Ухвала суду № 21093863, 19.01.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-13822/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н.М.

Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"19" січня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Троян Н.М., Бужак Н.П.,

при секретарі Стоцькому О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Голосіївському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 20 травня 2011 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в Голосіївському районі м.Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова група «Космос», треті особи: Акціонерний комерційний банк «Інтеграл», Відкрите акціонерне товариство «НВО «Спецсталь»про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція в Голосіївському районі м.Києва (далі Позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова група «Космос»(далі - Відповідач), треті особи: Акціонерний комерційний банк «Інтеграл»(далі Третя особа 1), Відкрите акціонерне товариство «НВО «Спецсталь» (далі Третя особа 2) про стягнення в дохід держави коштів, одержаних за нікчемним правочином.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 20 травня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції були допущені порушення норм матеріального права.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з 30.06.2009 року по 13.07.2009 року Позивачем проведено перевірку Відповідача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.03.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.03.2009 року.

За результатами перевірки складено акт від 23.07.2009 року №439/1-23-05-33493361.

В ході перевірки Позивачем встановлено порушення пп.4.1.6, п.4.1 ст.4, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.4.2.1 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, пп.«а» п.19.2 ст.19, пп.22.3 ст.22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Відповідно до договору купівлі-продажу цінних паперів№ Б-3/1 від 25.03.2009 року, укладеного між Відповідачем та ТОВ «Фондова компанія «Крістал-Брок», останній зобовязаний передати у власність Відповідачу цінні папери (акції прості іменні) Третьої особи 2 в кількості 2127 660 штук, а Відповідач зобовязується сплатити за ці акції суму в розмірі 10000000 грн.

Згідно акту прийому-передачі цінних паперів від 26.03.2009 року зобов»язання за вказаним договором сторонами виконано.

Позивач обгрунтовує свої позовні вимоги тим, що постановою Святошинського районного суду м.Києва від 21 лютого 2008 року визнано недійсними установчі документи Третьої особи 2 ВАТ «НВО «Спецсталь»з дати державної реєстрації, тобто з 09 червня 2005 року.

На підставі викладеного, Позивач вважає, що господарський договір, укладений між Відповідачем та Третьою особою, є таким, що суперечить інтересам держави та суспільства, в зв»язку з його нікчемністю.

Однак, з матеріалів справи, зокрема, з копії ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2010 року вбачається, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова група «Космос» на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 21.02.2008 року по справі за позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва до ВАТ «НВО «Спецсталь», третя особа: Святошинська районна у м. Києві державна адміністрація про визнання недійсним установчих документів ВАТ «НВО «Спецсталь» задоволена; вищевказана постанова суду першої інстанції скасована та провадження у справі закрито відповідно до вимог Закону України «Про державну податкову службу».

Положеннями ст.71 КАС України на сторін покладено обов»язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З аналізу зазначених положень вбачається, що необхідними ознаками недійсності господарського зобов»язання та нікчемності правочину є невідповідність вимогам закону, вчинення з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, укладення учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), порушення публічного порядку, спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Позивачем не надано жодного доказу про те, що оскаржуваний правочин має хоча б одну з вищеперелічених ознак його недійсності чи нікчемності.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилами ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст.234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що Позивачем не надано належних доказів у підтвердження недійсності договору купівлі-продажу цінних паперів.

Відповідно до ч.1 ст.208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

В матеріалах справи відсутні відомості про прийняття судового рішення щодо визнання оскаржуваного договору недійсним.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необґрунтованість вимоги Позивача стосовно застосування наслідків визнання недійсним спірного правочину, а тому така вимога задоволенню не підлягає.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Голосіївському районі м.Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 20 травня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Троян Н.М. Бужак Н.П. Ухвала складена в повному обсязі 23 січня 2012 року.