Постанова № 21098802, 17.01.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2012 р.Справа № 2-а-2350/10/1470 Категорія: 8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В.

судді - Потапчук В.О.

судді - Коваль М.П.

при секретаріКапустинській А.М. за участю представників ТД : «Алькор»Тарасов В.О. (директор)

ОСОБА_6 (довіреність) розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Вознесенської обєднаної державної податкової інспекції в Миколаївській області на Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Алькор»до Вознесенської обєднаної державної податкової інспекції в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.02.10 р. № 0000028800/0, -

встановиЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Алькор», звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вознесенської обєднаної державної податкової інспекції в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.02.10 р. № 0000028800/0.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року позов задоволено. Податкове повідомлення-рішення від 04.02.10 р. № 0000028800/0 Вознесенської обєднано ДПІ в Миколаївській області визнано протиправним. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.02.10 р. № 0000028800/0 Вознесенської обєднаної ДПІ в Миколаївській області. Відшкодовано ТОВ Торговий дім «Алькор»судовий збір у сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

Вознесенська обєднана державна податкова інспекція в Миколаївській області не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року та винести нову постанову, якою в задоволені позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано обєктивну оцінку всім існуючим доказам.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі постанови слідчого з особливо важливих справ слідчого відділу податкової міліції ДПА у Одеській області Балахтіна І.М. з 21 до 22 січня 2010 р. ОДПІ проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 липня 2007 р. до 30 вересня 2009 p., валютного та іншого законодавства за той же період. Результати перевірки оформлені актом від 25 січня 2010 р. № 331/35-10/30999972 (далі - акт перевірки) (т. 1, а. с. 89-113).

Як зазначено відповідачем у висновку цього акту перевірки (а. с. 112), позивачем порушено ст. 7 п. 7.4. пп. 7.4.5., п. 7.7. пп. 7.7.1. Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час виникнення спірних правовідносин, у результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 765829,0 грн.

Обставини порушень викладені на аркушах 6-9 та 15-20 акту перевірки (т. 1, а. с. 94- 97,103-108).

На підставі висновків акту перевірки, 4 лютого 2010 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000028800/0, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 765829,0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 382915,0 грн. (т. 1, а. с. 9).

Відповідно до п. 2, 5, 18 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 № 165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.97 за № 233/2037 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення", який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин:

-податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (п. 2 Порядку заповнення податкової накладної);

-податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку (п.5 Порядку заповнення податкової накладної);

-всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця (п. 18 Порядку заповнення податкової накладної);

Відповідно п. 1 ст.9 Закону України від 16.07.99 N996-XIV „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" із змінами та доповненнями (далі Закон) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно п. 2 ст. 3 цього Закону на даних бухгалтерського обліку грунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник. Тобто первинні документи по відображенню господарських операцій є основою і для податкового обліку.

Відповідно до п.2 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV із змінами та доповненнями:

„первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції".

Відповідно п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції від 22.05.97 p. № 283/97-ВР , який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин вказано, що будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку не належать до складу валових витрат.

Згідно висновку від 21.10.09 № 5677 судово-почеркознавчої експертизи Миколаївського відділення Одеського НДІСЕ МЮ України по матеріалам кримінальної справи № 201200900015 встановлено, що податкові накладні від імені директорів ТОВ „КОНТИНЕНТ ABC" ОСОБА_8 та ОСОБА_9, директорів ТОВ „ГАММА-ПЛЮС" - ОСОБА_10 та ОСОБА_11, директора ТОВ „САБСТРОЙ-НК" ОСОБА_12 підписувались громадянкою ОСОБА_13. Також встановлено, що згідно протоколу допиту звинуваченого ОСОБА_14 відомо, що за грошову винагороду він погодився зареєструвати на своє імя ТОВ „ПРОКС-М" (код ЄДРПОУ 35241107) та числитися на ньому засновником та директором. Підписавши реєстраційні документи ТОВ „ПРОКС-М", ОСОБА_14 ніякої фінансово господарської діяльності даного підприємства не здійснював, ніяких бухгалтерски документів, в тому числі договорів, накладних, актів виконаних робіт, податкових накладних рахунків, податкових декларацій не підписував.

Відповідно до п.п.7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону України від 113.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п.2.1. ст. 2 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок і додану вартість", який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, платником податку є будь-яка особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку.

Таким чином, бухгалтерський та податковий облік не можуть грунтуватись на первинних документах, які мають ознаки „підробки".

Податкові накладні, які заповнені іншими особами, ніж вказано у п. 2, 18 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 № 165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.97 за № 233/2037 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення", п.2.1 ст.2, п.п.7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" вважаються недійсними та відповідно не можуть підлягати включенню до складу податкового кредиту.

Валові витрати не можуть бути сформовані на Первинних документах, оформлення яких суперечить Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та відповідно податковому обліку.

Крім того, у судовому засіданні від 20 грудня 2011 року представником Вознесенської обєднаної державної податкової інспекції в Миколаївській області було надано до суду Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 28 серпня 2011 року, у якій було встановлено, що ОСОБА_15 використовував реквізити та банківські рахунки ТОВ „САБСТРОЙ-НК", ТОВ „КОНТИНЕНТ ABC" при пособництві інших осіб, документально оформляв неіснуючі операції на отримання та продаж товарно-матеріальних цінностей, послуг, робіт, після чого дані документи передавалися замовникам послуг для їх відображення в бухгалтерському та податковому обліку, з метою незаконного формування податкового кредиту, заниження своїх податкових зобовязань з податку на додану вартість, за що контрагенти ТОВ „САБСТРОЙ-НК", ТОВ „КОНТИНЕНТ ABC" перераховували грошові кошти на його розрахунковий рахунок.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову, оскільки оскаржувані позивачем податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем з дотриманням вимог закону, а суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови неповно зясував обставини, що мають значення до справи, що призвело до її неправильного вирішення.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та приймає нову Постанову, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно зясовані обставини, що мають значення до справи.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 202, 205, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Вознесенської обєднаної державної податкової інспекції в Миколаївській області на Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року по справі № 2-а-2350/10/1470, -задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Алькор»до Вознесенської обєднаної державної податкової інспекції в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.02.10 р. № 0000028800/0, - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволені позовних вимог товариству з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Алькор», - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Постанову складено у повному обсязі 18 січня 2012 року.

Головуючий суддяГ.В. Семенюк суддяВ.О. Потапчук суддяМ.П. Коваль