Постанова № 211249, 24.10.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.06 р. Справа № 31/286а

Господарський суд Донецької області у складі:

судді Ушенко Л.В. при секретарі судового засідання Москалик В.В.

розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „КОНТИ – ЭКСПОРТ” м. Донецьк

до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0002260823/0/25472/10/15-16-23/5 від 14.09.06р.

В присутності представників сторін:

від позивача: Фаренник Я.О. – довіреність від 02.10.06р.

Черемисова О.А. – довіреність б/н від 03.10.06р.

від відповідача: Кримчак М.А. – довіреність від 27.09.06р.,

Семенченко Б.Б. – довіреність від 09.10.06р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „КОНТИ – ЭКСПОРТ” м. Донецьк звернулось із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків м. Донецьк про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0002260823/0/25472/10/15-16-23/5 від 14.09.06р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у червні 2006р. на суму 98 513,00 грн.

20.09.2006р. було порушено адміністративне провадження у даній справі і розгляд справи здійснено за нормами КАС України на підставі п.п. 6, 7 Розділу “Прикінцеві та перехідні положення” КАС України.

В обґрунтування вимог позивач посилається на невідповідність податкового повідомлення-рішення №0002260823/0/25472/10/15-16-23/5 від 14.09.06р. приписам п.п.7.7.1 п.п.7.7 ст.7 та 7.7.2п.п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", що спричинило неправомірне зменшення податковим органом суми бюджетного відшкодування з ПДВ за червень, а також зважає на посилається на положення п.п. 5.12.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженому Наказом ДПА України від 30.06.05р. за №166 (в редакції наказу від 15.06.05р. №213).

Відповідач проти позову заперечував, про що надав письмові заперечення на позов (вх.№02-41/38181 від 10.10.06р.), у якому посилається на п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, згідно із яким сума податку, що підлягає сплаті до бюджету чи бюджетному відшкодуванню визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду. При цьому при від’ємному значенні такої суми та за умови відсутності податкового боргу за цим податком, така сума зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

Відповідач вважає, що відповідно до приписів п.7.7.2 Закону України „Про податок на додану вартість”, якщо у наступному податковому періоді платник податку має від’ємне значення ПДВ, то відшкодовуванню із бюджету підлягає частина від’ємного значення, яка дорівнює підлягає суми сплаченого податкового кредиту попереднього звітного періоду. Оскільки у позивача у травні 2006р. сума податкового кредиту згідно декларації (з урахуванням уточненого розрахунку) складала 99542 грн., а фактично сплачено податкового кредиту травня 2006р. у сумі 1026,91 грн., то на думку СДПІ, позивач неправомірно визначив суму бюджетного відшкодування в червні 20006р., зависивши її на 98 513 грн., оскільки включив суми ПДВ, хоча і сплачені в червні 2006р, але за товари отримані в іншому періоді, а не в травні 2006р..

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, господарський суд встановив наступне.

СДПІ по роботі з великим платниками податків у м. Донецьку була здійснена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ „КОНТИ – ЭКСПОРТ” м. Донецьк щодо правомірності заявлених до відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість у декларації за червень 2006р., результати якої викладені в акті перевірки № 152-15-16-23/5-31178571 від 01.09.06р.

Згідно акту, за результатами перевірки СДПІ встановлено, що до суми податкового кредиту попереднього податкового періоду (травень 2006р.) сплаченого позивачем постачальникам товарів віднесено суми податку 98 512, 88 грн., які фактично сплачені по контракту№02-99 ТОВ „Типографія „Новий мір” за продукцію, податковий кредит по факту отримання якої був сформований в іншому податковому періоді, а не в травні 2006р..Податковий кредит травня 2006р., сплачений всього у сумі 1026,91 грн., тому СДПІ дійшла висновку про порушення позивачем вимог п.7.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” внаслідок чого заявлену в червні 2006р. суму бюджетного відшкодування ПДВ зменшила на суму 98 513,00 грн.

05.09.06р. Товариство з обмеженою відповідальністю „КОНТИ – ЭКСПОРТ” м. Донецьк надало заперечення до акту перевірки СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку. За результатами розгляду заперечення СДПІ повідомила, що заперечення вважає безпідставними та висновок акту залишає без змін.

За результатами перевірки позивачу було надіслане податкове повідомлення-рішення № 0002260823/0/25472/10/15-16-23/5 від 14.09.06р., яким визначена сума завищення бюджетного відшкодування з ПДВ, яке склало 98 513,00 грн.. Згідно цього податкового повідомлення-рішення, в 10-денний термін з дня його узгодження заявлена до відшкодування і не відшкодована фактично сума бюджетного відшкодування підлягала зменшенню у картці особового рахунку платника податків.

Господарський суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 вказаного Закону органи ДПС у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням та сплатою податків та зборів (незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків, та зборів (обов’язкових платежем), та додержання валютного законодавства.

Як на підставу проведення позапланової виїзної перевірки у позивача, відповідач посилається на п. 9 ч. 6 ст. 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”.

Відповідно до п. 9 ч. 6 ст. 11-1 даного Закону, податковий орган проводить позапланову виїзну перевірку у разі, коли платником подано декларацію з від'ємним значенням ПДВ, яке становить більше 100 тис. грн.

За приписами п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої суми бюджетного відшкодування, яка відображається в податковій декларації.

Відповідно до п. 7.7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених в ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Як убачається із матеріалів справи, позивач 12.07.06р. направив на адресу СДПІ, де перебуває на обліку як платник податків, декларацію з ПДВ за червень 2006р., в якій в розділі (розрахунки з бюджетом за звітний період) визначена сума від'ємного значення ПДВ поточного звітного періоду у сумі 685 грн. та сума залишку від’ємного значення попереднього звітного періоду, що включаються до складу податкового кредиту поточного звітного періоду у розмірі 29 457 грн. та у сумі 99 540 грн., що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника.

До декларації був доданий розрахунок суми бюджетного відшкодування, яке визначене у сумі 99 540 грн. та заява про повернення суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, заявлена позивачем до відшкодування з бюджету сума ПДВ є меншою 100 тис. грн.., тому з урахуваннями приписів ст..2 КАС України суд констатує, що достатніх правових підстав для проведення перевірки по п.9 ч.6 ст.11-1 Закону України „Про державну податкову службу” не було.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) встановлений п. 7.7 ст. 7 Закону.

Відповідно до п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Звітний (податковий) період, у розумінні п. 1.5 ст. 1 Закону, це період, за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету (в даній справі це місяць).

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Суд вважає, що зазначена норма можливість отримання платником податку бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з Державного бюджету України пов'язує з фактичною сплатою податку контрагентам платника в ціні придбаних товарно-матеріальних цінностей у податковому періоді, що передує звітному, незалежно від того, коли фактично був отриманий товар: в цьому, попередньому чи іншому звітних податкових періодах і коли у отримувача товару виникло зобов’язання перед постачальником. Головна умова, щоб сплата ПДВ була здійснена в періоді, що передує звітному.

У судовому засіданні досліджені надані сторонами документи і сторонами визнається, що у травні 2006р. (попередньому податковому періоді щодо декларації за червень 2006р.) постачальникам товарів позивачем сплачено 99 540 грн. ПДВ.

Суд зазначає, що розбіжності у сторін виникли в результаті різного тлумачення норми п. 7.7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Судом не приймається до уваги посилання СДПІ на листи ДПА України від 12.10.05р. № 20296/7/16-1417 “Про бюджетне відшкодування” та №7251/7/16-1517 від 18.04.06р., оскільки вони не є нормативно-правовими актами і не є обов’язковими для платника податків. Більш того, зміст листа від 12.10.05р. щодо порядку заповнення рядку 3 “Розрахунку суми бюджетного відшкодування”, згідно якого платник податку при заповненні даного рядка “розрахунку” може враховувати лише суми податкового кредиту попереднього податкового періоду, які фактично сплачені отримувачем товарів у цьому ж податковому періоді постачальникам таких товарів, включаючи і суми податку, які фактично були сплачені у такому ж попередньому податковому періоді при ввезенні на митну територію України товарів, не відповідає повною мірою положенням п.п. “а” п. 7.7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, оскільки даною нормою передбачено право на здійснення бюджетного відшкодування в тій його частині, яка дорівнює сумі податку фактично сплаченій отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів, а не сумі податкового кредиту попереднього податкового періоду, сплаченого в такому податковому періоді.

Право на відшкодування від’ємної різниці податку є матеріальним правом позивача, захист якого гарантовано ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка набрала чинності для України 11.09.97р. і у відповідності до ст.. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Неправомірне зменшення бюджетного відшкодування ПДВ порушило право власності юридичної особи, зокрема на законне сподівання мати можливість користуватися своєю власністю, а саме своєчасно, в повному обсязі і в порядку, визначеному законом, отримати це відшкодування із бюджету при відсутності з його боку порушень цих законів.

В процесі перевірки відповідач не встановив порушень Закону України “Про податок на додану вартість” при формуванні сум податкового зобов’язання та податкового кредиту та визначенні від’ємного значення за червень 2006р. в порядку, визначеному п. 7.7.1 ст. 7 даного Закону.

З огляду на все вищезазначеного, господарський суд вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0002260823/0/25472/10/15-16-23/5 від 14.09.06р. не відповідає вимогам закону.

Керуючись ст.. 19 Конституцією України, ст.. 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „КОНТИ – ЭКСПОРТ” м. Донецьк

до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0002260823/0/25472/10/15-16-23/5 від 14.09.06р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у червні 2006р. на суму 98 513,00 грн. - задовольнити.

Визнати недійсними податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку № 0002260823/0/25472/10/15-16-23/5 від 14.09.06р. Стягнути з коштів Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „КОНТИ – ЭКСПОРТ” м. Донецьк судовий збір у сумі 3,40грн., сплаченого платіжним дорученням №542 від 15.09.06р.

Вступну та резолютивну частини постанови долучити до матеріалів справи.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня виготовлення повного тексту постанови шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження і наступної подачі апеляційного скарги протягом 20 днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подання апеляційного скарги протягом строку, встановленого для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови складений 30.10.06р.

Суддя Ушенко Л.В.