Ухвала суду № 21190902, 31.01.2012, Апеляційний суд Сумської області

Справа №2-2743 Головуючий у суді у 1 інстанції - Катрич

Номер провадження 22-ц/1890/407/12 Суддя-доповідач - Білецький

Категорія - 52

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Білецького О. М.,

суддів - Рибалки В. Г., Таран С. А.,

за участю секретаря - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання ім.М.В. Фрунзе»

на рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 26 грудня 2011 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання ім.М.В. Фрунзе», третя особа ОСОБА_2,

про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

22 квітня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.

Рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 26 грудня 2011 року позов задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді провідного інженера управління матеріально-технічного забезпечення ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання ім.М.В. Фрунзе».

Стягнуто з ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання ім.М.В. Фрунзе» на користь ОСОБА_1 22211 грн. 70 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 29 березня 2011 року, з відрахуванням необхідних платежів, 500 грн. на відшкодування моральної шкоди та 2500 грн. понесених витрат на правову допомогу.

Стягнуто з ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання ім.М.В. Фрунзе» на користь держави 313 грн. 21 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання ім.М.В. Фрунзе», посилаючись на неповноту зясування фактичних обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду змінити в частині визначеного судом до стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зменшивши розмір належного до стягнення середнього заробітку на суми одержаної позивачем вихідної допомоги від підприємства та допомоги по безробіттю від центру зайнятості.

Вказує, що завод вимушений продовжити трудові відносини з позивачем, тому відсутні підстави для виплати йому вихідної допомоги при звільненні, а отриману ОСОБА_1 допомогу по безробіттю роботодавець буде зобовязаний відшкодувати центру зайнятості.

Заслухавши пояснення представника відповідача та заперечення позивача і його представника, дослідивши матеріали справи та перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, 1973 року народження, з 1992 року працював у ВАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» на різних посадах, зокрема, з 01 червня 2005 року на посаді провідного інженера управління матеріально-технічного забезпечення.

Наказом генерального директора ВАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» від 20 грудня 2010 року №429 прийнято рішення про майбутнє скорочення штату працівників підприємства у звязку зі зменшенням невиробничих затрат та оптимізації виробництва, а також виходячи з норм керованості персоналу (а.с.194).

На підставі цього наказу, директорами по функціональним напрямам та директорами виробництв були визначені, погоджені з директором по персоналу та затверджені списки конкретних посад і осіб працівників, які підлягали подальшому звільненню.

24 січня 2011 року ОСОБА_1 було у письмовій формі попереджено про майбутнє вивільнення (а.с.54).

25 лютого 2011 року підприємство направило відповідне подання до профспілкової організації для отримання згоди на його звільнення. Однак на засіданні 11 березня 2011 року цеховий комітет профспілкової організації УМТО ВАТ «Сумське НВО ім.М.В. Фрунзе» відмовив надати таку згоду, пославшись на неврахування роботодавцем високої продуктивності праці, кваліфікації ОСОБА_1 та наявність у нього двох утриманців (а.с.9).

Наказом по ВАТ «СНВО ім. М.В. Фрунзе» від 28 березня 2011 року №2528/ВК у звязку зі змінами в організації виробництва і праці ОСОБА_1 без згоди профспілкового органу звільнено з роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати. Ці кошти у розмірі 2349 грн. 40 коп. позивач одержав при звільненні (а.с.238).

Перебуваючи з 03 травня по 27 грудня 2011 року на обліку в Сумському міському центрі зайнятості, ОСОБА_1 отримував щомісячно допомогу по безробіттю. Відповідно до наданої довідки від 26 січня 2012 року №938, усього він одержав 10813 грн. 03 коп. таких виплат (а.с.259, 260).

Вказані факти правильно і з достатньою повнотою встановлені судом на підставі належним чином досліджених доказів, на які суд послався у рішенні.

Рішення суду в частині поновлення на роботі на раніше займаній посаді та стягнення моральної шкоди відповідачем не оскаржується, а тому в силу ст.303 ЦПК України апеляційний суд не вправі давати оцінку рішенню місцевого суду в цій частині.

За таких обставин колегія суддів вважає, що встановивши незаконність звільнення позивача і поновляючи його на роботі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення з роботодавця на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу без відрахування сум одержаної вихідної допомоги та допомоги по безробіттю.

Так, відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різницю в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

Ні ця, ні жодна інша норма даного Кодексу чи іншого закону не містять вказівки про необхідність зменшення цих сум на суми одержаної вихідної допомоги та допомоги по безробіттю, а ч.3 ст.117 КЗпП України, яка враховуючи позицію пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року № 9 застосовувалась за аналогією, виключено на підставі Закону України №3248-ІУ від 20 грудня 2005 року.

Дійсно, відповідно до ст.44 КЗпП України вихідна допомога виплачується лише при припиненні трудового договору, однак на час звільнення позивача були підстави для такої виплати, а після його поновлення на роботі за рішенням суду роботодавець не позбавлений права у передбаченому законом порядку вимагати повернення виплаченої працівникові вихідної допомоги.

Допомога по безробіттю отримана позивачем не від відповідача, а від повноважного державного органу іншої юридичної особи. Питання відшкодування цих виплат врегульоване не трудовим законодавством, а спеціальним законом і також знаходиться поза межами даних спірних правовідносин.

Інші доводи апеляційної скарги таких висновків суду також не спростовують.

Таким чином, рішення суду першої інстанції постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції у частині вимог майнового характеру на суму 13162 грн. 43 коп. (2349,40 грн. + 10813,03 грн.), відповідач не сплатив судовий збір. Тому при відмові у задоволенні апеляційної скарги з нього, відповідно до ст.88 ЦПК України, ч.1, підп.1, 8 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ст.13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», слід стягнути за на користь держави ці судові витрати у розмірі 50% ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми, але менше 0,2 розмірів місячної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня календарного року, в якому подана апеляційна скарга, тобто у розмірі 107 грн. 30 коп. (1073 грн. х 0,2 х 50%).

На підставі викладеного, керуючись ст.303, ч.1 п.1 ст.307, ст.ст.308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання ім.М.В. Фрунзе» відхилити, а рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 26 грудня 2011 року в частині стягнення з ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання ім.М.В. Фрунзе» на користь ОСОБА_1 22211 грн. 70 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання ім.М.В. Фрунзе» на користь держави 107 грн. 30 коп. судового збору за апеляційний перегляд за такими платіжними реквізитами:

код бюджетної класифікації доходів 22030001, рахунок 31213206700002, одержувач УДК у м.Суми (м.Суми) 22030001, банк одержувача ГУДКУ у Сумській області, ЄДРПОУ 23636315, МФО 837013, призначення платежу - судовий збір за апеляційний перегляд Апеляційним судом Сумської області, код ЄДРПОУ суду 02893444, пункт 1.8.

Ухвала набрала законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -