Постанова № 2117912, 13.05.2008, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД       

Справа № 22а – 477/08 ( 22а-2276/07)                                                                                               Головуючий суддя у 1-ій

Категорія статобліку – 34                                                                                                                    інстанції – Кожан М.П.

                                                                                                                                                              ( А 36/450)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

          13 травня 2008 року                                                                           м. Дніпропетровськ

            Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючогосудді –  Туркіної Л.П. (доповідач),

суддів              –  Коршун А.О., Проценко О.А.,

при секретарі–  Стрєлка Р. Л.

за участю представників сторін:

позивача      -  Буртова К. Д. (довіреність № 11 від 05.05.2008 р. )

відповідача  - Юрко А. В. ( довіреність № 15121/10/08-10/1-09 від 13.05.2008 р.),

Хмеленко Ю. О. ( довіреність № 11620/10/08-10/1-09 від 08.04.2008 р. )

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційніскарги Відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровськгаз», м.Дніпропетровськ та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

на постановугосподарського суду Дніпропетровської області від 03 липня 2007 року у справі №А36/450

            за позовом:Відкритого акціонерного товариств «Дніпропетровськгаз», м.Дніпропетровськ

            до: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

            про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення №0000178823/3/26968 від 03.11.06р., -

ВСТАНОВИЛА:

            Враховуючи заяву позивача про уточнення позовних вимог від 02.07.2007 р., відкрите акціонерне товариство «Дніпропетровськгаз», м. Дніпропетровськ (далі – ВАТ «Дніпропетровськгаз») звернулося з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, ( далі – СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську) про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення № 0000178823/3/26968 від 03.11.2006 р. в частині нарахування основного платежу з ПДВ у розмірі 21787, 91 грн. та штрафних санкцій у розмірі 47521, 31 грн.

            Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю висновків, викладених у акті перевірки, фактичним обставинам та невірним застосуванням відповідачем податкового законодавства.

            Позивач зазначив: «в розділі «Податок на додану вартість» акту відображено, як порушення п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» віднесення згідно податкових накладних до податкового кредиту ПДВ на одержані для організації відпочинку на базі відпочинку продукти харчування в сумі 21799, 57 грн.

            Одним з видів господарської діяльності ВАТ є організація внутрішнього туризму, тобто надання платних послуг по організації відпочинку. Товариство реалізує путівки на базу відпочинку з урахуванням ПДВ, який відображається в податковій декларації, тому відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» при закупівлі продуктів харчування товариство відносить ПДВ до податкового кредиту.

            Роз’яснення щодо правомірності нарахування податкового кредиту товариством при закупівлі продуктів харчування для бази відпочинку, яка надає платні послуги, надають листи ДПАУ № 10629/11/16-1220-10 від 05.10.1998 р., № 12104/6/15-0316 від 09.12.2005 р.

            Отже, відповідачем було порушено норми п. 1.5, п. 1.7 наказу Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 р. № 327, тобто висновки в частині порушення податкового законодавства були не об’єктивні, а також ігнорувалися податкові роз’яснення Державної податкової адміністрації України, що є порушенням п. п. 4.4.2 ст. 4 Закону України №2181-IIIвід 21.12.2000 року «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі-Закон №2181).»   

            Позивач також зазначив, що у періоді, в якому була проведена перевірка та були нараховані штрафні санкції діяв мораторій, встановлений відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

            Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів).

            Таким чином відповідачем неправомірно нараховані штрафні санкції у період дії мораторію.

            Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2007 р. позов було задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №0000178823/3/26968 від 03.11.2006 р. в частині визначення податкового зобов’язання з ПДВ, в т. ч.: основного платежу у сумі 21787, 91 грн. та в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій у сумі 10893, 96 грн. В решті позову відмовлено. Рішення суду обґрунтовано тим, що визначення податкового зобов’язання з ПДВ та штрафних санкцій, нарахованих на його суму, є таким, що суперечить нормам п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

            Щодо решти позовних вимог суд зазначив наступне.

            «Щодо вимог визнати недійсним спірне рішення в частині нарахування штрафних санкцій у зв’язку  з тим, що на момент здійснення перевірки та прийняття спірного рішення щодо позивача діяв мораторій, встановлений господарським судом Дніпропетровської області, суд не погоджується із вказаними вимогами з наступних підстав.

            Позивач не заперечує проти того, що ним було надано уточнюючі розрахунки з податку на прибуток за вересень 2004 р. та листопад 2005 р., що передбачає нарахування та сплату штрафу у розмірі п’яти відсотків від суми недоплати на підставі п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», проте, обґрунтовує свої вимоги саме наявністю мораторію.

            Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів).

            Як вбачається із змісту вказаної норми не застосовуються санкції за невиконання зобов’язань щодо сплати податків і зборів.

            Проте, як вбачається із змісту акту перевірки вказані санкції застосовано не за несплату податку, а за невірне визначення суми податкового зобов’язання, що не є тотожним його несплаті.»

            Не погодившись із постановою суду, позивач та відповідач подали апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі ВАТ «Дніпропетровськгаз» зазначає, що судом при винесенні оскаржуваної постанови неправильно застосовано норми ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Відповідно до вказаної норми протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів(обов’язкових платежів). Тому ВАТ «Дніпропетровськгаз» просить постанову господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2007 року скасувати та прийняти нову, якою визнати недійсним податкове-повідомлення рішення № 0000178823/3/26968 від 03.11.2006 року в частині нарахування основного платежу у розмірі 21787,91 грн. та штрафних санкцій у розмірі 47521,31, а також стягнути з Державного бюджету на користь ВАТ «Дніпропетровськгаз» судові витрати по сплаті судової експертизи відповідно до задоволених вимог.

            Як вбачається з апеляційної скарги СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську також не погоджується частково з оскарженою постановою суду першої інстанції та вважає, що вона винесена з порушенням норм матеріального права. На думку СДПІ, позивачем в порушення пп.7.4.1 та пп.. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» безпідставно завищено суму податкового кредиту по товарам, вартість яких не віднесено до складу валових витрат. Тому просить скасувати частково постанову господарського суду від 03.07.2007 року, та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

            Дослідивши матеріали справи та доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, а також заперечень позивача щодо них, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

            При розгляді матеріалів справи колегією суддів встановлено наступне.

     СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську була проведена планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2003 року по 31.12.2005 року за результатами якої був складений акт №116-08-03/3-03340920 ДСК від 07.04.2006 року. На підставі вказаного акту перевірки з врахуванням адміністративного оскарження у порядку ст. 5 Закону №2181 СДПІ винесені податкові повідомлення-рішення № 000178823/3/26968 від 03.11.2006 року, яким визначено позивачу податкове зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 74837,60 грн.,  втому числі за основним платежем 27316,31 грн., штрафні (фінансові) санкції 47521,31 грн., у зв’язку з порушенням позивачем п .п. 7.2.1, 7.2.3, п. 7.2, п. п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України « Про податок на додану вартість».

Визначення спірної суми податкового зобов’язання за основним платежем відповідно до акту перевірки пов’язується з наступним: «перевіркою встановлено, що  в порушення п. п. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством у перевіряємому періоді до складу податкового кредиту віднесені суми податку на додану вартість по витратам, вартість яких не віднесено до складу валових витрат (продукти харчування для дитячого табору), у розмірі 35052,52 грн., в тому числі за 2003р.-13032,17 грн., за 2004р.-21220,35 грн.»

З зазначеним висновком не можна погодитись, виходячи з наступного. Відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість», у редакції, що діяла на момент спірних правовідносин: - п. п. 7.4 1  податковий кредити звітного періоду складається із сум податків, сплачених ( нарахованих) платникам податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу  валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» п.1.32 ст.1 господарська діяльність – це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу, яка діє від імені та на користь першої особи.

У п. п. 4.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зазначено, що до складу валового доходу платника податку включаються загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), зокрема допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до п. 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу ( далі –валові витрати) – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робі, послуг), які придбаються ( виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, згідно з п. п. 5.2.1 ст. 5 Закону № 283/97 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3.-5.8 цієї статті.

В матеріалах справи (а.с.19) є копія  ліцензії серія АА № 322127 від 20.06.2002 року., виданої Державною туристичною адміністрацією України, згідно якої одним з видів господарської діяльності Ват «Дніпрпетровськгаз» є організація внутрішнього туризму, строк дії ліцензії з 14.06.2002р. по 14.06.2005р.

Крім того в матеріалах справи міститься:

Договір № 79/03 від 17.06.203р. (а. с. 38), відповідно до якого ВАТ «Дніпропетровськгаз» продає ВАТ «Сумигаз» путівки на базу відпочинку «Голубе полум’я» на сезон 2003 р.; вартість 1 путівки становить 345 грн., у т.ч. ПДВ 57,5 грн. Калькуляція вартості 1 путівки на 10 днів на базу відпочинку «Голубе полум’я» за 2003-2005р.р., затверджені головою профспілкового комітету та головою правління ВАТ «Дніпропетровськгаз», згідно яких до вартості путівок включено харчування відпочиваючих. Довідки від 12.01.2007р. № 11/12-55 (а. с. 50) та № 11/12-56 (а. с. 49), підписані першим заступником голови правління ВАТ «Дніпропетровськгаз», відповідно до яких в період функціонування бази відпочинку оздоровчого закладу «Голубе  полум’я», який знаходиться на балансі Ват « Дніпропетровськгаз» функціонував як база відпочинку в наступні періоди 2003р. – з 14.07.до 28.08; 2004 р. – з 02.06. до 22.06; з 20.08. до 09.09; 2005р.-з 14.07 до 28.08.

            Отже, слід визнати, що витрати, понесені позивачем у зв’язку із функціонуванням дитячого оздоровчого табору та бази відпочинку, є такими, що підлягали включенню до складу валових витрат, що за наявності податкових накладних, про що зазначено у акті перевірки, давало позивачу право на включення сум ПДВ до податкового кредиту.

            Посилання апелянта на ту обставину, що оскільки позивач не відносив до валових витрат вартість продуктів харчування для бази відпочинку, він не мав права включати ПДВ, сплачене при оплаті продуктів, до складу податкового кредиту, не приймається колегією суддів до уваги, виходячи з такого.

Відповідач посилається на норму п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у редакції, що діяла до 25.03.2006 р., згідно якій податковий кредит звітного періоду складається з сум податків сплачених (нарахованих) платником податку в  звітному періоді в зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносяться до складу валових витрат.

Норма даної статті не вказує, що на час виникнення права на податковий кредит вартість товарів повинна бути вже віднесена до складу валових витрат. Так, словосполучення «вартість яких відноситься до складу валових витрат» у контексті даної норми означає, що вартість таких товарів повинна бути віднесена до складу валових витрат взагалі, тобто вартість цих товарів повинна підпадати під визначення «валові витрати», вказане у п.5.1 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» і підлягати віднесенню до валових витрат підприємства згідно п. 5.2 ст. 5 цього Закону.

            Помилкове не включення суми до валових витрат не є підставою для встановлення порушення щодо податкового кредиту з ПДВ.

            Крім того, слід зазначити, що обставини, зазначені у акті перевірки, та викладені у п.1 на стор. 65, на які посилається позивач, спростовуються матеріалами справи.

            У акті перевірки йдеться про продукти для дитячого табору, позивач та відповідач, зокрема у апеляційній скарзі, посилаються на обставини, пов’язані із базою відпочинку. Отже, сам акт перевірки не підтверджує факт правопорушення, на яке посилається податкова. Таким чином господарський суд Дніпропетровської області правомірно дійшов висновку про необґрунтованість та протиправність податкового повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобов’язання за основним платежем та нарахування з цієї підстави штрафних санкцій у сумі 10893, 96 грн., що виключає підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача.

            Що стосується апеляційної скарги позивача, то вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

            Як свідчать матеріали справи, суд дійшов висновку, що штрафні санкції з податку на додану вартість у сумі 47521, 31 грн. застосовано обґрунтовано, оскільки позивачем було надано уточнюючі розрахунки з податку на прибуток за вересень 2004 року та листопад 2005 року., що передбачає нарахування та сплату штрафу у розмірі п’яти відсотків від суми недоплати на підставі п. 17.2 ст. 17 Закону №2181.

            Однак матеріали справи та пояснення сторін свідчать, що йдеться про податкові зобов’язання з ПДВ, що виключає у якості підстав для нарахування податкову звітність з податку на прибуток.

            Податкова ні у відзиві на позов, ні у апеляційній скарзі пояснень щодо обставин, за якими нараховано штрафні санкції, не надала, у судовому засіданні надано пояснення, що зобов’язання зі сплати штрафних санкцій з податку на додану вартість виникли у позивача відповідно до вищезазначеного податкового повідомлення – рішення 03.11.2006 р., а мораторій введений  ухвалою господарського суду Дніпропетровської області 14.10.2005 р., тобто податкові зобов’язання виникли після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

            Позивач у апеляційній скарзі зазначив, що у зв’язку з тим, що в оспорюваному повідомлені-рішенні Відповідач посилався саме на норми абзацу «б» п. п. 4.2.2 Закону № 2181 як на підставу застосування штрафних санкцій, то відповідно вся сума штрафних санкцій, вказана в повідомленні, нарахована у зв’язку з самостійним визначенням Відповідачем податкових зобов’язань Позивача.

Посилаючись на норми п. п. 17.1.3 ст. 17 Закону № 2181, вважає, що сума санкцій не може перевищувати 50% суми основного боргу.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

            Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000178823/3/26968 від 03.11.2006 р. в частині застосування штрафних санкцій не відповідає діючому законодавству.

            Висновки суду ґрунтуються на наступному. Згідно п. 6.1 Закону № 2181 у разі коли сума податкового зобов’язання розраховується контролюючим органом відповідно до ст. 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов’язань, сума податку чи збору (обов’язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності та інше.

            Як свідчить текст податкового повідомлення-рішення, норми, на підставі яких визначено штрафні санкції, у ньому відсутні. Відсутність названих норм не тільки свідчить про порушення податковою Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», але й позбавляє суд можливості встановити факт обґрунтованості названого податкового повідомлення-рішення в частині штрафних санкцій.

            Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, чи прийняті з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.

            Рішення, що не відповідають зазначеним нормам КАС України, є протиправними повністю, або частково.

            Виходячи з викладеного вище, спірне податкове повідомлення-рішення в частині застосування штрафних санкцій слід визнати необґрунтованим та таким, що не відповідає чинному законодавству.

У зв’язку з викладеним вище, апеляційну скаргу позивача слід задовольнити, рішення господарського суду Дніпропетровської області скасувати, як таке, що прийнято з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, позов ВАТ «Дніпропетровськгаз», м. Дніпропетровськ задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000178823/3/26968 від 03.11.2006 р. в частині визначення податкового зобов’язання за основним платежем  сумі 21787, 91 грн. та штрафних санкцій у сумі 47521, 31 грн.

Присудити на користь позивача за рахунок Державного бюджету України 1748, 70 грн. судових витрат.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 

Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

            Апеляційну скаргу  Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську залишити без задоволення.

            Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровськгаз», м.Дніпропетровськ задовольнити. Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2007 р. скасувати. Позов задовольнити. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000178823/3/26968 від 03.11.2006 р. в частині оспорюваної суми – 21787, 91 грн. основного платежу та 47521, 31 грн. штрафних санкцій.

            Присудити на користь позивача за рахунок Державного бюджету України 1748, 70 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

            Постанова може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

                Постанову виготовлено у повному обсязі 04.09.2008 р.

Головуючий суддя:                                                                                     Туркіна Л.П.

            Судді:                                                                                                           Коршун А.О.

           Проценко О.А.