Рішення № 21202597, 18.01.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.01.12 р. Справа № 29/287

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Спецтехмонтаж-метал”, м.Донецьк

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Фирма „Антей”, м.Донецьк

про: стягнення заборгованості у розмірі 4490,18грн., 3% річних у сумі 23,62грн., пені у розмірі 122,03грн., інфляційних витрат у сумі 4,49грн.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 (адвокат);

від відповідача: не зявився;

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Спецтехмонтаж-метал”, м.Донецьк (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фирма „Антей”, м.Донецьк (далі Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 4490,18грн., 3% річних у сумі 23,62грн., пені у розмірі 122,03грн., інфляційних витрат у сумі 4,49грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобовязань за договором купівлі-продажу №94 від 23.08.2011р., щодо оплати за поставлений товар.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору купівлі-продажу №94 від 23.08.2011р., рахунку-фактури, видаткової накладної, довіреності на отримання матеріальних цінностей, вимоги від 05.10.2011р., договору про надання адвокатських послуг №31 від 31.10.2011р., додаткової угоди №1 від 02.11.2011р., прибуткового касового ордеру, акту приймання-передачі виконаних робіт, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 1, 2, 12, 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, ст. 173, п.1 ст. 509, ст.ст. 525, 526, 530, 625, 655, 692 Господарського кодексу України.

05.12.2011р. Позивачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчені копії правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю „Спецтехмонтаж - Метал”, податкову накладну, довідку за підписом директора, яка свідчить про те, що інших договорів крім договору №94 від 23.08.2011р. між сторонами не існує.

18.01.2012р. Позивачем через канцелярію суду надано письмові пояснення по справі у яких вказує, що сума заборгованості Відповідачем погашена у повному обсязі, також надано платіжне доручення №401 від 25.11.2011р. з доказами оплати у розмірі 4490,18грн.

Представник Позивача у судове засідання 18.01.2012р. зявився, підтримав позовні вимоги.

Відповідач у судові засідання не зявлявся, своїм правом на захист не скористався.

Вся кореспонденція направлялася Відповідачу за адресою, вказаною у позові та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців а саме: м.Донецьк, вул.Лівобережна, будинок 27, 83014

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обовязку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення сторін про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

23 серпня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Спецтехмонтаж-метал” (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Фирма „Антей” (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №94, відповідно п.1.1 якого Продавець зобовязується поставити у власність Покупця Товар, в асортименті, кількості, з якісними характеристиками та за цінами, зазначеними у рахунках-фактурах, видаткових накладних та узгоджених Сторонами, які є невідємною частиною даного Договору.

За умовами пункту 1.2 договору Продавець та Покупець підтверджуються, що інших договірних правовідносин не мають, усі виписані рахунки-фактури, видаткові накладні за час дії вказаного Договору відносяться до даного Договору.

Згідно п.1.3 договору Покупець зобовязується оплатити та прийняти, зазначений у п.1.1 даного Договору, Товар, на умовах, передбачених даним Договором.

У розділі 3 договору, сторони дійшли згоди щодо умов платежів:

- розрахунки за товар здійснюються Покупцем на умовах відстрочення платежу протягом 7-ми календарних днів з моменту відвантаження зі складу Продавця, шляхом банківського переведення грошових коштів на поточний рахунок Продавця, якщо інше не обумовлено Сторонами (п.3.1 Договору);

- датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на банківські реквізити (п.3.2 Договору);

Відповідно п.4.3 Договору у випадку порушення умов п.п. 3.1, 3.2 Покупець виплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати, штраф у розмірі 3% річних від загальної суми за договором та індекс інфляції, незважаючи на часткове виконання умов договору по оплаті за відвантажену продукцію (п.4.3 Договору);

У пункту 7.1 Договору сторони визначили строк договору, та встановили, що даний Договір вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2011 року. Одна з сторін, за своєю ініціативою, за 30 календарних днів до закінчення строку договору, письмово повідомить іншу сторону про припинення зобовязань за договором, направить Акт звіряння взаєморозрахунків за договором підписання, при невиконанні даних дій дія договору вважається продовженим а той же строк та на таких же умовах.

Для оплати Позивачем було виставлено рахунок-фактуру №СФ-12474 від 22.08.2011р. на суму 4527,55грн. , у якому міститься посилання на договір №94 від 23.08.2011р.

На виконання умов Договору Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на суму 4527,55грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-09668 від 23.08.2011р.. вказана накладна підписана з боку обох сторін без зауважень.

Відповідачем товар отриманий на підставі довіреності на отримання матеріальних цінностей №110 від 22.08.2011р.

Внаслідок цього обовязок передачі Постачальником товару вважається виконаним. Крім того факт поставки також підтверджується податковою накладною.

Відповідачем незважаючи на настання строку оплати не була здійснена оплата за поставлений товар, внаслідок чого виникла заборгованість.

За для досудового врегулювання спору Позивачем на адресу Відповідача було направлено вимогу від 05.11.2011р.

За таких обставин та у звязку із неналежним виконанням грошових зобовязань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем після звернення Позивача із позовною заявою до суду було сплачено суму боргу у розмірі 4490,18грн., припинивши у такий спосіб існування предмету спору у вказаній частині позовних вимог. Вказана сплата підтверджена документально, це платіжне доручення №401 від 23.11.2011р.

Оскільки погашення у розмірі 4490,18грн. відбулося після звернення із розглядуваним позовом до суду, таке усунення існування предмету спору у звязку із його врегулюванням сторонами зумовлює припинення провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 4490,18грн. відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України в п. 3.2. Розяснення „Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України” від 23.08.94 р. N 02-5/612.

При цьому, враховуючи, що на момент звернення Позивача із розглядуваним позовом (згідно відмітки канцелярії суду позов надійшов 16.11.11 року) заборгованість у розмірі 4490,18грн. не була погашена, судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору купівлі-продажу №94 від 23.08.2011р. Позивачем було здійснено поставку Відповідачу. Документи, які б свідчили про незгоду Покупця з неналежністю виконання Постачальником своїх зобовязань по Договору суду не надавались, крім того Відповідачем після звернення Позивача із позовною заявою до суду було сплачено суму боргу у розмірі 4490,18грн., припинивши у такий спосіб існування предмету спору у вказаній частині позовних вимог.

На підставі статті 625 ЦК України прострочення виконання грошового зобовязання тягне за собою обовязок Відповідача сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком Позивача розмір інфляційних витрат з урахуванням визначеного останнім періоду прострочення становить 4,49грн., 3% річних від суми загального боргу складає 23,62грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ” та період їх нарахування, суд дійшов висновку про їх задоволення у розмірі заявленому Позивачем, а саме 4,49грн.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок позовних вимог про стягнення 3% річних задовольняє цю вимогу у розмірі зазначеному Позивачем 23,62грн.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено вільне укладення договору сторонами, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом розділу 5 Господарського кодексу України, за загальним правилом, учасники господарських відносин відповідають за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання на умовах, визначених положеннями статей, що містить даний розділ Господарського кодексу України, якщо інше не передбачено договором, та не відноситься до спеціальних субєктів, відповідальність яких встановлена законом за певний вид правопорушення.

З огляду на встановлений ст. ст. 6, 627 ЦК України, принцип свободи договору, сторони при укладанні договору вправі встановлювати міру відповідальності за порушення умов договору на власний розсуд.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, до таких наслідків зокрема належать: відшкодування збитків та сплата неустойки.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобовязань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно п.4.3 Договору у випадку порушення умов п.п. 3.1, 3.2 Покупець виплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати. Останнє відповідає положенням Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.

Згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, за таких обставин суд дійшов висновку про задоволення пені у розмірі заявленому Позивачем, а саме 122,03грн.

Позивач просить суд відшкодувати йому за рахунок відповідача витрати по оплаті послуг адвоката в сумі 788,00грн.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Оскільки статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку , якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника.

Правовідносини між Позивачем та адвокатом ОСОБА_1 підтверджуються договором №31 про надання адвокатських послуг від 31.10.2011р., свідоцтвом про зайняття адвокатською діяльністю №2887 від 23.04.2008року, копією квитанції до прибуткового касового ордера з підставою платежу: договір про надання адвокатських послуг №31 з оплатою 788,00грн.

Відповідно до п.1.1 договору адвокат зобовязується надати Замовнику увесь комплекс адвокатських послуг, повязаних із захистом прав та охоронюваних законом інтересів Замовника, повязаних із стягненням боргу за поставлений товар та неоплачений товар з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фирма „Антей” а саме: підготовлення та подача позовної заяви до Господарського суду Донецької області про стягнення заборгованості за поставлений та неоплачений товар; представлення інтересів Замовника у Господарському суді Донецької області, при розгляді позовної заяви про стягнення боргу з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фирма „Антей”; здійснення правового аналізу усіх документів та матеріалів справи, необхідних для з'ясування усіх фактичних обставин справи, первинної документації, процесуальних документів, усіх інших документів правового характеру; надання Замовнику консультацій по правовим питанням у рамках предмету розгляду справ та правових наслідків; формування та доведення до суду, відповідними процесуальними можливостями правової позиції Замовника по справі; здійснення підготовки необхідних процесуальних документів по справі та надання їх до суду; застосування усіх можливих, передбачених законом, методів для забезпечення захисту прав та охоронюваних законом інтересів Замовника, які можуть сприяти винесенню рішення суду на його користь.

Водночас, положеннями пункту 33 Правил адвокатської етики, затверджених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року (протокол від 1-2 жовтня 1999 року№ 6/VI) зазначено, що гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути розумно обґрунтованим за розміром. Аналогічні положення містяться і в пункті 3.4.1 Загального кодексу правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства, прийнятого делегацією дванадцяти країн-учасниць на пленарному засіданні у Страсбурзі в жовтні 1988 року. При цьому до факторів, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, відносяться обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення, ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення, вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі, необхідність виїзду у відрядження, професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката тощо.

Дослідивши матеріали справи та визначаючи роль адвоката ОСОБА_1 у всебічному, повному та обєктивному розгляді справи № 29/287, суд вважає заявлену суму витрат на послуги адвоката в сумі 788,00грн. істотно завищеною. З огляду на викладене, а також беручи до уваги гіпотетичний час на підготовку матеріалів до судового слухання, невисоку складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі № 29/287, суд вважає розумним обмежити розмір судових витрат на правову допомогу адвоката, який має бути стягнений з відповідача, сумою в 500,00 грн. Аналогічна правова позиція щодо розумного обмеження судом розміру витрат на адвоката висловлена в пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.02.02 року № 01-8/155 „Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін та доповнень до деяких інформаційних листів”.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Спецтехмонтаж-метал”, м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фирма „Антей”, м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 4490,18грн., 3% річних у сумі 23,62грн., пені у розмірі 122,03грн., інфляційних витрат у сумі 4,49грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фирма „Антей” (вул.Лівобережна, 27, м.Донецьк. 83014, ЄДРПОУ 13516136, р/р 26002198005741. в ДФ ПАТ „Кредит промбанк”, МФО 335593) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Спецтехмонтаж-метал” (вул.Воїнська, 16, оф. 12, м.Донецьк, 83049, ЄДРПОУ 33956931, р/р 26000060007968, філія КБ ПАТ „Приватбанк” Донецьке РУ , МФО 335496) інфляційні витрати у сумі 4,49грн., пеню у розмірі 122,03грн., 3% річних у сумі 23,62грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фирма „Антей” (вул.Лівобережна, 27, м.Донецьк. 83014, ЄДРПОУ 13516136, р/р 26002198005741. в ДФ ПАТ „Кредит промбанк”, МФО 335593) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Спецтехмонтаж-метал” (вул.Воїнська, 16, оф. 12, м.Донецьк, 83049, ЄДРПОУ 33956931, р/р 26000060007968, філія КБ ПАТ „Приватбанк” Донецьке РУ , МФО 335496) судовий збір у розмірі 1411,50грн., витрати на оплату адвоката у сумі 500,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Провадження у справі № 29/287 щодо стягнення заборгованості у розмірі 4490,18грн. припинити.

У судовому засідання 18.01.12р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Риженко Т.М.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

Повний текст рішення складено та підписано 23.01.12р.