Рішення № 21202591, 18.01.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.01.12 р. Справа № 29/303

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Харківенергоприлад”, м.Харків

до Відповідача: Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія”, м.Донецьк

про: стягнення заборгованості у розмірі 396960,00грн., інфляційних витрат у сумі 9090,38грн., 3% річних у розмірі 9461,78грн., пені у розмірі 30511,54грн.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1. (за довіреністю);

від відповідача: ОСОБА_2.(за довіреністю);

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Харківенергоприлад”, м.Харків (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія”, м.Донецьк (далі Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 396960,00грн., інфляційних витрат у сумі 9090,38грн., 3% річних у розмірі 9461,78грн., пені у розмірі 30511,54грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобовязань за договором №1481 про закупівлю товарів за державні кошти (торги проведені 20.10.2010 року) від 14.12.2010р., щодо оплати за поставлений товар.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору про закупівлю товарів за державні кошти (торги проведені 20.10.2010 року) №1481 від 14.12.2010р., специфікації до договору №1481 від 14.12.2010р., додаткової угоди №1 від 14.12.2010р., видаткової накладної, довіреності на отримання матеріальних цінностей, акту приймання-передачі від 03.05.2011 року.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 232 Господарського кодексу України.

17.01.2011р. Відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву від 17.01.2012р. №24 у якому позовні вимоги визнає, зазначає, що підприємство Відповідача має заборгованість перед державним бюджетом, податковими органами всіх рівнів, із заробітної плати перед працівниками, у звязку з цим була прострочена оплата наданого товару та виникла заборгованість у сумі 396960,00грн. за видатковою накладною №РН-0000010 від 03.02.2011р. Таким чином відповідно до пункту 7.4 договору №1481 від 14.12.2010 року у випадку прострочення Покупцем оплати за поставлений товар, Покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення 30511,54грн. Також, згідно із статтею 625 Цивільного кодексу України, боржник зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення (9090,38грн. інфляційних), а також три відсотка річних (9461,78грн.) На підставі вищевикладеного сума заявлена до стягнення Позивачем визнається повністю, просять відстрочити виплату заборгованості у звязку з тяжким становищем підприємства. Крім того Відповідачем було надано належним чином засвідчені копії правоустановчих документів Державного підприємства „Донецької вугільної енергетичної компанії”.

18.01.2011р. Позивачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчені копії правоустановчих документів товариства з обмеженою відповідальністю „Харківенергоприлад”.

Представник Позивача у судове засідання 18.01.2012р. зявився, підтримав позовні вимоги.

Представник Відповідача у судове засідання 18.01.2012р. зявився, проти задоволення позовних вимог не заперечив.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

14 грудня 2010 року між Державним підприємством „Донецька вугільна енергетична компанія” (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Харківенергоприлад” (Постачальник) було укладено договір №1481 про закупівлю товарів за державні кошти (торги проведені 20.10.2010 року), відповідно п.1.1 якого Постачальник зобовязується поставити Покупцю Товари, зазначені в Специфікації, що є Додатком №1 до даного Договору, а Покупець прийняти і оплатити такі Товари.

За умовами п.1.2 договору найменування (номенклатура, асортимент) Товару: - електротехнічна лабораторія ЕТЛ-10. Кількість Товарів за даним Договором становить 1 (одна) одиниця. Більш детальніша інформація щодо Товару міститься у Специфікації, що є Додатком №1 до даного Договору.

Згідно п.3.1 Договору ціна даного Договору становить 396960,00 грн. (триста девяносто шість тисяч девятсот шістдесят гривень 00 копійок) у тому числі ПДВ (20%) 66160,00грн. (шістдесят шість тисяч сто шістдесят гривень 00 копійок).

У розділі 4 Договору сторони дійшли згоди щодо порядку здійснення оплати:

- розрахунки проводяться шляхом: оплати Покупцем Товару після підписання Акту приймання-передачі Товару на протязі 1 (одного) календарного дня після одержання Товару у вказаному місці призначення (п.4.1 Договору);

- до рахунку додаються: Акт приймання передачі Товару підписаний двома сторонами (п.4.2 Договору);

Відповідно п.7.4 при порушенні оплати поставленого Товару (повністю або частково) Покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі 0,1% вартості Товару, з якої допущено прострочення оплати за кожний день прострочення.

У пункті 10.1 договору сторони встановили, що цей Договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2010 року, а щодо виконання зобовязань до повного і належного їх виконання. Закінчення строку даного Договору не звільняє Сторони від відповідності за його порушення, яке мало місце під час дії даного Договору.

Між сторонами підписано специфікацію до договору №1481 від 14 грудня 2010 року, де сторони дійшли згоди щодо умов постачання, місця поставки, строку поставки, умов та порядку розрахунків: оплата Покупцем Товару після підписання Сторонами акту приймання передачі Товару на протязі 1 (одного) календарних днів після одержання Товару у вказаному місці призначення.

14 грудня 2010 року між сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору, де сторони виклали п.1.1 договору, у наступній редакції: Постачальник зобовязується у 2010-2011 році поставити Покупцю Товари, зазначені у Специфікації, що є додатком №1 до даного Договору, а Покупець прийняти та оплатити такі Товари; п.10.1 викладено у наступній редакції: даний договір набирає чинності з моменту (дати) його підписання обома сторонами (дата початку строку дії Договору). Сторони узгодили, що дата закінчення строку дії даного Договору визначається наступним чином: при належному виконанні обома Сторонами своїх обовязків обумовлених даним Договором, датою закінчення строку дії даного Договору є 31.12.2011р., а у випадку невиконання (неналежного виконання) Сторонами (Стороною) своїх зобовязань чи у разі відсутності фінансування по даному Договору, датою закінчення строку дії Договору є дата повного належного виконання Сторонами (у відповідності з умовами Договору) всіх прийнятих на себе за договором зобовязань.

На виконання умов договору Позивачем була здійснена поставка Відповідачу на загальну суму 396960,00грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000010 від 03.02.2011р., яка підписана без зауважень з боку обох сторін, та актом приймання - передачі від 03.02.2011р.

Відповідачем вказаний товар отримано на підставі довіреності на отримання матеріальних цінностей №245 від 02.02.2011р., у вказаній довіреності міститься посилання на договір №1481 від 14.12.2010р.

Внаслідок цього обовязок передачі Постачальником товару вважається виконаним. Крім того факт поставки також підтверджується податковою накладною.

Відповідачем незважаючи на настання строку оплати не була здійснена оплата за поставлений товар, внаслідок чого виникла заборгованість.

За таких обставин та у звязку із неналежним виконанням грошових зобовязань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору №1481 про закупівлю товарів за державні кошти (торги проведені 20.10.2010 року) від 14.12.2010р. Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на загальну суму 396960,00грн., але Відповідачем незважаючи на настання строку оплати не була здійснена оплата за поставлений товар.

Документи, які б свідчили про незгоду Покупця з неналежністю виконання Постачальником своїх зобовязань по Договору суду не надавались, крім того Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що суму боргу у розмірі 396960,00грн. визнає у повному обсязі.

Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобовязань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, становить 396960,00грн. За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів погашення суми боргу у розмірі 396960,00грн. до матеріалів справи не надано, у звязку з чим вимоги про стягнення суми боргу підлягають задоволенню та стягненню з Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія”.

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості та порушення зобовязань за договором, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі статті 625 ЦК України прострочення виконання грошового зобовязання тягне за собою обовязок відповідача сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком Позивача розмір інфляційних витрат з урахуванням визначеного останнім періоду прострочення становить 9090,38грн., 3% річних від суми загального боргу складає 9461,78грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ” та період їх нарахування, суд дійшов висновку про їх задоволення у розмірі заявленому Позивачем, а саме 9 090,38грн.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок позовних вимог про стягнення 3% річних задовольняє цю вимогу у розмірі зазначеному Позивачем 9 461,78грн.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено вільне укладення договору сторонами, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом розділу 5 Господарського кодексу України, за загальним правилом, учасники господарських відносин відповідають за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання на умовах, визначених положеннями статей, що містить даний розділ Господарського кодексу України, якщо інше не передбачено договором, та не відноситься до спеціальних субєктів, відповідальність яких встановлена законом за певний вид правопорушення.

З огляду на встановлений ст. ст. 6, 627 ЦК України, принцип свободи договору, сторони при укладанні договору вправі встановлювати міру відповідальності за порушення умов договору на власний розсуд.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, до таких наслідків зокрема належать: відшкодування збитків та сплата неустойки.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобовязань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно п.7.4 при порушенні оплати поставленого Товару (повністю або частково) Покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі 0,1% вартості Товару, з якої допущено прострочення оплати за кожний день прострочення. Останнє відповідає положенням Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.

Згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, за таких обставин суд дійшов висновку про задоволення пені у розмірі заявленому Позивачем, а саме 30511,54грн.

Відповідно до вимог ч.2 ст.6, ч.2 ст.19, п.1 ч.3 ст.129 Конституції України, суд управнений здійснювати повноваження виключно на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

В свою чергу, відповідно до ст.121 Господарського процесуального кодексу України суд при наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони у виняткових випадках, залежно від обставин справи може, серед іншого, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

За змістом наведеної норми, відстрочення є правом, а не обовязком суду, яке, до того ж, реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відтак, саме на сторін в контексті приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України покладається обовязок доведення існування відповідних підстав.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Суд вважає, що відстрочення виконання рішення господарського суду може бути надано лише у виключних випадках, коли є достатньо доказів того, що у сторін з поважних причин немає можливості виконати рішення у встановлений строк чи встановленим способом.

Вирішуючи питання про відстрочку, розстрочку виконання рішення, зміну способу та порядку рішення, суд враховує інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступень вини Відповідача у виниклому спорі, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи.

Оскільки, сторонами не надано належних і достатніх доказів наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, керуючись встановленими п.6 ст.3 Цивільного кодексу України принципами справедливості, добросовісності та розумності, суд дійшов висновку про неможливість задоволення заяви про відстрочення виконання рішення.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Харківенергоприлад”, м.Харків до Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія”, м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 396960,00грн., інфляційних витрат у сумі 9090,38грн., 3% річних у розмірі 9461,78грн., пені у розмірі 30511,54грн. задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” (83000, м.Донецьк, вул.Артема, 63, ЄДРПОУ 33161769, р/р 26006000003601 у ПАО „Індекс Банк”, МФО 300614, р/р 26002301768811 у Філії Головного управління Промінвестбанку у Донецькій області, МФО 334635) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Харківенергоприлад” (вул.Дарвіна, 12, к. 2, мХарків, 61002, р/р 2600906162127 в ХОД АКБ „Правекс-Банк”, МФО 321983, ЄДРПОУ 32868970) заборгованість у розмірі 396960,00грн., інфляційні витрати у сумі 9090,38грн., 3% річних у розмірі 9461,78грн., пені у розмірі 30511,54грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” (83000, м.Донецьк, вул.Артема, 63, ЄДРПОУ 33161769, р/р 26006000003601 у ПАО „Індекс Банк”, МФО 300614, р/р 26002301768811 у Філії Головного управління Промінвестбанку у Донецькій області, МФО 334635) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Харківенергоприлад” (вул.Дарвіна, 12, к. 2, мХарків, 61002, р/р 2600906162127 в ХОД АКБ „Правекс-Банк”, МФО 321983, ЄДРПОУ 32868970) судовий збір у розмірі 8920,47грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засідання 18.01.12р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Риженко Т.М.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

Повний текст рішення складено та підписано 23.01.12р.