Рішення № 2109969, 23.07.2008, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.08 Справа № 20/325/08

Суддя Гандюкова Л.П.

За позовом Акціонерного банку “Брокбізнесбанк” в особі Запорізької філії АБ “Брокбізнесбанк” , м.Запоріжжя

до Відкритого акціонерного товариства “Компанія “Дніпрохолд”, м.Запоріжжя

про стягнення суми 232 337,96 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача – Федорченко Д.О. (дов. №126/03 від 09.06.2008р.);

Від відповідача – Соловйов О.В. (дов. №440 від 12.03.2008р.);

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з відповідача суми 232 745,17грн.

Ухвалою господарського суду від 28.05.2008р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 20/325/08, судове засідання призначено на 09.07.2008р. Ухвалою суду від 09.07.2008р. на підставі ст.77 ГПК України розгляд справи відкладено на 23.07.2008р.

23.07.2008р.справу розглянуто, за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні 23.07.2008р. позивач надав заяву про зменшення розміру позовних вимог. Вказує, що у зв’язку частковим погашенням заборгованості по відсотках з моменту подання позову відповідачем, а також погашенням залишку заборгованості зі сплати відсотків поручителем станом на 22.07.2008р. заборгованість зі сплати відсотків за кредитом погашена. Просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором № КЛ/04-2006/Юр від 12.12.2006р. та додаткової угоди № 1,2,3 від 30.05.2007р., 11.12.2007р., 01.02.2008р. в сумі 224868,72 грн., суму 7469,24 грн. пені, розрахованої у розмірі 0,1% від суми прострочки, всього суму 232337,96 грн.

У порядку ст. 22 ГПК України заява про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду.

Таким чином, предметом розгляду справи є зменшені позовні вимоги, мотивовані обставинами, викладеними у позові, та обґрунтовані ст.ст. 525,526, 629, 1049,1050 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Позивачем було надано заяву про забезпечення позову, яка ухвалою суду від 09.07.2008р. відхилена як необґрунтована, не підтвердження доказами.

Відповідач надав відзив, в якому зазначив, що відповідно до п.7.3 кредитного договору у разі непогашення заборгованості по кредиту, процентах та пені банк має право розірвати кредитний договір і звернути стягнення на предмет застави. Звертаючись з відповідним позовом, необхідно спочатку поставити питання про розірвання кредитного договору, а потім ставити питання про стягнення суми кредиту. В той же час не заперечує проти розірвання кредитного договору і звернення стягнення на предмет застави, який знаходиться на території Бердянського державного заводу скловолокна і саме цей кредит надавався для поліпшення фінансової діяльності підприємства і предметом застави є продукція заводу скловолокна, котра знаходиться на його території відповідно до договору зберігання №17 від 08.12.2006р. та договору застави №ДЗ-ТО/04-2006/юр від 12.12.2006р. Позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у розмірі 75000грн. визнав у повному обсязі.

Відповідачем було заявлено клопотання про залучення в порядку ст.27 ГПК України до участі у справі третьої особи без самостійних вимог Бердянський державний завод скловолокна, оскільки в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором банку було надано в заставу товар в обороті, яке знаходиться на території Бердянського державного заводу скловолокна.

Ухвалою суду від 09.07.2008р. клопотання судом відхилено як необґрунтоване.

У судовому засіданні 22.07.2008р. відповідачем заявлено аналогічне клопотання.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

12.12.2006р. між Акціонерним банком “Брокбізнесбанк” в особі Запорізької філії АБ “Брокбізнесбанк” (Банк, позивач) та Відкритим акціонерним товариством “Компанія “Дніпрохолд” (Позичальник, відповідач) був укладений кредитний договір №КЛ/04-2006/Юр (далі-кредитний договір), відповідно до умов якого Банк зобов’язався відкрити відкличну поновлювальну кредитну лінію в сумі 300 000 грн. строком з 12.12.2006р. по 11.12.2007р. зі сплатою 18% річних, а Позичальник зобов’язався повернути Банку кредит в кінці строку кредитування, але не пізніше 11.12.2007р.

30.05.2007р. сторонами укладено додаткову угоду №1, якою передбачено, що нарахування відсотків за поточний календарний місяць позичальник сплачує на рахунок вказаний банком, щомісяця до 7 числа, наступного за місяцем, в якому нараховані відсотки, а також в день повернення (у тому числі достроково) строкової заборгованності за кредитною лінією в повному обсязі.

11.12.2007р. сторонами укладено додаткову угоду №2, за умовами якої сторони продовжили строк користування кредитною лінією у сумі 300 000 грн. до 11.12.2008р.

Згідно з п.2. додаткової угоди позичальник зобов”язався проводити повернення основної суми кредиту платежами по 25000 грн. щомісячно не пізніше 25 числа, починаючи з січня 2008р., строк останнього платежу не пізніше 11.12.2008р.

Відповідно до п.6.1. кредитного договору він набуває чинності з моменту його підписання та діє до моменту виконання позичальником зобов’язання по погашенню кредиту, процентів та штрафних санкцій.

Позивач належним чином виконав свої зобов’язання за кредитним договором, відкривши відповідачу відкличну кредитну лінію та надавши йому обумовлені договором грошові кошти у повному обсязі, що підтверджується випискою з рахунку, меморіальними ордерами, розпорядженнями обліково - операційному відділу, копії яких залучено до матеріалів справи. Факт отримання кредиту відповідачем не заперечено.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із матеріалів справи слідує, що відповідач не виконав прийняті на себе зобов’язання за кредитним договором щодо своєчасної сплати відсотків за користування кредитом та здійснення планового погашення частини кредитної лінії.

01.04.2008р. позивач направив відповідачу лист №01/04-20 про необхідність у строк до 07.04.2008р. сплатити відсотки в сумі 3711,11 грн. за користування кредитом за період з 01.03.2008р. по 31.03.2008р. Також листом №24/04-18 від 23.04.2008р. відповідач був повідомлений про необхідність сплати відсотків за квітень 2008р. у сумі 3317,74грн. у строк до 07.04.2008р. Однак, відповідач зазначену вимогу позивача у встановлений строк не виконав. У порушення умов кредитного договору не погасив черговий транш у встановлений договором строк не пізніше 25 числа, внаслідок чого має прострочену заборгованість за квітень, травень, червень 2008р. у сумі 75000грн.(25000грн.х 3 місяці)

Відповідно до п.7.2 кредитного договору при невиконанні позичальником своїх зобов”язань по договору та договорах застави, Банк має право достроково припинити свої зобов”язання і вимагати від позичальника повернення всієї заборгованості, включаючи кредит, проценти і пеню.

Згідно з п.7.3 у разі непогашення заборгованості по кредиту, процентах та пені банк має право розірвати кредитний договір і звернути стягнення на предмет застави.

12.12.2006р. між Акціонерним банком “Брокбізнесбанк” в особі Запорізької філії АБ “Брокбізнесбанк” (Заставодержатель,позивач) та ВАТ “Компанія “Дніпрохолд” (Заставодавець, відповідач) укладено договір застави №ДЗ-ТО/04-2006/Юр-01, відповідно до якого Заставодавець зобов”язався передати в заставу належні йому на праві власності товари в обороті, а саме: скловолокно, склосітку, склонитку згідно з переліком, наведеним у додатку №1. Узгоджена сторонами оціночна вартість предмету застави становить 6000000 грн. На час дії договору предмет застави знаходиться за адресою: Запорізька область, м.Бердянськ, вул.Кірова,107. (п.п. 1.4, 1.5).

Судом встановлено, що відповідачем порушені зобов’язання щодо повернення не пізніше 25 числа основної суми кредиту по 25000грн.за квітень, травень, червень 2008р, порушені зобов’язання щодо сплати щомісячно відсотків, що дає право позивачу вимагати повернення, крім простроченої заборгованості за кредитною лінією 75000грн., також дострокового повернення заборгованості за кредитною лінією у сумі 199 868,72грн.

При цьому суд бере до уваги, що відповідно до ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч.2 ст. 1050 параграфа 1 цього Кодексу якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідач доказів належного виконання договірних зобов’язань та погашення заявленої до стягнення суми заборгованості по поверненню коштів, отриманих за кредитним договором не надав. Розрахунок заборгованості відповідає умовам договору та письмовим доказам, які надані позивачем і містяться у матеріалах справи.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості 224868,72 грн. (199 868,72грн. + 75000грн.) основані на договорі, законі та підлягають задоволенню.

Оскільки під час розгляду справи заборгованість за відсотками погашено, що слідує із заяви позивача та виписки по рахунку, позивач зменшив в цій частині позовні вимоги, суд дані вимоги не розглядає, однак факт порушення зобов’язання в частині сплати відсотків за березень та квітень 2008р. на час звернення до суду відповідачем не спростовано.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 7469,24 грн. за простороченою заборгованістю:1) за кредитною лінією за період з 26.04.2008р. по 18.07.2008р., за період з 26.05.2008р. по 18.07.2008р., за період з 26.06.2007р. по 18.07.2008р.; 2) за прострочені нараховані відсотки за період з 01.03.2008р. по 31.03.2008р. у сумі 3711,11грн. (пеня за період з 08.04.2008р. по 03.07.2008р.); 3) за прострочені нараховані відсотки за період з 01.04.2008р. по 30.04.2008р. на суму 3317,74грн. (пеня за період з 08.05.2008р. по 03.07.2008р.); 4) за прострочені нараховані відсотки за період з 01.05.2008р. по 31.05.2008р. на суму 3428,33грн. (пеня за період з 10.06.2008р. по 03.07.2008р.)

Згідно зі ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошових сум (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських правовідносин зобов’язується сплатити в разі невиконання або неналежного виконання господарських зобов’язань.

Відповідно до п.6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 7.1 кредитного договору передбачено, що у випадку несвоєчасного погашення кредиту та/або процентів за його використання, позичальник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотків від суми непогашеної заборгованості за кожний день прострочки.

Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з розрахунком позивача сума пені складає 7469,24 грн.

Вказаний розрахунок судом перевірено та встановлено, що він виконаний без урахування вимог ст.231 ГК України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, тому підлягає стягненню пеня з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у вказаний позивачем період у сумі 2 897,56грн., а саме: за простороченою заборгованістю:1) за кредитною лінією на суму 25000грн. за період з 26.04.2008р. по 18.07.2008р. пеня 1352,46грн.; за період з 26.05.2008р. по 18.07.2008р. пеня у сумі 868,85грн.; за період з 26.06.2007р. по 18.07.2008р. пеня у сумі 360,66грн.; 2) за прострочені нараховані відсотки за період з 01.03.2008р. по 31.03.2008р. у сумі 3711,11грн. (пеня за період з 08.04.2008р. по 03.07.2008р. у сумі 142,05 грн.); 3) за прострочені нараховані відсотки за період з 01.04.2008р. по 30.04.2008р. на суму 3317,74грн. (пеня за період з 08.05.2008р. по 03.07.2008р. у сумі 121,83грн.); 4) за прострочені нараховані відсотки за період з 01.05.2008р. по 31.05.2008р. на суму 3428,33грн. (пеня за період з 10.06.2008р. по 03.07.2008р. у сумі 51,71грн.).

У зв’язку з викладеним, позовні вимоги задовольняються в цілому частково.

На підставі викладеного, суд не бере до уваги заперечення відповідача, у тому в числі в частині необхідності розірвання договору та звернення стягнення на предмет застави. Із змісту ст.ст.572,589,590 ЦК України, ст.ст.1,20 Закону України “Про заставу” слідує, що звернути стягнення на предмет застави є правом заставодержателя, тому це право не може бути поставлено в залежність він наміру боржника, який порушив зобов’язання, погасити заборгованість саме за рахунок заставленого майна. Враховуючи, що відповідно до ст.22 ГПК України предметом позову Акціонерний банк “Брокбізнесбанк” обрав стягнення заборгованості і пені та не визначив стягнення цих сум за рахунок звернення стягнення на заставлене майно, суд розглядає позовні вимоги в межах предмету і підстав позову.

З цих же підстав суд відхиляє клопотання про залучення в порядку ст.27 ГПК України до участі у справі третьої особи без самостійних вимог Бердянський державний завод скловолокна, на території якого знаходиться заставлене майно. Дане клопотання є аналогічним за змістом з первісним клопотанням, яке відхилено ухвалою суду, і будь-яких інших обґрунтувань необхідності залучення цієї юридичної особи суду не надано.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати відносяться на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Компанія “Дніпрохолд” (69032, м.Запоріжжя, вул.40 років Радянської України,40, р/р 260005003301 в Запорізькій філії АБ “Брокбізнесбанк”, МФО 373254, код ЄДРПОУ 25220174) на користь Акціонерного банку “Брокбізнесбанк” в особі Запорізької філії АБ “Брокбізнесбанк” (69005, м.Запоріжжя, вул. Гагаріна,5, прим.107, р/р 20697500330041 в Запорізькій філії АБ “Брокбізнесбанк”, МФО 373254, код ЄДРПОУ 34540988) суму 224868 грн. 72 коп. боргу, суму 2897грн. 56 коп. пені, суму 2277 грн.66 коп. витрат на державне мито та суму 115 грн. 68 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя Л.П.Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення підписано в повному обсязі 05..08.2008р.