Рішення № 21114288, 23.01.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/49-20/18323.01.12 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Юніком Авто» До 1. Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»

2. Київської дирекції Приватного акціонерного товариства «Європейський

страховий альянс»

Про стягнення 1414166,48грн.

Суддя Палій В.В. (головуючий)

Судді Самсін Р.І., Спичак О.М.

Представники сторін:

Від позивача не зявився

Від відповідачів 1. ОСОБА_1 предст. (дов. від 03.01.2012р.), ОСОБА_2- предст.

(дов від 03.01.2012р.)

2. ОСОБА_1 предст. (дов. від 03.01.2012р.), ОСОБА_2- предст.

(дов від 03.01.2012р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Юніком Авто” (надалі ТОВ “Юніком Авто” або позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства “Європейський страховий альянс” (надалі ЗАТ “Європейський страховий альянс” або відповідач-1) про стягнення заборгованості за договором страхування відповідальності юридичної особи № 3-001242 від 20.10.2006 року в розмірі 1414166,48 грн., які позивач у первісно поданій позовній заяві визначив як понесені ним реальні збитки, здійснені позивачем, у зв'язку з порушенням відповідачем-1 господарського зобов'язання по договору страхування щодо виплати страхового відшкодування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором страхування, а саме: в порушення п.5.1 Договору страхування не здійснив виплату страхового відшкодування при настанні страхового випадку, а в разі прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування письмово не повідомив про це позивача (страхувальника) з обґрунтуванням причин відмови; в порушення вимог підпункту 6.4 Договору страхування не здійснив виплату страхового відшкодування протягом 15 днів після надання всіх передбачених документів; в порушення п.7.2 Договору страхування не сплатив штрафні санкції за несвоєчасну виплату страхового відшкодування. Позивач вказав, що у кожному із заявлених ним випадків мав місце страховий випадок, тобто причиною виходу з ладу деталей (вузлів, агрегатів) кожного з автомобілів, по якому заявлено вимогу про виплат страхового відшкодування, є заводський дефект. Зазначив, що до липня 2008 року усі платежі виплачувались відповідачем регулярно. Вказав на те, що на адресу відповідача було надіслано усі необхідні документи, проте після закінчення 15-го терміну повідомлення про рішення про відмову у виплаті від відповідача не надходило, що дає йому підстави вважати, що відповідач прийняв зобов'язання, але не виконав його. Також позивач зазначив, що 21.01.2009 на адресу відповідача було надіслано лист-претензію на загальну суму заборгованості, однак відповіді на претензію отримано не було.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2010року порушено провадження у справі № 9/49, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 23.04.2010 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2010 року у відповідності до ст. ст. 24 ГПК України залучено до участі у справі іншого відповідача - Київську дирекцію Закритого акціонерного товариства “Європейський страховий альянс” (далі по тексту відповідач-2).

20.10.10р. позивачем у справі подано заяву про зміну позовних вимог, відповідно до якої позивач в порядку ст. 22 ГПК України просив суд розглядати позовні вимоги про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніком Авто»суми заборгованості у розмірі 2 506925, 01 грн. та пені 257368, 44 грн., понесені судові витрати. Дані позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем-1 зобов'язань по виплаті страхового відшкодування по договору страхування відповідальності юридичної особи за № 3-001242 по страховим випадкам, які сталися з 02.04.2009 року по 28.07.2009 року та з 08.12.2008 року по 02.04.2009 року.

Змінені позовні вимоги прийнято судом до розгляду.

Таким чином, на розгляді Господарського суду міста Києва знаходились позовні вимоги про стягнення 2506925,01 грн. невиплаченого страхового відшкодування, 257368,44грн. пені та судових витрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2011р. у справі №9/49, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2011р., позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Закритого акціонерного товариства “Європейський страховий альянс” (01004, м. Київ, вул. Басейна, 7-в, код ЄДРПОУ 19411125) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Юніком Авто” (01103, м. Київ, вул. Військовий проїзд, 8, код 31663318) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 621266, 46 грн. страхового відшкодування, 63781,08 грн. пені, 6212, 66 грн. державного мита, 114,32 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.06.2011р. у справі №9/49 касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»залишено без задоволення, касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Юніком Авто” задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2011р. та рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2011р. у справі №9/49 скасовано в частині відмови у позові. В цій частині справу передано на новий розгляд. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2011р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2011р. у справі №9/49 залишено без змін.

20.09.2011р. матеріали справи №9/49 в скасованій частині передано на новий розгляд судді Палію В.В.

У звязку з наведеним, ухвалою від 22.09.2011р. справа прийнята до розгляду суддею Палієм В.В., справі присвоєно номер №9/49-20/183, розгляд справи призначено на 11.10.2011р.

11.10.2011р. судом одержано письмові пояснення від позивача, відповідно до яких останній просить суд позовні вимоги, в переданій на новий розгляд частині, задовольнити повністю.

11.10.2011р. судом одержані письмові заперечення проти позову від відповідачів, у яких останні просять суд у позові відмовити, оскільки позивачем не надано суду доказів того, що вихід з ладу деталей, вузлів і агрегатів автомобілів є заводським дефектом. Відповідно, позивачем не доведено факту наявності підстав для визнання випадку страховим та виникнення у відповідача підстав для виплати страхового відшкодування.

У судовому засіданні 11.10.2011р. судом оголошено перерву до 25.10.2011р., з метою ознайомлення із наданими сторонами спору письмовими поясненнями.

У судовому засіданні 25.10.2011р. представник позивача надав суду власні письмові заперечення на заперечення проти позовних вимог відповідачів, зазначаючи про їх хибність та необґрунтованість.

Представник позивача звернувся до суду із клопотанням про витребування у відповідача-1 журналу виклику та виїзду експертів на Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніком Авто» в період з 08.12.2008р. по 28.07.2009р.

Представник відповідача-1 зазначив, що даний журнал виклику та виїзду експертів на підприємстві не ведеться.

Клопотання судом не задоволено, оскільки для зясування обставин, що підлягають доказування у даній справі та враховуючи наявні у матеріалах справи докази, потреба у даному доказі відсутня. При цьому, суд також враховує посилання відповідача-1 на відсутність на підприємстві такого журналу.

У судовому засіданні 25.10.2011р. судом оголошено перерву до 08.11.2011р., з метою ознайомлення із додатково наданими представником позивача письмовими запереченнями.

07.11.2011р. судом одержано від відповідача-2 доповнення до заперечень проти позову із копіями судових рішень по справам, які ґрунтувались на аналогічному предметі та підставі позову.

08.11.2011р. судом одержано клопотання від позивача про відкладення розгляду справи, у звязку з терміновим відрядженням представника позивача до іншого міста.

У судовому засіданні 08.11.2011р. клопотання позивача судом задоволено.

За наведених обставин, розгляд справи 08.11.2011р. відкладено.

15.11.2011р. судом одержано додаткові письмові пояснення від позивача по справі, відповідно до яких останній просить суд позовні вимоги задовольнити.

29.11.2011р. судом одержано клопотання від позивача про витребування у відповідача -1 всіх наявних посадових Інструкцій експертів відповідача-1, якими встановлено права та обовязки експертів.

У судовому засіданні 29.11.2011р. клопотання судом не задоволено, оскільки у клопотанні не наведено обставин, які можуть підтвердити вказані докази.

Відповідно до ст. 25 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

У звязку із зміною відповідачем-1 організаційно-правової форми, суд здійснив заміну відповідача-1 його правонаступником Приватним акціонерним товариством «Європейський страховий альянс».

Приймаючи до уваги, що матеріали справи № 9/49-20/183 знаходяться у суді на новому розгляді, враховуючи необхідність дослідження значної кількості доказів, суд дійшов висновку про складність даної категорії спору, у звязку з чим вважав за необхідне, з метою повного, всебічного та обєктивного вирішення спору, призначити колегіальний розгляд даної справи.

Частиною 1 статті 4-6 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Ухвалою від 29.11.2011р. судом допущено заміну Закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»його правонаступником - Приватним акціонерним товариством «Європейський страховий альянс»; призначено колегіальний розгляд справи № 9/49-20/183.

За Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 29.11.2011р. визначено колегію для розгляд справи №9/49-20/183 у складі: Палій В.В. (головуючий суддя), судді Самсін Р.І., Спичак О.М.

Враховуючи наведені обставини, ухвалою від 01.12.2011р. колегія суддів прийняла справу до свого провадження, розгляд справи призначено на 20.12.2011р.

У судовому засіданні 20.12.2011р. представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, у звязку з необхідністю новому представнику позивача ознайомитись з матеріалами справи.

Представник відповідача проти заявленого клопотання не заперечив.

Клопотання представника позивача судом задоволено.

У судовому засіданні 20.12.2011р. судом оголошено перерву до 23.01.2012р.

23.01.2012р. судом одержано клопотання від представника позивача Е.Н. Клименка про відкладення розгляду справи, у звязку з тим, що представник позивача 23.01.2012р. приймає участь у іншому судовому засіданні.

У судовому засіданні 23.01.2012р. клопотання судом не задоволено, оскільки до клопотання представника позивача не додано доказів на підтвердження викладених у ньому обставин. Крім того, позивач не був позбавлений можливості направити у судове засідання 23.01.2012р. іншого уповноваженого представника позивача.

За наведених обставин, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи №9/49-20/183 за відсутності представника позивача.

У судовому засіданні 23.01.2012р. представники відповідачів в усних поясненнях проти позовних вимог заперечили з підстав, які наведені у відзивах відповідачів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідачів, оглянувши оригінали документів, суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.10.2006р. між позивачем (страхувальником) та відповідачем-1 (страховиком, в особі якого діяв директор Київської дирекції ПАТ «Європейський страховий альянс») укладено договір страхування відповідальності юридичної особи № 3-001242 (надалі - Договір).

Згідно пункту 1 цього договору предметом цього договору є страхування на умовах “Правил добровільного страхування відповідальності перед третіми особами” від 25.12.03 року №1404/1, (далі Правила) відповідальності страхувальника як сервісного центру по гарантійному обслуговуванню автомобілів марки “Mercedes” перед третіми особами споживачами (покупцями цієї продукції) при проведенні акції “Гарантія”.

Обєктом страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України і повязані з обовязком страхувальника відшкодувати шкоду, заподіяну власникам автомобілів, які знаходяться на гарантійному обслуговуванні у страхувальника внаслідок дефектів заводу-виробника, які виявлені під час експлуатації автомобіля у гарантійний період.

Як зазначено в абзаці 3 пункту 1 Договору, страховим випадком є законно визнаний відповідними державними органами; судом або страховиком (за попереднім узгодженням зі страхувальником) факт наявності заводських дефектів автомобіля в період дії гарантії.

Згідно з умовами договору період страхування гарантії автомобіля становить 2 (два) роки або 70 000 (сімдесят тисяч) км пробігу, в залежності від того, яка подія відбувається раніше. Страховому захисту підлягають всі деталі, вузли та агрегати, що встановлені на автомобіль заводом-виробником та не входять до списку деталей, вузлів, агрегатів, що не підлягають страхуванню. На кожний автомобіль, гарантія якого застрахована, страховик видає страховий сертифікат (поліс) встановленої форми з указанням марки автомобіля, № кузова, № гарантійного сертифікату, терміну дії страхування, дати продажу автомобіля, страхової суми на цей автомобіль та умов страхування. Страховий сертифікат (поліс) є невідємною частиною договору.

Договором передбачено права та обовязки сторін, порядок розрахунків та здійснення страхових виплат, відповідальність за невиконання умов цього договору.

Згідно з умовами розділу 5 договору відповідач-2 зобовязався здійснювати виплату страхового відшкодування при настанні страхового випадку, а в разі прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування письмово повідомити про це позивача з обґрунтуванням причини відмови, протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхового відшкодування, в разі виклику страхувальником представника Страховика для огляду виявлених дефектів деталей або вузлів автомобіля, прибути на СТО Страхувальника протягом двох робочих днів (абзац 4 пункту 5.1 Договору страхування).

Позивач зобовязався інформувати відповідача про будь-які зміни (підвищення ступеня) страхового ризику; своєчасно вносити страхові платежі; не здійснювати заміну деталей або ремонт, не визнавати частково або повністю вимоги, які предявляються йому в звязку зі страховим випадком, а також не приймати на себе будь-яких прямих та непрямих обовязків по врегулюванню таких вимог без згоди відповідача (абзаци 2, 3, 4 пункту 5.2.2 Договору страхування); вживати всіх необхідних дій і доцільних заходів по зменшенню розміру збитків, протягом двох робочих днів письмово або факсимільно повідомляти відповідача про необхідність проведення гарантійного ремонту автомобіля, узгоджувати з відповідачем порядок подальших дій в разі настання страхового випадку (абзаци 1-3 пункту 5.2.3 договору).

У п. 6.1 Договору страхування сторони передбачили, що страхове відшкодування виплачується на підставі письмової заяви позивача про виплату страхового відшкодування, акта про причини виходу з ладу деталей, що підлягають заміні по гарантії та рахунку, що підтверджує вартість деталей (вузлів, агрегатів) та вартості робіт по їх усуненню. При незгоді сторін з цього питання, причина виходу з ладу та вартість робіт і деталей (вузлів, агрегатів) встановлюється незалежним експертом, при цьому вартість проведення незалежної експертизи позивач і відповідач сплачують у рівних долях. У п. 6.2 Договору страхування сторони також визначили, що при розрахунку розміру страхового відшкодування враховується виключно вартість деталей (вузлів, агрегатів), що підлягають заміні згідно з гарантійними зобовязаннями позивача та вартість робіт по усуненню цих дефектів.

Згідно з положеннями п. 6.5 Договору страхування страхове відшкодування виплачується в строк до 15 днів після надання позивачем усіх необхідних документів, передбачених в п. 6.1. У разі прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, відповідач надсилає повідомлення про це з обґрунтуванням причин відмови, в строк до 15 днів після надання всіх необхідних документів, передбачених в п.6.1.

Відповідно до положень п. 6.6. Договору страхування відповідач не відшкодовує збитки, що виникли, зокрема, внаслідок дефектів продукції, що були відомі позивачу до реалізації продукції, але про які він не сповістив відповідача при укладенні та під час дії цього договору; порушення покупцем встановлених виробником правил користування продукцією; у випадках несвоєчасного технічного обслуговування автомобіля та в разі відсутності записів про технічне обслуговування в сервісній книжці.

У п. 6.7 Договору страхування сторони також визначили випадки, в яких відповідач звільняється від здійснення виплати страхового відшкодування.

19 жовтня 2007 року сторонами укладено додаткову угоду № 1 до Договору страхування, згідно з якою сторони домовились продовжити дію договору страхування до моменту переукладення нового договору страхування.

28 грудня 2007 року сторонами укладено додаткову угоду № 2 до Договору страхування, згідно з якою п. 2.2 Договору щодо розміру страхового тарифу викладено в новій редакції.

Додатковою угодою № 3 від 07.04.2008р. до Договору страхування встановлено страхову суму та страховий тариф для броньованих автомобілів.

01 жовтня 2008 року сторонами укладено додаткову угоду № 4 до Договору страхування, відповідно до якої встановлено страхову суму для автомобілів марки Mercedes-Benz моделі SLR та автомобілів Maybach в розмірі 150 000 грн. на рік; встановлено обмеження по гарантійних зобовязаннях для автомобілів Mercedes-Benz моделі SLR та автомобілів Maybach, виготовлених в США, встановлено нові страхові тарифи для автомобілів європейського виготовлення та автомобілів, виготовлених в США.

Додатковою угодою № 5 від 16.10.2008 р. сторони встановили додаткові обмеження на страховий захист для автомобілів, виготовлених в Америці.

Листом від 08.01.2009р. №10/02 відповідач-1 повідомив позивача про критичну ситуацію, що склалась з виплатою йому страхових відшкодувань у 2008 році, зазначив, що за 2008 рік від позивача було отримано платежів 2 467 300 грн., виплачено страхових виплат 2024 470 грн., вказав на те, що заявлені, проте не виплачені збитки (ті, де визначено шкоду) позивача складають 1115128 грн. і що в цілому сума шкоди складає 3 139 598 грн., що складає 127% від платежів, що надійшли, при цьому, не враховані заявлені, по яким не визначена сума шкоди, у звязку з чим запропонував внести обмеження страхового захисту на окремі деталі та розглянути можливість підвищення страхового тарифу до 5%.

У відповідь на лист відповідача-1 від 08.01.2009 р. № 10/02 позивач надіслав лист вих. № 12 від 14.01.2009 р., в якому повідомив останнього про те, що відповідач-1 неодноразово підвищував страховий тариф, а також вносив корективи по страховому захисту на визначені вузли та агрегати автомобілів, при цьому сума заборгованості продовжує постійно збільшуватись, і що станом на 14.01.2009 р. загальна сума заборгованості по невиплачених збитках складає 1436130,34 грн., з них прострочено 156 страхових випадків на суму 1182 901,77 грн., у звязку з чим запропонував відповідачу -1 у додатковій угоді № 6 від 25.12.2009 р. до Договору страхування чітко вказати строк погашення заборгованості по прострочених страхових випадках.

У відповідь на лист позивача вих. № 12 від 14.01.2009 р., відповідач-1 надіслав позивачу листа від 20.01.2009 р. №10/30, яким повідомив позивача про ситуацію, що склалась з виплатою страхових відшкодувань позивачу по договору страхування, зокрема, про те, що станом на 01.01.2009 р. позивачу було виплачено страхових відшкодувань на загальну суму 1836277,31 грн., заявлені, проте не виплачені станом на 01.01.2009 р. збитки складають суму, що перевищує 1 300 000 грн., та звернув увагу позивача на те, що у 2008 році різко зросла середня частота настання страхових випадків за Договором страхування, а також середній розмір виплат страхового відшкодування по одному страховому випадку, з огляду на що запропонував позивачу внести зміни до Договору страхування.

Листом вих. № 14 від 21.01.2009 р. позивач, у відповідь на лист відповідача-1 №10/30 від 20.01.2009 р., вказав на те, що заборгованість відповідача на 20.01.2009р. в сумі 1 492 886,52 грн. є збитками для позивача і що позивач розглядатиме подальші пропозиції відповідача щодо змін страхових тарифів та подальших обмеженнях страхового захисту тільки в єдиному контексті з графіком погашення заборгованості протягом 1,5-2 місяців та гарантій відповідача стосовно того, що заборгованість не виникатиме по нових випадках, що заявлятимуться.

16 лютого 2009 року позивач надіслав відповідачу -1 претензію № 39 від 16.02.2009р.

У відповідь на претензію позивача №39 від 16.02.2009р. та лист № 52 від 04.03.2009р. відповідач листом № 966 від 20.03.2009 р. повідомив позивачу про те, що, як зазначалось в листі від 05.02.2009 р. № 332, відповідач відтермінував прийняття остаточного рішення по усім заявленим випадкам до зясування дійсних причин виходу з ладу деталей (вузлів, агрегатів) та одержання офіційного підтвердження від заводів-виробників автомобілів Мерседес-Бенц, призупинив практику погодження заявлених поламок як таких, що сталися з вини заводу-виробника та продовжує розслідувати причини виходу з ладу деталей (вузлів, агрегатів) і що до отримання від заводів-виробників інформації щодо причин виходу з ладу деталей (вузлів, агрегатів) відповідач не прийматиме рішення щодо настання страхового випадку.

По кожному із застрахованих автомобілів були оформлені гарантійний сертифікат та поліс добровільного страхування відповідальності юридичних осіб.

Судом встановлено, що обовязок з виплати страхового відшкодування виникає у відповідача при настанні страхового випадку тобто, в разі виходу з ладу деталі (вузла, агрегату) автомобіля з причин заводського дефекту.

На адресу відповідача-1 позивачем було направлено заяви про виплату страхового відшкодування.

Висновок про заводський дефект деталей кожного конкретного застрахованого автомобіля підтверджений представниками відповідача-1. Зокрема, під час оформлення гарантійно-страхового випадку при кожній поломці автомобіль оглядався експертом - співробітником ЗАТ “Європейський страховий альянс”. При цьому, за твердженнями сторін, експерт фотографував державний номер автомобіля, номер кузова, панель приладів з показниками “пробігу” автомобіля на момент огляду і пошкоджену деталь. Всі ці документи і фотознімки знаходяться у відповідача. По закінченню огляду складається акт дефектування, в якому графи з показниками “пробігу” і переліком пошкоджень заповнюються особисто експертом (співробітником ЗАТ “Європейський страховий альянс”).

Підписані акти дефектування на суму 621266,46 грн. є підтвердженням настання страхових випадків та визнання відповідачем-1 таких випадків страховими.

За наведених обставин, рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2011р. у справі №9/49, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2011р., позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Закритого акціонерного товариства “Європейський страховий альянс” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Юніком Авто” 621266, 46 грн. страхового відшкодування, 63781,08 грн. пені, 6212, 66 грн. державного мита, 114,32 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У частині задоволення позовних вимог рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2011р. у справі №9/49, та постанова Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2011р. залишені без змін постановою ВГСУ від 14.09.2011р.

До стягнення позивачем також заявлено 1877548,52 грн. страхового відшкодування за період з 08.12.2008 р. по 11.07.2009 р. та нарахованої пені на вказану суму, що є предметом судового розгляду при новому розгляді справи №9/49-20/183, оскільки в частині відмови у задоволенні позовних вимог, рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2011р. у справі №9/49, та постанова Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2011р., скасовані постановою ВГСУ від 14.09.2011р.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини.

Умовами укладеного договору, а також ст.ст.988, 990 Цивільного кодексу України на страхову організацію покладений обовязок щодо здійснення своєчасної страхової виплати після настання страхового випадку на користь страхувальника.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим до виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України “Про страхування” договір страхування це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобовязання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України “Про страхування” предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і повязані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Згідно з ч.1 ст.979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст.8 Закону України “Про страхування” страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обовязок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Як вбачається з умов договору страхування, відповідачем-1 застраховано майнові інтереси позивача, повязані з його обовязком відшкодувати власникам автомобілів, які знаходяться на гарантійному обслуговуванні у позивача, заподіяну їм шкоду внаслідок дефектів заводу-виробника, які виявлені під час експлуатації автомобіля у гарантійний період (абз. 2 п. 1 Договору страхування), наявність яких (дефектів заводу-виробника) визнано відповідним державним органом, судом або відповідачем (за попереднім погодженням з позивачем) (абз. 3 п.1 Договору страхування).

З умов договору також вбачається, що страхування відповідальності позивача перед третіми особами (власниками автомобілів, які знаходяться на гарантійному обслуговуванні у позивача) полягає у відшкодуванні відповідачем-1 позивачу страхового збитку, тобто тих витрат, які позивач несе під час здійснення гарантійного ремонту проданих ним автомобілів, в результаті настання страхового випадку (виходом з ладу деталей, вузлів, агрегатів автомобіля (за винятком тих деталей, вузлів та агрегатів, що не підлягають страхуванню) в результаті дефекту заводу-виробника).

За умовами укладеного сторонами договору, відповідач-1 зобовязався здійснити позивачу виплату страхового відшкодування при настанні страхового випадку (підпункт 4 п. 5.1 договору), в разі зумовленої заводським дефектом поламки деталі (вузла, агрегату) автомобіля в гарантійний період (абз. 3 п. 1 Договору страхування).

Таким чином, підставою виникнення у відповідача-1 обовязку з виплати позивачу страхового відшкодування є настання страхового випадку, а саме вихід з ладу деталей (вузлів, агрегатів) автомобіля через заводський дефект.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у повному обсязі були виконані зобовязання, що виникли на підставі договору страхування відповідальності юридичної особи №3-001242 від 20.10.2006, здійснено внесення на користь відповідача усіх страхових платежів.

На адресу відповідача-1 позивачем було направлено заяви про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до п. 6.1 Договору страхування страхове відшкодування виплачується на підставі: письмової заяви позивача про виплату страхового відшкодування; акта про причини виходу з ладу деталей, що підлягають заміні по гарантії та рахунку, що підтверджує вартість деталей (вузлів, агрегатів) та вартості робіт про їх усуненню.

Відповідно до умов договору та взятих на себе зобовязань, відповідач зобовязався здійснити виплату страхового відшкодування при настанні страхового випадку (підпункт 4 пункту 5.1 Договору страхування), тобто, в разі виявлення в гарантійний період заводських дефектів автомобіля (абзац 3 пункту 1 договору), підписання акта дефектування (протоколу огляду).

Так, як вбачається із матеріалів справи, акти дефектування на суму 1877548,52грн., у яких було б зазначено, що причиною виходу з ладу деталі (вузла, агрегату) є “заводський дефект” відповідачем не підписані.

Як встановлено судом, у відповідь на претензію позивача №39 від 16.02.2009р. та лист № 52 від 04.03.2009р. відповідач-1 листом № 966 від 20.03.2009 р. повідомив позивачу про те, що, як зазначалось в листі від 05.02.2009 р. № 332, відповідач-1 відтермінував прийняття остаточного рішення по усім заявленим випадкам до зясування дійсних причин виходу з ладу деталей (вузлів, агрегатів) та одержання офіційного підтвердження від заводів-виробників автомобілів Мерседес-Бенц, призупинив практику погодження заявлених поламок як таких, що сталися з вини заводу-виробника та продовжує розслідувати причини виходу з ладу деталей (вузлів, агрегатів) і що до отримання від заводів-виробників інформації щодо причин виходу з ладу деталей (вузлів, агрегатів) відповідач не прийматиме рішення щодо настання страхового випадку.

Спір у даній справі виник у звязку із тим, що за твердженням позивача на адресу відповідача-1 було надіслано усі необхідні документи, що свідчать про настання страхового випадку за договором, проте страхове відшкодування відповідачем-1 виплачено не було, так само, у відповідності до умов договору, від відповідача не надходило повідомлення щодо рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування.

Згідно умов договору страховим випадком є факт наявності заводських дефектів автомобіля в період гарантії, визнаний страховиком (за попереднім узгодженням із страхувальником) або відповідними державними органами, судом.

Матеріали справи не містять доказів визнання страховиком факту наявності страхових дефектів автомобілів в період гарантії (так як акти дефектування на суму 1877548,52грн., у яких було б зазначено, що причиною виходу з ладу деталі (вузла, агрегату) є “заводський дефект” відповідачем не підписані).

Відповідно до п. 6.1 при незгоді сторін з питання причини виходу з ладу деталей, що підлягають заміні, причина виходу з ладу та вартість робіт і деталей (вузлів, агрегатів) встановлюється незалежним експертом, при цьому вартість проведення незалежної експертизи страховик і страхувальник сплачують в рівних долях.

Матеріали справи не містять доказів визнання державними органами або судом фактів настання страхових випадків. Також, у матеріалах справи відсутні висновки експертів, які б встановлювали причини виходу з ладу деталей та встановили б заводські дефекти автомобілів в період гарантії.

Отже, в матеріалах справи відсутні докази настання страхового випадку, який визнаний страхувальником або відповідними державними органами, з огляду на що відсутні підстави для стягнення з відповідача-1 на користь позивача страхового відшкодування у заявленому розмірі - 1877548,52грн.

Що стосується заявлених позивачем вимог в частині стягнення з відповідача-1 192754,76 грн. пені, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобовязань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобовязань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобовязання.

Крім того, відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 7.2 договору страховик несе відповідальність за невчасну виплату страхового відшкодування у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Загальна сума штрафних санкцій не може перевищувати 50 відсотків від суми заборгованості.

За відсутності доказів того, що відповідач при настанні страхового випадку невчасно виплатив страхове відшкодування на користь позивача, вимога про стягнення з відповідача 192754,76 грн. пені визнається судом безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За наведених обставин, суд визнає позовні вимоги, предявлені до відповідача-1, які передані на новий розгляд до суду І інстанції, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо відповідача-2, який був залучений до участі у справі за ініціативою суду при первісному розгляді справи (ухвала суду від 12.07.2010р. у справі №9/49), то оскільки у відношенні до залученого відповідача-2 підлягають розгляду ті ж самі позовні вимоги що і до відповідача-1, а при укладення договору страхування відповідальності юридичної особи № 3-001242 відповідач-2 діяв від імені відповідача-1, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог до відповідача-2.

На підставі викладеного та керуючись статтями 25, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»в частині, переданій на новий розгляд про стягнення 1877548,52 грн. страхового відшкодування, 192754,76 грн. пені - відмовити повністю.

2. У задоволенні позовних вимог до Київської дирекції Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»в частині, переданій на новий розгляд про стягнення 1877548,52 грн. страхового відшкодування, 192754,76 грн. пені - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня його оголошення.

Суддя В.В. Палій

Суддя Р.І. Самсін

Суддя О.М. Спичак