Рішення № 21157008, 31.01.2012, Докучаєвський міський суд Донецької області

Судова справа № 2/0515/24/2012

РІШЕННЯ

іменем України

03 січня 2012 року місто ДОКУЧАЄВСЬК

ДОКУЧАЄВСЬКИТЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого –судді СЄЛІНА Є.В.,

при секретарі –ПАНІХІНОЇ Г.С.,

з участю: відповідача –ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Докучаєвська цивільну справу № 2/515/24/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «Інвестиційно-фінансовий консалтинг»до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресної вимоги,

ВСТАНОВИВ:

26.10.2011р. із вказаним позовом до суду першої інстанції звернувся позивач. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що 13.09.2008р. в місті Докучаєвську сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки ВАЗ 21154 (державний реєстраційний номер НОМЕР_1), під керуванням ОСОБА_2, якому він належить та мопеда «Укрмото», під керуванням відповідача ОСОБА_1 Вказана подія згідно довідки ДАЇ від 01.10.2008р. сталася внаслідок порушення останнім п. 2.3б ПДР України. У відношенні ОСОБА_3 - 26.02.2009р. було складено адміністративний протокол за серією ДА № 122030 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.4 ст.127 КУпАП, який було розглянуто 10.03.2009р. начальником ВДАЇ м. Докучаєвська ОСОБА_4, та за результатами розгляду якого винесено постанову за серією АН № 167586 про притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення стягнення у вигляді штрафу. За договором № 74936-01-02 добровільного страхування наземного транспорту від 03.12.2007р., укладеного між ЗАТ «СК «ВУСО»та ОСОБА_2, автомобіль марки ВАЗ 21154 (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) був у передбаченому законодавством порядку застрахований. На підставі поданої заяви про страхове відшкодування, страхового акту № 7282-02 від 23.10.2008р., звіту № 03-05/10 від 05.10.2008р. про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу, було здійснене 23.10.2008р. страхове відшкодування у розмірі 9141,71грн. Відповідно до ст.993 ЦК України та ст.27 ЗУ «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки. Згідно з Договором відступлення права вимоги від 23.12.2009р. ПАТ «Інвестиційно-фінансовий консалтинг»набуло належне ЗАТ СК «ВУСО»право вимоги, яке виникло у останнього на вищевказаних підставах. Оскільки ОСОБА_3 ніяких дій щодо повернення цих коштів, а саме 9141,71грн. добровільно не здійснив, товариство змушене звернутись до суду та в судовому порядку вимагати стягнення цієї суми /а.с. 3-5/.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, надавши письмову заяву, де просить справу розглянути за його відсутності, на позовних вимогах наполягає /а.с. 63/.

Відповідач у судовому засіданні позов визнав у повному обсязі, зазначивши, що не оспорює того факту, що саме він є винуватцем в дорожньо-транспортній пригоді, що сталась 13.09.2008р. у місті Докучаєвську, в результаті якої автомобіль ОСОБА_2 зазнав механічних пошкоджень та не оспорює суми завданої шкоди останньому. Однак вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду із вказаним позовом, а тому просить застосувати строк позовної давності, подавши з цього приводу письмову заяву /а.с. 62/.

Вислухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим та таким що підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом установлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДА № 122030 від 26.02.2009р., ОСОБА_3 –13.09.2008р. о 20.00год. будучи у стані алкогольного сп’яніння, керуючи скутером «Укрмото»та рухаючись у місті Докучаєвську по вулиці Донецькій (зі сторони провулку Фабричний в напрямку провулку Річний), не врахувавши перед початком руху технічний стан свого транспортного засобу, через що на ньому лопнула шина та він виїхав на зустрічну смугу руху, де скоїв зіткнення з рухаючимся у зустрічному напрямку автомобілем марки ВАЗ 21154 (державний реєстраційний номер НОМЕР_1), в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив п.п. 2.3а,б, 11.3 ПДР України /а.с. 14/.

За постановою в справі про адміністративне правопорушення серії АН № 167586 від 10.03.2009р., ОСОБА_3 визнано винним в скоєнні даної дорожньо-транспортної пригоди та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу /а.с. 67/.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні не оспорював дані обставини та визнав їх.

Відповідно до частини 1 статті 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Згідно звіту № 03-05/10 про оцінку вартості матеріальної шкоди спричиненої власнику дорожнього транспортного засобу від 05.10.2008р., вартість матеріальної шкоди спричиненої власнику дорожнього транспортного засобу –легкового автомобіля марки ВАЗ 21154 (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) складає 9247,23грн. /а.с. 20-26/. З вказаного розрахунку було виключено вартість охолоджуючої рідини у розмірі 105,52грн.

За статтею 979 ЦК України та частиною першою статті 16 Закону України «Про страхування», за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За договором № 74936-01-02 добровільного страхування наземного транспорту від 03.12.2007р., укладеного між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО»та ОСОБА_2, автомобіль останнього марки ВАЗ 21154 (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) був застрахований у передбаченому законом порядку /а.с. 16-17/.

Страховик відповідно до частини першої статті 990 ЦК України та частини першої статті 25 Закону України «Про страхування», здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

На підставі поданої ОСОБА_2 заяви про страхове відшкодування /а.с. 18-19/, страхового акту № 7282-02 від 23.10.2008р. /а.с.32/, звіту № 03-05/10 про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу від 05.10.2008р. /а.с. 20-26/, йому було здійснене страхове відшкодування у розмірі 9141,71грн., що підтверджується платіжним дорученням № 17707 від 23.10.2008р. /а.с. 33/.

Відповідно до ст.993 ЦК України та ст.27 ЗУ «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Згідно з Договором відступлення права вимоги від 23.12.2009р. ПАТ «Інвестиційно-фінансовий консалтинг»набуло належне ЗАТ СК «ВУСО»право вимоги, яке виникло у останнього на вищевказаних підставах /а.с. 40-42/.

Виходячи з обставин справи та вимог закону, з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Інвестиційно-фінансовий консалтинг»підлягають стягненню у рахунок відшкодування шкоди в порядку регресної вимоги (страхове відшкодування) у розмірі 9141,71грн.

Посилання відповідача ОСОБА_1 на пропуск позивачем строку для звернення до суду із вказаним позовом як на підставу для відмови у його задоволенні, судом не приймається, оскільки відповідно до платіжного доручення № 17707, страхове відшкодування на відповідний рахунок ОСОБА_2 перераховано 23.10.2008р. /а.с. 33/, а вказаний позов згідно штепселя на поштовому конверті відправлено на адресу суду 21.10.2011р. /а.с. 43/, тобто у межах строку, передбаченого законом.

Згідно частини 1 статті 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Доказами відповідно до частини 1 статті 57 цього ж Кодексу, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б виключали його відповідальність перед позивачем за вказаним позовом.

Відповідно до частини першої статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993р. «Про державне мито», яка діяла на момент звернення позивача із вказаним позовом, із позовних заяв майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1% ціни позову, але не менше 3 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більш 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; із позовних заяв немайнового характеру - 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 91,42грн. згідно платіжного доручення № 2503 від 19.10.2011р., виданого філією «Донецька дирекція «Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» /а.с. 2/.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, за таких обставин ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у тому ж розмірі.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. за № 1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів», яка діяла на момент звернення позивача із вказаним позовом, із справ позовного провадження з розгляду спору майнового характеру витрати сплачуються в розмірі 120 грн. При подачі позовної заяви позивачем сплачено саме таку суму, про що свідчить платіжне доручення № 2504 від 19.10.2011р., виданого філією «Донецька дирекція «Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо»/а.с. 1/.

Сума зазначених витрат не пов’язана із сумою задоволених позовних вимог, їх розмір пов'язаний лише з характером спору, який розглядає суд, а тому вони підлягають відшкодуванню позивачу в повному обсязі.

На підставі ст.ст. 993, 1187 ЦК України та ст. 27 ЗУ «Про страхування», керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Інвестиційно-фінансовий консалтинг»до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресної вимоги –задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Інвестиційно-фінансовий консалтинг», розрахунковий рахунок № 26004000100561 в Донецькій філії ТОВ УКБ «Камбіо», код ЄДРПОУ 33792667, МФО 394523, у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресної вимоги у розмірі 9141,71грн., судовий збір у розмірі 91,42грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 120грн., а всього 9353,13грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Докучаєвський міський суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Суддя