Рішення № 21202859, 23.01.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.01.12 р. Справа № 37/292

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Гречух В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Промтехцентр”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 05419040

до Відповідача: Публічного акціонерного товариства „Інноваційно-промисловий банк”, м. Харків, ідентифікаційний код 20021814 в особі Донецької філії Публічного акціонерного товариства „Інноваційно-промисловий банк”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 34861013

про: стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 72532,8грн., інфляційної індексації в сумі 303,36грн., 3% річних в сумі 1236,18грн. та пені в сумі 3030,5грн., а також витребування з чужого незаконного володіння нежитлового приміщення та виселення з нього.

за участю уповноважених представників:

від Позивача ОСОБА_1. (за довіреністю №8 від 13.01.2012р.);

від Відповідача - ОСОБА_2 (за довіреністю №2490 від 30.12.2011р.)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст. 77 ГПК України розгляд справи відклався з 23.11.2011р. на 06.12.2011р., з 06.12.2011р. на 18.01.2012р. з подальшим оголошенням перерви до 23.01.2012р.

У судовому засіданні 23.01.2012р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія Промтехцентр”, м. Донецьк (далі Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства „Інноваційно-промисловий банк”, м. Харків, в особі Донецької філії, м. Донецьк (далі Відповідач) про витребування з чужого незаконного володіння нежитлового приміщення і виселення з нього та стягнення 117617,08грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на неналежне виконання грошових зобовязань за договором найму (оренди) нежилого приміщення від 01.12.2008р. з орендної плати за період лютий вересень 2011р. та з компенсації використаної електричної енергії за серпень-вересень 2011р., внаслідок чого виникла стягувана заборгованість та підстави для нарахування 3% річних, пені та інфляційної індексації; ухилення Відповідача від повернення обєкту оренди після закінчення строку договору попри вимоги про це і заперечення проти подальших орендних відносин.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір найму (оренди) нежитлового приміщення від 01.12.2008р. з актом приймання-передачі та додатковими угодами до нього; рахунки; акти звірення взаємних розрахунків; претензії, листи та повідомлення з доказами надсилання; постанови правління НБУ відносно Відповідача; розрахунок суми позовних вимог.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 530, 625, 785, 1212 Цивільного кодексу України, ст.232 Господарського кодексу України та на виконання вимог суду і підтвердження своєї позиції надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.78-92т.1)

В перебігу розгляду справи Позивач неодноразово змінював позовні вимоги та їх розмір шляхом подання відповідних заяв з додатками в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (а.с.а.с.119-127, 131-141 т.1), остаточно сформулювавши свою позицію заявою про зміну позовних вимог №11 від 20.01.2012р. (а.с.а.с.4-17 т.2 з додатками), за якою відмовився від немайнових вимог щодо витребування приміщення з незаконного володіння Відповідача та звільнення цього приміщення, та від майнових вимог щодо стягнення пені в сумі 3030,5грн., наполягаючи на стягнення виключно заборгованості з орендної плати в сумі 72532,8грн., інфляційної індексації в сумі 303,36грн. та 3% річних в сумі 1236,18грн., усього 74072,34грн.

Відповідач у відзиві (а.с.а.с.93-95 т.1), наданому через канцелярію суду 21.11.2011р., проти позовних вимог заперечив в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційної індексації, посилаючись на ст.ст. 2, 58 та 85 Закону України „Про банки і банківську діяльність” з огляду на запровадження відносно нього тимчасової адміністрації, мораторію на задоволення вимог кредиторів та арешту власних коштів як на підставу звільнення від відповідальності за невиконання грошових зобовязань.

Відповідачем були надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.96-110 т.1), а з урахуванням заяв Позивача із остаточними позовними вимогами відзив з додатками (а.с.а.с.18-26 т.2), якім ці вимоги (щодо стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 72532,8грн., інфляційної індексації в сумі 303,36грн. та 3% річних в сумі 1236,18грн., усього 74072,34грн.) визнані у повному обсягу.

У судовому засіданні 23.01.2012р. представник Позивача наполягав на задоволені заяви №11 від 20.01.2012р. (а.с.а.с.4-17 т.2), тоді як Відповідач підтримав позиції відзиву, наданого 20.01.2012р. (а.с.а.с.18-20 т.2) про повне визнання остаточних вимог Позивача.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

01.12.2008р. між Позивачем (Наймодавець) та Відповідачем (Наймач) укладено договір найму (оренди) нежитлового приміщення (а.с.а.с. 7-11 т.1), згідно п.п.1.1,1.2. і 3.1. якого Наймодавець передає, а Наймач приймає в тимчасове користування на умовах оперативної оренди нежитлове приміщення площею 207кв.м. на 1-ому поверсі будівлі інженерно-лабораторного корпусу літ. А-9, що розташована за адресою м. Донецьк, пр. Ілліча, 109-А, з метою використання в якості філії Банку строком на 2 роки 10 місяців.

Приналежність Позивачеві будівлі, в якій розташовано обєкт оренди, підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно (а.с.91 т.1) та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.92 т.1).

Розділом 7 договору визначені домовленості сторін щодо порядку розрахунків, які в перебігу дії договором неодноразово змінювалися додатковими угодами від 07.12.2009р. (а.с.14 т.1), від 01.01.2010р. (а.с.а.с.15, 16 т.1), від 01.05.2010р. (а.с.17 т.1), від 01.07.2010р. (а.с.18 т.1) від 01.11.2010р. (а.с.19 т.1), від 01.01.2011р. (а.с.20 т.1), остаточно визначивши, що розмір місячної орендної плати орендованого приміщення з 01.01.2011р. до закінчення терміну дії договору (30.09.2011р. включно) встановлюється в розмірі 87,6грн. разом із ПДВ (п.7.1.) та загальний місячний розмір орендної плати на цей період становить 18133,2грн. разом з ПДВ (п.7.2.).

Згідно п. 7.3. вказані платежі здійснюються Донецькою філією Відповідача на підставі виставленого рахунку не пізніше 25 числа поточного місяця, і згідно п. 7.6 договору включають в себе комунальні та інші платежі, повязані з утриманням майна, окрім відшкодування платежів за спожиту електроенергію, що здійснюються протягом 5 банківських днів з дати одержання рахунку за показниками окремого лічильника (п.7.7.).

Своєчасне внесення орендної плати за користування орендованим приміщенням п. 5.2.1. договору віднесено до обовязків Наймача, за простачку виконання якого п. 8.1. встановлена відповідальність останнього у вигляді пені в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної ставки НБУ.

01.12.2008р. обєкт оренди був переданий Відповідачеві за актом приймання-передачі (а.с.12 т.1) у відповідності до вимог п.п.2.1.-2.3. договору.

Задля забезпечення виконання грошових зобовязань Наймодавцем виставлялися Відповідачеві рахунки, зокрема на сплату орендної плати за період з лютого по вересень 2011р. (а.с.а.с.21-26) на загальну суму 108799,2грн. та з відшкодування вартості спожитої електроенергії за період серпень-вересень 2011р. (а.с.а.с.27, 28 т.1) на загальну суму 4248,29грн., які (рахунки) містять відмітки про отримання.

Крім того, між сторонами здійснювалися звіряння розрахунків (а.с.а.с.29, 30 т.1), згідно якого станом на 17.10.2011р. за Відповідачем обліковувалася заборгованість перед Позивачем у загальному розмірі 113047,49грн.

Задля погашення заборгованості у поза судовому порядку Наймодавець звертався до Наймача з претензіями та листами, що містили вимогу про сплату боргу, №132 від 05.04.2011р. (а.с.а.с.31-33 т.1), №149 від 19.04.2011р. (а.с.а.с.34-36 т.1).

Крім того, посилаючись на наявність заборгованості за лютий-травень 2011р., Позивачем складалось та надсилалось (а.с.38 т.1) повідомлення №181 від 25.05.2011р. (а.с.37 т.1) про відмову від договору, а в подальшому і складалось і надсилалось (а.с.а.с.41,42) повторне повідомлення №202 від 10.06.2011р. (а.с.40 т.1), у відповідь на яке Наймач листом №156-08/878 від 15.06.2011р. (а.с.43 т.1), посилаючись на запровадження відносно нього тимчасової адміністрації (а.с.44 т.1) наголошував на неможливості відмови від надання послуг з оренди в силу приписів ст. 82 Закону України „Про банки і банківську діяльність”.

Листами №275 від 01.09.2011р. (а.с.46 т.1), №301 від 30.09.2011р. (а.с.49 т.1) та №316 від 17.10.2011р. (а.с.53 т.1) Наймодавець тричі повідомляв (а.с.а.с.47,48, 50-52, 54 т.1) про закінчення 30.09.2011р. строку дії договору, відсутність намірів його продовжувати, необхідність повернення обєкту оренду та погашення наявної заборгованості.

У звязку із незадоволенням означених вимог Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, в перебігу розгляду якого неодноразово коригував вимоги (а.с.а.с.119-127, 131-141 т.1, а.с.а.с.4, 5 т.2), остаточно визначаючи свою позицію наступним чином:

- відмова від позовних вимог про витребування орендованого приміщення з чужого незаконного володіння та його звільнення у звязку із укладанням з Відповідачем нового договору оренди на період з 01.10.2011р. по 30.04.2012р. (а.с.а.с. 6-10 т.2);

- відмова від позовних вимог про стягнення пені у повному обсягу в сумі 3030,05грн. та зменшення розміру решти позовних вимог через їх часткове погашення в перебігу розгляду справи (а.с.а.с.136, 137) до остаточної суми стягнення: 72532,8грн. заборгованості з оренди, 303,36грн. інфляційної індексації та 1236,18грн. 3% річних.

Відповідач згідно остаточного відзиву (а.с.а.с.18-20 т.2) визнав у повному обсягу наявні остаточні вимоги про стягнення 72532,8грн. заборгованості з оренди, 303,36грн. інфляційної індексації та 1236,18грн. 3% річних., що у повній мірі узгоджується із підписаним сторонами без зауважень акту звірення розрахунків станом на 20.01.2012р. (а.с.12 т.2)

Як вбачається із постанови правління НБУ №173 від 01.06.2011р. (а.с.а.с.101, 102 т.1) відносно Відповідача було запроваджено тимчасову адміністрацію, а з електронного повідомлення Управлення НБУ в Донецькій області від 16.02.2010р. №05-301/1391 (а.с.105 т.1) через накладання арешту на грошові кошти банку були зупинені його власні видаткові операції.

Суд розглядає справу виключно в контексті вимог про стягнення 72532,8грн. заборгованості з оренди, 303,36грн. інфляційної індексації та 1236,18грн. 3% річних, оскільки відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач управнений до прийняття рішення у справі зменшити розмір позовних вимог та відмовитися від певних вимог (щодо стягнення пені в сумі 3030,05грн. та витребування обєкту оренди та його звільнення) і ці зменшення та відмова судом приймається згідно ч. 2 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України як така, що не суперечить законодавству і не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів, оскільки: по-перше, здійснена уповноваженою на таку дію особою; по-друге, відмова від вимог зумовлена укладанням нового договору оренди та врахування часткових платежів Відповідача, що відбулося вже перебігу розгляду справи; перед прийняттям відмови Позивачем розяснені наслідки цієї процесуальної дії.

Таким чином, провадження у справі в частині вимог про витребування обєкту оренди і його звільнення та стягнення пені в сумі 3030,05грн. підлягає припиненню в порядку ч. 4 ст. 78 та п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п. 31 Інформаційного листа „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році” від 18.03.2008 р. N 01-8/164, у розглядуваному випадку питання при припинення провадження в частині позовних вимог та щодо можливості задоволення інших вимог може бути вирішено у єдиному процесуальному документі рішенні.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобовязань та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення 3% річних та інфляційної індексації

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково. При цьому, згідно ч. 6 цієї статті суд не приймає визнання позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиїх-небудь права і охоронюваних законом інтересів.

За змістом ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем є підставою для прийняття рішення про задоволення позову за умови, якщо дії відповідача не суперечать законодавству і не порушують і охоронюваних інтересів інших осіб.

В контексті означених норм, суд зауважує на наступному:

По-перше, визнання позову опосередковано у належній письмовій формі, визначеній ч. 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України;

По-друге, визнання позову здійсненою уповноваженою (а.с.1 т.2) на вчинення такої процесуальної дії особою;

По-третє, оскільки учасниками спірних правовідносин є лише Позивач та Відповідач, остільки визнання позовних вимог як таке не має безпосередніх негативних наслідків для прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відносно наявності/відсутності суперечності визнання позову закону суд зазначає таке:

Враховуючи статус сторін та обєкту оренди, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами договору найму (оренди) нежитлового приміщення від 01.12.2008р. (з урахуванням додаткових угод).

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір договору найму (оренди) нежитлового приміщення від 01.12.2008р. (та подальші додаткові угоди) є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобовязань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обовязку із здійснення передбачених договором оренди платежів у встановлені строки відносно всього розглядуваного періоду правовідносин з лютого по травень 2011р.

Суд також наголошує, що за змістом ст. 617 Цивільного кодексу України не вважається випадком, який звільняє сторону від відповідальності за порушення зобовязань відсутність у боржника відповідних коштів.

За змістом ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, і належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів протилежного (у тому числі припинення грошових зобовязань у інший, аніж виконання, спосіб) виконання грошових зобовязань за визначений Наймачем період користування (формування стягуваної заборгованості) не було здійснено, що кваліфікується судом як порушення відповідних грошових зобовязань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач таким, що їх прострочив відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу з нарахованими за період прострочення 3% річних та інфляційну індексацію.

Перевіривши правильність розрахунку (а.с.а.с.55, 56) позовних вимог в цій частині, суд задовольняє їх у повному обсягу та стягує 72532,8грн. заборгованості з оренди, 303,36грн. інфляційної індексації та 1236,18грн. 3% річних

Судові витрати, пропорційні відношенню розміру первісних вимог до фактично задоволених, у відповідності до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1,4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 78, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Прийняти відмову від позовних вимог та припинити провадження у справі в частині вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Промтехцентр”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 05419040) до Публічного акціонерного товариства „Інноваційно-промисловий банк”, м. Харків (ідентифікаційний код 20021814) в особі Донецької філії Публічного акціонерного товариства „Інноваційно-промисловий банк”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 34861013) про витребування із незаконного володіння Відповідача нежитлового приміщення площею 207кв.м. на 1 поверсі будівлі, що знаходиться за адресою: пр. Ілліча, б.109-А, м. Донецьк, 83059, виселення Відповідача із вказаного приміщення шляхом його звільнення від майна та співробітників Відповідача та про стягнення пені в сумі 3030,5грн.

2. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Промтехцентр”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 05419040) до Публічного акціонерного товариства „Інноваційно-промисловий банк”, м. Харків (ідентифікаційний код 20021814) в особі Донецької філії Публічного акціонерного товариства „Інноваційно-промисловий банк”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 34861013) про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 72532,8грн., інфляційної індексації в сумі 303,36грн. і 3% річних в сумі 1236,18грн. задовольнити у повному обсягу.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Інноваційно-промисловий банк”, м. Харків (ідентифікаційний код 20021814) в особі Донецької філії Публічного акціонерного товариства „Інноваційно-промисловий банк”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 34861013) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Промтехцентр”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 05419040) заборгованість з орендної плати в сумі 72532,8грн., інфляційну індексацію в сумі 303,36грн. та 3% річних в сумі 1236,18грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Інноваційно-промисловий банк”, м. Харків (ідентифікаційний код 20021814) в особі Донецької філії Публічного акціонерного товариства „Інноваційно-промисловий банк”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 34861013) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Промтехцентр”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 05419040) державне мито в розмірі 740,72грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 23.01.2012р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25.01.2012р.

Суддя Попков Д.О.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >