Вирок № 21157733, 10.01.2012, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 1-254/12

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2012 рокум. Київ Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Дідик М. В.

при секретарі Асіпцовій О.В.

з участю прокурора Рака П.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Конотоп Сумської області, українця, громадянина України, з освітою середньою, одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочину передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 02.10.2011 року приблизно о 13.35 год., керуючи технічно справним автомобілем марки «ВАЗ-2121»д.н.з. НОМЕР_1, рухався по сухому асфальтобетонному покриттю зі швидкістю приблизно 50 км/год., на зелене світло світлофора, по регульованому перехрестю вул. М. Грінченка та вул. Саперно-Слобідської в м. Києві зі сторони вул. М. Грінченка.

Порушивши п.п. 1.5, 2.3б), 10.1, 16.2 ПДР України, проявивши неуважність, неправильно зреагував на зміну дорожньої обстановки, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, ОСОБА_1 повертаючи ліворуч на вул. Саперно-Слобідську, не надав дорогу пішоходу ОСОБА_3, яка переходила проїжджу частину вулиці на яку він повертав, та здійснив на неї наїзд. Як наслідок, ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Порушення ОСОБА_1 п.п. 1.5, 2.3б), 10.1, 16.2 ПДР України, знаходяться в прямому причинному зв"язку з виникненням даної ДТП та її наслідками.

Підсудний ОСОБА_1, вину свою у вчиненні злочину визнав повністю, підтвердивши вище зазначені обставини. По суті пояснив, що 02.10.2011 року в обідню пору керував власним автомобілем «ВАЗ-2121». На перехресті вулиць М.Грінченка та Саперно-Слобідської на зелений сигнал світлофора виконував поворот, проте не помітив пішохода, який переходи дорогу і вчинив на нього наїзд. З потерпілою повністю розрахувався та відшкодував завдані збитки, про що в справі є розписка. У вчиненому щиро розкаюється. Просить не позбавляти прав, оскільки постійно користується автомобілем для потреб сім»ї та по можливості врахувати, що не працює, має важке матеріальне становище.

За згодою сторін згідно ч. 3 ст. 299 КПК України, судом було визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи , які ніким не оспорювались. Підсудний правильно розуміє фактичні обставини справи, що підтверджується його показами, сумнівів суду у добровільності та істинності його позиції немає, будучи попередженими про наслідки застосування обмеженого дослідження доказів, на зазначений порядок погодився.

Тому суд, згідно вимог ст. 301-1 КПК України, обмежив дослідженням фактичних обставин справи допитом підсудного та матеріалами, що характеризують його особу.

Суд вважає, що дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ст. 286 ч.1 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху, особою яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

При призначенні покарання, суд враховує тяжкість вчиненого злочину та особу підсудного, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, не працює.

Обставинами, що пом”якшують покарання винного, суд визнає: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

На підставі викладеного, суд вважає, що ОСОБА_1 необхідно призначити покарання у виді обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами. Враховуючи тяжкість та обставини вчинення злочину, особу підсудного та інші обставини справи, суд надійшов до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, та приймає рішення про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, відповідно до вимог ст. 75 КК України та покладенням на нього певних обов»язків передбачених ст. 76 КК України.

Стягнути з винного судові витрати за проведення криміналістичної експертизи, відповідно до вимог ст. 93 КПК України.

Долю речових доказів, вирішити у відповідності з вимогами ст. 81 КПК України.

На підставі вищевикладено, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України,-

З АС У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України, та призначити покарання у виді обмеження волі на 1(один) рік без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік, та, відповідно до ст. 76 КК України, покласти на нього обов»язок повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати в сумі 675, 36 грн. (одержувач платежу6 НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві, код 25575285, банк: ГУ ДКУ у Київській області, МФО 821018, р/р. 31253272210699, призначення платежу: 11521 послуги експерта).

Речовий доказ: автомобіль марки «ВАЗ 2121» д.н.з. НОМЕР_1, - залишити власнику, у якого він знаходиться на зберіганні.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити без змін, - підписку про невиїзд.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення.

Суддя М. В. Дідик