Ухвала суду № 21097393, 18.01.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2012 р. Справа № 26055/10/9104 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівЛіщинського А.М. та Носа С.П.,

при секретарі судового засідання Васильків А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Ренцо» на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 18.03.2010р. в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «Ренцо» до Державної податкової інспекції у Сторожинецькому районі Чернівецької обл. про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення про визначення податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств, -

В С Т А Н О В И Л А:

12.08.2009р. позивач Приватне підприємство /ПП/ «Ренцо» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, із врахуванням поданих під час розгляду справи заяви про зміну позовних вимог, просив скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції /ДПІ/ у Сторожинецькому районі Чернівецької обл. № 00004222300/0 від 22.06.2009р. в сумі 48413 грн. 79 коп., в тому числі за основним платежем 25549 грн. 53 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями 22864 грн. 26 коп.; зобовязати податковий орган внести зміни в облікову картку позивача з податку на прибуток підприємств (а.с.3-6, 101-102).

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 18.03.2010р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.135-137).

Не погодившись із винесеною постановою, її оскаржив позивач ПП «Ренцо», який покликаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким заявлений позов задоволити (а.с.140-142).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом безпідставно не враховані розрахунки позивача валових витрат з підтверджуючими первинними документами за IV квартал 2007 року; в ході перевірки відповідач помилково не врахував вказані документи, що підтверджують понесення валових витрат в сумі 102198 грн. 12 коп.; також голослівними є твердження суду про врахування відповідачем вказаних документів в наступних періодах.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, протягом 29.05.2009р.-12.06.2009р. відповідачем ДПІ у Сторожинецькому районі Чернівецької обл. проведена виїзна планова документальна перевірка ПП «Ренцо» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 28.08.2007р. по 31.12.2008р., по результатам якої складено Акт перевірки № 662/23/35344768 від 17.06.2009р. (а.с.8-23).

Проведеною перевіркою встановлено порушення вимог п.1.6 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затв. наказом ДПА України № 143 від 29.03.2003р., пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.5.1, 5.9, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого донараховано податок на прибуток в сумі 94773 грн., в тому числі за IV квартал 2007 року 68584 грн.

На підставі наведеного Акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 00004222300/0 від 22.06.2009р. про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 152249 грн., в тому числі 94773 грн. за основним платежем та 57476 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.25).

Також із змісту складеного Акта перевірки слідує, що висновки перевірки ґрунтуються на представлених позивачем документах: договорах, накладних, головній книзі, журналах ордерах, банківських виписках, касових документах, оборотній відомості по рахункам 361, 362; перевірка останніх проведена суцільним порядком.

Проведеною перевіркою встановлено факт невідповідності даних, зазначених в декларації з податку на прибуток підприємств, даним бухгалтерського обліку і даним перевірки.

Зокрема, за даними бухгалтерського обліку і даними перевірки за спірний період - IV квартал 2007 року доходи від продажу товарів (робіт, послуг) становлять 390810 грн., за даними декларації з податку на прибуток підприємств за 2007 рік останні склали 87421 грн.; заниження доходів від продажу товарів (робіт, послуг) склало 303389 грн.

Також за вказаний період згідно даних бухгалтерського обліку і даних перевірки витрати на придбання товарів (робіт, послуг) становлять 122633 грн., за даними декларації з податку на прибуток підприємств за 2007 рік останні склали 107834 грн.; заниження витрат на придбання товарів (робіт, послуг) склало 14799 грн.

Відповідно до пунктів 1, 3, 5 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємоповязаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 наведеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.1.6 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затв. наказом ДПА України № 143 від 29.03.2003р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у декларації зазначаються усі передбачені в ній показники. Якщо будь-який рядок декларації не заповнюється через відсутність операції (суми), то такий рядок прокреслюється, крім випадків, прямо визначених у декларації. Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності). Достовірність даних підтверджується підписами керівника і головного бухгалтера та засвідчується печаткою підприємства.

Матеріалами справи стверджується і не заперечується сторонами, що позивачем подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств із показниками, які не відповідають даним бухгалтерського обліку підприємства і даним проведеної перевірки за IV квартал 2007 року.

Разом з тим, спір виник щодо неврахування податковим органом наданих платником податку під час перевірки первинних документів, які спростовують суми донарахованих податкових зобовязань.

Виходячи із змісту Акта перевірки та інших матеріалів справи, безспірності факту порушення позивачем вимог п.1.6 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затв. наказом ДПА України № 143 від 29.03.2003р., колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідачем під час проведення перевірки були враховані всі надані позивачем документи, а відтак правильно здійснено нарахування спірних податкових зобовязань.

Також позивачем не представлено доказів неврахування відповідачем певних документів, зокрема, актів прийому-передачі документів для проведення перевірки, заяв щодо врахування документів, скарг на дії інспекторів-ревізорів податкового органу.

За наведених обставин докази неправомірних дій відповідача щодо неврахування під час перевірки наданих позивачем первинних документів є відсутніми.

Окрім цього, надаючи суду первинні документи в обґрунтування безпідставності нарахованих податкових зобовязань, позивачем не надано доказів проведення та відображення таких в своєму бухгалтерському обліку в періоди, що були охоплені перевіркою.

Достатнім доказом врахування податковим органом всіх наданих позивачем документів під проведення перевірки є складений Акт перевірки, висновки якого позивачем не спростовані.

Згідно з вимогами ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

На виконання цієї норми податковий орган надав суду належні докази, які свідчать про правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, а тому заявлені позовні вимоги про часткове скасування повідомлення-рішення ДПІ у Сторожинецькому районі Чернівецької обл. № 00004222300/0 від 22.06.2009р. є безпідставним і задоволенню не підлягає.

Разом з тим, в частині позовних вимог про зобовязання відповідача внести зміни в облікову картку позивача з податку на прибуток підприємств, суд першої інстанції помилково виходив з того, що такі підлягають судовому розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Так, справа в адміністративному суді може бути порушена за наявності між сторонами публічно-правового спору, оскільки у розумінні ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод (ст.2, п.1 ч.1 ст.17 КАС України).

З наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

У той же час, за змістом Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затв. наказом ДПА України № 276 від 18.07.2005р. (в редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин), цією Інструкцією встановлюється виключно порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), надходження яких контролюється органами державної податкової служби і які передбачені бюджетною класифікацією України за доходами до Державного бюджету України, місцевих бюджетів та державних цільових фондів, надходжень на погашення простроченої заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та бюджетними позичками, а також сум штрафних (фінансових) санкцій та пені, що застосовуються до платників податків відповідно до чинного законодавства.

Пунктом 3.1 розділу 3 згаданої Інструкції визначено мету відкриття органами державної податкової служби на кожний поточний рік особових рахунків за кожним платником та кожним видом платежу - облік нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету.

З правового аналізу наведених положень вбачається, що облік платежів у картках особового рахунку за своєю юридичною природою не є тими діями суб'єкта владних повноважень, які породжують для підприємства будь-які правові наслідки.

Отже, саме по собі відображення у картці особового рахунку відповідних даних не породжує для платника податків настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права і обов'язки.

Таким чином, дії податкового органу по обліку платежів у картці особового рахунку неможливо вважати його рішенням, дією чи бездіяльністю, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки позивача у сфері публічно-правових відносин, а відтак вони не підпадають під дію п.1 ч.1 ст.17 КАС України.

Згідно з п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Зважаючи на те, що обраний позивачем спосіб захисту права не відповідає його змісту та не підлягає розгляду в суді, провадження в адміністративній справі в частині вимог про зобовязання відповідача внести зміни в облікову картку позивача з податку на прибуток підприємств слід закрити.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно по суті вирішив розглядуваний спір, однак помилково застосував норми матеріального права при вирішенні вимог про зобовязання відповідача внести зміни в облікову картку позивача з податку на прибуток підприємств, через що оскаржувану постанову в частині цих вимог слід скасувати і закрити провадження.

В решті постанова суду прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків прийнятого судом рішення, а тому підстави для його скасування чи зміни у цій частині є відсутніми.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.п.1, 4 ч.1 ст.198, ст.200, ч.1 ст.203, п.п.1, 4 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Ренцо» задоволити частково.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 18.03.2010р. в частині вирішення позовних вимог про зобовязання внести зміни в облікову картку платника податків з податку на прибуток підприємств, - скасувати та провадження у цій частині справи - закрити.

В решті постанову суду залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: А.М.Ліщинський

С.П.Нос