Рішення № 21202368, 23.01.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.01.12 р. Справа № 37/31

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Дороховій Т.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „АКВІЛОН” м. Донецьк

до відповідача: Публічного акціонерного товариства „Енергомашспецсталь” м. Краматорськ

про: стягнення за договором надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні №42/1038 від 17.08.2009р. суми основного боргу в розмірі 51403,00грн., 3% річних в розмірі 1134,98грн., інфляційних витрат в розмірі 4112,24грн., всього 56650,22грн.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1

Від відповідача: Нощенко Л.Г.

СУТЬ СПРАВИ:

В судовому засіданні оголошувалась

перерва з 11.01.2012р. по 23.01.2012р.

Товариство з обмеженою відповідальністю „АКВІЛОН”, м. Донецьк (далі Позивач), звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м. Краматорськ, Донецької області (далі Відповідач), про стягнення заборгованості в розмірі 51403,00грн., 3% річних в розмірі 1134,98грн. та інфляційні витрати в розмірі 4112,24грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобовязань за договором на надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні №42/1038 від 17.08.2009р. з оплати наданих послуг, внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування 3% річних та інфляції.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 13.01.2011р. порушив провадження у справі № 37/31.

04.02.2011р. Відкрите акціонерне товариство „Енергомашспецсталь” м. Краматорськ (далі Позивач за зустрічним позовом) звернувся до Господарського суду Донецької області із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Аквілон”, м. Донецьк (далі Відповідач за зустрічним позовом), про визнання договору №42/1038 від 17.08.2009р. недійсним, та такий, що укладений з порушенням діючого законодавства.

Суд ухвалою від 04.02.2011р. повернув зустрічну позовну заяву (з доданими документами) Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м. Краматорськ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Аквілон”, м. Донецьк про визнання договору №42/1038 від 17.08.2009р. недійсним, та такий, що укладений з порушенням діючого законодавства без розгляду.

Позивач в судових засіданнях наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідно до клопотання б/н від 02.02.2011р. позивач зазначив, що витати повязані з оплатою послуг адвоката становлять 4000,00 грн.

Суд ухвалою від 29.11.2011р. змінив назву відповідача з Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м. Краматорськ на Публічне акціонерне товариство „Енергомашспецсталь”, м. Краматорськ.

Відповідно до відзиву на позовну заяву №17/1351-6792 від 07.12.2011р. відповідач просить суд відмовити проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, оскільки позивачем в порушення п. 3.3. договору не надано відповідачу рахунки на оплату наданих послуг, в звязку з чим не настав строк для їх сплати; сума заборгованості не співпадає з сумою, яка відображена в бухгалтерському обліку відповідача.

Позивачем надана бухгалтерська довідка за підписом керівника та головного бухгалтера, відповідно до якої сума основного боргу за договором складає 51337,00грн.

Відповідно до розпорядження заступника голови господарського суду Донецької області від 28.11.2011р. справу №37/31 передано на автоматичний розподіл.

Розгляд справи продовжувався на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України. Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України. Розгляд справи зупинявся та поновлювався на підставі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обовязками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено наступне:

17.08.2009р. між позивачем (Експедитор) та відповідачем (Замовник) укладений договір на надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні № 42/1038, згідно п.п. 1.1, 8.1 якого Замовник доручає, а Експедитор приймає на себе зобовязання по наданню послуг по організації транспортно-експедиторського обслуговування вантажів по Україні, за кордоном та на території СНГ, зі строком дії до 31.12.2009р.

Позивачем до матеріалів справи надані підписані та затверджені з боку обох сторін без зауважень та заперечень акти надання транспортних послуг №408 від 07.09.2009р. на суму 12540,00грн., №407 від 07.09.2009р. на суму 12540,00грн., №546 від 04.12.2009р. на суму 13299,00грн., №572 від 15.12.2009р. на суму 13024,00грн. за договором № 42/1038 від 17.08.2009р., Міжнародні товарно-транспорті накладні. Позивачем також до матеріалів справи надані відповідні податкові накладні. Тобто факт виконання послуг позивачем підтверджений матеріалами справи та відповідачем не заперечується.

Виходячи із змісту прав та обовязків сторін, визначених договором № 42/1038 від 17.08.2009р., його предмету, такий договір кваліфікується судом як договір транспортного експедирування.

Як встановлено ч. 1 ст. 929 Цивільного кодекс України за договором транспортного експедирування експедитор зобовязується за плату і за рахунок другої сторони виконати або організувати виконання визначених договором послуг, повязаних з перевезенням вантажу. Право Експедитора на отримання плати за таким договором визначається і за змістом ст.931 цього Кодексу, і ст. 316 Господарського кодексу України.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договору на надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні № 42/1038 від 17.08.2009р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобовязань, визначених його умовами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.3 договору, оплата вартості здійснюється Замовником протягом 30 банківських днів (якщо інше не передбачено у заявці) з моменту отримання оригіналу рахунку, акта наданих послуг, податкової накладної, ТТН (СМК) за перевезення ТЕО Експедитору згідно з п. 3.1. договору. В графі „Вантаж отримав” ТТН (СМИ) повинен бути штамп, підпис та дата Отримувача, підтверджуюча розвантаження товару в пункті призначення.

Позивачем до суду надані копії рахунків №408 від 07.09.2009р. на суму 12540,00грн., №407 від 07.09.2009р. на суму 12540,00грн., №546 від 04.12.2009р. на суму 13299,00грн., №572 від 15.12.2009р. на суму 13024,00грн. Відповідач у відзиві зазначив, що не отримував означені рахунки.

Відповідно до супровідного листа вихідний № 534 від 09.12.2009р., копія якого наявна в матеріалах справи, на адресу відповідача направлялись наступні документи: рахунок №407 від 07.09.2009р., рахунок № 407 від 07.09.2009р., копія акту № 407 від 07.09.2009р., копія акту № 408 від 07.09.2009р., податкова накладна № 0709092, податкова накладна № 0709093, копія СМК (ТТН) А№032876, копія СМК (ТТН) А№032862. В матеріалах справи наявне повідомлення про вручення поштового відправлення №524063, яке було отримано відповідачем 14.12.2009р. Позивач в поясненнях від 10.01.2012р. зазначив, що рекомендованим листом № 524063, разом з супровідним листом (вих. № 534 від 09.12.2009р.) у комплекті документів був направлений, в тому числі рахунок №408 від 07.09.2009р., який не вказаний в супровідному листі помилково (двічі вказаний рахунок за номером 407). Таким чином, виходячи зі змісту супровідного листа відповідачу направлялись документи, що підтверджують надання транспортних послуг 07.09.2009р., суд дійшов висновку, що рахунок №407 від 07.09.2009р., рахунок № 408 від 07.09.2009р. були отримані відповідачем 14.12.2009р.

Відповідно до супровідного листа вихідний № 557 від 16.12.2009р., копія якого наявна в матеріалах справи, на адресу відповідача направлялись наступні документи: рахунок №546 від 04.12.2009р., рахунок № 572 від 15.12.2009р., копія акту № 546 від 04.12.2009р., копія акту № 572 від 15.12.2009р., податкова накладна № 0412091, податкова накладна № 1512091, копія СМК (ТТН) А№032758, копія СМК (ТТН) А№032740. В матеріалах справи наявне повідомлення про вручення поштового відправлення №524900, яке було отримано відповідачем 22.12.2009р. Таким чином, рахунок №546 від 04.12.2009р. та рахунок № 572 від 15.12.2009р. був отриманий відповідачем 22.12.2009р.

Позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія №б/н та б/д, яка отримана Відповідачем 12.11.2010р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, про виконання договірних умов та погашення залишку заборгованості.

Позивачем заявлена до стягнення сума боргу в розмірі 51403,00грн., однак 11.01.2012р. до суду надійшла бухгалтерська довідка за підписом керівника та головного бухгалтера позивача, в якій зазначено, що сума боргу за договором від 17.08.2009р. № 42/1038 складає 51337,00грн., відповідач у відзиві також зазначив, що в його бухгалтерському обліку відображена заборгованість в сумі 51337, 00грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не мав правових підстав ухилятися від виконання грошових зобовязань на визначених умов п. 3.3 договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання за загальним правилом припиняються виконанням, проведеним належним чином, тоді як їх невиконання або неналежне виконання є порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

Виходячи з того, що відповідач доказів перерахування на рахунок позивача грошових коштів в сумі 51337,00грн. за надані позивачем послуги не представив, суд робить висновок, що вказана заборгованість до цього часу не погашена, на підставі чого позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 51403,00грн. є такими, що підлягають задоволенню частково, а саме в сумі 51337,00грн.

Як встановлено ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, не звільняється від відповідальності за його невиконання і на вимогу кредитора має сплати суму боргу з урахуванням 3% річних та інфляційної індексації, нарахованих за період прострочення.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, розмір 3% річних становить 1134,98 грн. за період з 31.01.2010р. по 03.11.2010р. та інфляційних витрат - 4112,24 грн. за період з січня по вересень 2010р.

Самостійно здійснив розрахунок інфляційних витрат, у відповідності з рекомендаціями відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, що викладені в листі Верховного суду України від 03.04.97 р. № 62-97р., суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат підлягають частковому задоволенню в розмірі 3568,89 грн. (не враховуючи січень 2010р.).

Самостійно здійснив розрахунок 3% річних суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних підлягають задоволенню в повному обсязі.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 4000,00грн.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом ОСОБА_1 підтверджуються договором б/н про надання юридичних послуг (послуг адвоката) від 02.10.2010р., відповідно до п.1 якого довіритель (позивач) доручає, а повірений (адвокат) приймає на себе зобов`язання надати послуги щодо представництва інтересів довірителя у господарському суді Донецької області, Донецькому апеляційному господарському суді, а довіритель зобовязаний сприяти повіреному в наданні їм послуг і оплати послуги повіреного. К послугам, які зобовязується здійснити повірений в межах даного договору, в т.ч. відносяться: проведення переговорів, складання, предявлення претензій і позовної заяви до ВАТ „Енергомашспецсталь” про стягнення заборгованості; подача позовної заяви господарський суд Донецької області у відповідності з вимогами законодавства; представництво інтересів довірителя в господарському суді Донецької області за вищезазначеним предметом спору, та інші можливі, передбачені законодавством заходи до реалізації права на судовий захист власності довірителя. Відповідно до п.3.1 договору, вартість послуг за договором визначається в сумі 4000грн.00коп.

Повіреним був виписаний рахунок б/н від 05.10.2010р. на суму 4000,00 грн., з призначенням платежу за послуги адвоката відповідно договору про надання юридичних послуг (послуг адвоката) б/н від 02.10.2010р.

Сплата позивачем юридичних послуг за зазначеним договором підтверджується платіжним дорученням №3588 від 21.10.2010р. на суму 4000грн.00коп., призначенням платежу за яким є рахунок б/н від 05.10.2010р.

Одночасно, для того, щоб витрати позивача на правову допомогу вважались судовими витратами в розумінні ст.44 Господарського процесуального кодексу України, повноваження адвоката повинні бути підтвердженні відповідними документами.

За приписом ст.2 Закону України „Про адвокатуру”, адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Таким чином, належним підтвердженням повноважень адвоката є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

В підтвердження повноважень адвоката, позивачем до матеріалів справи додано копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю №НОМЕР_1 від 27.02.2008р. на ім`я ОСОБА_1

Виходячи з наведеного, суд робить висновок, що зазначені документи підтверджують факт надання відповідних послуг адвокатом позивачу у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань та вартість цих послуг.

Однак суд вважає, що витрати по оплаті послуг адвоката є явно завищеними та такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне:

Згідно статті 48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру”.

Статтею 12 Закону України „Про адвокатуру” зазначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між юридичною особою і адвокатом.

Як зазначено вище, п.3 договору, вартість послуг за договором визначається в сумі 4000грн.00коп. Дана сума сплачена позивачем відповідно до платіжного доручення №3588 від 21.10.2010р. на суму 4000грн.00коп.

Водночас, положеннями пункту 33 Правил адвокатської етики, затверджених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року (протокол від 1-2 жовтня 1999 року№ 6/VI) зазначено, що гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути розумно обґрунтованим за розміром. Аналогічні положення містяться і в пункті 3.4.1 Загального кодексу правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства, прийнятого делегацією дванадцяти країн-учасниць на пленарному засіданні у Страсбурзі в жовтні 1988 року.

При цьому, до факторів, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, відносяться обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення, ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення, вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі, необхідність виїзду у відрядження, професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката тощо.

Дослідивши матеріали справи та визначаючи роль адвоката ОСОБА_1 у всебічному, повному та обєктивному розгляді справи №37/31, суд вважає заявлену суму витрат на послуги адвоката в розмірі 4000грн.00коп. неспіврозмірною з розміром заявлених вимог та істотно завищеною.

Враховуючи вказане, а також беручи до уваги гіпотетичний час на підготовку матеріалів до судового слухання, невисоку складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі №37/31, відсутність доказів стосовно відряджень адвоката, суд вважає розумним обмежити розмір судових витрат по оплаті послуг адвоката сумою в 2000грн.00коп.

Решта посилань відповідача судом не приймається через невідповідність зазначених заперечень та обґрунтувань до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 20, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 69, 77, 79, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „АКВІЛОН”, м. Донецьк до Публічного акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м. Краматорськ про стягнення заборгованості в розмірі 51403,00грн., 3% річних в розмірі 1134,98грн. та інфляції в розмірі 4112,24грн. задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Енергомашспецсталь” (84306, Донецька область, м. Краматорськ, ЄДРПОУ 00210602, п/р 26005301510738 у філії „Відділення Промінвестбанку в м. Краматорськ Донецької області”, МФО 334141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „АКВІЛОН” (83053, м. Донецьк, вул.Краснооктябрьська, 111, ЄДРПОУ 31638260, п/р 26003060247219 в ДРУ КБ „Приватбанку” м.Донецьк, МФО 335496) заборгованість в розмірі 51337,00грн., 3% річних в розмірі 1134,98грн., інфляційні витрати в розмірі 3568,89грн., державне мито в сумі 560,41грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 233,46грн. та витрати по сплаті послуг адвоката в сумі 2000,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 23.01.2012р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення буде складено та підписано 27.01.2012р.

Суддя Курило Г.Є.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

Повний текст рішення складено та підписано 27.01.2012р.