Рішення № 21195903, 17.01.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" січня 2012 р.Справа № 35/17-4543-2011 за позовом Державного підприємства "ДЕЛЬТА-ЛОЦМАН"

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Чорномортехфлот"

про стягнення 13595,38грн.

Суддя Гут С.Ф.

В судовому засіданні приймали участь:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність №74 від 25.11.11р.;

Від відповідача: не зявився;

В судовому засіданні 15.12.11р. по справі було оголошено перерву до 17.01.12р. о 11:45хв., в порядку ст. 77 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Державне підприємство "ДЕЛЬТА-ЛОЦМАН", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Публічного акціонерного товариства "Чорномортехфлот" про стягнення заборгованості у розмірі 13595,38грн., а саме: пені у розмірі 6519,47грн., та штрафу у розмірі 7075,91грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.11.11р. порушено провадження у справі №35/17-4543-2011.

29.11.11р. від відповідача надійшло клопотання(вх.№40902/2011 від 29.11.11р.), згідно якого просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв'язку з тим, що представник зайнятий у іншому судовому засіданні у Вищому господарському суді України.

Судом клопотання розглянуто та задоволено, ухвалою господарського суду Одеської області від 29.11.11р. розгляд справи було відкладено, в порядку ст. 77 ГПК України.

За клопотанням відповідача, ухвалою господарського суду Одеської області від 15.12.11р. строк вирішення спору по справі №35/17-4543-2011 було продовжено до 17.01.12р., в порядку ст.69 ГПК України.

Відповідач у задоволені позовних вимог просить суд відмовити, та зменшити розмір пені, до 90 відсотків, згідно наданих заперечень на позовну заяву(вх.№40903/2011 від 29.11.11р.). Так в обґрунтування заперечень зазначає про те, що стягнення штрафних санкцій і пені призведе до різкого погіршення платоспроможності ПАТ "Чорномортехфлот", посилить його залежність від кредиторів та погіршить фінансовий стан і це може призвести до банкрутства підприємства. Ці обставини підтверджуються фінансовою та податковою звітністю підприємства. Так, згідно показників фінансової звітності, а саме звітів про фінансові результати ПАТ "Чорномортехфлот" за 9 місяців 2011р., півріччя 2011р., І квартал 2011р. на балансів ПАТ "Чорномортехфлот" на 30.09.2011р., 30.06.2011р. та 30.03.2011р. у підприємства відсутні позитивні фінансові результати у всіх статтях відображені тільки збитки. Також, звертає увагу суду, що позивачем не доведено жодного факту отримання будь-яких збитків ним чи будь якою особою в результаті прострочення ПАТ "Чорномортехфлот" строків оплати по Договору №332/П-11 від 01.04.2011р. Крім того у рішеннях господарського суду Одеської області, Одеського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України по справам №15/137-10-3838, №9-15/66-10-2022, №5-15/67-10-2023 містяться факти підтверджуючи знаходження ПАТ "Чорномортехфлот" у скрутному фінансовому становищі-та на підставі , яких судами були зменшені розміри неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

17.01.12р. позивач подав відзив на заперечення відповідача(вх.№1440/2012 від 17.01.12р.), згідно яких просить суд стягнути з відповідача 13595,38грн.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

01.04.11р. між Державним підприємством "ДЕЛЬТА-ЛОЦМАН"(Підприємство) та Публічним акціонерним товариством "Чорномортехфлот"(Судновласник) було укладено договір №332/П-П, відповідно до п. 1.1 якого Підприємство взяло на себе зобов'язання за заявками Судновласника надавати послуги з лінійного і портового лоцманською проведення, послуги по перешвартуванню, перетягуванню (переміщенню) суден в акваторії порту, надавати послуги Служби регулювання руху суден у зонах дії центрів і постів регулювання руху суден та надавати право проходження по Бузько-Дніпровсько-лиманському, Херсонському морському каналам та глибоководному судновому ходу р.Дунай-Чорне море, а також надавати інформаційну послугу судну при проходженні судном ГСХ, а Судновласник зобов'язався прийняти і оплатити надані послуги.

Відповідно до п. 2.1.2. Договору, Підприємство зобов'язалося надавати Судновласнику рахунки для сплати зборів і платежів за користування зазначеними послугами, які оформлені на підставі встановлених цін і державних тарифів, розцінок Підприємства та вимог цього Договору.

Пунктом 2.2.3. Договору передбачено, що Судновласник зобов'язаний робити своєчасну сплату відповідно до умов цього Договору по суднах, що плавають під іноземним прапором -у ВКВ, а під прапором України - у національній валюті України, вказувати в банківських документах необхідну розшифровку платежу по кожному судну.

Так, наказом Міністерства транспорту України від 27.06.1996р. №14 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України за №374/1399 від 24.07.1996р.) затверджені збори і плати за послуги, що надаються суднами у морських торговельних портах України, в тому числі німанський збір та збір за користування послугами служби регулювання руху суден.

Відповідно до п. 2.2.4. Судновласник зобовязаний сплачувати рахунки виставлені Підприємством у терміни, визначені цим договором.

Пунктом 4.2.2. договору встановлено, що остаточний розрахунок здійснюється Судновласником на протязі десяти банківських днів з дати отримання від Підприємства рахунку за реквізитами, значеними у такому рахунку.

Відповідно до п. 5.4. Договору, в разі порушення строків здійснення остаточного рахунку, передбачених п. 4.2.2. і 4.3. цього договору, Судновласник, за вимогою Підприємства, несе перед останнім відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі 0,1 відсотка несплаченої вартості послуг за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до п. 5.5. Договору, Судновласник несе повну матеріальну відповідальність перед Підприємством за повноту та своєчасність оплати наданих послуг по розрахунках як у національній валюті, так і у ВКВ.

Відповідно до укладеного договору на підставі заявок відповідача позивач у квітні-червні 2011 року надав послуги з лоцманського проведення та послуги служби регулювання руху суден суднам ПАТ „Чорномортехфлот" на загальну суму 206672,75грн.

Для оплати наданих послуг відповідачу було виставлено рахунки, отримання яких підтверджується реєстрами одержаних рахунків, і які відповідачем були оплачені несвоєчасно, всупереч умовам укладеного договору, що підтверджується банківськими виписками.

Відповідно до розрахунку загальна сума нарахованої позивачем за несвоєчасну оплату рахунків пені складає 6519,47грн., штрафу 7075,91грн., всього - 13595,38грн.

Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором обовязку щодо проведення оплати у передбачений договором строк, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою до відповідача Публічного акціонерного товариства "Чорномортехфлот" про стягнення заборгованості у розмірі 13595,38грн., а саме: пені у розмірі 6519,47грн., та штрафу у розмірі 7075,91грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

В частині 1 статті 901 Цивільного кодексу України зазначається, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (зі змінами та доповненнями) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 3 Кодексу торговельного мореплавства України, держава здійснює регулювання торговельного мореплавства через центральний орган виконавчої влади в галузі транспорту та інші центральні органи виконавчої влади відповідно до своїх повноважень. Згідно з цим Кодексом, іншими актами законодавства та міжнародними договорами України центральний орган виконавчої влади в галузі транспорту в межах своїх повноважень за участю заінтересованих центральних органів виконавчої влади розробляє та затверджує нормативні документи з питань торговельного мореплавства, інструкції, правила перевезень вантажів, пасажирів, пошти і багажу, правила перевезень у прямому змішаному та прямому водному сполученні, які є обов'язковими для всіх юридичних та фізичних осіб.

Відповідно до статті 106 Кодексу торговельного мореплавства України із суден, що користуються послугами державних морських лоцманів, справляється лоцманський збір, порядок справляння і розмір якого встановлюється центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.

Відповідно до статті 115 Кодексу торговельного мореплавства України із суден, що користуються послугами служби регулювання руху суден, справляється збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Штрафними санкціями згідно ст. 230 Господарського кодексу України у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобовязання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 цього кодексу є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання (зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Положеннями ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Так судом встановлено, що в порушення умов зазначеного договору Публічне акціонерне товариство "Чорномортехфлот" не розрахувався з позивачем у встановлений договором строк, таким чином з вини відповідача допущено прострочення виконання зобов'язання.

Матеріали справи свідчать про те, що свої зобовязання за договором Публічне акціонерне товариство "Чорномортехфлот" виконало у повному обсязі, хоча і несвоєчасно. Але, несвоєчасне виконання зобовязання Публічним акціонерним товариством "Чорномортехфлот" жодних збитків Державному підприємству "ДЕЛЬТА-ЛОЦМАН" не спричинило, а стягнення пені у розмірі 6519,47грн., та штрафу у розмірі 7075,91грн. призведе до різкого погіршення платоспроможності Публічного акціонерного товариства "Чорномортехфлот", посилить його залежність від кредиторів та різко погіршить фінансовий стан.

Зазначені обставини справи суд вважає винятковими та визнає за необхідне та доцільне зменшити розмір неустойки, що підлягає стягненню з Публічного акціонерного товариства "Чорномортехфлот" на користь Державного підприємства "ДЕЛЬТА-ЛОЦМАН": пені до 652грн., а штрафу до 708грн., на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України.

Аналогічну правову позицію про скрутне фінансове становище Публічного акціонерного товариства "Чорномортехфлот" та зменшення розміру пені та штрафу викладено в постанові Одеського апеляційного господарського суду від 14.06.2011р. по справі №15/137-10-3838, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 13.09.11р., постанові Одеського апеляційного господарського суду від 31.05.2011р. по справі №9-15/66-10-2022, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 10.08.11р. та постанові Одеського апеляційного господарського суду від 14.06.2011р. по справі №5-15/67-10-2023, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 10.08.11р.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи, позовні вимоги Державного підприємства "ДЕЛЬТА-ЛОЦМАН" до відповідача Публічного акціонерного товариства "Чорномортехфлот" підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 652грн. пені та 708грн. штрафу.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті держмита пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 102грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 23,60грн.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Чорномортехфлот" (65026,0 м. Одесв, вул. Польська, 18; код ЄДРПОУ 01385479) на користь Державного підприємства "ДЕЛЬТА-ЛОЦМАН" (54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 27; код ЄДРПОУ 25374003) пеню у розмірі 652(шістсот пятдесят дві)грн., штраф у розмірі 708(сімсот вісім)грн., витрати по сплаті держмита на суму 102(сто дві)грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 23(двадцять три)грн.60коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Суддя Гут С.Ф.

Повний текст рішення складено 23.01.2012р.