Рішення № 21195474, 24.01.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 108

РІШЕННЯ

Іменем України

24.01.2012Справа №5002-9/5083.1-2008 За позовом Орендного підприємства “Кримтеплокомуненерго”в особі Феодосійської філії орендного підприємства “Кримтеплокомуненерго”, ( 98112, АР Крим, м. Феодосія, вул.. Гарнаєва, 67-А)

До Управління освіти Феодосійської міської ради, (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Галерейна, 7)

Про стягнення 2 024 218,33 грн.

Суддя ГС АР Крим Н.С.Пєтухова

Представники:

Від позивача ОСОБА_1, довіреність № 20-3/5894/8 від 27.12.11, представник.

Від відповідача ОСОБА_2, представник, дов. пост. № 2450/01-15, від 19.12.2011 року; Головатенко Н.О., довіреність № 69/01-15 від 13.01.12, представник.

Прокурор - Куінджи М.О., посвідчення № 09006.

Сутність спору: Позивач - ОП „Кримтеплокомуненерго” в особі Феодосійської філії звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до Управління освіти Феодосійської міської Ради про стягнення заборгованості по розрахункам за спожиту теплоенергію у розмірі 2024218,33грн., яка виникла за період з 01.04.2004р. по 01.05.2007р.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що на підставі укладених з відповідачем протягом 2001-2002р.р. договорів про постачання теплової енергії, з наступними змінами і доповненнями, позивач постачав на обєкти відповідача теплову енергію у вигляді гарячої води та виставляв відповідні рахунки на їх оплату. Проте, відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі виконував свої обовязки за договорами, в результаті чого за ним виникла заборгованість в розмірі 2024218,33грн.

Позивач уточнив період виникнення даної заборгованості та вказує, що борг виник за період з листопада 2004р. до 01.05.2007р.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.09.2007р. по справі № 2-27/10145-2007 (суддя Воронцова Н.В.), яким позов був задоволений та було стягнуте з Управління освіти Феодосійської міської ради (АР Крим, м. Феодосія, вул. Галерейна, 7, ЗКПО 02144364; р/р 35416004000807 в Управлінні державного казначейства в АРК м. Сімферополь, МФО 824026) на користь Орендного підприємства „Кримтеплокомуненерго” в особі Феодосійської філії Орендного підприємства „Кримтеплокомуненерго” (АР Крим, м. Феодосія, вул. Гарнаєва, 67-А, код ЗКПО 26178089; банківські реквізити: р/р 2603710679001 у ФФ АБ “Київська Русь”, МФО 384607) 2024 218,33грн. заборгованості, 20242,18грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач не погодившись з вищевказаним рішенням Господарського суду АРК подав Апеляційну скаргу.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.12.2007 р. по справі № 2-27/10145-2007 апеляційна скарга відповідача була задоволена, рішення Господарського суду АРК від 07.09.2007р. по справі № 2-27/10145-2007 було скасоване та у задоволенні позивних вимог позивачу було відмовлене.

Не погодившись з постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.12.2007 р. по справі № 2-27/10145-2007 позивач подав касаційну скаргу до Вищого Господарського суду України.

Постановою Вищого Господарського суду України від 02.04.2008р. по справі № 2-27/10145-2007 касаційна скарга позивача була задоволена частково, Постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.12.2007 р. по справі № 2-27/10145-2007 та рішення господарського суду АР Крим від 07.09.2007р. по справі № 2-27/10145-2007 були скасовані, а справа передана на новий розгляд до Господарського суду АРК.

Справі був привласнений номер 2-9/5083.1-2008 та її розгляд був доручений судді Пєтухової Н.С.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.08.2008 р. провадження по справі було зупинене до розгляду справі № 2-12/8422-2008 за позовом Феодосійської міської ради, м. Феодосія, до Орендне підприємство “Кримтеплокомуненерго”, про визнання недійсним наказів, по суті.

Ухвалою суду від 12.12.2011 провадження по справі було поновлено, оскільки обставини, яки послужили підставою для зупинення провадження по справі усунені.

Від позивача на день слухання справи надійшло клопотання від 16.01.2012р. вих. №20-3/676 з проханням продовжити строк розгляду справи та відкладення слухання по справі на більш пізніший строк для надання суду доказів прийняття касаційної скарги Вищим Господарським судом України на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.10.2011р. по справі №2-12/8422-2008. Дане клопотання було підтримане позивачем у судовому засіданні.

Відповідач проти відкладення справи слуханням заперечує і просить суд розглянути справу по наявним документам.

Судом дане клопотання позивача залишене без задоволення. На день розгляду справи, Вищим Господарським судом України касаційна скарга позивача не прийнята. Постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.10.2011р. по справі №2-12/8422-2008 вступила до законної сили. Підстав для відкладення слухання по справі суд не убачає.

Відповідачем наданий суду додатковій відзив на позов, розрахунок за спірний період і довідка. Судом надані документи залучені до матеріалів справи.

Відповідач проти позову заперечує по мотивам, викладеним у відзиву на позов та у додатковому відзиву на позов від 16.01.2012р., а саме пояснив, що оскільки позивач не звертався до відповідача з пропозиціями про зміну умов договорів постачання тепловій енергії, ніякі додаткові угоди до таких договорів в частині зміни ціни не підписувалися, а також з урахуванням постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.10.2011р. по справі № 2-12/8422-2008, вважає, що позивач незаконно самостійно підвищив тарифи на теплову енергію, внаслідок чого необгрунтовано нарахував собі дебіторську заборгованість відповідача за надані послуги теплопостачання. У свою чергу, відповідач належним чином виконував свої договірні зобов'язання. Закон України «Про житлово-комунальні послуги» в повному об'ємі набув чинності з 01.01.2005р. Статтями 1, 14, 31 Закону встановлено, що тарифи на житлово-комунальні послуги, направлені на задоволення потреб фізичних осіб, а також що забезпечують функціонування юридичних осіб, підлягають затвердженню органами місцевого самоврядування у розмірі економічно обгрунтованих витрат на їх виробництво. Тому з 01.01.2005р. Управління освіти міської ради почало оплачувати послуги теплопостачання з єдиного тарифу, розрахованому ОП «Кримтеплокомуненерго». За період 01.01.2005р. - 01.11.2006р. Управлінням освіти оплачувалися послуги теплопостачання з єдиного тарифу. Рішенням виконавського комітету міської ради від 20.10.2006р. № 1354 Орендному підприємству «Кримтеплокомуненерго» були узгоджені тарифи на послуги теплопостачання у розмірі 210,64 грн. за 1 Гкал для населення і інших споживачів, у зв'язку з чим з листопада 2006 року оплата почала проводитися за узгодженим тарифом.

Суд ухвалами від 12.12.2011 року та від 22.12.2011 року зобовязав позивача надати суду розрахунок позивних вимог з урахуванням постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.10.2011р. по справі №2-12/8422-2008, копію розрахунку направити на адресу відповідача, докази відправки надати суду.

Позивачем вимоги суду не були виконані.

У судовому засіданні 16.01.2012 року була оголошена перерва до 24.01.2012 року до 12 годин 00 хвилин для надання позивачем суду розрахунку позивних вимог з урахуванням постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.10.2011р. по справі №2-12/8422-2008.

24.01.2012 року судове засідання відбулось у присутності представників сторін.

Позивач надав суду клопотання від 23.01.2012 року, з якого убачається, що заборгованість у сумі 2024218,33грн. утворилась у відповідача у результаті застосування позивачем тарифів, затверджених наказами ОП «Кримтеплокомуненерго» №№172, 105, 31а, 56, 88.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, а також додатково надані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

В с т а н о в и в:

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, що кореспондується із положеннями статті 21 ГПК України, де до позивачів віднесено осіб, які предявили позов або в інтересах яких предявлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

Згідно статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин, іншими способами, передбаченими законом.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обовязку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7)припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

2001-2002 р. між ОП “Феодосіятеплокомуненерго” (правонаступником якого є ОП „Кримтеплокомуненерго” в особі Феодосійської філії) - Теплопостачальна організація та установами освіти м. Феодосії (школи, дитячі садки) - Споживачі були укладені договори про постачання теплової енергії: № 67 від 16.10.2001 р.; № 02 від 02.01.2002 р.; № 104 від 05.12.2002 р.; № 07 від 10.01.2002 р.; № 108 від 29.12.2001 р.; № 03 від 10.01.2002 р.; № 4 від 10.01.2002 р.; № 06 від 10.01.2002 р.; № 16 від 18.01.2002 р.; № 91 від 22.11.2001 р.; № 09 від 10.01.2002 р.; № 01 від 02.01.2002 р.; № 106 від 12.12.2002 р.; № 05 від 10.01.2002 р.; № 08 від 10.01.2002 р.; № 66 від 16.10.2001 р., відповідно до умов яких позивач взяв на себе зобовязання постачати на обєкти приміщення закладів освіти теплову енергію у вигляді гарячої води в необхідних обсягах, а Споживачі - оплачувати її за діючими тарифами в порядку і строки, передбачені договорами.

У відповідності до даних договорів позивач брав на себе зобов'язання забезпечувати відповідача теплової енергією, а відповідач зобовязався своєчасно оплачувати її вартість, відповідно до умов договорів.

Як вбачається з матеріалів справи, до кожного з вищезазначених договорів були укладені додаткові угоди, які доповнили договори пунктом, в якому зазначено, що Платником за цими договорами є Управління освіти Феодосійської міської Ради.

До укладених договорів укладались також інші додаткові угоди у звязку зі зміною реквізитів сторін.

З наявних в матеріалах справи договорів вбачається, що вони укладені строком на 1 (один) рік з умовою автоматичної пролонгації на наступні роки, якщо за місяць до закінчення строку їх дії не послідує заяви від однієї з сторін про відмову від договору або його перегляд (п. 10.1 договорів).

З матеріалів справи вбачається, що жодна з сторін про відмову від договорів не заявляла, у зв`язку з чим дія договорів була продовжена.

П. 10.2 договорів визначено вичерпний перелік випадків, за яких укладені договори припиняють свою дію, зокрема, у разі взаємної згоди сторін про їх припинення, прийняття рішення господарським судом, ліквідації сторін.

Як вбачається судом, підстав для припинення дії наявних в матеріалах справи договорів та додаткових угод до них не виникало. Договори не розірвані, не визнані недійсними і доказів зворотного суду не надано.

Позивач вважає, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі виконував свої обовязки за договорами, в результаті чого за ним виникла заборгованість за відпуск теплової енергії за період з 01.04.2004р. по 01.05.2007р. в розмірі 2024218,33грн.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що дана сума боргу нарахована позивачем неправомірне, оскільки накази ОП «Кримтеплокомуненерго» №172 від 30.12.2004, №105 від 28.09.2005, №31-а від 28.02.2006, №56 від 13.04.2006, №88 від 30.06.2006 «Про затвердження тарифів на послуги теплопостачання для інших споживачів» признані судом недійсними.

Дослідивши у сукупності надані докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню по наступним підставам.

Наказами №172 від 30.12.2004, №105 від 28.09.2005, №31-а від 28.02.2006, №56 від 13.04.2006, №88 від 30.06.2006 «Про затвердження тарифів на послуги теплопостачання для інших споживачів» Орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго» встановлювало тарифи на послуги теплопостачання для інших споживачів, на підставі яких, були виставлені рахунки за оплату енергоносіїв.

Відповідно з даними наказами позивачем виставлені відповідачу рахунки для оплати послуг теплопостачання, однак відповідач провів розрахунки з позивачем по раніше затвердженим тарифам.

Однак, постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.10.11р. по справі № 2-12/8422-2008 визнані недійсними накази орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" (вул. Гайдара, 3-а, Сімферополь, 95000, ЗКПО 03358893) № 172 від 30.12.2004, № 105 від 28.09.2005, № 31-а від 28.02.2006, № 56 від 13.04.2006, № 88 від 30.06.2006 "Про затвердження тарифів на послуги теплопостачання для інших споживачів".

На день розгляду справи постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.10.11р. по справі № 2-12/8422-2008 вступила до законної чинності. Доказів її скасування сторонами суду не надано.

Позивач у судовому засіданні підтвердив, що сума боргу у розмірі 2024218,33грн., яка виникла за період з 01.04.2004р. по 01.05.2007р., утворилась у результаті розрахунку по тарифам, затвердженим наказами орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" (вул. Гайдара, 3-а, Сімферополь, 95000, ЗКПО 03358893) № 172 від 30.12.2004, № 105 від 28.09.2005, № 31-а від 28.02.2006, № 56 від 13.04.2006, № 88 від 30.06.2006 "Про затвердження тарифів на послуги теплопостачання для інших споживачів".

При таких обставинах, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на позивача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 24.01.2012р. були оголошені тільки вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення оформлений відповідно до ст. 84 ГПК України і підписаний 25.01.2012 р.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 35, 49, 77, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.У позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримПєтухова Н.С.