Рішення № 21202359, 17.01.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.01.12 р. Справа № 13/222

Господарський суд Донецької області у складі судді Макарової Ю.В., при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Українськонімецьке спільне підприємство „Фукс Мастила Україна”, м. Львів

до відповідача: Державного підприємства „Сніжнеантрацит”, Донецька обл., м. Сніжне

про стягнення 9316грн.58коп.

за участю уповноважених представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю № 962 від 20.12.2011р.) - представник

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Українськонімецьке спільне підприємство „Фукс Мастила Україна”, м. Львів звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства „Сніжнеантрацит”, Донецька обл., м. Сніжне про стягнення 9316грн.58коп., з яких сума основного боргу в розмірі 8112грн.00коп., 3% річних у розмірі 344грн.76коп. та інфляційних нарахувань у розмірі 859грн.82коп.

Ухвалою від 08.12.2011р. судом порушено провадження по справі, призначено до розгляду на 26.12.2011р., сторони зобовязані надати документи та вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобовязання щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару за договором купівлі продажу № ОБ 01/003/10 від 18.01.2010р., внаслідок чого виникла заявлена позивачем до стягнення сума основного боргу.

Клопотанням б/н від 26.12.2011р. позивач надав для залучення до матеріалів витребувані ухвалою суду документи та письмові пояснення, якими зазначив, що протокол розбіжностей до договору № ОБ -01/003/10 від 18.01.2010р. погоджений в редакції покупця, тобто відповідача.

Відповідач через канцелярію суду 22.12.2011р. направив відзив на позовну заяву, яким визнав позовні вимоги в повному обсязі, просив розглянути справу без участі представника відповідача.

В судовому засіданні 17.01.2012р. представник позивача підтримав позовні вимоги, повідомив про відсутність будь яких додаткових доказів на обґрунтування власної позиції по суті спору.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши під час судових засідань пояснення позивача та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

18.01.2010р. між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) був укладений договір купівлі продажу товарів № ОБ 01/003/10, згідно з яким продавець продає, а покупець купує мастильні матеріали, технологічні рідини та супутні матеріали виробництва німецького концерну ФУКС, надалі товар, назва якого, марка, кількість та ціна вказуються у специфікаціях, які є невідємною частиною даного договору.

Відповідно п. 1.3 договору ціна товару за одиницю (каністру, бочку і т.п.) згідно замовлення покупця вказується в гривнях.

Згідно п. 2.2 договору покупець зобовязаний надіслати продавцю письмову заявку на товар та здійснити оплату шляхом безготівково перерахування коштів на поточний рахунок продавця на протязі трьох банківських днів після постачання товару.

Пунктом 6.1 договору сторони погодили, що договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобовязань. Остаточний термін дії договору 31.12.2010р.

Протоколом розбіжностей до договору № ОБ 01/003/10 від 18.01.2010р. сторони доповнили умови договору розділом: Умови та строки поставки товару, виклавши його в редакції покупця: постачальник здійснює поставку товару протягом 5 робочих днів після отримання оплати.

На виконання умов договору сторони уклали специфікацію замовлення № 1 до договору № ОБ 01/003/10 від 18.01.2010р., якою погодили найменування товару, його кількість, ціну за одиницю та загальну вартість, а саме предметом поставки є концентрат для приготування робочої рідини SOLCENIC PL PLUS, боч. 200кг, ціною за шт. з ПДВ 4056грн.00коп., кількістю 24 штук, загальною вартістю 97344грн.00коп.

В позовній заяві позивач посилається на те, що за видатковою накладною № 055195 від 13.05.2010р. здійснив поставку погодженого товару на суму 8112грн.00коп., проте відповідач взагалі не здійснив його оплату.

Претензією № 01/447 від 01.06.2011р. позивач просив відповідача погасити виниклу суму боргу в розмірі 8112грн.00коп., попереджаючи про необхідність звернення до господарського суду задля примусового стягнення виниклої суми боргу, а також додатково нарахованих штрафних санкцій.

Однак, позивач зазначає, що станом на день звернення до суду з позовною заявою, відповідач не надав жодної відповіді на направлену претензію, не вчинив дій, спрямованих на врегулювання спору, сума боргу в розмірі 8112грн.00коп. не сплачена.

Позивач вважаючи, що відповідач не виконав свої зобовязання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як вбачається із змісту позовної заяви предметом даного позову є стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 8112грн.00коп., у звязку з неналежним виконанням умов договору купівлі продажу товарів № ОБ 01/003/10 від 18.01.2010р., що стало підставою для нарахування 3% річних в сумі 344грн.76коп. та інфляційні нарахування в сумі 859грн.82коп.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обовязків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки, підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні покупцеві товар, а покупець зобовязується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Зазначений договір поставки був укладений на підставі державного замовлення.

Таким чином, на підставі укладеного між сторонами договору № ОБ 01/003/10 від 18.01.2010р. у позивача виник обовязок передати товар, а у покупця прийняти та оплатити його вартість.

Як зазначалось, позивач на виконання умов договору здійснив поставку товару за видатковою накладною № 055195 від 13.05.2010р., всього позивачем за спірною накладною був поставлений товар загальною вартістю 8112грн.00коп..

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаною накладною був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № ОБ 01/003/10 від 18.01.2010р. суд робить виходячи з того, що товар, погоджений сторонами умовами договору, а саме п. 1.1 договору та конкретизований специфікацією замовленням № 1 до договору і був поставлений за видатковою накладною № 055195 від 13.05.2010р.; у спірній накладній у якості підстави продажу зазначений саме договір № ОБ 01/003/10 від 18.01.2010р.

Поставлений згідно зазначеної накладної товар на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей № 257 від 11.05.2010р. прийнято уповноваженою особою відповідача, що підтверджується підписом останньої на вказаній накладній.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання Постачальником прийнятих за Договором зобовязань з поставки Товару.

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 ЦК України, поставлені без згоди Покупця товари, від яких Покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно Договору зобовязань, не надано доказів відмови від цього Товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобовязання позивач виконав у відповідності з умовами договору № ОБ 01/003/10 від 18.01.2010р.

Факт отримання товару не спростовано відповідачем у відзиві, тобто обовязок позивача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України та умов Договору.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із умов договору, сторони у п. 2.2 договору передбачили, що покупець зобовязаний здійснити оплату на протязі трьох банківських днів після постачання товару.

Враховуючи, що товар за видатковою накладною № 055195 був поставлений та відповідно отриманий відповідачем ще 13.05.2010р., то з урахуванням вимог п. 2.2 договору, строк оплати вартості отриманого товару наступив 18.05.2010р., а вже з 19.05.2010р. почалося прострочення виконання відповідачем грошового зобовязання зі сплати вартості товару в сумі 8112грн.00коп.

Зазначена сума боргу підтверджується довідкою № 01/963 від 20.12.2011р. за підписом генерального директора та головного бухгалтера ТОВ „Українськонімецьке спільне підприємство „Фукс Мастила Україна” та двостороннім актом звіряння розрахунків між сторонами станом на 19.12.2011р.

Крім того, наданим 22.12.2011р. через канцелярію суду, відзивом № 14/3-27-10-5505 від 21.12.2011р., відповідач визнав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Доказів погашення боргу в сумі 8112грн.00коп. суду не представлені, у звязку з чим суд вважає, що на момент прийняття рішення грошове зобовязання відповідача всупереч нормам законодавства та умовам договору перед позивачем залишилося невиконаним, в результаті чого позовні вимоги підлягають задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобовязань, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 344грн.76коп. та індекс інфляції у сумі 859грн.82коп., нараховані за період з 01.06.2010р. по 01.11.2011р. на суму боргу 8112грн.00коп.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд перевіривши арифметичних розрахунок позивача в частині вимог щодо стягнення 3% річних за заявлений позивачем період, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавтво”, встановив, що наданий позивачем розрахунок 3% річних є обґрунтованим, заявлена позивачем сума 3% річних не перевищує розмір, який може бути нарахований за заявлений період, отже підлягає задоволенню.

Суд перевіривши арифметичних розрахунок позивача в частині вимог щодо стягнення індексу інфляції за заявлений позивачем період, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавтво”, з дотриманням методики листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97р. “Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ” встановив, що обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню є сума інфляційних нарахувань у розмірі 782грн.18коп., у звязку з чим суд відмовляє позивачу в частині стягнення індексу інфляції в сумі 77грн.64коп.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Українсько німецьке спільне підприємство „Фукс Мастила Україна”, м. Львів до Державного підприємства „Сніжнеантрацит”, Донецька обл., м. Сніжне про стягнення суми основного боргу в розмірі 8112грн.00коп., 3% річних у розмірі 344грн.76коп. та інфляційних нарахувань у розмірі 859грн.82коп. задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Сніжнеантрацит” (юридична адреса: 86500, Донецька обл, м. Сніжне, вул Леніна, будинок 32, код ЄДРПОУ 31906124) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Українсько німецьке спільне підприємство „Фукс Мастила Україна” (юридична адреса: 79024, м. Львів, вул Промислова, будинок 60, код ЄДРПОУ 20843516) суму основного боргу в розмірі 8112грн.00коп., 3% річних у розмірі 344грн.76коп., інфляційних нарахувань у розмірі 782грн.18коп., витрати на оплату судового збору в розмірі 1399грн.74коп.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення індексу інфляції у сумі 77грн.64коп.

У судовому засіданні 17.01.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 20.01.2012р.

Суддя Макарова Ю.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >