Постанова № 21196298, 23.01.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

23.01.2012

Постанова

Іменем України

18.01.2012 р. справа №18/226

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Бойченка К.І.

Суддів: Черноти Л.Ф., Шевкової Т.А.

Розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Донецький експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України" м.Донецьк

на рішення господарського суду Донецької області від 05.12.2011р. по справі № 18/226 (суддя Овсяннікова О.В.)

за позовом Державного підприємства "Донецький експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України"" м.Донецьк

до відповідача Державного підприємства "Орджонікідзевугілля" м.Єнакієве Донецька область

про стягнення 105521,16грн.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1.-довіреність №515/04 від 28.02.2011р.

від відповідача не з`явився

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Донецький експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України" м.Донецьк 05.10.2011р. звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою №2289/04 від 29.08.2011р. про стягнення з Державного підприємства "Орджонікідзевугілля" заборгованості в сумі 95928,33грн. за договором №11433 на виконання роботи від 22.12.2010р., а також пені в сумі 2877,85грн. та штрафу в сумі 6714,98грн.

Відзивом №1721 від 04.11.2011р. на позов відповідач визнав вимоги позивача на загальну суму 18179,53грн., з яких 16526,85грн. борг, 495,80грн.-пеня та 1156,88грн.-штраф.

Рішенням господарського суду Донецької області від 05.12.2011р. у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач належними та допустимими доказами не довів порушення відповідачем зобовґязань.

Не погоджуючись зі згаданим рішенням місцевого господарського суду позивач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою №3312/04 від 15.12.2011р., в якій просить дане рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Відповідно до ч.1-2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не звґязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи позивач, як "Виконавець", та відповідач, як "Замовник", 22.12.2010р. уклали договір №11433/01-10/1817 ГП на виконання роботи (далі-договір).

Згідно п.1.1. договору, Замовник доручає, а Виконавець зобовґязується виконати роботу з експертизи шести структурних підрозділів ДП "Орджонікідзевугілля", що вказані у переліку.

За умовами п.1.2. договору, Виконавець зобовґязувався виконати роботу, яка зазначена у п.1.1. договору.

Відповідно до п.1.3. договору, Замовник зобовґязувався оплатити роботу та прийняти її.

Згідно п.2.1. договору, загальна вартість роботи, передбаченої п.1.1. цього договору є договірною складає 95928,33грн., в т.ч. ПДВ (20%)-15988,06грн., що підтверджується Протоколом узгодження договірної вартості роботи (додаток №1 до цього договору).

Пунктом 2.2. договору сторони встановили, що замовник протягом 7-ми календарних днів після отримання від Виконавця рахунку та підписання Акту здавання-приймання виконаної роботи зобовґязується здійснити 100% оплату договірної вартості роботи, встановленої п.2.1. договору, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця.

Згідно п.5.5. договору, за порушення сторонами строків виконання своїх зобовґязань винна сторона сплачує пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості роботи, з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач для оплати робіт за договором 21.01.2011р. отримав від позивача відповідний рахунок-фактуру.

24.06.2011р. сторони склали та підписали Акт здавання-приймання виконаної роботи, в якому є посилання на рахунок-фактуру №11433 від 22.12.2010р. та договір, що є підставою позову. (далі-Акт здавання-приймання виконаної роботи).

В акті здавання-приймання виконаної роботи визначено, що вартість роботи за договором (з ПДВ) складає 95928,33грн. та сума, що підлягає до оплати складає 95928,33грн.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обґєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інші сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обовґязковим.

Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобовґязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобовґязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Встановлено, що відповідач перерахував на користь позивача, в рахунок оплати виконаних останнім робіт за договором, 29.07.2011р. грошові кошти в сумі 30796,00грн. та 01.09.2011р. в сумі 50000,00грн., про що зазначено сторонами в акті звірення розрахунків станом на 01.11.2011р.

Доказів погашення залишку боргу в сумі 15132,33грн., після порушення судом провадження у справі та на момент прийняття судом оскаржуваного рішення, відповідачем не надано.

За таких обставин до стягнення підлягає борг в сумі 15132,33грн., а у частині позовних вимог щодо стягнення боргу в сумі 80796,00грн. слід відмовити за необґрунтованістю.

Стосовно стягнення штрафу в сумі 6714,98грн. (7% від суми заявленого до стягнення боргу), який позивач обґрунтовує прострочкою оплати понад 30 днів судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 ст.231 Господарського кодексу України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч.2 ст.231 Господарського кодексу України у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом 3 ч.2 ст.231 Господарського кодексу України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Таким чином, відсутні правові підстави для застосування до відповідача штрафної санкції, передбаченої ч. 2 ст. 231 ГК України, оскільки останнім допущено прострочення виконання саме грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 6714,98грн. є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Відносно позовних вимог, щодо стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобовязання по оплаті вартості поставленого за договором у розмірі 2877,85грн. судова колегія зазначає наступне.

Пеня в сумі 2877,85грн. розрахована позивачем за період з 02.07.2011р. по 30.07.2011р. включно від боргу в сумі 95928,33грн., з урахуванням умов п.5.5. договору.

Відповідно до ч.6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобовґязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмірі відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовґязань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовґязань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовґязань врегульовано ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовґязань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який встановлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

З урахуванням вищевказаного пеня підлягає до стягнення в сумі 1182,87грн., а в останній частині пеня в сумі 1694,98грн. до стягнення не підлягає за необґрунтованістю.

Таким чином, враховуючи наведене, судова колегія оскаржуване рішення скасовує , з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову, зі стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 15132,33грн., пені в сумі 1182,87грн. та про відмову у задоволенні решти позову.

Судові витрати за позовом та за апеляційною скаргою покладаються на сторони відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

1)Апеляційну скаргу Державного підприємства "Донецький експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України" м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 05.12.2011р. по справі №18/226 задовольнити частково.

2) Рішення господарського суду Донецької області від 05.12.2011р. по справі №18/226 скасувати.

3) Позовні вимоги Державного підприємства "Донецький експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України"" м.Донецьк до Державного підприємства "Орджонікідзевугілля" м.Єнакієве Донецька область про стягнення 105521,16грн., з яких: заборгованість в сумі 95928,33грн., пеня в сумі 2877,85грн., штраф в сумі 6714,98грн. задовольнити частково.

4)Стягнути з Державного підприємства "Орджонікідзевугілля" м.Єнакієве Донецька область (Трестовська, 10, м.Єнакієве, Донецька область, 86405, код ЄДРПОУ 32276912) на користь Державного підприємства "Донецький експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України" м.Донецьк (вул.Челюскінців, 167-А, м.Донецьк, 83015, код ЄДРПОУ 23182908) борг в сумі 15132,33грн., пеню в сумі 1182,87грн., витрати зі сплати державного мита за позовною заявою в сумі 163,10грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу витрати в сумі 36,49грн.

5) В решті позову відмовити.

6) Стягнути з Державного підприємства "Орджонікідзевугілля" м.Єнакієве Донецька область (Трестовська, 10, м.Єнакієве, Донецька область, 86405, код ЄДРПОУ 32276912) на користь Державного підприємства "Донецький експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України" м.Донецьк (вул.Челюскінців, 167-А, м.Донецьк, 83015, код ЄДРПОУ 23182908) витрати зі сплати судового збору в сумі 163,10грн.

7) Доручити господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий К.І.Бойченко

Судді Л.Ф.Чернота

Т.А.Шевкова

Надіслано 5 примірників:

1-позивачу

1-відповідачу

1-до справи

1-ДАГС

1-госп.суду