Рішення № 21195859, 17.01.2012, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2012 р. Справа № 5016/4178/2011(3/244)

за позовом: Приватного підприємства «Металфорт»

54008, м. Миколаїв, проспект Леніна, 191, кв. 77

До відповідача: Приватного підприємства «Кикамис»

54000, м. Миколаїв, вул. Майстерна, 40 А

про стягнення заборгованості в розмірі 23568,65 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю;

Від відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до суду з позовом стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 23568,65 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі договору поставки промислових товарів № 7 від 04.01.2010 р., рахунків фактур, видаткових накладних, актів разборки, доказів часткових проплат, вимоги № 298/2011 від 30.11.11 р., акту звірки взаєморозрахунків, норм ст.ст. 693, 509, 526 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що до теперішнього часу зобовязання відповідача щодо здійснення поставки товару перед позивачем не виконані.

Відповідач у відзиві на позов не заперечує, позовні вимоги визнає повністю та просить суд розгляд справи без участі представника ПП «Кикамис».

17.01.2012 року за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника позивача, суд

встановив:

04 січня 2010 року між сторонами був укладений договір поставки промислових товарів № 7 згідно з умовами якого відповідач, як покупець, зобовязався прийняти та оплатити, а позивач, як постачальник, передати металообладнання, металоконструкції б/у, радіатори б/у, в подальшому товар, у відповідності з технічними вимогами та якістю. Право власності на товар від постачальника до покупця по даному договору переходить в пункті поставки: склад покупця ( м. Южноукраїнськ, промислова площадка, 42) на підставі накладної.

Відповідно до умов розділу 3 договору постачальник зобовязався надати наступні документи при відвантаженні товару на адресу покупця: рахунок, видаткову накладну, податкову накладну. Товар вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем після підписання прибуткових документів. Постачання товару здійснюється за рахунок постачальника. Постачання товару здійснюється протягом 10-ти днів, після оплати покупцем виписаного рахунку-фактури.

Пунктами 5.1, 5.2 та 5.3 договору сторони обумовили, що кількість товару по даному договору складає згідно кількості у накладних. Покупець зобовязується прийняти товар, поставленого на підставі з видатковою накладною. Розрахунки здійснюються в гривнях України на розрахунковий рахунок постачальника.

Сторони передбачили пунктом 8.1 договору, що даний договір укладений на строк з 04.01.2010 року по 31.12.2010 р.

Спірні правовідносини, які склалися між сторонами, регулюються положеннями цивільного й господарського законодавства про поставку.

Так, відповідно до п. 1 та п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов вищевказаного договору позивач згідно рахунків-фактур: № СФ 0000021 від 11.01.10 р., № СФ 0000024 від 14.01.10 р., № СФ-0000271 від 03.03.10 р., № СФ- 0000274 від 10.03.10 р. та № СФ-0000302 від 28.04.10 р. сплатив відповідачу 250147,00 грн. за постачання товару, що підтверджується банківськими виписками.

На підставі видаткових накладних:

№ РН-0000022 від 12.01.2010 р. на суму 37500,17 грн.;

№ РН-0000250 від 27.01.2010 р. на суму 42010,63 грн.;

№ РН-0000286 від 09.03.2010 р. на суму 56661,88 грн.;

№ РН-0000289 від 19.03.2010 р. на суму 30008,64 грн.;

№ РН-0000522 від 30.04.2010 р. на суму 60397,03 грн. відповідач в рамках дії договору поставив позивачу, а останній прийняв товар на загальну суму 226578,35 грн.

З наведеного вбачається, що відповідач поставку товару здійснив на меншу суму ніж ту, що отримав від позивача.

Отже, фактично загальна заборгованість відповідача за розрахунком позивача за недопоставлений товар станом на час звернення останнього до суду склала в розмірі 23568,65 грн. (250147,00-226578,35).

Вищевказаний факт також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків узгодженого між позивачем та відповідачем станом на 30.11.11 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За правилами ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З матеріалів справи вбачається, що 30.11.11 р. позивач звертався до відповідача з листом № 298/2011, в якому просив останнього в добровільному порядку здійснити поставку товару на суму 23578,35 грн. або повернути суму цих грошових коштів.

Але, вищевказаний лист позивача залишився відповідачем без належного реагування.

За приписами ст.ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач, не заперечуючи по суті отриманих від позивача грошових коштів, не надав суду належних доказів поставки товару позивачу на одержану суму попередньої оплати.

За умовами ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до норм ст. ст. 629, 525, 526 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, дослідивши надані позивачем документальні докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України, проаналізувавши норми діючого законодавства, які регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, а отже задоволення їх в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Кикамис» (54000, м. Миколаїв, вул. Майстерна, 40 А, код ЄДРПОУ 36536230) на користь Приватного підприємства «Металфорт»(54008, м. Миколаїв, проспект Леніна, 191, кв. 77, код ЄДРПОУ 34437219) борг в розмірі 23568,65 грн. та 1411,50 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя О.Г. Смородінова

Рішення підписано 23.01.2012 року.