Рішення № 21164459, 31.01.2012, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 2025/2-1820/11

Номер провадження 2/2025/184/2012

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.01.2012 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судовим засіданням - судді Жмуд Н.М., за участю секретаря судових засідань: Торенко Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Лозівського міськрайонного суду Харківської області в місті Лозова Харківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 "про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей", -

В С Т А Н О В И В:

В провадження судді передано вищевказану цивільну справу. Позивач прохає суд стягнути на її користь аліменти з відповідача на утримання двох дітей, які в них народилися за час їхнього спільного проживання однією сім"єю без реєстрації.

У судове засідання позивач не з»явилася, тоді як про день, час та місце слухання справи повідомлялася своєчасно та належним чином, про те, від її імені подано заяву 23 січня 2012 року (а.с.№13) про слухання справи за її відсутності, і ухваленні заочного рішення, у разі неявки відповідача,оскільки вона підтримує свої позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання також не з»явився і не повідомив суд про причини своєї неявки та не подав заперечень на позовну заяву; не подано ним і заяв про розгляд справи за його відсутності, тоді як про день час та місце слухання справи, судом повідомлявся своєчасно та належним чином.

Згідно до положення ч.2 ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобовязані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не зявилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч.4 ст.169 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Виходячи з викладеного, зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Із матеріалів справи, судом з"ясовано, що позивач та відповідач перебували в фактичних шлюбних відносинах (а.с.№1-2). За час їх спільного проживання, у них народилося двоє дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, про що свідчать ксерокопії свідоцтв про народження, де в графі «Батько»зазначено - ОСОБА_3, а в графі «Мати» - ОСОБА_2.

Згідно до довідки з місця проживання (а.с.№9), судом з»ясовано, що діти проживають з позивачем.

Із позовної заяви та матеріалів справи, судом встановлено, сторони не проживають однією сім"єю і зареєстровані за різними адресами (а.с.№3-5, 11).

Із позовної заяви вбачається, що з боку відповідача, відсутня матеріальна допомога відповідачу на утримання їх спільних дітей (а.с.№1-2).

Згідно ст.180 Сімейного кодексу України, визначено, що батьки повинні утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття. Дана вимога закріплена і в статті №51 Конституції України від 28 червня 1996 року, а саме: Батьки зобов"язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. Аналогічне твердження закріплене і в ст.180 Сімейного Кодексу України. В принципі №6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року, записано: " Дитина, якщо це можливо, повинна зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків, і звичайно, в атмосфері любові та матеріального забезпечення". В ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, що діє на Україні з 27 вересня 1991 року вказано: "Держави-учасники зобов"язуються забезпечити дитині такий захист та опіку, які необхідні їй для її злагоди, приймаючи до уваги права та обов"язки її батьків, опікунів та інших осіб, котрі відповідають за неї по закону і з цією метою приймають всі відповідні законодавчі та адміністративні заходи". Відповідно до ст.8 Закону України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року №2402 зазначено, що "Кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних доля всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Статтею №11 цього ж Закону вказано, що "Сім"я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім"ї разом з батьками або в сім"ї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов"язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини." Згідно статті №12 цього закону вказано, що " Виховання в сім"ї є першоосновою розвитку дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов"язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров"я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці".

Керуючись вимогами ст. 182 Сімейного Кодексу України та п. 17 Постанови Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судом окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ, щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров"я та матеріальне положення дитини, стан здоров"я та матеріальне положення позивача, відповідача. Суд також враховує, що у суду відсутні відомості про працевлаштування відповідача, про те з»ясовано, що на обліку в центрі зайнятості він не перебуває (а.с.№20). На підставі викладеного, суд вважає можливим позов позивача задовольнити і стягнути з відповідача аліменти на користь позивача на утримання дітей в розмірі 1/3 частини всіх видів його доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подання позову до суду і до досягнення найстаршою дитиною віку повноліття.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Згідно до п. 6 ч.1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Керуючись ст.ст.10, 11, 31, 57, 60, 77, 79, 81, 88, 169, 208-209, 212-213, 214, 215, 218, 223, 224-226, ч.1 ст.367 ЦПК України; ст.ст.180, 181, 183, 184, 191 Сімейного кодексу України; Принципом №6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року; ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, що діє на Україні з 27 вересня 1991 року; ст.8 Закону України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року №2402; п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судом окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ, щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 "про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей»- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого станом на 11 січня 2012 року за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер невідомий, не перебуваючого на обліку в Лозівському міськрайонному центрі зайнятості Харківської області, аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 - в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідної вікової категорії щомісяця, починаючи з дня подачі позову до суду 16 грудня 2011 року і до досягнення найстаршою дитиною віку повноліття.

Рішення, в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць, підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір на суму в 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Головуючий

в судовому засіданні

Суддя: Н.М. Жмуд