Ухвала суду № 21102980, 17.01.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/8423/11

Головуючий у 1-й інстанції: Лабань Г.В.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Боровицького О. А.

суддів: Гонтарука В. М. Драчук Т. О.

при секретарі: Пачевській А.П.

за участю представників сторін:

апелянта: Фелонюка А.Я., Карповича В.М.

позивача: Терещук С.А., Ятлук О.М., Янчука О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Полонському районі Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Майдан-Вільський кар'єр" до Державної податкової інспекції у Полонському районі Хмельницької області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000762301 від 20.06.2011 року , -

В С Т А Н О В И В :

В липні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Майдан-Вільський кар'єр" звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Полонському районі Хмельницької області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000762301 від 20.06.2011 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 199 924,00 грн., з яких 162 049,00 грн. сума основного платежу та 37 875,00 грн. штрафних санкцій.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2011 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000762301 від 20.06.2011 року державної податкової інспекції у Полонському районі Хмельницької області щодо донарахування товариству з обмеженою відповідальністю "Майдан-Вільський кар'єр" податку на додану вартість в сумі 162 049,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 37 875,00 грн.

Відповідач вважаючи , що рішення суду першої інстанції ухвалене при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильності висновків суду обставинам справи та неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Позивача повністю.

Аргументуючи доводи апеляційної скарги, апелянт вказує на те, що аналіз чинного законодавства та встановлені перевіркою обставини в сукупності вказують про те, що операція по здійсненню виправлень щодо призначення платежу здійснена з метою ухилення від сплати податку на додану вартість. Крім того, апелянт зауважив, що судом не досліджено та не враховано при розгляді справи, що позивач не оскаржив та не надав ніяких доказів про неправомірність нарахування податку на додану вартість в сумі 49453,00 грн. за інші порушення виявлені в ході перевірки, а саме: заниження податкових зобов'язань з квітня 2010 року по серпень 2010 року на суму 34872,00 грн. та завищення податкового кредиту по податку на додану вартість на суму 14581 грн. по операціям з ТОВ "Нафто-продсервіс", ТОВ "Юромаш", "Перша взуттєва фабрика", ДТГО "Південно-західна залізниця". На думку апелянта той факт, що судом першої інстанції під час судового розгляду з'ясовувались лише взаємовідносини між позивачем та ЗАТ "Харківський плитковий завод" і лише за один період - вересень 2010 року, по якому всього донараховано основного платежу в сумі 37395,00 грн., в той час, як перевіркою встановлено порушення в одинадцяти податкових періодах із дванадцяти перевіряємих і сума донарахувань становить 124654,00 грн., яка позивачем не оскаржується, призвів до скасування спірного податкового повідомлення-рішення в цілому, без жодного обґрунтування в частині 124654,00 грн. донарахованого податку.

Позивач в письмових запереченнях №7 від 16 січня 2012 року на апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Полонському районі Хмельницької області просить залишити останню без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду без змін, як таку що ухвалена при повному, всебічному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, з правильним застосуванням норм матеріального права та при відповідності висновків суду обставинам справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційних скарг відповідно до вимог ст.195 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явились до суду апеляційної інстанції, а саме: представників апелянта - на підтримання доводів апеляційної скарги та доповнень до неї, представника позивача - на підтримання заперечень на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що працівниками ДПІ у Полонському районі проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, про що складено акт № 437/231-36009598 від 31.05.2011 року (т.1 а.с. 8-68).

В акті перевірки, зокрема, зафіксовані порушення п. 6.1. ст. 6, пп. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 185.1 ст. 185, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, яке полягає у заниженні суми податкового зобов'язання по ПДВ за перевіряємий період в розмірі 162 049,00 грн.

На підставі виявлених порушень ДПІ у Полонському районі Хмельницької області винесено податкове повідомлення-рішення № 0000762301 від 20.06.2011 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 199 924,00 грн., з яких 162 049,00 грн. сума основного платежу та 37 875,00 грн. штрафних санкцій (т. 1 а.с. 69).

01.01.2010 року між позивачем та ЗАТ "Харківський плитковий завод" був укладений договір поставки № 1, відповідно до якого позивач здійснював поставку товару (т.1 а.с. 73-76). Протягом вересня 2010 року на розрахунковий рахунок позивача від ЗАТ "Харківський плитковий завод" згідно платіжних доручень надійшли кошти на загальну суму 1 052 910 гривень. В графі "Призначення платежу" вказаних платіжних доручень було вказано "Оплата за пегматит шихту згідно угоди № 1 від 01.01.2010 року в т.ч. ПДВ". 23.01.2009 року між позивачем та ЗАТ "Харківський плитковий завод" був укладений договір № 57 про надання безпроцентної позики, відповідно до якого ЗАТ "Харківський плитковий завод" надає позику в розмірі 4 000 000,00 грн. на безпроцентній основі, а позивач зобов'язується її повернути до 31.12.2009 року (т. 1 а.с. 70-71). Додатковою угодою № 1 від 30.12.2009 року було внесено зміни в договір № 57 від 23.01.2009 року в частині збільшення розміру позики до 6 000 000,00 грн. та встановлено строк повернення до 31.12.2011 року (т. 1 а.с. 72).

06.10.2010 року ЗАТ "Харківський плитковий завод" своїм листом повідомив позивача про те, що у зв'язку з невірним формулюванням призначення платежу в платіжних дорученнях за вересень 2010 року вірним слід читати призначення платежу "надання безпроцентної позики за договором № 57 від 23.01.2009 року без ПДВ" (т.1 а.с. 159-160).

Даний лист про зміну призначення платежу був надісланий ЗАТ "Харківський плитковий завод" до AT "ОТП Банк", про що є відмітка про отримання 21.10.2010 pоку . На підставі цього листа та договору з ЗАТ "Харківський плитковий завод" № 408/1 від 13.10.2008 року про відкриття рахунку, здійснення розрахунково-касового обслуговування та надання інших банківських послуг, AT "ОТП Банк" вжив заходів щодо відображення уточненої інформації стосовно призначення платежу, що підтверджується Реєстром кредитових платежів від 21 жовтня 2010 року, який доданий до матеріалів справи (т. 1 а.с. 97-104).

В зв'язку з цим, між позивачем та ЗАТ "Харківський плитковий завод" був підписаний акт звірки взаємних розрахунків від 30.12.2010 року по договору № 57 від 23.01.2009 року. Згідно з даним актом позивач погодився з сумою позики, в яку, зокрема, ввійшли платежі за вересень 2010 року на загальну суму 1 052 910,00 гривень.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що банківська установа після зарахування коштів на рахунок отримувача вправі внести зміни щодо призначення платежу як кредитове інформаційне повідомлення з відображенням цих уточнень у реєстрі кредитових платежів без внесення відповідних змін у платіжні доручення, що фактично і було зроблено AT "ОТП Банк". Таким чином, дії як банку так і сторін договору щодо зміни призначення платежу не суперечили вимогам чинного законодавства. Доводи відповідача з приводу здійснення операції по внесенню виправлень щодо призначення платежу з метою ухилення позивачем від сплати податків, судом першої інстанції не прийнято до уваги, оскільки такий висновок податковим органом не доведено та, відповідно, не підтверджено належними доказами.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи, податковим органом за період, що перевірявся ТОВ "Майдан-Вільський кар'єр" було донараховано податкове зобовязання з податку на додану вартість 199924,00 грн. (в тому числі за основним платежем - 162049,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 37875,00 грн).

Донарахована сума податку на додану вартість складається з наступного:

- із суми заниження податкового зобов'язання в розмірі 148592,00 грн., за період з квітня 2010 року по березень 2011 року по взаємовідносинам позивача із ЗАТ "Харківський плитковий завод";

- із суми завищення податкового кредиту в розмірі 14581,00 грн. по взаємовідносинам із ТОВ "Нафто-продсервіс", ТОВ "Юромаш", "Перша взуттєва фабрика", ДТГО "Південно-західна залізниця".

При цьому, як встановлено в судовому засіданні, позивач не погоджується з донарахованими зобов'язаннями по взаємовідносинах із ЗАТ "Харківський плитковий завод", що мали місце у вересні 2010 року. Що стосується інших порушень, які слугували підставою для винесення спірного податкового повідомлення рішення, позивач з ними погодився і вони ним не оскаржені.

Що ж стосується правовідносин позивача з ЗАТ "Харківський плитковий завод", колегія суддів вважає, що судом першої інстанції надано повну юридичну оцінку обставинам справи, вірно застосовано до спірних правовідносин положення пункту 32.3 статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", в силу якого, банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 цього Закону, положення пункту 2.9 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. N 22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 р. за N 377/8976, яким встановлено, що банк не має права робити виправлення в розрахунковому документі клієнта, за винятком випадків, обумовлених нормативно-правовими актами НБУ, які можуть стосуватися, зокрема, зміни з ініціативи банку платника номера рахунку платника, назви та коду банку платника, при частковому виконанні платіжної вимоги. Внесення банком змін до реквізиту платіжного доручення "Призначення платежу" нормативно-правовими актами не передбачається. Цей реквізит заповнюється платником таким чином, щоб надати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України і несе за неї відповідальність, пункту 2.29 Інструкції, яким встановлено, що платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжне доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку, і оформити нове з необхідними змінами та пункту 1.24 глави 1 Інструкції, в силу якої, спори між платниками і отримувачами коштів з питань проведення розрахунків вирішуються ними без участі банків, обґрунтовано взяв до уваги лист № 25-113/1506-9580 від 26.09.2005 року щодо виправлень у розрахунковому документі, в якому Національний банк України повідомляє, що питання з приводу внесення змін до реквізиту "Призначення платежу" платіжного доручення після зарахування коштів на рахунок отримувача має вирішуватися між платником та отримувачем коштів у порядку, узгодженому між ними.

Системний аналіз наведених норм дає право для висновку, що банківська установа після зарахування коштів на рахунок отримувача вправі внести зміни щодо призначення платежу як кредитове інформаційне повідомлення з відображенням цих уточнень у реєстрі кредитових платежів без внесення відповідних змін у платіжні доручення, що фактично і було зроблено AT "ОТП Банк".

За вказаних обставин, судом першої інстанції підставно зазначено, що дії як банку так і сторін договору щодо зміни призначення платежу не суперечили вимогам чинного законодавства.

Юридична оцінка встановлених судами обставин свідчить про помилковість висновків податкового органу в частині донарахування позивачу основного платежу в сумі 37395,00 грн. Це потягло за собою помилкове визначення бази оподаткування і як наслідок неправильне нарахування податку на додану вартість.

Підставою ж задоволення позову судом першої інстанції є висновок про обґрунтованість зміни призначення платежу.

Дана обставина перешкоджає новому нарахуванню податків та штрафних санкцій за тих же обставин, з тих же підстав, що зазначені в акті податкового органу та в рішенні ДПІ у Полонському районі Хмельницької області, що визнане протиправним у цій справі.

Отже, таке положення порушує конституційну вимогу про сплату кожним податків і зборів в порядку і розмірах, встановлених законом (стаття 67 Конституції України).

Наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення субєкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі .

У даному випадку, колегія суддів, констатуючи помилкове нарахування податку на додану вартість як платником податку, так і податковим органом, не може визнати недійсним рішення податкового органу в якійсь сумі.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого субєкта владних повноважень.

Разом з тим, приймаючи до уваги те, що рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції, відповідно до вимог статті 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні апелянтами норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 199, статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, у звязку з чим, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Полонському районі Хмельницької області необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Полонському районі Хмельницької області, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2011 року , без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 23 січня 2012 року .

Головуючий суддя/підпис/ Боровицький О. А.

Судді/підпис/ Гонтарук В. М.

/підпис/ Драчук Т. О.

З оригіналом згідно:

секретар