Рішення № 21114450, 10.01.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" січня 2012 р. Справа № 5019/2711/11

за позовом Публічне акціонерне товариство "Укрвторчормет"

до відповідача Закрите акціонерне товариство "Рівненський ливарний завод"

про стягнення 783 602 грн. 49 коп.

Суддя Бережнюк В.В.

Представники:

Від позивача : Ковальова Л.П.

Від відповідача : не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Приватне акціонерне товариство "Укрвторчормет" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства "Рівненський ливарний завод" 783 602 грн. 49 коп. заборгованості, з яких 777 450 грн. 70 коп. - основний борг, 5 154 грн. 20 коп. - пеня, 997 грн. 59 коп. - 3% річних. В обґрунтування вимог зазначає, що відповідачем порушено умови укладеного між сторонами Договору на поставку брухту та відходів чорних металів №203 від 22.03.2011 р. в частині проведення розрахунків за отриману продукцію.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача 10.01.2012 року в судове засідання не з'явився, відзиву на позов не подав, вимог не заперечив. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення кореспонденції адресату (арк.с.81,87).

Статтею 22 ГПК України встановлено права та обов'язки сторін в судовому процесі. Зокрема вказаною статтею передбачено, що сторони мають право брати участь в господарських засіданнях. Відповідно до норм вказаної статті сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Не забезпечивши явку свого представника в судове засідання відповідач не виявив бажання скористатися наданими йому вищевказаними нормами ГПК правами.

Суд зазначає, що відповідачу було надано достатньо часу для реалізації своїх процесуальних прав та обов'язків. Відповідач не був позбавлений права направити докази по справі поштовим зв'язком.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

22 березня 2011 року між Публічним акціонерним товариством "Укрвторчормет" (Постачальник) та Закритим акціонерним товариством "Рівненський ливарний завод" (Покупець) було укладено Договір на поставку брухту і відходів чорних металів №203 (арк.с.9-11). Відповідно до предмету договору Постачальник (позивач) зобов'язується передати, а Покупець (відповідач) оплатити та прийняти брухт та відходи чорних металів відповідно до ДСТУ 4121-2002 (в подальшому "Продукція"). Вид, якість і ціна продукції узгоджується сторонами в Специфікаціях, або додатковими узгодженнями, які є невід'ємною частиною даного Договору. Щомісячний об'єм поставки продукції складає орієнтовно 800 тон (п.п.1.1., 1.2. Договору).

Згідно п.3.3. Договору передача продукції від Постачальника Покупцю оформляється актом прийому-передачі, підписаним представниками сторін. Датою поставки вважається дата складання акту прийому-передачі.

Відповідно до пункту 5.2. зазначеного Договору покупець зобов'язаний оплатити поставлену продукцію в наступному порядку: - оплату 50% вартості продукції, запланованої до поставки протягом звітного місяця, покупець проводить в порядку передоплати на підставі отриманого від постачальника рахунку на оплату; - кінцевий розрахунок за фактично поставлену в звітному місяці продукцію, покупець проводить до 2- го числа місяця, наступного за місяцем, в якому здійснена поставка, на підставі даних актів прийому-передачі та / або отриманого від постачальника рахунку на оплату.

У разі порушення строку проведення остаточного розрахунку за поставлену продукцію, передбаченого п.5.2 цього договору , покупець оплачує постачальнику пеню за прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п.5.6. Договору).

Відповідно до пункту 8.4 Термін дії цього договору встановлюється на один рік з моменту його підписання обома сторонами. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення дії або зміни цього договору за один місяць до його закінчення , договір вважається продовженим щоразу на той же період і на умовах, які були передбачені цим договором.

Договір підписаний уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплений відбитками печаток сторін.

Між сторонами було підписано додаткові угоди до Договору №203 від 22.03.2011 р., а саме: Додаткову угоду №3 від 12.08.2011 р., Додаткову угоду №3/1 від 12.08.2011 р., Додаткову угоду №3/2 від 26.08.2011 р., Додаткову угоду №4 від 12.09.2011 р., Додаткову угоду №5 від 01.10.2011 р., якими узгоджено адресу поставки, вид та ціну товару (арк.с. 12-16).

На виконання умов Договору за період серпень-жовтень 2011 року позивач поставив відповідачу продукцію у кількості 324,95 тон на загальну суму 1 081 572 грн. 70 коп. Вказана обставина підтверджується підписаними між сторонами Актами приймання чорних металів (вторинних) (арк.с.20-54).

У свою чергу відповідач вартість отриманої продукції оплатив частково в загальній сумі 304 122 грн. 00 коп., що підтверджується наданими позивачем банківськими виписками (арк.с.57-68).

Отже, як вбачається із матеріалів справи, сума основного боргу відповідача перед позивачем за поставлену продукцію складає 777 450 грн. 70 коп.

Покликаючись на п.5.2. Договору, з огляду на прострочення відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості отриманої продукції, позивач нарахував 5 154 грн. 20 коп. - пені.

Керуючись ст.625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 997 грн. 59 коп. - 3% річних.

Надані суду розрахунки перевірено та визнано правильними (арк.с.3).

Отже, загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 783 602 грн. 49 коп.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином, згідно із умовами договору та вимогами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Аналогічна норма міститься в Господарському кодексі України. Так, в ч. 1 ст.193 ГК України зазначає, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Доказів сплати боргу відповідач суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 783 602 грн. 49 коп. боргу, з яких 777 450 грн. 70 коп. - основний борг, 5 154 грн. 20 коп. - пеня, 997 грн. 59 коп.- 3% річних підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на законі та договорі, не спростовані відповідачем, відтак підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати внаслідок його неправильних дій - доведення спору до господарського суду.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Рівненський ливарний завод" (35331, Рівненська область, Рівненський район, с.Городок, вул.Привокзальна, 2, код ЄДРПОУ 30606056) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрвторчормет" (02160, м.Київ, вул. Каунаська, 27, код ЄДРПОУ 00191483) - 777 450грн. 70 коп. - основного боргу, 5 154 грн. 20 коп. - пені, 997 грн. 59 коп. - 3% річних, 15 672 грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Бережнюк В.В.

повний текст рішення підписаний суддею "16" січня 2012 року