Рішення № 2111856, 26.09.2008, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" вересня 2008 р. Справа № 13/3795

Господарський суд Черкаської області у складі: головуючого - судді Скиба Г.М. ,

секретаря судового засідання Бордунос Л.І., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хацьки" , с. Хацьки Черкаського району

до приватного підприємства "Хацьки-Агро" с. Хацьки Черкаського району

про витребування майна із чужого незаконного володіння,

за участю представників сторін:

від позивача: Демиденко В.І. –директор –за посадою;

від відповідача: Руденко С.А. - за довіреністю,

Марутян В.Ц. –директор –за посадою.

Справа розглядається за наявними доказам та матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Заявлено позов про витребування із чужого незаконного володіння відповідача по справі на користь позивача майна у кількості 361 найменування згідно переліку, вказаного у позовній заяві та визнати дії відповідача по заволодінню цим майном неправомірними. В обґрунтування правової підстави позову позивач посилається на те, що він є правонаступником КСП ім. Ватутіна і отримав спірне майно в користування на цій підставі. Представник позивача свої вимоги підтримав та просить їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з мотивів, що дійсною підставою для користування спірним майном у позивача був договір №2 оренди майна, що належить громадянам на праві спільної часткової власності від 29.03.2000р., який втратив свою чинність. Позовні вимоги відповідач визнав лише на частину майна, яке знаходиться у нього та ймовірно перебуває у складі майна колишнього КСП ім. Ватутіна, виділеного під кредиторську заборгованість.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі документи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступного:

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона спирається як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до Указу Президента України "Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки" від 29.01.2001 року №62/2001, в рамках реформування аграрного сектору економіки передбачено в т.ч. і

- запровадження документального посвідчення права власності на паї шляхом видачі свідоцтв про право власності на пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майнові сертифікати);

- забезпечення вільного здійснення права власності на паї, зокрема передачі паїв в оренду з виплатою орендної плати в розмірі не менше одного відсотка вартості паю, купівлі-продажу, дарування, міни, передачі у спадщину;

- виділення групі осіб (окремим особам), які є власниками паїв, індивідуально визначених об'єктів зі складу майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств чи їх правонаступників стосовно майна;

- забезпечення неухильного виконання правонаступниками реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств майнових обов'язків, які перейшли до них від зазначених підприємств, зокрема стосовно колишніх членів цих підприємств.

На виконання даного Указу наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 року №63 було затверджено Порядок оформлення правонаступництва за зобов'язаннями реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств.

Даним порядком передбачено, що він визначає загальні засади та процедуру передачі правонаступникам майнових прав і обов'язків за зобов'язаннями реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП) та документальне оформлення правонаступництва. У відповідності до наявної у справі копії статуту СТОВ "Хацьки", дане підприємство є правонаступником прав і обов'язків КСП ім. Ватутіна (п. 1.14), засновано на базі цього підприємства та на спільній частковій власності його засновників.

Позивач не надав суду доказів того, що спірне майно було передано йому в користування чи у володіння саме на підставі здійснення повноважень правонаступника КСП ім. Ватутіна і не вказав правове призначення даного майна після ліквідації КСП.

Натомість, позивач подав у справу копію акту прийому-передачі товариству майна, що є спільною частковою власністю співвласників, як додаток № 2 до договору № 2 оренди майна від 29.03.2000 року.

З матеріалів справи вбачається, що такий договір між позивачем та співвласниками майна КСП ім. Ватутіна дійсно було укладено і його копію надано відповідачем по справі.

У відповідності до ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З договору № 2 оренди майна, що належить громадянам на праві спільної часткової власності від 29.03.2000 року вбачається, що за цим договором позивач отримав від фізичних осіб майновий комплекс колишнього КСП ім. Ватутіна. Договір укладено до 29.03.2005 року ( п. 1.1. та 2.1.). Даний договір не містить умов про його продовження на новий строк.

Сторонами також не надано у справу доказів того, що вказаний договір було продовжено на новий термін за спільною згодою його сторін.

Оскільки позивач заявив позов про витребування з незаконного володіння відповідача майна, яке фактично було предметом договору № 2 оренди майна, то це підтверджує то факт, що після припинення дії договору № 2 оренди майна позивач припинив користування спірним майном.

З приводу долі вказаного договору оренди відбулося рішення апеляційного суду Черкаської області від 30.01.2007 року по справі № 22ц-2349 2007 р. (залишено без змін Верховним Судом - ухвала від 25.06.2007 року), яким позивачу було відмовлено у задоволенні вимоги про продовження терміну дії договору №2 оренди майна, що належить громадянам на праві спільної часткової власності від 29.03.2000 року і у вимозі про визнання недійсним уточненого пайового фонду КСП ім. Ватутіна.

Даним рішенням апеляційного суду, яке в силу ст. 35 ГПК України є преюдиційним при розгляді даної справи, було встановлено і не потребує доведення, що майно, яке передавалося позивачу в користування на підставі договору № 2 оренди майна, що належить громадянам на праві спільної часткової власності від 29.03.2000 року дійсно належить громадянам-колишнім членам КПС і ними отримані свідоцтва на право на частку (пай) у спільному майні. Дія договору оренди припиняється через 5 років, умови продовження договору сторонами не передбачені.

Також вказаним рішенням апеляційного суду встановлено, що на підставі укладених зі співвласниками договорів купівлі-продажу майна колишнього КСП ім. Ватутіна, ПП "Хацьки-Агро" став власником більш як 80% майна цього КСП. Після припинення дії договору №2 оренди майна від 29.03.2000 року позивач припинив користування орендованим майном.

Протоколом №2 засідання загальних зборів співвласників майна КСП ім. Ватутіна від 18.08.2006 року відповідачу на належний йому пай було виділено в натурі в т.ч. і певне майно з переліку спірного майна. Доказів про скасування цього рішення і, як наслідок, неправомірності володіння спірним майном, у справі немає.

На підставі викладеного, матеріалами справи підтверджується, що право на користування спірним майном випливало у позивача з положень договору №2 оренди майна, що належить громадянам на праві спільної часткової власності від 29.03.2000 року, а не в силу того, що спірне майно було передано йому у володіння як правонаступнику під кредиторську заборгованість, під не витребувані паї чи для іншого призначення.

Докази про протилежне у справі відсутні, а тому позивач не довів своє право на користування спірним майном з інших підстав, ніж положення вказаного договору № 2 оренди майна. Оскільки дія даного припинилася 29.03.2005 року і сторони договору не продовжили його дію, то підстав для повернення спірного майна у користування позивача немає.

Перевіривши перелік спірного майна, судом було встановлено наступне:

В своїй більшій частині дане майно повністю відповідає переліку майна, яким користувався позивач в силу умов договору №2 оренди майна, що належить громадянам на праві спільної часткової власності від 29.03.2000 року. Однак, до спірного майна позивачем також внесено і майно, яке не охоплювалося предметом вказаного договору оренди.

Зокрема, це телятник рамний 1978 року (п. 2), баня (п. 29), трактор Т-15 К 1983 року (п. 77), борона БД-ГП 7 1988 року ( п. 101), сівалка з дисками 1997 року (п. 130), розкидач РМУ-4 1992 року ( п. 200), навантажувач ПШП 6 1989 року (п. 224), конвеєр КСНФ 100 1993 року (п. 247), автомобіль УАЗ 469Б 1982 року (п. 319), автомобіль ГАЗ 31029 „Волга” 1992 року (336), загін для корів 2000 року (п. 344), свиноматки 5 голів (п. 361), 2 телятники рамні 1986 та 1974 років (пп. 356,357).

Відповідачем у справі надано докази того, що відповідач придбав у позивача 3 телятники рамні на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, що знаходиться у податковій заставі № 144 від 24.12.2007 року.

Також, за даними наявної у справі копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно, лазня у с. Хацьки по вул. К. Маркса, 2 належить ПП "Хацьки-Агро" згідно рішення виконкому Хацьківської сільської ради № 71 від 23.11.2006 року.

Судові рішення про встановлення факту неправомірності володіння відповідачем на праві власності вказаними об'єктами - відсутні.

Доповнення позивача до позовних вимог згідно заяви від 17.09.2008 року про визнання недійсними свідоцтв відповідача на право власності на нерухоме майно судом не прийняті до розгляду, оскільки у відповідності до п.3 Інформаційного листа ВГСУ від 02.06.2006 року № 01-8/1228 збільшення позовних вимог повинно випливати з первісно поданої вимоги у позовній заяві. Доповнення позовних вимог таким умовам не відповідає. Крім того, дії відповідача по доповненню позовних вимог є порушенням ст. 58 ГПК України про об'єднання позовних вимог, пов'язаних підставами виникнення або поданими доказами. Одночасний розгляд вимог про витребування майна із чужого незаконного володіння (з підстави відсутності права відповідача на володіння майном) та визнання недійсними свідоцтв на право власності відповідача на це ж майно (як доказ цього права) є суперечливими по своїй суті і базуються на різній доказовій базі. Сумісний розгляд цих вимог в одному провадженні суттєво утруднить розгляд справи.

У відповідності до п.9 листа ВГСУ від 31.01.2001 року № 01-8/98 "Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом" зі змінами та доповненнями, Вищий господарський суд роз'яснив, що свідоцтва про право власності не можуть виступати самостійним предметом спору.

У відповідності до ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Крім того, виходячи із системного аналізу постанови ВГСУ від 01.07.2004 року у справі № 3/2415, якщо відповідач має правовстановлюючі документи на певне майно, то воно не може бути у нього вилучено без встановлення судом неправомірності володіння цим майном і оскарження правовстановлюючого документу.

Доводи позивача про те, що він є власником спірного майна в силу умов договору № 2 оренди майна, що належить громадянам на праві спільної часткової власності від 29.03.2000 року про переважне право позивача придбати орендоване майно у власність протягом дії договору ( п. 7.3.) суд відхиляє, оскільки у відповідності до ст. 334 ЦК України, право власності на майно у набувача виникає з моменту передачі речі, якщо інше не встановлено договором або законом. Доказів про те, що спірне майно передавалося позивачу у власність, а потім неправомірно перейшло до відповідача позивач у справу не надав. Доказів про належність позивачу спірного майна на праві власності (правовстановлюючі документи чи рішення суду) в справі теж немає.

Постанова про порушення кримінальної справи від 08.02.2006 року за фактом зловживання службовим становищем службовими особами ПП "Хацьки Агро" не містить встановлених фактів про те, що спірне майно таки було передано позивачу за рішенням загальних зборів про його продаж на користь СТОВ "Хацьки". За змістом ст. 35 ГПК України для суду обов'язкове значення мають лише вирок суду з кримінальної справи, що набрав законну силу, а не постанова слідчого про порушення справи.

Суд також відмічає, що позивач не може визначитися з підставами свого позову, протягом розгляду справи постійно змінює обґрунтування своїх вимог -- то він захищає своє право користування майном, то посилається на своє право власності, що має різні правові підстави та доказову базу.

У наданому відзиві на позов відповідач не заперечує, що території ПП „Хацьки-Агро” знаходиться автомобіль УАЗ 469Б 1982 року ( п. 319), автомобіль ЗАЗ 31029 „Волга” 1992 року (336), загін для корів 2000 року (п. 344), трактор Т-15 К 1983 року (п. 77), борона БД-ГП 7 1988 року ( п. 101), сівалка з дисками 1997 року (п. 130), розкидач РМУ-4 1992 року ( п. 200), погрузчик ПШП 6 1989 року (п. 224), конвеєр КСНФ 100 1993 року ( п. 247) і не заперечує передати їх позивачу.

З матеріалів справи вбачається, що лише частина з цього майна відноситься до майна під кредиторську заборгованість (сівалка з дисками вартістю 35420,00 грн. та навантажувач ПШП 6 вартістю 6000,00 грн.) і повинна перебувати у володінні позивача, як правонаступника КСП ім. Ватутіна. Правове положення решти майна та його призначення і право позивача на володіння цим майном - суду з боку позивача не доведено.

На підставі викладеного, суд вважає що позов підлягає лише до часткового задоволення і відповідач повинен передати позивачу з наявного у позовній заяві списку майна лише сівалку з дисками 1997 року (п. 130) та навантажувач ПШП 6 1989 року (п. 224), сукупною вартістю 41 420,00 грн. В решті вимог у позові слід відмовити повністю з підстав, що позивач не довів своє право користування чи власності на спірне майно і те, що відповідач володіє ним без законної підстави.

У відповідності до ч. 2 ст. 43 ГПК України, визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов’язковим.

В частині вимог визнати дії Приватного підприємства "Хацьки-Агро" по заволодінню майном неправомірними, суд вважає, що в задоволенні цієї вимоги слід відмовити повністю, оскільки для розгляду спору між господарюючими суб’єктами такий спосіб захисту права є неналежним. У відповідності до ч. 10 ст. 16 ЦК України, така позовна вимога може бути пред’явлена лише до органу державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб. В даному ж випадку визнання дій відповідача неправомірними є фактично лише констатацією факту чи оцінкою дій відповідача і не може бути самостійною позовною вимогою, оскільки не призводить до вирішення спору по суті і захисту прав позивача.

В зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог у відповідності до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути лише 414,20 грн. на відшкодування сплаченого державного мита та 118 грн. на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

При подачі позову позивачем не було доплачено 26,22 грн. державного мита за розгляд немайнової вимоги про визнання дій відповідача неправомірними, а тому ці кошти підлягають примусовому стягненню з позивача на користь Державного бюджету.

Керуючись статтями 49,82-84 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати Приватне підприємство "Хацьки-Агро", ідентифікаційний код 33409070, с. Хацьки Черкаського р-ну, Черкаської області передати Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Хацьки" , ідентифікаційний код 03793389, с. Хацьки Черкаського р-ну, Черкаської області сівалку з дисками 1997 року виготовлення та навантажувач ПШП 6 1989 року.

В решті вимог у позові відмовити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Хацьки-Агро", ідентифікаційний код 33409070, с. Хацьки Черкаського р-ну, Черкаської області на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хацьки" , ідентифікаційний код 03793389, с. Хацьки Черкаського р-ну, Черкаської області - 414,20 грн. на відшкодування сплаченого державного мита та 118 грн. на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хацьки" , ідентифікаційний код 03793389, с. Хацьки Черкаського р-ну, Черкаської області на користь Державного бюджету України через ДПІ в Черкаському районі - 26,22 грн. державного мита.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Суддя Скиба Г.М.