Рішення № 21144761, 17.01.2012, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 2-6615/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2012 року Рівненський міський суд Рівненської області

в особі судді- судді Музичук Н.Ю.

при секретарі- Швець А.Л.

за участю представників позивача- ОСОБА_1

відповідача- Герасимчука О.П.

третьої особи - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнеагроспецмонтаж», третя особа ОСОБА_5, про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

встановив:

В жовтні 2011 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнеагромпецмонтаж», третя особа ОСОБА_5, про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 26 серпня 2010 року працівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнеагроспецмонтаж»ОСОБА_5 під час керування транспортним засобом КАМАЗ-5410, реєстраційний номер НОМЕР_1, з напівпричепом «ОДАЗ-9370», реєстраційний номер НОМЕР_2, було скоєно дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої було пошкоджено транспортний засіб позивача марки DAEWOO-Lanos TF 48Y д.н. НОМЕР_3, а також завдано тяжких тілесних ушкоджень. Вироком суду від 06 квітня 2011 року у справі № 1-250/11 ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, а позивача визнано потерпілим.

Майнову завдану внаслідок злочину шкоду позивач оцінює у 67600,00 грн., де 50000,00 грн. вартість пошкодженого транспортного засобу та 17600,00 витрат на лікування. Немайнову, моральну, шкоду - у розмірі 50000,00 грн.

Зазначає, що 26 серпня 2010 року приблизно о 15год. 45 хв. по вулиці Басівкутській в місті Рівне ОСОБА_5, який перебував у трудових відносинах з ТОВ «Рівнеагроспецмонтаж», що є власником джерела підвищеної небезпеки, керуючи транспортним засобом «КАМАЗ-5410», реєстраційний номер НОМЕР_1, з напівпричепом «ОДАЗ-9370», реєстраційний номер НОМЕР_2 порушив правила дорожнього руху та допустив ДТП. Чим пошкодив належний потерпілому автомобіль та завдав шкоди здоровю потерпілого, що за медичним висновком відноситься до тяжких тілесних ушкоджень. В ході досудового слідства ОСОБА_4 визнано потерпілим. Внаслідок дорожньо-транспотрної пригоди завдано збитків в сумі 15000,00 грн. витрат на лікування та 50000,00грн. пошкоджень транспортного засобу. Також завдано душевних хвилювань не тільки від ДТП, а і від його наслідків, що полягають у втраті здоров»я, звязків, звичного життєвого укладу.

Згідно письмових заперечень, відповідач зазначає, що є шкода, яка заподіяна взаємодією двох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується їх володільцями з урахуванням вини кожного учасника. Тому суд повинен дати оцінку діям кожного учасника для встановлення вини всіх осіб та керуватися нормами ст. 1188 ЦК України, згідно якої шкода відшкодовується у розмірі, що визначається у відповідній частці залежно від обставини, що мають істотне значення. Зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується або у відшкодуванні має бути відмовлено. Вважає наявною в діяннях позивача вину у формі грубої необережності, що дає підстави просити про відмову в позові про відшкодування шкоди. Також вказує, що позивач не надав доказів заподіяння моральної шкоди, зокрема доказів медичних установ про перебування на лікуванні, доказів ушкодження здоровя та інші підтверджуючі документи, а відтак позовні вимоги в цій частині нічим не обґрунтовані не доведені, до задоволення не підлягають.

Представник позивача ОСОБА_1 додатково пояснив, що у матеріалах кримінальної справи № 1-250/11 від 06 квітня 2011 року, містяться докази, які обґрунтовують вину ОСОБА_5 у скоєнні ДТП, а саме у томі 1 на аркуші 21 справи міститься висновок експерта, в якому зазначено, що причиною даної дорожньо-транспортної пригоди з технічної точки зору в даній дорожній обстановці, слід вважати технічно необґрунтований застосований водієм вантажного сідлового тягача марки «КАМАЗ-5410», реєстраційний номер НОМЕР_1, з напівпричепом «ОДАЗ-9370»маневр вліво. Крім того у матеріалах кримінальної справи та у вироку суду відсутні будь-які докази вини ОСОБА_4 у вказаному ДТП. Також зазначив, що у томі 2 кримінальної справи міститься висновок Товарознавчої експертизи, яким визначено вартість пошкоджень т/з DAEWOO-Lanos TF 48Y, д.н. НОМЕР_3, і зазначено, що відповідно до дефектної відомості подальший ремонт та відновлення транспортного засобу в умовах СТОА недоцільний. Вартість транспортного засобу становить 58774,77 грн. Також в матеріалах справи наявні копії фіскальних чеків, які збереглися в потерпілого, що частково підтверджують витрати на придбання ліків на лікування на загальну суму 9600,00 грн. Моральна шкода беззаперечно підтверджується матеріалами справи, зокрема втратою здоров»я, що потягнуло інвалідність ІІ групи, тривалістю лікування, втратою товариша внаслідок ДТП, втратою власності та нормальних життєвих стосунків. Страхове відшкодування позивач не отримував і за ним не звертався за умовами договору. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав та підтримав в судовому засіданні письмові заперечення, згідно яких першопричиною ДТП вважає маневр транспортного засобу під керуванням позивача, проте визначення ступені вини позивача вказати не може і покладає на розгляд суду. в задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі. Вважає відсутніми правові підстави для відшкодування моральної шкоди відповідачем, така відшкодовується безпосередньо винною особою. Потребує врахування страхове відшкодування збитку страховою компанією, згідно страхового поліса, з приводу чого підстави вказати не може, докази та інформація відсутні. Також вказує, що позивач не надав доказів перебування на лікуванні, доказів ушкодження здоровя, а відтак просить у позові відмовити повністю.

Третя особа ОСОБА_5 підтримав пояснення представника відповідача, додатково пояснив, що в позасудовому добровільному порядку жодним чином не відшкодовував ні матеріальну ні моральну шкоду позивачу, просив у задоволенні позову відмовити.

Оцінюючи пояснення учасників цивільного процесу, долучені, надані в справі докази, встановлені обставини в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення за таких підстав.

Сукупністю досліджених в справі пояснень та письмових доказів, зокрема вироку Рівненського міського суду у кримінальній справі № 1-250 від 06 квітня 2011 року, які визнаються судом достовірними підтверджується, що 26 серпня 2010 року ОСОБА_5 приблизно 15 год. 45 хв., керуючи вантажним сідловин тягачем марки «КАМАЗ-5410», реєстраційний номер НОМЕР_1, з напівпричепом «ОДАЗ-9370», реєстраційний номер НОМЕР_2, рухаючись по вул. Басівкутській в м. Рівне, зі сторони вул. Дворецької в напрямку вул. Чорновола, поблизу будинку № 10, під час виникнення небезпеки для руху: виїзд на його смугу руху легкового автомобіля DAEWOO-Lanos TF 48Y, реєстраційний номер НОМЕР_3, всупереч вимог пп.10.1,12.3 Правил дорожнього руху України, застосував маневр вліво, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення із вищевказаним автомобілем під керуванням ОСОБА_4, який перебував у стані алкогольного спяніння. Внаслідок зіткнення транспортних засобів ОСОБА_4 (водій автомобіля марки DAEWOO-Lanos TF 48Y) отримав тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя.

Висновком Товарознавчої експертизи, який міститься в матеріалах кримінальної справи т. 2, встановлено, що згідно дефектної відомості подальший ремонт та відновлення автомобіля марки DAEWOO-Lanos TF 48Y, реєстраційний номер НОМЕР_3, який одержав механічні пошкодження внаслідок ДТП 26 серпня 2010 року, в умовах СТОА недоцільно, його ринкова вартість становить 58774,77 грн.

Згідно копій фіскальних чеків, які містяться в томі 2 кримінальної справи № 1-250/11 аркуші справи 31-39, загальна вартість придбаних позивачем лікарських засобів в період його лікування внаслідок тілесних ушкоджень в ДТП становить 9600,00 грн.

Заперечення відповідача, щодо встановлення вини потерпілого ОСОБА_4 у скоєнні ДТП не можуть бути взяті до уваги, так як відповідні докази не надані, доводи не конкретизовані відповідачем та матеріалами справи не підтверджені, а дослідженим в рамках цивільної справи вироком по кримінальній справі № 1-250/11 від 06 квітня 2011 року встановлено вину ОСОБА_5 у вчиненні ДТП та заподіянні наслідків, у вироку відсутні посилання на неправомірні дії позивача ОСОБА_4, що сприяли вчиненню злочину чи настанню негативних наслідків.

Відповідно до ч.3,4 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

4. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Встановлено, що ОСОБА_5 під час вчинення злочину перебував у трудових відносинах з ТОВ «Рівнеагроспецмонтаж», що визнавалося відповідачем та третьою особою.

Відповідно до п. 3 ч.2 ст.11 ЦК України, 2. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

Відповідно до ч.1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, згідно ч.3 цієї статті, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Оцінкою досліджених зазначених вище доказів матеріальної шкоди суд вважає доведеними та обґрунтованими в повному обсязі заявлені вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди внаслідок знищення транспортного засобу, належного позивачу автомобіля DAEWOO-Lanos TF 48Y, реєстраційний номер НОМЕР_3, на суму 50000,00 грн., та частково на суму 9600 грн. доведеними матеріальні витрати позивача на лікування, а всього підлягає до відшкодування матеріальна шкода в розмірі 59600,00 грн.

Дослідженим доказами цивільної справи, матеріалами кримінальної справи /т.№1/, зокрема Страховим полісом, згідно якого забезпеченим транспортним засобом є DAEWOO-Lanos TF 48Y, реєстраційний номер НОМЕР_3, не встановлено підстав страхового відшкодування пошкодження цього транспортного засобу внаслідок ДТП чи доказів фактичного одержання страхового відшкодування позивачем. Доводи відповідача в цій частині до уваги не приймаються.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч.1 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Враховуючи встановленим, що діями працівника ОСОБА_5 при виконання трудових обовязків завдана матеріальна і моральні шкода шляхом ушкодження здоров»я позивачу, що кваліфікується як злочин і підпадає під дію розділу ХІ КК України, як злочини проти безпеки руху і експлуатації транспорту, то суд приходить до висновку, що роботодавець в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнеагроспецмонтаж»несе відповідальність у вигляді відшкодування потерпілому як матеріальної так і моральної шкоди.

У відповідності до положень ст.1187 ч.2 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка правомірно володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до абз.2 п.8 Постанови Верховного суду України від 31 березня 1995 року N 4, «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»- За моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу. Відповідно до п. 9. Постанови Верховного суду України від 31 березня 1995 року N 4, «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Розглядаючи вимоги позивача в частині стягнення моральної шкоди в порядку ст.ст. 23, 1167 ЦК України, суд враховує, що вчинення відповідачем злочину стосовно позивача та його наслідки у вигляді пошкодження майна позивача, тяжкі тілесні ушкодження, порушення нормального способу життя, переживаннях, душевних стражданнях є безспірними, відповідно, вважає факт заподіяння моральної шкоди доведеним і очевидним. За таких обставин, враховуючи вищенаведене, суд вважає позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди обґрунтованими, доведеними належними доказами в частині факту заподіяння такої шкоди для позивача, протиправності діяння її заподіювача в особі відповідача, наявності причинного завязку між шкодою і протиправним діянням її заподіювача та вини останнього в заподіянні, позов в цій частині таким, що підлягає до часткового задоволення.

Оцінюючи надані в цій частині докази, що стосуються характеру порушення, характеру немайнових втрат, обсягу, тривалості і глибини душевних страждань, внаслідок неправомірних дій відповідача, їх наслідків та зусиль необхідних для відновлення попереднього стану позивача, виходячи із принципу розумності, виваженості і справедливості, суд вважає доцільним задоволення позовних вимог частковота стягнення на користь позивача із відповідача грошового відшкодування моральної шкоди в розмірі 20000,00 гривень.

Судові витрати при частковому задоволенні позову, що витікає із кримінальної справи, відповідно до положень ст.ст. 79,82,88 ЦПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10,11,57-60,79,88,212,213-215,218,223, 292,294 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнеагроспецмонтаж», код ЄДРПОУ 00910699, на користь ОСОБА_4 (9600,00 грн.+50000,00 грн.) 59600,00 грн. в відшкодування матеріального збитку, 20000,00 грн. в відшкодування моральної шкоди, а всього 79600,00 (Сімдесят девять шістсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнеагроспецмонтаж», код ЄДПОУ 00910699, судовий збір в розмірі 796 грн. 00 коп. на рахунок 31217206700002 в УДК в м.Рівне, Код ЄДРПОУ 26406128, МФО 833017, код класифікації доходів бюджету 22030001, код отримувача (код ЄДПОУ) 22586331.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через місцевий суд поданням апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення, а для осіб які брали участь у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Рівненського міського суду Н.Ю. Музичук