Ухвала суду № 21084555, 18.08.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2011 р.справа № 2а-6298/10/0870 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:Мірошниченка М.В.

суддів: Юхименка О.В. Руденко М.А.

при секретарі судового засідання:Тепловій Г.Є.

за участю представників :

позивача: ОСОБА_1, довіреність від 10.03.2011р.;

відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 25.06.2011р.;

прокуратури: не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з

великими платниками податків у м. Запоріжжі, м. Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду

від 29.12.2010р.

у справі № 2а-6298/10/0870

за позовом Приватного акціонерного товариства «Запоріжзв'язоксервіс»,

м. Запоріжжя

до відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з

великими платниками податків у м. Запоріжжі, м. Запоріжжя

за участю Прокуратури Запорізької області, м. Запоріжжя

про визнання частково протиправними та скасування

податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватним акціонерним товариством «Запоріжзв'язоксервіс»заявлено позов до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: 1) № 0000180807/0 від 30.07.2010р. на суму 5756241,50 грн.; 2) № 0000190807/0 від 30.07.2010р. на суму 3720915,00 грн. (відповідно до уточнених позовних вимог).

За наслідками розгляду справи по суті, постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 29.12.2010р. у справі №2а-6298/10/0870 адміністративний позов задоволений. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 30.07.2010р. № 0000180807/0 в частині нарахування податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 5756241,50 грн. та від 30.07.2010р. № 0000190807/0 в частині нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 3720915,00 грн.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що відповідачем не надано належних доказів, що вказують на недодержання позивачем та його контрагентами під час укладення господарських договорів вимог ст.203 ЦК України, а тому твердження про нікчемність таких правочинів є лише припущенням. Валові витрати та податковий кредит у відповідних періодах були сформовані позивачем у відповідності до приписів податкового законодавства.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі подана апеляційна скарга, в якій ставиться вимога про скасування постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 29.12.2010р. у справі №2а-6298/10/0870 та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування таких вимог відповідач посилається на те, що постанова суду прийнята з порушенням приписів норм матеріального та процесуального права. Зазначає зокрема, що контрагенти позивача здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій, повязаних з наданням податкової вигоди третім особам, тому усі операції купівлі-продажу із зазначеними підприємствами не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача». Таким чином, позивачем порушено ст.228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

В судовому засіданні 18.08.2011р. представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених в позовній заяві та в письмових поясненнях по справі. Зокрема, вказавши на законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Представник прокуратури в судове засідання не зявився. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини неявки суду не повідомив. Колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами, у відсутності представника прокуратури, відповідно до ст.196 КАС України, оскільки його неявка не перешкоджає вирішенню спору.

Технічне фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою комплексу «Камертон».

За результатами судового розгляду справи в судовому засіданні 18.08.2011р. колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини ухвали суду апеляційної інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та обставини справи, перевіривши їх доказами колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги.

Як випливає з матеріалів справи, СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі була проведена планова виїзна перевірка ПАТ «Запоріжзв'язоксервіс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.03.2010р. За результатами перевірки складений акт від 20.07.2010р. № 21/08-07/22116499.

В ході перевірки контролюючим органом було встановлено, що на порушення п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»ПАТ «Запоріжзв'язоксервіс»завищені валові витрати по операціях з придбання товарів, робіт, послуг у ТОВ «Таврія Будпостач», ТОВ «ТБ Будмонтаж Запоріжжя», ТОВ «ВК06», ТОВ «ЗНТК», ТОВ «Ольвія», ТОВ «Октавія», ТОВ ТЦ «ЮГ», ТОВ «ТФ «Борістен», ТОВ «Цоколь»на загальну суму 11247604,63 грн.

Перевіркою ПАТ «Запоріжзв'язоксервіс»встановлені факти відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій з отримання робіт по супроводженню та технічному обслуговуванню програмного забезпечення, послуг з адміністрування баз даних та технічного обслуговування компютерного і мережевого обладнання, послуг з технічного обслуговування приміщень, юридичних та інформаційно-консультаційних послуг, поставки паперу, ТМЦ, по договорах укладених з вищевказаними підприємствами-контрагентами на підставі первинних документів (податкових накладних, договорів, видаткових (прибуткових) накладних, актів прийому-передачі, банківських виписок), наданих до перевірки.

В акті перевірки зроблені висновки про те, що договори, укладені між ПАТ «Запоріжзв'язоксервіс»та ТОВ «Таврія Будпостач», ТОВ «ТБ Будмонтаж Запоріжжя», ТОВ «ВК06», ТОВ «ЗНТК», ТОВ «Ольвія», ТОВ «Октавія», ТОВ ТЦ «ЮГ», ТОВ «ТФ «Борістен», ТОВ «Цоколь»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, є недійсними.

Відповідно до баз даних ДПС податкової звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки, в т.ч. руху коштів по рахунках ПАТ «Запоріжзв'язоксервіс», встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій отримання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобовязання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

З посилання на приписи ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України, п.19 ст.2, ст.9 Бюджетного кодексу України, податковим органом зазначено, що підприємством порушено ст.228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже, є нікчемним.

Враховуючи те, що у ТОВ «Таврія Будпостач», ТОВ «ТБ Будмонтаж Запоріжжя», ТОВ «ВК06», ТОВ «ЗНТК», ТОВ «Ольвія», ТОВ «Октавія», ТОВ ТЦ «ЮГ», ТОВ «ТФ «Борістен», ТОВ «Цоколь»відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, фінансові (грошові) потоки, які проходили по розрахункових рахунках зазначених підприємств, не є господарською діяльністю підприємства, в розумінні п.1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Таким чином, документи на надання товарів, робіт та здійснення послуг від ТОВ «Таврія Будпостач», ТОВ «ТБ Будмонтаж Запоріжжя», ТОВ «ВК06», ТОВ «ЗНТК», ТОВ «Ольвія», ТОВ «Октавія», ТОВ ТЦ «ЮГ», ТОВ «ТФ «Борістен», ТОВ «Цоколь»не мають юридичної сили та не можуть бути підтвердженням факту виконання робіт.

Відсутність у контрагентів необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, економічної доцільності, в т.ч. відсутність управлінського, технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, підтверджує відсутність здійснення господарської діяльності у відповідності до п.2 ст.3 ГК України.

Отже, за висновком відповідача, у ПАТ «Запоріжзв'язоксервіс»відсутні підстави для формування валових витрат, оскільки первинні документи, надані до перевірки по вищевказаним контрагентам, є недійсними, а правочини нікчемними.

На підставі висновків про нікчемність договорів позивача з його контрагентами, контролюючим органом також встановлено, що на порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ПАТ «Запоріжзв'язоксервіс»безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціях з придбання товарів, послуг за період з 01.01.2008р. по 31.03.2010р. у ТОВ «Таврія Будпостач», ТОВ «ТБ Будмонтаж Запоріжжя», ТОВ «ВК06», ТОВ «ЗНТК», ТОВ «Ольвія», ТОВ «Октавія», ТОВ ТЦ «ЮГ», ТОВ «ТФ «Борістен», ТОВ «Цоколь». Сума ПДВ по здійснених правочинах, які визнано нікчемними, всього у сумі 2385058,00 грн.

На підставі акту перевірки від 20.07.2010р. № 21/08-07/22116499 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: 1) від 30.07.2010р. № 0000180807/0, яким позивачеві визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 6104520,50 грн., у т.ч. 3207844,00 грн. за основним платежем, 2896676,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; 2) від 30.07.2010р. № 0000190807/0, яким позивачеві визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 3722035,50 грн., у т.ч. 2481357,00 грн. за основним платежем, 1240678,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач не погодився із вищевказаними висновками податкового органу про порушення ПАТ «Запоріжзв'язоксервіс»податкового законодавства з питань взаємовідносин зі своїми контрагентами. Стосовно правомірності формування валових витрат позивач зазначає, що ним придбавались у ТОВ «Таврія Будпостач», ТОВ «ТБ Будмонтаж Запоріжжя», ТОВ «ВК06», ТОВ «ЗНТК», ТОВ «Ольвія», ТОВ «Октавія», ТОВ ТЦ «ЮГ», ТОВ «ТФ «Борістен», ТОВ «Цоколь»товарно-матеріальні цінності та послуги для використання у власній господарській діяльності, вартість яких включалась до складу валових витрат. Позивач має всі необхідні документи, які підтверджують факт придбання ТМЦ та послуг у зазначених контрагентів та їх використання у власній господарській діяльності. Всі первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»на предмет наявності в цих документах всіх обовязкових реквізитів.

Стосовно правомірності формування податкового кредиту позивач зазначає, що всі необхідні документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а також право позивача на податковий кредит є в наявності та були надані податковому органу під час перевірки. Актом перевірки не спростовуються ті факти, що контрагенти позивача на момент здійснення фінансово-господарських операцій були зареєстровані у встановленому порядку як платники ПДВ, які мають право виписувати та надавати податкові накладні, а також не були виключені з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Податкові накладні, виписані позивачу його контрагентами і які були надані до перевірки, мають всі необхідні (обовязкові) реквізити. Внаслідок здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами ніяких втрат Державний бюджет України не зазнав. Чинне податкове законодавство України не ставить в залежність право покупця на податковий кредит від проведення зустрічних перевірок податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб, а також наявності та змісту правових взаємовідносин цих осіб між собою.

У звязку з цим, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності з п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

За змістом п.п.5.3.9. п.5.9. ст.5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно ч.2 ст.9 цього Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження правомірності понесення валових витрат позивач мав всі необхідні документи, як-то: договори, податкові накладні, видаткові накладні, прибуткові накладні, прибуткові ордери, акти прийому-передачі, платіжні доручення, банківські виписки. Відповідні документи підтверджують факт придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг у контрагентів ТОВ «Таврія Будпостач», ТОВ «ТБ Будмонтаж Запоріжжя», ТОВ «ВК06», ТОВ «ЗНТК», ТОВ «Ольвія», ТОВ «Октавія», ТОВ ТЦ «ЮГ», ТОВ «ТФ «Борістен», ТОВ «Цоколь».

В акті податкової перевірки відсутні будь-які відомості про невідповідність вищевказаних документів вимогам, що предявляються для первинних документів.

Крім того, норма п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачає як підставу для невключення до складу валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, що унеможливлює віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених документально. Правило ведення податкового обліку не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку (обов'язковими для віднесення певних витрат до складу валових витрат).

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Слід зазначити, що в пункті 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»міститься вичерпний перелік витрат, які не включаються до складу валових витрат. Серед цього переліку відсутні витрати на придбання ТМЦ та послуг за договорами позивача з його контрагентами.

Таким чином, слід вважати, що витрати, які понесло ПАТ «Запоріжзв'язоксервіс»за договорами зі своїми контрагентами ТОВ «Таврія Будпостач», ТОВ «ТБ Будмонтаж Запоріжжя», ТОВ «ВК06», ТОВ «ЗНТК», ТОВ «Ольвія», ТОВ «Октавія», ТОВ ТЦ «ЮГ», ТОВ «ТФ «Борістен», ТОВ «Цоколь»є валовими витратами підприємства, оскільки такі витрати безпосередньо повязані з господарською діяльністю.

Відповідно до п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.4.5 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.п.7.2.3 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону).

В силу п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Обставини справи свідчать про те, що правомірність включення до складу податкового кредиту сплачених сум підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, які містять усі необхідні реквізити, передбачені п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На момент проведення перевірки позивач на підтвердження податкового кредиту мав необхідні податкові накладні. Позивачем в ціні придбаних у контрагента товарів по податковим накладним було сплачено ПДВ, у звязку з чим позивач правомірно відносив сплачений ним в ціні товару ПДВ до свого податкового кредиту.

В розумінні Закону України «Про податок на додану вартість»сама по собі несплата податку продавцем в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем. Якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого податкового кредиту та має всі документальні підтвердження щодо його розміру.

Таким чином, податковий кредит за перевіряємий період був сформований позивачем у відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, для зясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань, ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 08.09.2010р. у справі № 2а-6298/10/0870 була призначена судова економічна експертиза, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Згідно висновку судової економічної експертизи № 8421 від 29.10.2010р., фактичне здійснення господарських операцій, тобто придбання позивачем товарів (робіт, послуг), сплата їх вартості та їх використання у власній господарській діяльності за договорами, розрахунки за якими здійснювалися у період з 01.01.2008р. до 31.03.2010р., укладеними між ПАТ «Запоріжзв'язоксервіс»та ТОВ «Таврія Будпостач», ТОВ «ТБ Будмонтаж Запоріжжя», ТОВ «ВК06», ТОВ «ЗНТК», ТОВ «Ольвія», ТОВ «Октавія», ТОВ ТЦ «ЮГ», ТОВ «ТФ «Борістен», ТОВ «Цоколь»підтверджується документами бухгалтерського обліку ПАТ «Запоріжзв'язоксервіс».

Витрати, які були здійснені як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), придбаних за договорами із зазначеними вище контрагентами та включені підприємством до складу валових витрат у період з 01.01.2008р. по 31.03.2010р. підтверджуються первинними бухгалтерськими документами та документами податкової звітності ПАТ «Запоріжзв'язоксервіс».

Проведення господарських операцій ПАТ «Запоріжзв'язоксервіс»в період з 01.01.2008р. до 31.03.2010р. за договорами із зазначеними вище контрагентами, та включення за вказаними операціями до податкового кредиту з податку на додану вартість сум підтверджується податковими накладними та іншими первинними бухгалтерськими документами ПАТ «Запоріжзв'язоксервіс».

Включення до податкового кредиту з податку на додану вартість сум за господарськими операціями, здійсненими за договорами, укладеними з зазначеними вище контрагентами підтверджується документами податкового обліку ПАТ «Запоріжзв'язоксервіс», оформленими у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Проведення господарських операцій ПАТ «Запоріжзв'язоксервіс», здійснення ним господарських операцій у відповідності з умовами договорів з зазначеними вище контрагентами підтверджується первинними бухгалтерськими документами та даними бухгалтерського обліку ПАТ «Запоріжзв'язоксервіс».

Первинні бухгалтерські документи ПАТ «Запоріжзв'язоксервіс», які були оформлені на підставі договорів з зазначеними вище контрагентами відповідають вимогам чинного законодавства України, на предмет наявності в них обовязкових реквізитів.

Таким чином, висновком судової економічної експертизи № 8421 від 29.10.2010р. також спростовуються обставини, на які посилається відповідач в акті перевірки.

Зміст акту перевірки свідчить про те, що висновок податкового органу про завищення позивачем валових витрат та заниження податку на додану вартість ґрунтується на висновках про нікчемність угод ПАТ «Запоріжзв'язоксервіс»з його контрагентами - ТОВ «Таврія Будпостач», ТОВ «ТБ Будмонтаж Запоріжжя», ТОВ «ВК06», ТОВ «ЗНТК», ТОВ «Ольвія», ТОВ «Октавія», ТОВ ТЦ «ЮГ», ТОВ «ТФ «Борістен», ТОВ «Цоколь».

З цього приводу колегія суддів зазначає, що у відповідності зі ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Угоди, які укладені між ПАТ «Запоріжзв'язоксервіс»з вищевказаними контрагентами, не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у звязку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обовязків сторін за такими угодами. До того ж, матеріалами справи підтверджено виконання сторонами вказаних угод.

Необхідними умовами для висновку про нікчемність угоди згідно ст.207 ГК України та ст.228 ЦК України є доведення факту наявності завідомо суперечної інтересам держави та суспільства мети укладення угоди сторонами, а також наявність вини у формі умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Інтерес держави і суспільства у сплаті суб'єктами оподаткування податків випливає з обов'язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому в ст.67 Конституції України та законах України про оподаткування. Згідно зі ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом. Отже суб'єктний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.

В ході розгляду справи відповідачем не доведено, а судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст угод, укладених та вчинених між ПАТ «Запоріжзв'язоксервіс»з його контрагентами, не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обовязків і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків чи одержання податкової вигоди за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених угод.

Самі по собі угоди між ПАТ «Запоріжзв'язоксервіс»та його контрагентами не є такими, що суперечать інтересам держави та суспільства; на час їх укладення та виконання сторони були належним чином зареєстрованими та були платниками податку на додану вартість. Якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету чи подачі звітності до податкових органів, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, і не є підставою для висновку про нікчемність укладених угод чи порушення такими угодами публічного порядку.

І оскільки суд повинен у рішенні вказати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угод і хто з її учасників мав умисел на досягнення цієї мети, тому наявність умислу у сторін при укладанні угод означає, що сторона або сторони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладених угод, яка суперечить меті діяльності суб'єкта господарювання та інтересам держави і суспільства.

Умисел юридичної особи визначається як умисел посадової (іншої фізичної особи), що підписала договір від імені юридичної особи та мала на це відповідні повноваження. За відсутністю таких повноважень, може існувати умисел конкретної фізичної особи, яка неправомірно діяла від імені юридичної особи як орган її управління, та прагнула настання відповідних наслідків. Така особа в межах вчинення договорів між ПАТ «Запоріжзв'язоксервіс»з ТОВ «Таврія Будпостач», ТОВ «ТБ Будмонтаж Запоріжжя», ТОВ «ВК06», ТОВ «ЗНТК», ТОВ «Ольвія», ТОВ «Октавія», ТОВ ТЦ «ЮГ», ТОВ «ТФ «Борістен», ТОВ «Цоколь»податковим органом у встановленому законом порядку не встановлена. Відповідачем не надано рішення або вироку суду, в яких було б встановлено умисел конкретних фізичних осіб, що укладали угоди від імені вказаних юридичних осіб з метою суперечною інтересам держави та суспільства.

Згідно з ч.4 ст.72 КАС України, лише вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Судом першої інстанції також обґрунтовано відхилені доводи відповідача стосовно відсутності контрагентів позивача за місцем їх реєстрації, наявності порушених кримінальних справ відносно певних посадових осіб підприємств, не відображення в податковому обліку контрагентів результатів господарських відносин з ПАТ «Запоріжзв'язоксервіс», тощо, оскільки податковим органом не надано доказів того, що позивач був обізнаний про наявність таких обставин на час укладення та вчинення господарських договорів.

За відсутності доказів того, що укладаючи угоди, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства, відсутності обвинувального вироку, який набрав законної сили, що підтверджував би отримання податкової вигоди чи факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами підприємств, слід дійти до висновку про те, що твердження відповідача помилково ґрунтуються на обставинах, які не мають істотного правового значення для справи.

З урахуванням наведених вище обставин, позивач не може вважатися таким, що допустив порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість»по господарським операціям зі своїми контрагентами.

У відповідності зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам ст.71 КАС України, відповідачем не було доведено у встановленому законом порядку правомірності визначення позивачеві сум податкового зобовязання з податку на прибуток та податку на додану вартість за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями. В той же час, позивачем доведено відсутність порушень з його боку податкового законодавства.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, визнавши протиправними та скасувавши податкові повідомлення-рішення №0000180807/0 від 30.07.2010р. на суму 5756241,50 грн. та №0000190807/0 від 30.07.2010р. на суму 3720915,00 грн.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, зроблених в оскаржуваній постанові.

Фактичні обставини справи досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів. Порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права не вбачається, підстави для скасування або зміни постанови Запорізького окружного адміністративного суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 195, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29.12.2010р. у справі № 2а-6298/10/0870 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання до адміністративного суду касаційної інстанції.

Повний текст ухвали виготовлено 29.08.2011р.

Головуючий:М.В. Мірошниченко

Суддя:О.В. Юхименко

Суддя:М.А. Руденко