Рішення № 21202376, 28.12.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.12.11 р. Справа № 41/159пн

Господарський суд Донецької області у складі судді Сковородіної О.М.

при секретарі судового засідання: Несвіт О.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність від 19.03.2011р.

від відповідача: ОСОБА_2 довіреність від 23.11.2011р.

від третьої особи: ОСОБА_3 довіреність від 26.11.2011р.

у справі за позовом: Донецької міської ради, м. Донецьк

до відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_4, м. Донецьк

за участю третьої особи: Фізичної особи підприємця ОСОБА_5, м. Донецьк

про звільнення та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Позивач, Донецька міська рада, звернувся до господарського суду Донецької області до Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 за участю третьої особи: Фізичної особи підприємця ОСОБА_5 про звільнення та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що в процесі здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель на території міста Донецька спеціалістами відділу самоврядного контролю за використанням та охороною земель Управління земельних ресурсів Донецької міської ради обстежено земельну ділянку площею 0,0015га, за адресою: вул. Челюскінцев, 227 „а” у Київському районі м. Донецька. В ході обстеження було встановлено самовільне зайняття Фізичною собою підприємцем ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,0015га, за адресою: вул. Челюскінцев, 227 „а” у Київському районі м. Донецька.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що між ним та позивачем існують правовідносини стосовно спірної ділянки, які на момент розгляду справи ще не вирішені. Також, зазначав, що до теперішнього часу продовжує сплату орендної плати за землю.

Третя особа в письмових поясненнях зазначала, що у відповідності до договору купівлі продажу нерухомого майна від 11.12.2009р., укладеного між ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5, до неї перейшло право користування спірною земельною ділянкою, розташованою за адресою: вул. Челюскінцев, 227 „а” у Київському районі м. Донецька. Але, не зважаючи на ці обставини відповідач, до теперішнього часу розміщує на частині (0,0015га) вказаної земельної ділянки свою тимчасову споруду кіоск з ремонту взуття.

12.12.2011р. від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, в якій він просив змінити пункт 2 позовних вимог, виклавши їх в наступній редакції, а саме зобовязати Фізичну особу підприємця ОСОБА_4 звільнити та привести у придатний для використання стан самовільно зайняту земельну ділянку кадастровий номер 1410136900:00:042:0171, яка знаходиться на території Київського району м. Донецька по вул. Челюскінцев на південний захід від будинку №227, площею 0,0015га із земель житлової та громадської забудови, шляхом демонтажу кіоску з ремонтування взуття. В іншій частині позовні вимоги залишити без змін.

Вказані позовні вимоги судом приймаються та розглядаються, як остаточно заявлені.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

13.05.2009р. між Донецькою міською радою та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 був укладений договір оренди земельної ділянки, по вул. Челюскінцев у Київському районі м. Донецька, кадастровий номер 1410136900:00:042:0035, загальною площею 150,0кв.м. Строк дії договору до 20.03.2011р.

Тобто, на момент розгляду справи, строк дії вищезазначеного договору минув.

15.09.2011р. начальником відділу самоврядного контролю за використанням та охороною земель Управління земельних ресурсів Донецької області, за участю заступника начальника відділу самоврядного контролю за використанням та охороною земель Управління земельних ресурсів Донецької області був складений акт обстеження земельної ділянки за адресою: вул. Челюскінцев, 227а у м. Донецьку, з якого вбачається, що відповідачем самовільно (без правоустановчих документів) зайнято земельну ділянку загальною площею 0,0015га під розміщення кіоску з ремонту взуття, що є порушенням вимог ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

За результатами проведеної перевірки відповідача було зобовязано в термін до 22.09.2011р. усунути виявлені порушення земельного законодавства, про що свідчить припис про усунення виявлених порушень вимог земельного законодавства України від 26.01.2011р.

Як вбачається з матеріалів справи, Фізичною особою підприємцем ОСОБА_4, порушення земельного законодавства не усунуті.

За результатами розгляду матеріалів справи суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності українського народу, від імені якого це право здійснюють органи державної влади і органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, іншими законодавчими актами України.

Статтею 2 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації,в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

За приписами ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Визначення терміну „самовільне зайняття земельних ділянок” наведене в ст. 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” від 19.06.2003р № 963-ІV.

За приписами цієї норми закону, самовільне зайняття земельних ділянок це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду).

Виходячи з матеріалів справи, відповідач не оформив право власності або право користування на спірну земельну ділянку загальною площею 0,0015га та не зареєстрував його у встановленому законом порядку, чим порушив приписи Земельного кодексу України.

Згідно статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Підприємства, установи, організації та громадяни, винні у самовільному зайнятті земель, зобов'язані самостійно (за власний рахунок) привести ділянку до стану, придатного для використання, відновити порушені межові знаки, знести самовільно зведені будівлі.

Відповідно до ч. 3 ст.212 цього Кодексу повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача в порядку, що передбачений ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 13 Конституції України, ст.ст. 2, 12, 116, 123, 125, 126, 212 Земельного кодексу України, ст.ст. 22, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Донецької міської ради до Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 за участю третьої особи Фізичної особи підприємця ОСОБА_5 про звільнення та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Зобовязати Фізичну особу підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) звільнити та привести у придатний для використання стан самовільно зайняту земельну ділянку кадастровий номер 1410136900:00:042:0171, яка знаходиться на території Київського району м. Донецька по вул. Челюскінцев на південний захід від будинку №227, площею 0,0015га із земель житлової та громадської забудови, шляхом демонтажу кіоску з ремонтування взуття.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) на користь Донецької міської ради (83050, м. Донецьк, вул. Артема, 98, код ЄДРПОУ 26502957) судовий збір в розмірі 941,00грн.

Повний текст рішення підписано 03.01.2012р.

Рішення набирає законної сили 16.01.2012р.

Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд згідно розділу XII ГПК України.

Суддя Сковородіна О.М.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >