Ухвала суду № 21098717, 17.01.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2012 р.Справа № 2-а-3691/10/1570 Категорія: 8.2.1Головуючий в 1 інстанції:

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В.

судді - Потапчук В.О.

судді - Коваль М.П.

при секретаріКапустинська А.М. за участю сторін: ТОВ "Альянс-Жилстрой"ОСОБА_5 (довіреність) СДПІОСОБА_6 (довіреність) розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Жилстрой" на Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2011 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Жилстрой" до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановиЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс-Жилстрой", звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2011 року у задоволені позову товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Жилстрой" відмовлено.

ТОВ "Альянс-Жилстрой" не погодившись з постановою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2011 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та прийнято з порушенням норм матеріального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що Позивач - ТОВ «Альянс-Жилстрой»зареєстроване як платник податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер платника ПДВ 324703515515.

ТОВ «Альянс-Жилстрой» до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі подано Декларацію з податку на додану вартість за звітний (податковий) період -червень 2009 р., яка отримана Відповідачем 20.07.2009 р. вх. № 8463, в якій задекларовано податковий кредит звітного періоду у сумі 81 501 грн. 00 коп. (а.с. 22).

Актом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2009 р. від 18.08.2009 р. № 503/16-3/32470359/17 виявлено, що при складанні податкової декларації з податку на додану вартість, а саме Додаток 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів по підприємству ТОВ «Альянс-Жилстрой»встановлено, що підприємством до складу податкового кредиту включені податкові накладні, які були виписані постачальниками товарів (робіт, послуг) у попередніх податкових періодах, на підставі чого встановлено порушення п.п. 7.2.6. п. 7.2., п.п. 7.4.1. п. 7.4., п.п. 7.7.5. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(а.с, 13-15).

На підставі Акту перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі винесено податкові повідомлення-рішення від 11.11.2009 р. № 0001991630/1, яким ТОВ «Альянс-Жилстрой»визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 85 397 грн. 09 коп., з якої 81 322 грн. 04 коп. - за основним платежем; 4 075 грн. 05 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями, та від 11.11.2009 р. № 0002001630/0/1, яким ТОВ «Альянс-Жилстрой»визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 179 грн. 00 коп. (а.с. 11, 12).

У відповідності з п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної, (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо; договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), тощо (п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Судом першої інстанції встановлено, що в даному випадку Позивач своє право на податковий кредит пов'язує з датою отримання ним податкових накладних від постачальників товарів (робіт, послуг), посилаючись при цьому на наявний в матеріалах справи Реєстр отриманих та виданих податкових накладних № 06, отриманих Позивачем у червні 2009 р. (а.с. 244).

Разом з тим, п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 вищевказаного Закону, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, визначає податковий кредит саме звітного періоду, тобто періоду, за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету (п. 1.5. Закону). Також статтею 1 Закону «Про податок на .додану вартість»надано визначення термінів та розкрито значення, в якому вони вживаються в даному законі. Так, звітний період - це період, за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету (п. 1.5. Закону); податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом (п. 1.6.); податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (п. 1.7.).

Виходячи з наведеним норм Закону право на податковий кредит повинно бути відображено в декларації за той звітний період, в якому виникло податкове зобов'язання.

В даному випадку Позивач мав відобразити право на податковий кредит в деклараціях за попередні звітні періоди, тобто на час складання податкових накладних відповідно до вимог п.п. 7.2.3. п.. 7.2. ст. 7 Закону.

Законом № 168/97-ВР встановлені відповідні заходи реагування на той випадок, коли постачальник відмовляється надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення. Так, згідно з п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Судом встановлено, що заяви зі скаргами на постачальників до податкової декларації за відповідний звітний податковий період на виконання п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону Позивачем до органу державної податкової служби не надавалося. При цьому, судом враховано, що згідно з Додатком 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2009 р., - Розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, - переважна кількість податкових накладних виписана у 2006, 2007, 2008 роках і лише дві податкові накладні, виписані у травні 2009 р. (а.с. 25), з чого суд робить висновок про те, що період між датою виписки податкових накладних та їх отримання ТОВ «Альянс-Жилстрой»був достатнім для того, аби Позивач звернувся до податкової інспекції з відповідною заявою зі скаргою на постачальників.

Щодо твердження Позивача, що право подати разом з податковою декларацією за звітний податковий період заяву зі скаргою на постачальника є правом, а не обов'язком отримувача податкових накладних, то із змісту п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону слідує, що дотримання цього порядку є обов'язковим, якщо платник податку має намір скористатися правом на податковий кредит у звітному податковому періоді, що означає, що це не є обов'язковим, якщо платник податку не бажає використати надане йому законом право.

Також суд не приймає до уваги посилання Позивача на строк давності, встановлений ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-III, так як в розумінні статті 15 (п.п. 15.1.1.) вказаного Закону цей строк означає період, протягом якого податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за, днем її фактичного подання, тобто не стосується терміну, протягом якого платник податків має право задекларувати податковий кредит, оскільки питання, пов'язані з формуванням податкового кредиту врегульовані Законом України «Про податок на додану вартість»у межах звітного періоду, що в свою чергу, спрямовано на дотримання одного з базових принципів системи оподаткування, а саме принципу рівномірності плати - встановлення строків сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат (ст. 3 Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991р. № 1251-XII, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті Відповідачем без порушення діючого законодавства, а тому у суду відсутні підстави для їх скасування.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Жилстрой" на Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2011 року по справі № 2-а-4396/10/2170, - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2011 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Жилстрой" до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Ухвалу складено у повному обсязі 18 січня 2012 року.

ГоловуючийсуддяГ.В. Семенюк

суддяВ.О. Потапчук

суддяМ.П. Коваль