Рішення № 21114423, 18.01.2012, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" січня 2012 р.Справа № 5013/2430/11 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Коротченко Л.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 5013/2430/11

за позовом: закритого акціонерного товариства "Криворізький суріковий завод", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до відповідача: Дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор", м. Кіровоград

про стягнення 161 172,40 грн.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 01.12.11 р.

від відповідача - участі не брали.

Закрите акціонерне товариство "Криворізький суріковий завод" звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор" на користь позивача боргу в сумі 148 223,09 грн., пені в сумі 8284,26 грн., 3% річних в сумі 1656,86 грн. та інфляційних втрат в сумі 3008,19 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні 18.01.12 р. участі не брав, однак належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення 13.12.11 р. дочірньому підприємству "Кіровоградський облавтодор" ухвали суду про порушення провадження у справі від 08.12.11 р. (а.с. 19).

Разом з цим, 18.01.12 р. на адресу господарського суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач просить винести рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги, оскільки вимоги позивача стосовно стягнення інфляційних збитків є безпідставними та незаконними (а.с. 21-22).

Розглянувши наявні матеріали справи, подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.

18.04.11 р. між закритим акціонерним товариством "Криворізький суріковий завод" (далі - Постачальник) та дочірнім підприємством "Кіровоградський облавтодор" (далі-Покупець) укладено договір поставки № 615 (далі - Договір, а.с. 30-33).

Відповідно до умов Договору, Постачальник зобов'язується у 2011 році в порядку та на умовах, визначених цим Договором, систематично поставляти товар (продукцію), зазначений в п. 1.2. Договору, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, приймати названий товар (продукцію) та оплачувати її (п. 1.1 Договору).

У п.1.2. Договору сторони визначили, що під товаром, що є предметом поставки за цим Договором, розуміється фарби та лаки (фарба ПФ) у кількості 20 тон. Постачальник виконує доставку товару у кількості 20 тон у відповідності з Міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс" (редакція 2000 року) з урахуванням особливостей, наведених у цьому Договорі, на умовах франко-склад-місце поставки-склад Покупця.

У розділі 3 Договору сторони погодили ціну Договору.

Так, згідно п.п. 3.1.-3.3. Договору, ціна за одиницю товару становить згідно специфікації, з урахуванням транспортних витрат.

Ціна цього Договору становить 268 814,80 грн., у тому числі ПДВ. Ціна Договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Відповідно до п. 4.1. Договору, розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником після пред'явлення Постачальником рахунка на оплату товару та підписання сторонами акта приймання-передачі (чи видаткової накладної) та товарно-транспортної накладної з відстрочкою платежу до 90 календарних днів;

Розрахунок за цим Договором між Постачальником і Покупцем провадиться шляхом перерахування коштів з розрахункового рахунку Покупця на розрахунковий рахунок Постачальника (п. 4.2 Договору).

Форма розрахунків безготівкова. До рахунку додаються акт приймання-передачі товару (чи видаткова накладна), товарно-транспортна накладна (п. 4.3. Договору).

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором (п. 10.1. Договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками позивача та відповідача.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, правовідносини за якими регулюються параграфом 3 Глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до приписів ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 148 223,09 грн., що підтверджується накладною № 652 від 18.04.11 р. на відвантаження готової продукції, а також довіреністю № ДПК 269 від 18.04.11 р. (а.с. 35-36).

Вказана вище видаткова накладна на відвантаження готової продукції № 652 від 18.04.11 р. містить відмітку про отримання товару відповідачем, а саме: підпис повноважного представника Покупця та відтиск печатки підприємства у графі "Одержав".

З метою здійснення відповідачем оплати за поставлений товар, позивачем виставлено рахунок № 744 від 18.04.11 р. на суму 148 223,09 грн. (а.с. 34).

За умовами Договору відповідач зобов'язаний оплатити поставлений товар не пізніше 90 календарних днів після підписання сторонами накладної, тобто відстрочкою платежу за згодою сторін - до 17.07.2011 року.

Однак, відповідач свої зобов'язання за Договором не виконав, в обумовлений Договором строк за отриманий товар не розрахувався.

Станом на 29.11.11 р. за відповідачем рахується заборгованість в сумі 148 223,09 грн.

03.08.11 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 408 про сплату заборгованості у строк розгляду претензії (а.с. 49-50).

Оскільки відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість в сумі 148 223,09 грн. не сплатив, позивач з метою захисту порушених прав та інтересів звернувся до суду з даним позовом.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості за отриманий товар в розмірі 148 223,09 грн., у письмовому відзиві на позов відповідач не заперечив існування за підприємством зазначеної суми заборгованості.

Згідно ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Оскільки дії відповідача не суперечать законодавству, не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, існування заборгованості відповідача повністю підтверджується матеріалами справи, вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 8 284,26 грн. пені, 1 656,86 грн. 3% річних, а також 3 008,19 грн. інфляційних втрат.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.5. Договору, Покупець за цим Договором несе відповідальність за неоплату чи недооплату товару у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день неоплати чи недооплати.

Оскільки розрахунок пені відповідає фактичним обставинам справи (а.с. 5), вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.

Згідно розрахунку 3% річних, здійсненого позивачем, стягненню з відповідача підлягає сума в розмірі 1656,86 грн. (а.с. 5).

Однак, відповідно до розрахунку, здійсненого господарським судом за допомогою інтелектуальної платформи "Ліга.Закон", 3% річних за період з липня по листопад 2011 року, складають 1656,85 грн. Отже, в цій частині позовні вимоги слід задовольнити частково.

В частині нарахування інфляційних втрат відповідач позовні вимоги заперечив, стверджуючи, що розрахунок збитків від інфляції позивача є помилковим та безпідставним. Згідно розрахунку, здійсненого відповідачем, інфляційні збитки позивача складають 296,59 грн. (а.с. 21-22).

Господарський суд погоджується з твердженням відповідача про необґрунтованість та безпідставність розрахунку інфляційних втрат, що здійснений позивачем.

Разом з цим, за розрахунком господарського суду інфляційні втрати за період з липня 2011 року по листопад 2011 року не можуть бути нараховані, у зв'язку з тим, що в зазначений період мала місце не інфляція, а дефляція.

Зважаючи на фактичні обставини справи, в задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат слід відмовити.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 78, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор" (25015, м. Кіровоград, вул. Полтавська, 38, код 32039992, р/р № 26002060065961 в КБ Приватбанк м. Кіровоград, МФО 323583) на користь закритого акціонерного товариства "Криворізький суріковий завод" (50055, м. Кривий Ріг, вул. Нікопольське Шосе, 201, код 00204607, р/р № 260043110075 в філії АБ "Південний" м. Кривий Ріг, МФО 306975) заборгованість в сумі 158 164,20 грн., з яких: 148 223,09 - основний борг; 8 284,26 грн. - пеня; 1 656,85 грн. - 3 % річних, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 3 163,28 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 231,28 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.

Суддя Л.С. Коротченко

Повне рішення складено 23.01.2012 р.