Ухвала суду № 21094688, 19.01.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5517/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С.

Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"19" січня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Мамчура Я.С. та Шостака О.О.,

при секретарі - Зозулі Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 09 червня 2011 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «ВЕСТА-СЕРВІС»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2011 року ПП «ВЕСТА-СЕРВІС»звернулося до суду з позовом, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 0001222307 від 10 березня 2011 року.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 09 червня 2011 року вказаний адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду від 09 червня 2011 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що зміст договорів, укладених між позивачем та ТОВ «КАМЕЛОТ ТЕХНОЛОДЖІС», ТОВ «ВЕКТА-ПЛЮС»та ТОВ«ІНТЕЛЕКТ СИСТЕМ»не відповідав зареєстрованому виду діяльності вказаних юридичних осіб. Також відповідач послався на те, що відповідні декларації з податку на додану вартість контрагентів позивача мають статус «недійсні».

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не зявилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обовязкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 09 червня 2011 року без змін виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «ВЕСТА-СЕРВІС»з питань достовірності задекларованих показників у декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року, про що складено акт № 304/23-07/35134978 від 14 лютого 2011 року.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення № 0001222307 від 10 березня 2011 року, яким визначено позивачу податкові зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 378883 грн. 00 коп., з яких 303106 грн. 00 коп. за основним платежем та 75777 грн. 00 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням ПП «ВЕСТА-СЕРВІС»звернулося до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ПП «ВЕСТА-СЕРВІС»суд першої інстанції виходив з того, що позивачем у жовтні 2010 року було правомірно сформовано податковий кредит на суму 303106 грн. 00 коп. на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «КАМЕЛОТ ТЕХНОЛОДЖІС», ТОВ «ВЕКТА-ПЛЮС»та ТОВ«ІНТЕЛЕКТ СИСТЕМ».

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем були укладені наступні договори:

- з ТОВ «ВЕКТА-ПЛЮС»№ 01/10/2010 від 01 жовтня 2010 року про надання консультацій з правових питань,;

- з ТОВ «КАМЕЛОТ ТЕХНОЛОДЖІС»№ 9-01/10/10 від 01 жовтня 2010 року про надання маркетингових послуг;

- з ТОВ«ІНТЕЛЕКТ СИСТЕМ»№ 25-10/2010 від 01 жовтня 2010 року про надання консультаційно-інформаційних послуг.

На виконання вказаних договорів позивачу були надані послуги загальною вартістю 1818636 грн. 00 коп., з яких податок на додану вартість складає 303106 грн. 00 грн., що підтверджується приєднаними до матеріалів даної справи копіями актів прийому-передачі наданих послуг, звітів про надання відповідних послуг, податковими накладними та банківськими виписками.

Відповідач вважає, що податкові накладні, які були надані ПП «ВЕСТА-СЕРВІС»у звязку з виконання зазначених договорів, не можуть бути підставою для формування податкового кредиту.

Із акту перевірки № 304/23-07/35134978 від 14 лютого 2011 року вбачається, що такий висновок податкового органу ґрунтується, зокрема, на тому, що згідно БД «АІС ОР»ДПА у м. Києві основний вид діяльності ТОВ «КАМЕЛОТ ТЕХНОЛОДЖІС», ТОВ «ВЕКТА-ПЛЮС»та ТОВ«ІНТЕЛЕКТ СИСТЕМ»не відповідає змісту наданих позивачу послуг.

Так, відповідач посилається на те, що основним видом діяльності контрагентів позивача є інші види оптової торгівлі, в той час як предметом договорів № 01/10/2010 від 01 жовтня 2010 року, № 9-01/10/10 від 01 жовтня 2010 року та № 25-10/2010 від 01 жовтня 2010 року було надання консультацій з правових питань, маркетингових послуг та консультаційно-інформаційних послуг, за наступними напрямками:

-передання спору на розгляд до Міжнародного комерційного арбітражного суду при торгово-промисловій палаті України для стягнення заборгованості нерезидентів

-порядок виплати та оподаткування доходів на користь за кордонів;

-порядок надання послуг нерезидентами з просування торгової марки;

-історія становлення та розвитку екскурсійної діяльності;

-бухгалтерський та податковий облік відступлення права вимоги грошового боргу та переведення боргу;

-оподаткування поворотної фінансової допомоги, строк позовної давності якої минув, продовження нарахування умовних відсотків;

-бухгалтерський та податковий облік операцій фінансового лізингу;

-економічний аналіз конкурентного середовища у сфері надання готельних послуг;

-особливості та проблеми фінансово-економічного стану турагентів.

Колегія суддів вважає вказані доводи відповідача необґрунтованими з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).

Під час розгляду справи відповідач не надав суду доказів того, що надання послуг, які визначені у договорах № 01/10/2010 від 01 жовтня 2010 року, № 9-01/10/10 від 01 жовтня 2010 року та № 25-10/2010 від 01 жовтня 2010 року полягає у здісненні контрагентами позивача тих видів діяльності, які потребують спеціальних дозволів, які були у них були відсутні. Також податковий орган не надав суду доказів обмеження цивільної правоздатності ТОВ «КАМЕЛОТ ТЕХНОЛОДЖІС», ТОВ «ВЕКТА-ПЛЮС»та ТОВ«ІНТЕЛЕКТ СИСТЕМ»в судовому порядку.

У звязку з цим колегія суддів вважає, що відповідач посилаючись на ч. 1 ст. 203 ЦК України як на підставу недійсності спірних правочинів, не надав належних доказів на підтвердження того, що їх зміст суперечить вимогам закону.

Саме по собі здійснення юридичною особою діяльності, яка не належить до її основного виду діяльності, не може бути підставою визнання правочину недійним.

Крім того, як вбачається з акту перевірки № 304/23-07/35134978 від 14 лютого 2011 року у БД «АІС ОР»ДПА у м. Києві міститься інформації лише про основний вид діяльності юридичних осіб.

Представником позивача під час апеляційного розгляду справи разом із письмовими запереченнями на апеляційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було надано суду Витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що були сформовані відносно ТОВ «КАМЕЛОТ ТЕХНОЛОДЖІС», ТОВ «ВЕКТА-ПЛЮС»та ТОВ«ІНТЕЛЕКТ СИСТЕМ». У вказаних витягах зазначено повний перелік видів діяльності, які здійснюють зазначені юридичні особи.

Дослідивши отримані із зазначених Витягів відомості колегія суддів прийшла до висновку про те, що види діяльності контрагенті позивача узгоджуються із предметом договорів № 01/10/2010 від 01 жовтня 2010 року, № 9-01/10/10 від 01 жовтня 2010 року та № 25-10/2010 від 01 жовтня 2010 року.

Як на підставу для донарахування ТОВ «ВЕСТА-СЕРВІС»податкових зобовязань з податку на додану вартість відповідач також послався на те, що кількість працівників на підприємствах контрагентах позивача становить 1 особа, у звязку з чим вони були позбавлені можливості виконати укладені договори.

Колегія суддів вважає, що вказаний висновок податкового органу ґрунтується на припущеннях, оскільки зустрічні перевірки ТОВ «КАМЕЛОТ ТЕХНОЛОДЖІС», ТОВ «ВЕКТА-ПЛЮС»та ТОВ«ІНТЕЛЕКТ СИСТЕМ», згідно акту перевірки № 304/23-07/35134978 від 14 лютого 2011 року з питань правових відносин з позивачем, не проводилися, наявність у працівників вказаних товариств спеціальних знань, необхідних для виконання укладених з ТОВ «ВЕСТА-СЕРВІС»договорів, не перевірялася, фактичний спосіб забезпечення виконання контрагентами позивача взятих на себе зобовязань встановлювався.

Також контролюючий орган послався на те, що відповідно до БД «АІС ОР»ДПА у м. Києві стан ТОВ «КАМЕЛОТ ТЕХНОЛОДЖІС»«запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання)». У звязку з цим відповідачем було зроблено висновок про те, що ТОВ «КАМЕЛОТ ТЕХНОЛОДЖІС»не могло здійснювати фінансово-господарську діяльність, здійснювати дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правовідносин та здійснювати фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобовязань.

Як було вірно зазначено судом першої інстанції чинне законодавство не зобовязує субєкта господарювання здійснювати господарську діяльність виключно за своїм зареєстрованим місцезнаходженням, а відтак дійсність договорів та документів, складених на підтвердження їх виконання, не залежить від місця укладення таких договорів або їх фактичного виконання.

Крім того, колегія суддів вважає, що порушення вимог закону щодо необхідності повідомляти про зміну місцезнаходження, саме по собі не може бути підставою для висновку про відсутність у юридичної особи матеріально-технічних та інших ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності.

Доводи ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про заниження позивачем податкових зобовязань з податку на додану вартість ґрунтуються також на тому, що податкової декларації ТОВ «КАМЕЛОТ ТЕХНОЛОДЖІС», ТОВ «ВЕКТА-ПЛЮС»та ТОВ«ІНТЕЛЕКТ СИСТЕМ»за жовтень 2010 року мають статус непідтверджених.

Разом з тим, Закон України «Про податок на додану вартість», норми якого були чинними на час формування позивачем податкового кредиту за жовтень 2010 року, не ставить у залежність виникнення у юридичної особи права на податковий кредит від дотримання її контрагентами податкової дисципліни.

У відповідності до п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Відповідно до п. 7.4.1. вказаного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у звязку, зокрема, із придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 7.4.5. Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Як раніше зазначалося, позивачем були надані відповідачу на підтвердження податкового кредиту в сумі 303106 грн. 00 коп. відповідні податкові накладні.

Твердження апелянта про те, що позивач, посилаючись на податкові накладні, видані ТОВ «КАМЕЛОТ ТЕХНОЛОДЖІС», ТОВ «ВЕКТА-ПЛЮС»та ТОВ«ІНТЕЛЕКТ СИСТЕМ», як на підставу виникнення податкового кредиту, порушив вимоги закону, колегією суддів визнається необґрунтованим з наступних підстав.

У відповідності до абз. 1 п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30 квітня 1997 року, норми якої були чинними станом на жовтень 2010 року, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Згідно п. 2 зазначеного Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Сторонами даної справи не заперечується, що на час укладення та виконання договорів № 01/10/2010 від 01 жовтня 2010 року, № 9-01/10/10 від 01 жовтня 2010 року та № 25-10/2010 від 01 жовтня 2010 року контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку в податковому органі і їм були присвоєні індивідуальні податкові номери платника податку на додану вартість.

Таким чином, судом першої інстанції було зроблено правильний висновок про те, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 0001222307 від 10 березня 2011 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 09 червня 2011 року, та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В звязку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 09 червня 2011 року без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 09 червня 2011 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Горяйнов А.М.

Судді: Мамчур Я.С Шостак О.О.