька міська рада при укладенні договору про підготовку території до реконструкції вокзального комплексу станції Донецьк №18 від 17.09.2010р. між позивачем та відповідачем не виступала третьою стороною у цих відносинах.

Під час судового розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обовязками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.

На підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи судом відкладався.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне:

17.09.2010р. між Державним підприємством „Донецька залізна дорога” (підприємство) та Управлінням капітального будівництва Донецької міської ради (УКС) укладено договір про підготовку території до реконструкції вокзального комплексу станції Донецьк №18 (далі Договір), за умовами якого проведення повного комплексу заходів, передбачених чинним законодавством України, з підготовки (звільнення) території, розташованого в м.Донецьку по вул.Артемівської, №59, 71, 73 в Київському районі з метою реконструкції на визначеній території вокзального комплексу станції Донецьк. Звільнення території передбачає необхідність обстеження вище визначеної території на предмет виявлення зареєстрованих мешканців та їх відселення з наданого житла згідно чинному законодавству України (п.1.1. Договору).

За п.1.2. Договору з метою проведення підготовки (звільнення) території, що визначено п.п.1.1. цього договору, сторони визначились в необхідності проведення наступних заходів:

-здійснення перепису громадян, які мешкають в будинку, який належить знести;

-організація та проведення переселення та фактичного придбання на вторинному ринку житла у відповідності з вимогами чинного законодавства України;

-виконання комплексу робіт зі зносу житлового будинку та підготовки майданчика до будівництва.

Відповідно до п.2.1. Договору УКС організує та проводить підготовку (звільнення) території, розташованої в м.Донецьку під житловим будинком №59, 71, 73 по вул.Артемівської, контролює строки та порядок виконання робіт.

УКС проводить обстеження житлового будинку та оформлює переліки зареєстрованих там мешканців, які підлягають відселенню (п.2.2. Договору).

УКС організує та проводить документальне оформлення та організує фактичне відселення мешканців з наданням їм житла, придбаного на вторинному ринку у відповідності з вимогами чинного законодавства України та у відповідності до умов цього договору (п.2.3. Договору).

Відповідно до п.3.1. Договору підприємство має право контролювати роботи УКС, приймати участь у розгляді матеріалів з підготовки відселення мешканців.

За п.4.3. Договору УКС зобовязується надати підприємству копії відповідних документів (переліки мешканців, які належать до відселення, посередницькі договори на придбання житла для мешканців, що відселяються, в межах цього договору, укладеними з агентствами нерухомості, які беруть участь в заходах в межах цього договору та інш.), які підтверджують фактичну вартість понесених УКС видатків. З кожним видом робіт, виконаних УКС та профінансованих підприємством, сторонами протягом трьох робочих днів, при відсутності взаємних претензій, складається та підписується акт приймання-передачі виконаних робіт. З моменту підписання зазначеного акту УКС вважається таким, що виконав свої зобовязання за цим конкретним видом робіт.

Так, на підтвердження виконання зобовязання за Договором УКС сторонами складені акти виконаних робіт від 31.12.2010р. та від 08.06.2011р., які підписані з обох сторін та містять відбитки печаток підприємств. За наведеними актами сторони визначили вартість придбаного на вторинному ринку житла у розмірі 9080616грн.00коп. та вартість наданих відповідачем послуг за п.4.6. Договору у розмірі 58482грн.94коп., та зазначили, що сторони претензій одна до одної не мають.

Пунктом 4.1. Договору визначено, що сторони за цим договором досягли узгодження про те, що роботи за цим договором здійснюються УКС, загальна вартість цього договору (фінансування) визначається за фактичними витратами (оціночна вартість квартир, відрахування банку, в пенсійний фонд, послуги агентства нерухомості та нотаріальне оформлення) згідно актам виконаних робіт.

За п.3.2. Договору підприємство зобовязується здійснити фінансування в узгоджених обсягах комплексу робіт, що здійснюються УКС у відповідності до п.1.2. цього договору.

У відповідності до п.4.6. Договору підприємство перераховує на розрахунковий рахунок УКС №260089801191 коштів у розмірі 1%+ПДВ 20% загальної вартості цього договору, визначеної п.4.1. договору.

Так, позивачем відповідно до наданих платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи, сплачено відповідачу визначені вище суми в повному обсязі.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обовязки.

Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про визнання пунктів 3.2., 4.1., 4.2., 4.6. договору №18 від 17.09.2010р. (Д/НКВ 101866/НЮ від 24.09.2010р.) недійсними та зобовязання відповідача повернути позивачу кошти (1%+20%ПДВ) в сумі 58482грн.94коп. та кошти в сумі 9080616грн.00коп. з тих підстав що наведені пункти Договору суперечать приписам чинного законодавства, зокрема, ст. 2 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” та ст. 15 Житлового кодексу України, відповідно до чого мають бути визнані недійсними на підставі ст.203, п.1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Згідно з пунктом 1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою статті 203 ЦК України.

За приписами п.3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно пункту першому статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Так, Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні” визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування. Статтею 2 цього Закону визначено поняття місцевого самоврядування. Зокрема, місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Статтею 15 Житлового кодексу України визначено Компетенція виконавчих комітетів районних, міських, районних у містах Рад народних депутатів у галузі використання і забезпечення схоронності житлового фонду. Зокрема, виконавчі комітети районних, міських, районних у містах рад народних депутатів у межах і в порядку, встановлених законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР, на території району, міста, району в місті:

1) здійснюють державний контроль за використанням і схоронністю житлового фонду (частина перша статті 30);

2) керують житловим господарством, забезпечують належний технічний стан, капітальний і поточний ремонт житлового фонду, що є у віданні Ради;

3) здійснюють управління житловим фондом місцевих Рад (частина перша статті 18).

Виходячи з правового аналізу вищенаведених нормативно-правових актів, господарський суд дійшов висновку, що визначені приписи не передбачають імперативної норми щодо здійснення фінансування витрат на проведення відселення громадян виключно за рахунок місцевого бюджету, як і прямого обовязку повернути вказані грошові кошти субєктам підприємницької діяльності, які на підставі господарського договору здійснюють відповідне фінансування.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст. 1-3 Господарського процесуального кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема Цивільним кодексом України, а також умовами укладеним між ними договором.

Дослідивши зміст спірного Договору, суд дійшов висновку, що останній не суперечить нормам законодавства, зокрема, ст. 2 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” та ст. 15 Житлового кодексу України, в розумінні п.1. ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання пунктів 3.2., 4.1., 4.2., 4.6. договору №18 від 17.09.2010р. (Д/НКВ 101866/НЮ від 24.09.2010р.) недійсними та зобовязання відповідача повернути позивачу кошти (1%+20%ПДВ) в сумі 58482грн.94коп. та кошти в сумі 9080616грн.00коп. є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, відповідно до чого, задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у звязку з відмовою у задоволенні позову покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22, 32-34; 36; 43; 49; 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Державного підприємства „Донецька залізниця”, м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Управління капітального будівництва Донецької міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Донецької міської ради про визнання пунктів 3.2., 4.1., 4.2., 4.6. договору №18 від 17.09.2010р. (Д/НКВ 101866/НЮ від 24.09.2010р.) недійсними та зобовязання відповідача повернути позивачу кошти (1%+20%ПДВ) в сумі 58482грн.94коп. та кошти в сумі 9080616грн.00коп.

У судовому засіданні 12.01.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 13.01.2012 р.

Головуючий суддя Сич Ю.В.

Суддя Мальцев М.Ю

Суддя Соболєва С.М.

< Текст >