Рішення № 21195595, 17.01.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.01.12 р. Справа № 24/227

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів

Головуючий суддя: Величко Н.В.

Судді: Лейба М.О., Овсяннікова О.В.

при секретарі судового засідання Д”яковій Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Державного підприємства «Вугілля України», м.Київ

до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», м.Добропілля; 2) Державного підприємства «Добропіллявугілля», м.Добропілля

про: стягнення 133776,71 грн. збитків

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 за довір. № 30-12/125-Д від 30.12.2011р.

від відповідача-1: ОСОБА_2 за довір. № 1/2042 від 30.12.2011р.

від відповідача-2: ОСОБА_2 за довір. № 1-3/2012 від 30.12.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство «Вугілля України» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» та Державного підприємства «Добропіллявугілля» про стягнення збитків у розмірі 133776,71 грн.

Мотивуючи позовні вимоги позивач посилається на укладений між ним та відповідачем-2 (правонаступником якого є «ДТЕК Добропіллявугілля», відповідач-1) договір поставки вугілля № 40-01/2-К від 01.06.2005р., за яким відповідач-2 зобовязався поставити вугільну продукцію належної якості за реквізитами покупця, вказаних в додатках до цього договору. Позивач також зазначив, що між ним та ВАТ «Західенерго» укладено договір поставки вугілля № 04-01/1-П від 28.01.2004р. На виконання умов договору № 40-01/2-К від 01.06.2005р. відповідач-2 у квітні 2006р. відвантажив на адресу Ладижинської ТЕС ВАТ «Західенерго» вугільну продукцію за залізничними накладними № 52703170 (у вагоні № 60672102); № 52703228, 52703223, 52703224 (у вагонах №№ 66373705, 65382277, 64161425, 66962655, 66112251, 64135361). Під час приймання вугілля на Ладижинській ТЕС було виявлено, що поставлене вугілля за своїми якісними характеристиками не відповідає вимогам договору № 04-01/1-П від 28.01.2004р. Цією поставкою ВАТ «Західенерго» було завдано збитки за простій вагонів з вугіллям неналежної якості на загальну суму 132 341 грн., які разом з судовими витратами стягнуто з ДП «Вугілля України» рішенням господарського суду м.Києва від 08.04.2009р. по справі № 52/288 на користь ВАТ «Західенерго», які було погашено згідно акту зарахування однорідних зустрічних вимог від 21.09.2009р.

На підтвердження таких обставин позивач надав суду копію договору № 40-01/2-К від 01.06.2005р., копію претензії №25-09-08/1-в від 25.09.2008р., копії сертифікатів відбору проб і іспитів Дочірнього підприємства австралійської компанії «ССІ Холдингс ЛТД», копії відомостей плати за користування вагонами, копії листів від 07.04.2006р. №17-2246 та від 13.04.2006р. № 17-2377, копії ТехПД, копію рішення господарського суду м.Києва від 08.04.2009р. №52/288, копію акту зарахування однорідних зустрічних вимог від 21.09.2009р. на суму 140564,56 грн., статутні документи підприємства.

Відповідач-1 проти задоволення позову заперечив, посилаючись на те, що поставка вугілля здійснювалась у квітні 2006р., а договір поставки № 05-08/1-ЕН був укладений між позивачем та відповідачем-2 13.07.2007р., у звязку з чим вважає, що у квітні 2006 року ДП «Добропіллявугілля» не мало зобовязань перед позивачем, тому відповідальність цієї особи не настає.

Відповідач-2 проти задоволення позову заперечив з підстав, аналогічних підставам відповідача-1.

Розгляд справи відкладався згідно статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням Голови господарського суду Донецької області від 19.12.2011р. призначено колегіальний розгляд справи у наступному складі: головуючий суддя - Величко Н.В., судді Лейба М.О., Овсяннікова О.В.

В судовому засіданні, що відбулось 17.01.2012р., позивач свої вимоги підтримав, просить суд задовольнити позов.

Відповідачі в судовому засіданні підтримали заперечення проти позову, викладені у відповідних відзивах на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив наступне.

01.06.2005р. між позивачем, як покупцем, та відповідачем-2, як постачальником, укладено договір поставки № 40-01/2-К (а.с.13), згідно умов якого постачальник на умовах, передбачених даним договором, зобовязався поставити покупцю вугільну продукцію (вугілля) а асортименті, по реквізитах і з якісними характеристиками, приведеними в цьому договорі, а покупець - прийняти та оплатити вугілля на умовах договору (п.1.1, п.1.2 договору); вугілля постачається партіями залізничним транспортом у відкритих напіввагонах за погодженим графіком (п.2.1 договору). Постачальник зобовязаний забезпечити наявність у залізничних накладних відмітку: «В рахунок договору №40-01/2-К від 01.06.2005р. (постачальник) ДП «Добропіллявугілля» у власність ДП «Вугілля України» (п.4.8 договору). Приймання вугілля по кількості і якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкцій Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР № П-6 та № П-7 з подальшими змінами і доповненнями, ДСТУ4083 - 2002 «Вугілля камяне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях. Технічні умови», ДСТУ 4096-2002 «Вугілля буре, кам'яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб для лабораторних випробування», ГТР 34.09.110-2003 «Вхідний контроль палива на ТЕС та організація претензійної роботи» та/або іншими нормативними документами України, прийнятими на заміну або доповнення вищевказаних в частині, що не суперечить даному договору та інш. (п.5.1 договору). Приймання партії вугілля за якістю покупцем здійснюється відповідно до даних хімічного аналізу атестованої хімічної лабораторії вантажоотримувача Результати аналізів підтверджені актом, складеним незалежним експертом (уповноваженою особою) «ССІ Україна ЛТД» дочірнє підприємство австралійської компанії «ССІ холдінг ЛТД» є переважним для сторін над результатами лабораторії ТЕС Вантажоотримувача (п.5.3.2 договору).

Умовами цього договору сторони визначили, що у разі поставки вугілля, показники якості якого виходять за межі гранично допустимих, покупець має право таке вугілля до поставки не зараховувати і не оплачувати, про що повідомить постачальника. Якщо представник постачальника не вивезе вугілля протягом 72 годин з моменту повідомлення, покупець (або ТЕС Вантажоотримувач) може його прийняти на умовах, передбачених п.3.3 та п.5.10.1 договору, а також постачальник зобовязаний компенсувати всі витрати ТЕС вантажоотримувача та покупця, повязані з поставкою неякісного вугілля (п.5.5 договору). При внесенні постачальником невірних даних до перевізних документів, в результаті чого покупець оплатив перевезення вугільної продукції згідно цих перевізних документів але не отримав її у власність, постачальник зобовязується відшкодувати покупцеві всі його витрати по оплаті вартості послуг перевезення даного вугілля (п.7.6 договору)

Пунктом 5.10 договору сторони визначили наступні якісні показники: марка вугілля Г (ГСШ 0-13, ДГСШ 0-13), базова зола 27,2%, допустимий діапазон значення золи 18,0/30,0%, базова волога 8,9 %, допустимий діапазон значення вологи 0,0/12,0%.

На виконання умов договору у травні 2006 року вантажоодержувачу Ладижинській ТЕС, яка є відокремленим структурним підрозділом ВАТ «Західенерго», надійшло вугілля від ЦЗФ «Селидівська» ДП «Добропіллявугілля», постачальник ДП «Вугілля України», вагонами №№ 60672102, 66373705, 65382277, 64161425, 66992655, 66112251, 64135361.

При прийманні спірного вугілля на Ладижинський ТЕС встановлений факт поставки вугілля невідповідної якості.

17 травня 2006р. на території Ладижинської ТЕС ВАТ «Західенерго» відбулося спільне засідання вповноважених представників, на якому спільним рішенням було вирішено : залучити для визначення фактичної якості вугільної продукції ЦЗФ «Селидівська» ДП «Добропіллявугілля» незалежного експерта ДП «ССІ Україна Лімітед». Результати хімічних аналізів, визначених незалежним експертом підлягають прийняттю до розрахунків та врахуванню для прийняття вугілля за якістю. Вартість простою покладається на винну сторону (а.с.20).

Результати проведених аналізів вугільної продукції ЦЗФ «Селидівська» ДП «Добропіллявугілля» зазначені в Актах ДП «ССІ Україна Лімітед» (а.с.18,19) згідно яких, показники зольності 7 (семи) вагонів вугільної продукції виходять за рамки гранично допустимих.

За результатами хімічного аналізу незалежний експерт ДП «ССІ Україна Лімітед», визначив, що показники вугілля у вагонах №№ 66373705, 65382277, 64161425, 66992655, 66112251, 64135361 перевищують максимально допустимі норми встановлені договором, що підтверджується сертифікатом відбору проб та іспитів № U 13Л/126/2.2 вугілля марки ГСШ, а саме, загальна волога 11,5%, зольність - 31,8%; сертифікатом відбору проб та іспитів № U 13Л/128/2.2 вугілля марки ГСШ, вантажовідправник ЦЗФ «Селидівська» ДП «Добропіллявугілля» постачальник «Вугілля України», вагон № 60672102 - волога 13%, зольність 20,6%.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача-2 з претензією № 25-09-08/1-в від 25.09.2008р. на суму 130998,00 грн. (а.с.16,17), в якій зазначено, що ДП «Добропіллявугілля» у квітні 2006р. в рахунок договору поставки №40-01/2-К від 01.06.2005р. відвантажило вугільну продукцію на адресу Ладижинської ТЕС «Західенерго» у вагонах № 60672102, 66373705, 65382277, 64161425, 66992655, 66112251, 64135361 поставило вугільну продукцію, якісні показники якої не відповідали вимогам договору по показникам золи та вологи та посилався на сертифікати відбору проб та випробувань; за користування 7 напіввагонами Одеська залізниця з особового рахунку Ладижинської ТЕС списала кошти у сумі 130998,00 грн., тому посилаючись на п.5.5 та п.7.1 договору №40-01/2-К від 01.06.2005р. даною претензією позивач вимагав відшкодувати збитки, повязані з поставкою неякісного вугілля в названій сумі.

Матеріали справи не містять ані відповіді на цю претензію з боку відповідача-2, а ні доказів відшкодування збитків у сумі 130998,00 грн.

В матеріалах справи міститься рішення господарського суду м.Києва від 08.04.2009р. по справі № 52/288 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Західенерго» до Державного підприємства «Вугілля України», треті особи: ДП «Добропіллявугілля», ДП «Красноармійськвугілля» про стягнення 139056,00 грн. збитків у вигляді плати за користування вагонами під час простою вагонів внаслідок поставки неякісного вугілля за договором №4-01/1-П від 28.01.2004р. (а.с.27).

Зазначеним рішенням встановлено факт поставки вугілля невідповідної якості у тому числі у вагонах №№ 60672102, 66373705, 65382277, 64161425, 66992655, 66112251, 64135361 на адресу Ладижинської ТЕС, яка є структурним підрозділом ВАТ «Західенерго», вантажовідправником якого була ЦЗФ «Селидівська» ДП «Добропіллявугілля», а також те, що внаслідок поставки неякісного вугілля ВАТ «Західенерго» понесені витрати у сумі 139056,00 грн., якіскладаються з плати за користування вагонами за час простою вагонів на території Ладижинської ТЕС, що підтверджується відомостями плати за користування вагонами №№ 053510, 054531, 054532, 054539, 055554, 055603.

Рішенням господарського суду м.Києва від 08.04.2009р. по справі № 52/288 стягнуто з Державного підприємства «Вугілля України» на користь Відкритого акціонерного товариства «Західенерго» 139056 грн. завданих збитків, 1 390 грн. 56 коп. державного мита, 118 грн. витрат по сплаті на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зазначене рішення набрало законної сили.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. у справі «Совтрансавто проти України» зазначено, що одним із основних елементів права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, що набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Суд враховує, що у підтвердження збитків позивачем надані ті ж письмові докази, які були предметом дослідження у справі №52/288 господарським судом м.Києва.

З матеріалів справи вбачається, що суму збитків, а також судові витрати, стягнуті з Державного підприємства «Вугілля України» на користь Відкритого акціонерного товариства «Західенерго» рішенням господарського суду м.Києва від 08.04.2009р. по справі № 52/288 погашено за актом зарахування однорідних зустрічних вимог на суму 140564,56 грн. від 21.09.2009р. (а.с.29)

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний субєкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків.

Статтями 526, 610, 611, 623 ЦК України встановлено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України. Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків. Боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно статті 22 ЦК України збитками є зокрема витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права.

Статтями 193, 224, 225 Господарського кодексу України встановлено, що субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору. Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушено. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобовязання другою стороною.

Укладений між відповідачем та позивачем договір №40-01/2-К від 01.06.2005р. за своєю юридичною природою є договором поставки.

Відповідно до п.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 2 ст.712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Договір є обовязковим для виконання (ст.629 ЦК України).

Відповідно до умов договору №40-01/2-К від 01.06.2005р. постачальник (відповідач) зобовязаний компенсувати всі витрати ТЕС вантажоотримувача та покупця, повязані з поставкою неякісного вугілля (п.5.5 договору).

З наявних у матеріалах справи відомостей плати за користування вагонами №№ 054539, 053510, 054531 (а.с.21-23) та ТехПД №№ 2905 від 29.05.2006р., 2805 від 28.05.2006р., 2405 від 24.05.2006р. та 1605 від 16.05.2006р. (а.с.26) вбачається, що Ладижинською ТЕС за простой вагонів №№ 60672102, 66373705, 65382277, 64161425, 66992655, 66112251, 64135361 понесено витрат на суму 132341,00 грн.

Відповідно до статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обовязків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди) - є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.

Спір між сторонами у даній справі виник стосовно обовязку відповідача відшкодувати позивачу збитки внаслідок поставки неякісного вугілля по договору №40-01/2-К від 01.06.2005р.

Права і обовязки сторін, відповідальність за порушення договірних зобовязань, у тому числі у звязку з поставкою неякісної продукції, визначені договором. Матеріалами справи підтверджений факт поставки неякісної вугільної продукції. Договором передбачений обовязокпостачальника компенсувати всі витрати замовника/вантажоотримувача, повязані з відвантаженням та поверненням неякісного вугіллля.

Протиправність поведінки відповідача полягає у порушенні ним зобов'язань за договором, оскільки поставлене вугілля за своїми якісними характеристиками не відповідало показникам, зазначеним умовами договору, наявність негативних наслідків полягає у додаткових витратах позивача, понесених у вигляді сплати ВАТ «Західенерго» витрат повязаних з оплатою простою вагонів внаслідок поставки не якісного вугілля.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача і її наслідками полягає у тому, що внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань щодо якості поставленого вугілля, позивач був змушений сплатити ВАТ «Західенерго» 132341,00 грн. завданих збитків.

Вина відповідача полягає у тому, що він не забезпечив поставку вугільної продукції належної якості та даних занесених у посвідчення.

Отже, у зв'язку із поставкою вугілля, якість якого не відповідала показникам, обумовленим сторонами умовами договору, ДП «Вугілля України» зазнало збитків на загальну суму 132341,00 грн., сплачених позивачем на користь ВАТ «Західенерго» за рішенням господарського суду м.Києва у справі № 52/288, тому вимоги позивача в цій частині є обгрунтованими.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача в порядку регресу судових витрат, які були сплачені ДП «Вугілля України» на користь ВАТ «Західенерго» за виконання судового рішення по справі № 52/288 суд зазначає, що судові витрати не є збитками в розумінні ст. 224 Господарського кодексу України, оскільки витрати, понесені стороною у зв'язку і реалізацією процесуальних прав у розгляді справи в господарському суді відшкодовуються згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та не можуть бути стягнуті за позовною вимогою про відшкодування збитків, тому позовні вимоги ДП «Вугілля України» в цій частині задоволенню не підлягають.

Господарський суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що відповідач-1 є правонаступником усіх прав та обовязків ДП «Добропіллявугілля», оскільки такі твердження не підтверджені будь-якими доказами. Таким чином, позовні вимоги відносно ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» є безпідставними.

Господарський суд не приймає до уваги посилання відповідачів на те, що оскільки поставка вугілля здійснювалась у квітні 2006р., а договір поставки № 05-08/1-ЕН був укладений між позивачем та відповідачем-2 13.07.2007р., тому у квітні 2006 року ДП «Добропіллявугілля» не мало зобовязань перед позивачем і як наслідок відповідальність за цю поставку не настає, оскільки договір поставки № 05-08/1-ЕН не стосується спору у цій справі.

З огляду на матеріали справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову за рахунок відповідача-2 у сумі 132341,00 грн.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства «Вугілля України», м.Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», м.Добропілля, та Державного підприємства «Добропіллявугілля», м.Добропілля, про стягнення збитків у розмірі 133776,71 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Добропіллявугілля» (85000, м.Добропілля Донецької області, пр. Шевченка, 2, ЄДРПОУ 32186934) на користь Державного підприємства «Вугілля України» (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 4, ЄДРПОУ 32709929, п/р 260093016513 в АК «Промінвестбанк» м.Київ, МФО 300012) 132341,00 грн. збитків, державне мито в сумі 1323,31 грн. та 233,45 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через десять днів з дня його прийняття (підписання) та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом XII Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний 23.01.2012р.

Головуючий суддя Величко Н.В.

Суддя Лейба М.О.

Суддя Овсяннікова О.В.

< Текст >