Рішення № 21195425, 24.01.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 108

РІШЕННЯ

Іменем України

24.01.2012Справа №5002-9/5365-2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельного підприємства "Донювелірсерсвіс", (84331, м.Краматорськ, бул. Краматорський, 41)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (95001, АДРЕСА_1)

про стягнення 91292,63грн.

Суддя ГС АР Крим Н.С.Пєтухова

Представники:

Від позивача - ОСОБА_1, представник, дов. пост № 254 від 09.12.2011 року.

Від відповідача не зявився

Сутність спору: Позивач звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом, у якому просить стягнути з відповідача 91292,63грн. заборгованості, а також витрати по оплаті судового збору в розмірі 1826 грн.

Відповідач повторно явку свого представника у судове засідання не забезпечив, витребувані документі суду не надав. Про день слухання справи був сповіщений належним чином. Ухвала суду була направлена на його юридичну адресу рекомендованою кореспонденцією. Причина не явки представника відповідача суду не відома.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача, оскільки у матеріалах справи є достатньо документів для розгляду справи. Крім того, у відповідача було достатньо часу для надання документів, необхідних за його думкою, для розгляду спору.

Справа розглядається на підставі наявних у неї| матеріалів у|в,біля| порядку|ладу| ст. 75 Господарського процесуального| кодексу України.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, а також додатково надані сторонами документи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

В с т а н о в и в:

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, що кореспондується із положеннями статті 21 ГПК України, де до позивачів віднесено осіб, які предявили позов або в інтересах яких предявлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

Згідно статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин, іншими способами, передбаченими законом.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обовязку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7)припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

10.04.2010 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2(комісіонер) та ТОВ ТП «Донювелірсервіс»(комітент) було укладено договір комісії № 23.10.

Відповідно до п. 1.1. Договору комітент доручає, а комісіонер приймає на себе повноваження зобовязання від імя комітента за плату продавати коштовні камені, напівкоштовні камені, коштовні камені органогенної освіти, далі товар.

Позивач зобов'язувався передати Відповідачу Товар в асортименті, згідно накладних (п. 2.3.1. Договору), а Відповідач зобов'язувався перерахувати Позивачу грошові кошти отримані від реалізації Товару (п. 2.1.10 Договору).

Відповідач згідно накладних № 777/10 від 14.04.2010р. на суму 3090,22грн у т.ч. ПДВ 515,04грн., № 778/10 від 14.04.2010р. на суму 8139,23грн. у т.ч. ПДВ 1356,54грн., № 387/10 від 14.04.2010р. на суму 77063,37грн у т.ч. ПДВ 12843,90грн., № 395/10 від 20.04.2010р. на суму 2999,81грн у т.ч. ПДВ 499,97 грн. отримав товар на загальну суму 91292,63 грн.

Пунктом 3.2 договору сторони передбачили, що комісіонер проводить оплату за реалізований товар на розрахунковий рахунок комітента або другим способом протягом 3-х банківських днів з моменту реалізації товару.

Пунктом 9.1 договору сторони передбачили, що строк реалізації Товару складає 365 календарних днів. Таким чином термін виконання зобов'язань Відповідачем по накладної від 14.04.2010р. скінчився 14.04.2011р., по накладної від 20.04.2010р. скінчився 20.04.2011р.

Позивач свої договірні зобовязання виконав належним чином, однак, станом на 01.12.2011р. відповідач оплату за товар не провів, у звязку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 91292,63грн.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що усні вимоги про повернення товару або оплаті його вартості відповідачем були залишені без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, а також додатково надані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

Згідно ст.193 ГК України суб'єкти господарювання і інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 530 ЦК України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строку

Статтею 610 Цивільного кодексу України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк, одностороння відмова або зміна умов договору не допускається.

При таких обставинах, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Витрати по оплаті судового збору відносяться на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні 24.01.2012р. були оголошені тільки вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення оформлений відповідно до ст. 84 ГПК України і підписаний 25.01.2012 р.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 49, 75, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (95001, АДРЕСА_1, Ідентифікаційний номер фізичної особи-підприємця НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельного підприємства "Донювелірсерсвіс", (84331, м.Краматорськ, бул. Краматорський, 41, ЄДРПОУ 25605000 п/р 26008301566287 в філії «Центрально-міського відділення ПАТ ПІБ м. Горлівка Донецької області», МФО 334464) 91292,63грн. заборгованості і витрати по оплаті судового збору в розмірі 1825,85 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної чинності.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримПєтухова Н.С.