Ухвала суду № 21102841, 11.01.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/4493/11

Головуючий у 1-й інстанції: Комар П.А.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Смілянця Е. С.

суддів: Сапальової Т.В. , Сторчака В.Ю.

при секретарі: Копійчук О.В.

за участю представників сторін:

апелянта - Лучинського П.В., Пенської О.Ю.

позивача - Благуна Б.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м.Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01.11.2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Віойл-Агро" до державної податкової інспекції у м.Вінниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2011 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Віойл-Агро" (далі - ТОВ "Віойл-Агро") до державної податкової інспекції у м.Вінниці (далі - ДПІ у м.Вінниці) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002462330 від 23.06.2011р.

Позовні вимоги заявник мотивував тим, що на підставі перевірки, проведеної ДПІ у м.Вінниці, складено акт №2657/2330/31414911 від 14.06.2011р., в якому необгрунтовано зафіксовано ряд порушень ТОВ "Віойл-Агро" податкового законодавства. За результатами перевірки позивачу надіслано податкове повідомлення-рішення №0002462330 від 23.06.2011р.

Вважаючи вказане рішення неправомірним, ТОВ «Віойл-Агро» звернулось до суду для визнання його протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 01.11.2011 року вказаний позов задовольнив повністю.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у звязку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

Зокрема, апелянт наголошує на тому, що позивач перераховував кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування, укладаючи правочини з підприємством, яке створювалось без мети здійснення господарської діяльності, а з метою мінімізації податкових зобовязань.

Як стверджує апелянт, судом першої інстанції не досліджено угоди укладені товариством, відносно їх спрямованості на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, і правомірності цих правочинів, що слугувало підставою для ухвалення необґрунтованого рішення.

04.01.2012 року до суду надійшли письмові заперечення ТОВ "Віойл-Агро", у яких товариство посилається на правомірність та законність оскаржуваного судового рішення, водночас стверджуючи про безпідставність тверджень скаржника, у звязку з чим просить апеляційну скаргу ДПІ у м.Вінниці залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01.11.2011 року без змін.

У судовому засіданні представники апелянта вимоги апеляційної скарги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представники позивача - ТОВ "Віойл-Агро" у судовому засіданні проти доводів апелянта заперечили та просили у їх задоволенні відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача та думку учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у м.Вінниці проведена позапланова невиїзна документальна перевірка TOB “Віойл-Агро”з питань достовірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП “Азов Хліб 2005”, ВАТ “АТП 10556”, ПП “Алєктон”, TOB “Да-Груп”, TOB “Інтерсервісплюс”за період з 01.12.2010р. по 31.12.2010р.

Висновки даної перевірки знайшли своє відображення в акті №2567/2330/31414911 від 14.06.2011р. про результати позапланової невиїзної документальної перевірки TOB “Віойл-Агро”з питань достовірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП “Азов Хліб 2005”, ВАТ “АТП 10556”, ПП “Алєктон”, TOB “Да-Груп”, TOB “Інтерсервісплюс”за період з 01.12.2010р. по 31.12.2010р. (далі - акт).

На підставі викладених в акті даних встановлено, що перевірка здійснювалася на підставі податкових декларацій з ПДВ за грудень 2010р., а також актів перевірок ПП “Азов Хліб 2005”, ВАТ “АТП 10556”. ПП “Алєктон”, TOB “Да-Груп”, TOB “Інтерсервісплюс”, без урахування первинної документації.

Як зясовано з пояснень представника апелянта, проведеною перевіркою встановлено формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2010 року по операціях з постачальниками, по яких угоди визнано нікчемними, та за висновками актів перевірок встановлені порушення ст.203, ст.215, ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Вказані дії призвели до порушення позивачем вимог:

- п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”№168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями), ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обновлені ними по правочинам, здійсненим TOB “Віойл-Агро”при придбанні товарів (послуг) у ПП -Азов Хліб 2005”в сумі 2 216 071 грн., ВАТ “АТП 10556”в сумі 280 859 грн., ПП “Алєктон”в сумі 185 400 грн., TOB “Да-Груп”в сумі 1 143 954 грн., TOB “Інтерсервісплюс”в сумі 132 951 грн., в результаті чого підприємством завищено суму податкового кредиту за грудень 2010 року на суму 3 959 235 грн.

- п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”№168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями), внаслідок чого підприємством занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за грудень 2010 року, на суму 3 959 235 грн.

23 червня 2011 року, на підставі вищезгаданого акту перевірки, ДПІ у м. Вінниці винесено податкове повідомлення-рішення №0002462330, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) TOB “Віойл-Агро”, з податку на додану вартість у розмірі 4 949 044 грн., у тому числі за основним платежем 3 959 235 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 989 809 грн.

В свою чергу, суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови та задовольняючи позов, виходив з правомірності включення товариством сум податку на додану вартість в загальному розмірі 3 959 235 грн. до складу податкового кредиту, а відтак протиправності та незаконності спірного податкового повідомлення-рішення №0002462330 від 23.06.2011р.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Інших підстав визнання правочину нікчемним діюче законодавство не передбачає.

Зазначене підтверджує Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва. Так, в своєму листі від 16.09.2011р. №7319, Держкомпідприємництва зазначає, що згідно з абзацом 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є лише правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ч.1 ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Крім того, діюче податкове законодавство не надає права податковому органу визнавати дані, які відображаються суб'єктами підприємницької діяльності у податкових деклараціях (з податку на прибуток, з податку на додану вартість) за період, що перевіряється, недійсними.

Проаналізувавши вказані норми закону, колегія суддів приходить до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять жодних відомостей, з яких можна було б дійти висновку про нікчемність правочинів укладених між TOB “Віойл-Агро” та його контрагентами ПП “Азов Хліб 2005”, ВАТ “АТП 10556”, ПП “Алєктон”, TOB “Да-Груп”, TOB “Інтерсервісплюс”.

Згідно з пп.14.1.36. ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами

Як встановлено судом першої інстанції, за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. між TOB “Віойл-Агро”та ПП “Азов Хліб 2005”, ВАТ “АТП 10556”, ПП “Алєктон”, TOB “Да-Груп”, TOB “Інтерсервісплюс” було укладено ряд договорів, а саме:

з ПП “Азов Хліб 2005” укладено договір поставки №1031-21012074041 від 07.12.2010р., згідно якого TOB “Віойл-Агро”придбало у ПП “Азов Хліб 2005”на умовах EXW франко-елеватор ВАТ “Мелітопольський елеватор”3 056,65 тон соняшника на загальну суму 13 296 427,50 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 2 216 071,25 грн.

з ВАТ “АТП 10556”укладено договір № 10 М-Т від 01.01.2010р., згідно якого ВАТ “АТП 10556”надало послуги по забезпеченню TOB “Віойл-Агро”медичним контролем та інструктажем водіїв, а також стоянки, щоденного контролю технічного стану, технічного обслуговування та ремонту автомобілів на загальну суму 800,00 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 133,33 грн. Також укладено договір перевезення вантажу автомобільним транспортом № 0102/03 від 01.02.2010р., згідно якого ВАТ “АТП 10556”надало послуги TOB “Віойл-Агро”по перевезенню вантажів на загальну суму 1 684 354,31 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 280 725,69 грн.

з ПП “Алєктон”укладено договір поставки №1031-21011023240 від 01.11.2010р., договір поставки №1031-21012154137 від 15.12.2010р., договір поставки №1031-21012214189 від 21.12.2010р., згідно яких TOB “Віойл-Агро”придбало у ПП “Алєктон”на умовах EXW франко-склад ПАТ “Вінницький олійно-жировий комбінат”242,775 тон соняшника на загальну суму 1 112 403,15 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 185 400,52 грн.

з TOB “Да-Груп”укладено договір поставки №301110-01 від 30.11.2010р., згідно якого TOB “Віойл-Агро”придбало у TOB “Да-Груп”на умовах DDU ПАТ “Вінницький олійно-жировий комбінат”635,53 тон олії соняшникової нерафінованої на загальну суму 6 863 724,00 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 1 143 954,00 грн.

з TOB “Інтерсервісплюс” укладено договір поставки №1031-21012064023 від 06.12.2010р., договір поставки №1031-21012084056 від 08.12.2010р., договір поставки №1031-21012174172 від 17.12.2010р., договір поставки №1031-21012214196 від 20.12.2010р., згідно яких TOB “Віойл-Агро” придбало у TOB “Інтерсервісплюс”на умовах EXW франко-склад ПАТ “Чернівецький олійножировий комбінат”185,185 тон соняшника на загальну суму 797 703,80 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 132 950,63 гри.

Згідно з п.п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість"(який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.2.6. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У відповідності з п.п. 7.5.1. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.7.1. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що в результаті проведених операцій, згідно вищезазначених вимог Закону України "Про податок на додану вартість", позивачем було віднесено до складу податкового кредиту нараховані суми податку на додану вартість в розмірі 3 959 235 (три мільйона дев'ятсот п'ятдесят дев'ять тисяч двісті тридцять п'ять) грн.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого Адміністративного Суду України від 20.07.2010р. № 1112/11/13-10 (далі-Інформаційний лист), у разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. Прикладом подібного підходу Верховного Суду України є, зокрема, постанова від 9 вересня 2008 року. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Але, поряд із цим, в даному Інформаційному листі зазначено, що в постанові Верховного Суду України від 08 вересня 2009 року останній вказує на те, що відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку. Здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік.

Крім цього, з врахуванням правової позиції Верховного Суду України, ВАСУ зазначає, що одним із етапів встановлення судом обгрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, є встановлення факту-здійснення господарської операції шляхом дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договорів, актів виконаних робіт, документів про перевезення, зберігання товарів тощо. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій. Крім того, дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та або бюджетне відшкодування.

З врахування викладеної правової позиції ВАСУ, слід зазначити, що документами, які підтверджують факт поставки Товариству вищезазначених товарів та послуг, і які підтверджують реальність здійснення вищезазначених операцій, є:

- згідно з договором з ПП “Азов Хліб 2005”- договір поставки, складські квитанції, видаткові накладні, податкові накладні, договір зберігання;

- згідно з договором з ВАТ “АТП 10556”- договори наданя послуг, акти надання послуг, податкові накладні;

- згідно з договором з ПП “Алєктон”- договори поставки, товарно-транспортні накладні, накладні на прийнятий до переробки соняшник, журнал якості насіння соняшнику яке надходить автомобільним та залізничним транспортом, видаткові накладні, податкові накладні, договір на переробку давальницької сировини;

- згідно з договором з TOB “Да-Груп”- договір поставки, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, прибуткові ордери приймання жирової сировини, податкові накладні, договір на переробку давальницької сировини;

- згідно з договором з TOB “Інтерсервісплюс”- договори поставки, товарно-транспортні накладні, накладні на прийнятий до переробки соняшник, квитанції на прийом до переробки давальницького олієнасіння, ярлики-проби, акти контрольного переважування вантажу, видаткові накладні, податкові накладні, договір на переробку давальницької сировини.

Оформлення прийому олієнасіння та жирової сировини передбачено “Порядком обліку сировини, матеріалів та готової продукції на підприємствах олійно-жирової галузі” затвердженого Наказом Мінагрополітики України 11 вересня 2009 року № 656, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 03 грудня 2009 року №1163/17179.

Облік й оформлення операцій із зерном на хлібоприймальних підприємствах передбачено “Інструкцією про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах”, затвердженої Наказом Мінагрополітики України 13 жовтня 2008 року N 661, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 листопада 2008 р. за N 1111/15802.

В розрізі наведеного, правомірним є висновок суду першої інстанції про реальність здійснення TOB “Віойл-Агро” господарських операцій, оскільки зазначене підтверджуються оформленими належним чином документами, що спростовує твердження податкового органу викладені в апеляційній скарзі.

Суд апеляційної інстанції також зауважує, що за відсутності в цих документах недоліків, які згідно з ст. 215 Цивільного Кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили та доказовості, у податкового органу не має правових підстав для неврахування цих документів як доказів дійсності укладання та виконання угод.

Так, вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996-Х1У та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95р. №1988.

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції".

За змістом наведених норм, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), які в подальшому використовуються у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та валових витрат.

Констатація фактів порушень законодавства, що грунтується лише на сумнівах та припущеннях (щодо нікчемності укладених договорів), є неприпустимою при складанні офіційного документу органу державної податкової служби (акту перевірки).

Це є порушенням п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 року № 984, згідно якого факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Наведена позиція також знайшла своє відображення у листі ДПА України №20289/16-1617 від 29.09.2010 року, в якому зазначено, що при визнанні угод нікчемними податковий орган зобов'язаний аналізувати реальність здійснення господарської діяльності на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Водночас, суд апеляційної інстанції звертає увагу скаржника на те, що Акт перевірки не містить будь-якого документального на підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин TOB “Віойл-Агро”по взаєморозрахунках ПП “Азов Хліб 2005”, ВАТ “АТП 10556”, ПП “Алєктон”, TOB “Да-Груп”, TOB “Інтерсервісплюс”, які мали бути дослідженими перевіряючими під час проведення перевірки, разом з тим висновки податкового органу викладені в Акті перевірки, не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з частиною 2 статті 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання є, зокрема, господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, спільні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

ПП “Азов Хліб 2005”, ВАТ “АТП 10556”, ПП “Алєктон”, TOB “Да-Груп”, TOB “Інтерсервісплюс”, під час здійснення операцій з постачання товарів (послуг) та складення первинних документів, були зареєстровані як юридичні особи, платниками податку на додану вартість і, як наслідок, мали право здійснювати господарську діяльність.

Крім того, відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України.

Вказана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обовязків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення обєкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом вказаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обовязок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Встановлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобовязань або зменшення бюджетного відшкодування платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність звязку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обовязковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобовязань або зменшення бюджетного відшкодування визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції ставиться критично до тверджень скаржника про фіктивність укладених TOB “Віойл-Агро” правочинів, як не бере до уваги і посилання апелянта про завищення товариством сум податкового кредиту.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м.Вінниці залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01.11.2011 року без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 16 січня 2012 року .

Головуючий <Список >Смілянець Е. С.

Судді< Список >Сапальова Т.В.

< Список >Сторчак В. Ю.