Постанова № 21090955, 24.11.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 29/159-А Головуючий у 1-й інстанції: Усатенко І.В. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"24" листопада 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Лічевецького І.О., суддів Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі Юрко Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 08 червня 2007 р. справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтергейм Україна»до державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтергейм Україна»звернулось до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000112203/0 від 14.03.2007 р. яким позивачеві визначено податкове зобовязання із сплати податку на прибуток в розмірі 404 547 грн.

Постановою Господарського суду м. Києва від 08 червня 2007 р. адміністративний позов задоволено частково. Визнано недійсним спірне податкове повідомлення-рішення в частині визначення зобовязання в сумі 387130 грн. 11 коп. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній сказі ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 12.01.2007 р. по 02.03.2007 р. посадовцями ДПІ у Голосіївському районі м. Києва проведено планову перевірку ТОВ «Інтергейм Україна»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 31.03.2005 р. по 30.09.2006 р.

Результати перевірки оформлено актом № 111/1-22-30-33440860 від 02.03.2007 р.

Цим актом, зокрема, зафіксовано порушення позивачем вимог ст.ст. 4, 5, 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР (надалі за текстом «Закон № 334/94-ВР»), внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 304367 грн.

Такий висновок податковий орган обґрунтував наступним.

В порушення вимог ст. 5 Закону № 334/94-ВР ТОВ «Інтергейм Україна»не вело податковий облік приросту балансової вартості виробничих запасів та малоцінних і швидкозношуваних предметів, вартість яких віднесена на валові витрати, що призвело до заниження валового доходу на суму 44321 грн.

23.08.2005 р. між ТОВ «Інтергейм Україна»та ТОВ «Сафора»укладено договір №1/43 за умовами якого позивач придбав 35 гральних автоматів на загальну суму 212100 грн.

Ці гральні автомати були реалізовані позивачем за договором № 1 від 01.06.2006 р. товариству з обмеженою відповідальністю «МКД»за ціною 187085 грн. 62 коп., однак отримані від продажу кошти ТОВ «Інтергейм Україна»до складу валового доходу не включило.

Протягом періоду, що перевірявся, позивач орендував у юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців чотири нежитлових приміщення.

Для розміщення гральних автоматів ТОВ «Інтергейм Україна»здійснило капітальні ремонти цих приміщень.

Після припинення договорів оренди згадані приміщення були повернуті власникам. Залишкова вартість ремонтних робіт, безоплатно переданих орендодавцям, склала 613557 грн. та не включена позивачем до валового доходу.

У період з ІІІ кварталу 2005 р. по ІІІ квартал 2006 р. ТОВ «Інтергейм Україна»завищило валові витрати на суму 200376 грн. внаслідок віднесення до їх складу витрат на оплату послуг мобільного звязку понад встановлені керівником підприємства ліміти.

Також позивачем включено до складу валових витрат вартість робіт та послуг на суму 132727 грн. не підтверджених первинними документами.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000112203/0 від 14.03.2007 р. яким позивачеві визначено податкове зобовязання із сплати податку на прибуток в розмірі 404547 грн., в тому числі 304 367 грн. за основним платежем та 100 180 за штрафними санкціями.

Відповідно до пункту 5.9 статті 5 Закону № 334/94-ВР платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді (Закон був чинним на момент виникнення спірних правовідносин та втратив чинність з 01 січня 2011 р. згідно з Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 р. № 2755-VI).

Правовідносини, що виникають у звязку з формуванням платником податку на прибуток валового доходу регулюються статтею 4 Закону 334/94-ВР.

Так, пунктом 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР визначено, що валовий доход це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Підпунктом 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону № 334/94-ВР дано визначення терміну «основні фонди»під яким слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень іпоступово зменшується у звязку з фізичним або моральним зносом.

Таким чином, враховуючи, що придбані гральні автомати позивач використовував у господарській діяльності менше одного року отримані від їх реалізації кошти мали бути включені до складу валового доходу.

Згідно пункту 1.4 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 р. № 168/97-ВР поставка товарів це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Аналогічне за змістом визначення міститься і в пункті 1.31 статті 1 Закону № 334/94-ВР.

За змістом пункту 1.23 статті 1 Закону № 334/94-ВР безоплатно надані товари (роботи, послуги) це роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості.

Із наведеного випливає, що передавши орендодавцям приміщення із проведеними в них ремонтними роботами, позивач здійснив операцію з безоплатної поставки результатів робіт і мав включити їх залишкову вартість до валового доходу ТОВ «Інтергейм Україна», як це передбачено пунктом 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пункт 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначає валові витрати виробництва та обігу, як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Тобто, визначальною ознакою валових витрат є їх звязок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Звідси випливає, що правильність формування платником податків валових витрат вимагає наявності звязку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг.

Оскільки позивачем не доведено наявність причинного звязку між понадлімітним придбанням послуг стільникового звязку та господарською діяльністю, у ТОВ «Інтергейм Україна»були відсутні правові підстави для віднесення їх вартості до складу валових витрат.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За змістом частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року № 996-XIV податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 названого Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Приймаючи до уваги, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про отримання послуг на суму 132727 грн., колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість включення їх вартості до складу валових витрат.

Посилання позивача на первинні документи (накази, акти виконаних робіт) додані до позовної заяви суд апеляційної інстанції не приймає як доказ, оскільки вони не були надані під час перевірки і їх походження суду невідоме.

Відповідно до підпункту «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181-IIIконтролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях (Закон був чинним на момент виникнення спірних правовідносин та втратив чинність з 01 січня 2011 р. згідно з Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 р. № 2755-VI).

Підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 згаданого Закону встановлено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобовязаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобовязання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обовязкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше пятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалене у справі судове рішення не є законним та обґрунтованим і підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову з наведених вище підстав.

Керуючись статтями 160, 198, 202, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва задовольнити.

Постанову Господарського суду м. Києва від 08 червня 2007 р. скасувати та прийняти нову постанову.

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.