Ухвала суду № 21100199, 13.09.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2011 р.Справа № 2а-1670/1832/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засіданняЛаби О. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від04.04.2011р. по справі№2а-1670/1832/11

за позовом Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття представлений Кременчуцьким міськрайонним центром зайнятості

до ОСОБА_1

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

09 березня 2011 року, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття представлений Кременчуцьким міськрайонним центром зайнятості ( далі позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1( далі відповідач ) про стягнення коштів.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.04.2011 року по справі № 2-а-1670/1832/11 позовні вимоги задоволено.

Стягнено з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості незаконно отриману допомогу по безробіттю у розмірі 6 200 грн. (шість тисяч двісті гривень 10 копійок) на р/р № 37175165303202 в ГУ ДК України у Полтавській області, код 22548262, МФО 831019.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням вимог чинного законодавства, а саме постанова суду першої інстанції прийнята без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, в порушення норм матеріального та процесуального права, є необґрунтованою та підлягає скасуванню .Відповідач також посилається на те, що чітко підпадає під категорію "безробітний" на підставі положень Закону України "Про зайнятість населення"; Обґрунтовуючи право на надання статусу безробітного також посилається на те, що не працювала як приватний підприємець і відсутність доходів від зайняття підприємницькою діяльністю.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції, 22 вересня 2008 року відповідач звернулася до Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного з виплатою матеріальної допомоги.

В поданій заяві відповідач зазначила, що не зареєстрована як субєкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, не є найманим працівником, не укладала договору цивільно-правового характеру, не є членом особистого селянського господарства та пенсії не отримує.

Наказом Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості № НТ080922 від 22 вересня 2008 року відповідачу було надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та "Порядку надання допомоги по безробіттю".

Відповідно до наказу Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості від 19 листопада 2008 року № НТ081119 ОСОБА_1 скорочено виплату допомоги по безробіттю у звязку з недотриманням рекомендацій щодо сприяння працевлаштування відповідно до Закону України "Про зайнятість населення", підпункту 5 пункту 5 статті 31 Закону України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та підпункту 5 пункту 5.4 "Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності" на строк від 15 календарних днів до 90 календарних днів.

Наказом від 16 грудня 2008 року № НТ081216 відповідачу розпочато (поновлено) виплату допомоги по безробіттю з 03 грудня 2008 року.

Відповідно до наказу Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості від 02 квітня 2009 року № НТ090402 відповідачу скорочено виплату допомоги по безробіттю за аналогічне порушення безробітним рекомендацій щодо сприяння працевлаштування.

Наказом Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості від 13 квітня 2009 року ОСОБА_1 здійснено перерахунок виплат допомоги по безробіттю.

Відповідно до наказу Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості № НТ090929 від 29 вересня 2009 року відповідачу припинено виплату допомоги по безробіттю з 17 вересня 2009 року у звязку із закінченням строку виплати відповідно до підпункту 12 пункту першого статті 31 Закону України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". Цим же наказом ОСОБА_1 знято з обліку у Кременчуцькому міськрайонному центрі зайнятості у звязку з поданням безробітною письмової заяви про відмову від послуг відповідно до абзацу 9 підпункту першого пункту 20 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності.

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, за період з 22 вересня 2008 року по 16 вересня 2009 року відповідачем отримано допомогу по безробіттю у розмірі 6200,10 грн.

Відповідно до Порядку взаємодії суб'єктів інформаційного обміну щодо надання та використання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, затвердженого наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету статистики України від 07.12.2005 року N 121/560/406, постановою правління Пенсійного фонду України від 07.12.2005 року N 23-3, постановою правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття від 07.12.2005 року N 368, позивачем з'ясовано, що відповідач зареєстрований як фізична особа підприємець.

14 вересня 2010 року за результатами розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення складено акт № 6091, яким встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як субєкт господарювання Державним реєстратором Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради 08 травня 2003 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 10 вересня 2010 року, тобто на момент подачі заяви до центру зайнятості для вирішення питання працевлаштування відповідач мав статус фізичної особи підприємця у зв'язку з виявленням факту подання недостовірних даних під час одержання допомоги по безробіттю.

Таким чином, ОСОБА_1 статус безробітного та допомога по безробіттю були призначені на підставі відомостей, що не відповідають дійсності, а матеріальне забезпечення по безробіттю в сумі 6200,10 грн. було отримане відповідачем незаконно.

У звязку із виявленим порушенням відповідачем вимог закону, 18 жовтня 2010 року Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості видано наказ № 619 про повернення допомоги по безробіттю у розмірі 6 200,10 грн.

Даний наказ разом із вимогою про повернення коштів, на виконання положень пункту 7 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року N 60/62 "Про затвердження Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним", направлений ОСОБА_1 та вручений згідно поштового відправлення 26.10.2010 року, копія якого наявна в матеріалах справи.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що в порушення ст. 36 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", відповідач при реєстрації у центрі зайнятості, був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності. В звязку з чим відповідачем незаконно отримано допомогу по безробіттю у сумі 6 200,10 грн..

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991р. № 803-XII безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Частиною першою статті 18 Закону України "Про зайнятість населення" встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних. Київського га Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населенні , інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

Стаття 19 Закону України "Про зайнятість населення" визначає обов'язки та права державної служби зайнятості, до яких, зокрема відносяться: організація при потребі професійної підготовки і перепідготовки громадян у системі служби зайнятості або направлення їх до інших навчальних закладів, що ведуть підготовку та перепідготовку працівників; надання послуг з працевлаштування та професійній орієнтації працівникам, які бажають змінити професію або місце роботи (у зв'язку з пошуками високооплачуваної роботи, зміною умов і режиму праці тощо), вивільнюваним працівникам і незайнятому населенню; реєстрація безробітних і подання їм у межах своєї компетенції допомоги, в т. ч. і грошової; розпорядження в установленому законодавством порядку коштами Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття; оплачувати вартість професійної підготовки осіб, працевлаштування яких потребує здобуття нової професії (спеціальності), а також установлювати їм на період навчання стипендії у розмірах, передбачених законодавством України про зайнятість населення; в установленому законодавством порядку подавати громадянам допомогу з безробіття та матеріальну допомогу з безробіття, припиняти і відкладати їх виплати.

Згідно зі статтею 12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" функції виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття (далі - Фонд) покладаються на органи державної служби зайнятості.

Виконавча дирекція Фонду організовує виконання рішень правління Фонду та забезпечує дотримання законодавства України про страхування на випадок безробіття, діє від імені Фонду та підзвітна йому в межах та порядку, передбачених статутом Фонду.

Виконавча дирекція Фонду та її робочі органи, серед іншого: виплачують забезпечення та надають соціальні послуги, передбачені цим Законом, забезпечують здійснення профілактичних заходів, спрямованих на запобігання настанню страхових випадків (пункт 4 частини другої статті 12 цього Закону); контролюють правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду (пункт 5 частини другої статті 12 цього Закону); представляють інтереси Фонду в судових та інших органах (пункт 6 частини другої статті 12 цього Закону).

Згідно з приписами статті 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" видами забезпечення за цим Законом є: допомога з безробіття, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності; допомога з часткового безробіття; матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного; допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.

Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Стаття 39 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" встановлює, що спори, які виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Як свідчать матеріали справи, відповідач зареєстрований суб'єктом підприємницької діяльності в період з 08.05.1003 року по 30.04.2010 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на момент звернення до центру зайнятості відповідач був суб'єктом підприємницької діяльності, незалежно від того, отримував він прибутки чи ні.

Аналіз вищевикладеного, свідчить, що підприємці належать до зайнятого населення, таким чином відповідачем були подані неправдиві відомості, що призвело до незаконного отримання допомоги по безробіттю у розмірі6 200,10 грн..

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Отже, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для відмови у задоволенні позову.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.04.2011р. по справі№2а-1670/1832/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Кононенко З.О.

Судді<підпис >

<підпис >Бондар В.О. Донець Л.О. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 19.09.2011 р.