Рішення № 2116954, 27.07.2007, Апеляційний суд Черкаської області

Справа № 22ц-1339/2007р. Головуючий по 1 інстанції

Категорія: про поновлення Бондаренко C.I.

на роботі, стягнення Доповідач в апеляційній інстанції

зарплати за час Захарова А.Ф.

вимушеного прогулу

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2007 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Храпка В.Д.

суддів Захарової А.Ф., Сіренко Ю.В.

при секретарі Петренко СП.

адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси скаргу ОСОБА_2 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 червня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_2 до КС «Фортеця» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_1, які підтримали доводи апеляційної скарги, та представника КС «Фортеця», який на них заперечував, судова палата, -

встановила:

05 березня 2007 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Кредитної спілки «Фортеця» про поновлення на роботі, стягнення зарплати за час вимушеного прогулу.

Вказувала, що 01 червня 2006 року працювала інспектором кредитним в Кредитній спілці «Фортеця».

31.01.2007 року наказом № 174/1-К її було звільнено із займаної посади з 31.01.2007 року за прогули без поважних причин 29 та 30 січня 2007 року на підставі п. 4 ст.40 КЗпП України.

Вважаючи своє звільнення незаконним, оскільки вона була відсутня на роботі по причині хвороби дитини, позивачка просила поновити її на роботі у Кредитній спілці «Фортеця» на посаді інспектора кредитного, стягнути на її користь 1221,3 грн. заробітної плати за час вимушеного прогулу, 1700 грн. у відшкодування моральної шкоди, яка спричинена незаконним звільненням, що змусило її брати гроші в борг, змінити спосіб життя, вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя, оскільки має двох неповнолітніх дітей на своєму утриманні.

Рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси від 05 червня 2007 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі на це рішення ОСОБА_2 просить його скасувати як неправомірне, та ухвалити нове рішення про задоволення її вимог.

Обговоривши матеріали справи, судова палата вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд виходив з того, що позивачка без поважних причин була відсутня на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня, в зв'язку з чим правомірно була звільнена за прогули без поважних причин, - за п.4 ст.40 КЗпП України. Встановлена частиною 2 ст.184 КЗпП України заборона звільнення на позивача не розповсюджується, оскільки вона не має статусу одинокої матері.

Проте з цим погодитись не можна.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 з 01 червня 2006 року працювала інспектором кредитним в Кредитній спілці «Фортеця» (ар.спр.6). Наказом № 174/1-К від 31 січня 2007 року вона була звільнена із займаної посади з 31.01.2007 року за прогули без поважних причин 29 та 30 січня 2007 року за п.4 ст.40 КЗпП України. Підставою для такого звільнення є акти від 29.01.2007 року; від 30.01.2007 року; від 31.01.2007 року №3, від 31.01.2007 року № 4 (ар.спр. 57-60), складенні комісією у складі голови правління КС «Фортеця» Бурлай П.І., заступника голови правління Шандрака О.В. та головного бухгалтера КС «Фортеця» Лаврик Л.М.

Позивачка ОСОБА_2 стверджувала, що 29.01.2007 року була з ранку на роботі, а потім відпросилася (ар.спр. 90 зворотній бік) в зв'язку з тим, що захворіла її дочка ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1; з якою вона 29.01; 30.01; 31.01 та 02.02; 03.02.2007 року відвідувала лікаря і водила її на медичні процедури, тобто була відсутня на роботі з поважних причин, а тому звільнена незаконно.

Ніхто ніяких пояснень не пропонував навіть надати. 03.02.2007 року від секретаря вона взнала про своє звільнення і пішла до адвоката.

В судовому засіданні була оглянута медична картка дитини ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1, з якої вбачається, що дитина ,дійсно, в період з 29.01.2007 року по 06.02.2007 року хворіла на двобічний гострий гн. риносинусит, піддавалась медичним процедурам ( ар.спр. 61-62 ). Про це ОСОБА_2 видав довідку 03.02.2007 року лікар-лор Черкаської міської лікарні ОСОБА_4 (ар.спр.69), який підтвердив зазначений факт, будучи допитаний свідком в судовому засіданні (ар.спр. 93-95). В справі також є дані про те, що в період з 29.01.2007 року по 03.02.2007 року мати щодня забирала ОСОБА_3 з одного уроку на медичні процедури, про що свідчать відмітки в класному журналі. ( ар.спр. 55;56).

Наведене вказує на те, що 29-31 січня 2007 року позивачка була відсутня на роботі по поважній причині у зв'язку з хворобою своєї неповнолітньої доньки, 1998 року народження.

Намагаючись з'ясувати об'єктивність складених працівниками КС «Фортеця» актів щодо відмови ОСОБА_2 від будь яких пояснень про причини її відсутності на роботі, суд неодноразово викликав в якості свідків осіб, з участю яких складались вказані акти, проте жодного разу жоден з зазначених осіб до суду не з'явились, надавши заяви про неможливість цього через зайнятість на роботі ( ар.спр. 92-зворотній бік, арк. спр. 93; 99; 85-88), що свідчить не на користь об'єктивності згаданих актів, а також про те, що належним чином відповідач не витребував пояснення від ОСОБА_2 щодо причин відсутності на роботі в період з 29 січня по 31 січня 2007 року перш ніж винести рішення ( або видати наказ) про звільнення її за прогули без поважних причин, тобто порушив ст. 149 ч.1 КЗпП України, оскільки звільнення за п.4 ст.40 КЗпП України являється одним із видів ( або заходів ) стягнення.

Крім того, стягнення за вказаною підставою - це звільнення з ініціативи адміністрації підприємства, роботодавця.

А відповідно до ч.3 ст.184 КЗпП України звільнення жінок, які мають дітей віком до чотирнадцяти років з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 має двох неповнолітніх дітей -дочок ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто до 14-ти років, яких виховує сама, оскільки шлюб з ОСОБА_6 розірвала 28.03.2000 року, про що на ар.спр. 14 є свідоцтво органів РАЦСу, і відповідно до роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» являється за свої станом відповідно до викладеного одинокою матір'ю (як інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама).

Таким чином ОСОБА_2 звільнена з грубим порушенням діючого законодавства, в зв'язку з чим рішення про відмову в задоволенні її вимоги щодо поновлення на роботі та інших, пов'язаних з цим позовом, підлягає до скасування з постановлениям нового рішення -про задоволення позову ОСОБА_2 про поновлення на роботі. Відповідно до цього слід стягнути на користь позивачки з КС «Фортеця» середній заробіток за час вимушеного прогулу, виходячи з середньомісячного заробітку її в розмірі 903 грн., як видно з довідки відповідача на ар.спр. 11 від 22 лютого 2007 року та майже шестимісячного терміну прогулу (з 31 січня 2007 року по даний час) що буде дорівнювати 5 400 грн.

Внаслідок неправомірного звільнення позивачки з роботи їй, дійсно, завдано суттєвої моральної шкоди. Вона виховує і утримує своїх двох неповнолітніх дітей сама, оскільки бувший чоловік аліментів давно не сплачує, тому її зарплата була і є основним джерелом матеріального забезпечення, і позбавлення її такої змусило її докласти зусиль для організації життя своєї сім'ї, брати гроші в борг у знайомих та таке інше. Тому судова палата вважає за можливе відповідно до пережитих моральних та душевних страждань позивачкою стягнути на її користь з відповідача у відшкодування моральної шкоди суму 1700 грн., про що і просила позивачка.

Згідно з п.п.4; 2 ч.1 ст. 367 ЦПК України слід допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивачки на роботі та стягнення середньомісячного заробітку.

З відповідача на користь держави підлягає стягненню державне мито в сумі 71 грн., а на користь ОСОБА_2 витрати понесенні останньою на правову допомогу, в сумі 200 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303; 304; 307; 309; 314; 316; 317; 218 ЦПК України, судова палата, -

вирішила:

Апеляційну скаргу Апеляційну скаргуОСОБА_2 задоволити.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 червня 2007 року скасувати.

Позов ОСОБА_2 до Кредитної спілки «Фортеця» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задоволити.

Поновити ОСОБА_2 на роботі на посаді інспектора кредитного в Кредитній спілці «Фортеця» з 31 січня 2007 року.

Стягнути з Кредитної спілки «Фортеця» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу 5400 грн., у відшкодування моральної шкоди 1700 грн., та у відшкодування витрат на правову допомогу 200 грн.

Стягнути з Кредитної спілки «Фортеця» на користь держави держмито в сумі 71 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 30 грн. на розрахунковий рахунок № 31210259700002 в УДК в Черкаській області, УЄДРПУ 22809222, МФО 854018, банк одержувача - ГУДКУ в Черкаській області.

Рішення в частині поновлення на роботі і стягнення середньомісячного заробітку підлягає до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене до Верховного Суду України в касаційному порядку на протязі двохмісячного строку.